| Сторінки:
1
..
16
17
18
19 |
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Fortepiano
Forte...
Прошу тебя, forte, forte...
Сердце в мелодии замирает...
Звуков волшебные натюрморты
В музыке, словно снежинки тают...
Странно, немодно любить пианиста...
Я не лукавлю...
А ты лукавиш?
...Может...
Но только играют чисто
Пальцы твои на двухцветье клавиш.
Скрипичным ключом ты отркыл мне волю,
Заворожил своей дивной пьесой.
Крик приглушаешь ты мой бэмолем
И возвышаешь мой стон диесом...
Я проглотила твои приманки...
Новая нота моей печали...
Я, в позе сладостной куртизанки,
Молча стою при твоём рояле...
.....................................
Pianо...
Хватит...
Прошу, piano...
Моцарт! Простейший рецепт Сальери -
Я отравлю тебя страстью пьяной,
Молча уйду и захлопну двери.
Я убегу, от тебя спасаясь,
И не дослушаю увертюру,
Ты, от отчаянья разрываясь,
Будешь насиловать клавиатуру...
Ноты, как слёзы, висят на бумаге...
Звуки утихли... Печаль музыканта...
Мне не хватило опять отваги,
Взять поцелуй твоего таланта...
©2004 Автор: Xristi
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
З єдиного - розділений на двох...
З єдиного – розділений на двох.
Застиглий на якомусь з гобеленів.
Розтерзаний на клаптики тривог.
Порізаний, як аркуші і вени.
Комусь за щось колись не доплатив.
Згубив квиток на cвій щасливий потяг.
Коли всі дні складаються зі злив,
чи варто надворі сушити одяг?
Мій світ, як ти – мінливий до межі.
І час біжить без відліку у серці.
Чомусь у тій постійній мережі
твій образ дивовижним чином стерся.
Питання – вчасні. Відповіді – теж.
Ніхто нікого більше не турбує.
Якщо ти завтра вранці упадеш –
то я, напевне, цього не відчую.
©2004 Автор: Iрина Пирiг
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
ТРИПТИХ-ЕКСПРОМТ ДЛЯ ХРИСТI.
Жити,
жити,
ворожити
на воді,
на листі м'яти,
вилітати із кімнати
в липень,
в ніч,
у срібне жито,
де під Місяцем
русалки,
водять
ладо-хороводи...
жити, жити,
ворожити
*
води, води,
хвилі, хвилі
повінь лугом,
повінь плаєм
ліс над урвищем
палає
степ під плугом
помирає
лиш не має
вади
водам...
*
врода дивна
нетутешня
цвітом білим оповита
ти - солодкая черешня,
терен терпкий
в трунку ночі
............
©2004 Ingvar Olaffson
|
|
|
Andriy_ts
Новак
Повідомлень: 25
Зареєстрований: 30-4-2004
Місто: наданий час в Києві
Нема на форумі
Настрій: Мінливий і дуже
|
|
Стільки часу сюди вже не заходив то часу не було ,то натхнення ніяк не
приходило,але нарешті зайшов в гості...
В наступний раз занесу віршик...
Привіт усім хто пам'ятає...
Таких як ми не розуміють...
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Літній вечір в призмі божевілля
Ланцюгово-ядерні мотиви
Роз'їдають серце мерехтінням,
День шукає виходу із тіні -
Тіні ненародженого сонця;
Кров на горизонті - чи не сон це?
Скалки місяця на підвіконні...
Світляки вмирають на долоні:
Аутодафе не відбулося;
Зірване й покинуте колосся
Тане на розпеченім асфальті; -
Корчиться у непотрійнім сальто
Літній вечір в призмі божевілля...
Відьма-ніч збирає сонне зілля
І співає арії злостиві.
©2004 Автор: Veyda
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
замах на громадянську лірику
в краю лісостепів та зір сьогодні зимно. мирно
різвяні привиди здирають звідусіль старі шпалери
старого року. ніч кричить молитву.
хтось просить ниспослати милосердя в душі
(до нього б розуму та совісти - потроху,
багато знань - примножують скорботи); хтось -
розширити в годинниках піщаних отвори зібрався:
щоб клятий час свою прискорив ходу,
щоб вийти із епохи перемін;
і кожний думає - точнісінько його моління
останньою ж бо краплею впаде у чашу
терпцю Господнього. ось прийде хтось
звільнити нас від нашої свободи...
у рідному вертепі, справді, весело аж надто.
перемішалися свої й зальотні арлекіни -
не зрозуміти, хто є хто у цьогорічнім фарсі...
а нам - нахабно грюкає в серця
питання "хто ми" попелом Клааса...
...лиш дехто знає певно: ми - стандартні
©2004 Автор: Veyda
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
СОН
...Сонце дивиться з неба пораненим звіром...
Місто, впіймане спекою, б'ється в тенетах...
Обертається тихше маленька планета,
І до храмів приходить, не маючи віри
У руїнах ховається стомлена казка,
Десь - вода і вогонь, тут - повітря і спокій.
Я тікаю від світу, і вітер шепоче -
Не шукайте мене. Не чекайте. Будь ласка...
Тихо-тихо вмираю, і душу відносить
(і ніхто не посміє її наздогнати),
Понад небом лечу, і здається, що досі
Я не знаю, куди. Я так хочу - не знати.
_____________
Небо, вітер, і смерті свавільна свобода -
Все наснилося глупої літньої ночі
...Дике сонце розплющує стомлені очі...
Я таки повернулася. Навіть не шкода...
©2004 Автор: Veyda
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
То вже напевно діагноз, бо знову написав рок.
Пелюстки вуст її у вітрі розімкнулись,
Із кожним подихом у тіло входив жар.
ЇЇ волосся тріпотіло.
Водою лилось її тіло,
Смакуючи її нектар.
Була вона легкою, мов повітря,
І квіточкою вилася в вінок.
І ноти ночі шепотіла,
В очах зоря п"янка горіла,
Звиваючи її в танок.
Люби українське!
 |
|
|
vps
Дописувач
Повідомлень: 72
Зареєстрований: 23-3-2004
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
МАРТІНІ
Він втратив глибину своїх очей,
І залишивсь один в пустім бокалі.
Проклявши ніжний згин її плечей,
Благословив себе в святій печалі.
Слухаймо українське!
|
|
|
vps
Дописувач
Повідомлень: 72
Зареєстрований: 23-3-2004
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
ДРУГОВІ
Ти відходиш... Як зламані пальці пожовкле проміння
в полудневім повітрі гойдається кволо.
Ти відходиш... І шлях розкидає холодне каміння,
тільки пил верховодить, сіріє довкола.
Ти відходиш... З дерев опадають листочки зелені,
аж гуде всамотіле, звітріле гілляча.
Ти відходиш, далеко-далеко відходиш від мене.
Не кричу я, не плачу.
Ти відходиш... І меншає світла на білому Світі,
у тумані ховаються стихлі вокзали...
Ти відходиш, чи я ?...
Ніде руки важезні подіти і слова, що раніше ми їх не сказали.
|
|
|
vps
Дописувач
Повідомлень: 72
Зареєстрований: 23-3-2004
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Слухаймо українське!
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Сутінкові пси
Сутінкові пси супроводжують Місяць
Безголосим виттям несправджених мрій.
Сутінкові пси виїдають душі
Минулих коханців у мареві снів.
Сутінкові пси - небесні приблуди,
Присмерком ночі розвійте мій гнів...
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач vps
ДРУГОВІ
Ти відходиш... Як зламані пальці пожовкле проміння
в полудневім повітрі гойдається кволо.
Ти відходиш... І шлях розкидає холодне каміння,
тільки пил верховодить, сіріє довкола.
Ти відходиш... З дерев опадають листочки зелені,
аж гуде всамотіле, звітріле гілляча.
Ти відходиш, далеко-далеко відходиш від мене.
Не кричу я, не плачу.
Ти відходиш... І меншає світла на білому Світі,
у тумані ховаються стихлі вокзали...
Ти відходиш, чи я ?...
Ніде руки важезні подіти і слова, що раніше ми їх не сказали. |
дуже сподобалося, щирий і тонкий твір.
|
|
|
Ingvar Olaffson
Академік
Повідомлень: 320
Зареєстрований: 14-10-2003
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: normal
|
|
Мій прапор
Мій прапор – блакитний і жовтий.
Мій прапор – небо і хліб.
Дві смуги – чіткі, симетричні,
Нема переваг у них.
Мій прапор – блакитний і жовтий.
Мій прапор – вода і пісок.
Дві смуги – чіткі, симетричні,
Нема переваг у них.
Мій прапор – блакитний і жовтий.
Мій прапор – захід і схід.
Дві смуги – чіткі, симетричні,
Нема переваг у них.
Мій прапор – блакитний і жовтий.
Мій прапор – свобода й любов.
Дві смуги – чіткі, симетричні,
Нема переваг у них.
Мій прапор – блакитний і жовтий.
Мій прапор – людина й народ.
Дві смуги – чіткі, симетричні,
Нема переваг у них.
©2004 Автор: Інокентій Флік
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Марина Цвєтаєва - якраз про нас:
Андрей Шенье
Андрей Шенье взошел на эшафот.
А я живу - и это страшный грех.
Есть времена - железные - для всех.
И не певец, кто в порохе - поет.
И не отец, кто с сына у ворот
Дрожа, срывает воинский доспех.
Есть времена, где солнце - смертный грех.
Не человек - кто в наши дни - живет.
17 апреля 1918 г.
|
|
|
Анастасія Кулакова
Академік
Повідомлень: 463
Зареєстрований: 5-7-2004
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: поміркований
|
|
Намети, намети, намети.
Хрещатик, як збуджений рій.
Я бачу свободи прикмети
у злеті чекань і надій!
Усе розлилось в помаранчі:
знамена, стрічки і шари!
Крокує і в ночі, і в ранці
країна моя до гори!
Так всім це шахрайство обридло!
Прокладці почуйте – гей, гей!
Народ України не бидло,
а нація вільних людей!
Як в Сечі козацькій піднялись
Тараса Шевченка сини.
Задихла країна пройнялась
свободою Празької весни.
Я бачу: намети, намети
Хрещатик як збуджений рій.
Великої слави прикмети
у світлі грудневим подій!
грудень 2004 р.
Володимир КУХНЮК, м. Житомир
http://obozrevatel.com/news_files/171569
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Гарний вірш, лише трохи зіпсували враження прокладки і сеча... 
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Сни...
Малюю присмерком в вікні
Твого забутого причастя віру...
Тону у спогадах на дні
Вина у склянці, що надміру...
Недопалки складають їжаки
У попільничках під столами.
Минуле проростає в сни
Що полишились лиш між нами...
___________________________________________
Hедомислене - раз...
Безсонна ніч шкребеться у вікно
Зеленооким чортеням на фотоплівці -
Ледь трохи скошене чоло
І посмішка - простягнута у вічність.
___________________________________________
Зима ховає очі...
Зима ховає очі
В пригаслих криницях Подільських дворів,
Над містом приблуда зоря
Торує дорогу крізь вічність вогнів
Вулиць безсонних.
Незгасле бажання
У фарах машин крізь темну безодню дороги
Нічним перехожим стрибає в метро,
Розірваний сон кошеням припадає під ноги
І спогадом треться...
***
Зима притулилась до скла
Вікна до безмежного в синє -
На ліжку - вчорашня весна,
До болі в очах - зодягнута в біле...
___________________________________________
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
У тому сні, де погляд ти ховав,
У мрії тій, де сад росою мліє,
Така між нами згода хорова,
Якій і місце в божевільних мріях.
А наяву? Розбиті дзеркала,
Заламані до блиску руки білі,
І бісером розкришена імла
Суцільного смішного божевілля.
Тендітна смерть в очах твоїх щедрот,
Данайський дощ солоних обіцянок,
І Богом присоромлене ребро,
З якого – кажуть – вийшла тільки рана.
Нашвидкуруч залатаний ангар,
Де птах забутих дозрівають мощі,
І лотерея скинутих тіар,
Яка шалено прагне переможця.
|
|
|
Вікторія Черняхівська
Новак
Повідомлень: 9
Зареєстрований: 23-12-2004
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Наталка
...ще одним власноруч складеним віршиком. |
ой... я подумала... чого я сюди старе написала...
зараз виправлю, сьогоднішній::
- - -
і хто б міг повірити - чесно, грудень,
а тепло і вогко - війне з порогу
весна за розпатланими дорогами,
розтало-розплаканими спорудами.
і скільки ці стріхи ще будуть крапати
ворота в зелене фарбує ЖЕК
а за ворітьми зрозумієш раптом:
весна серед грудня - не ще, а вже.
|
|
|
Тарас Єфіменко
Новак
Повідомлень: 4
Зареєстрований: 8-3-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: волесоннно-космічний
|
|
ніколи не читаю форуми до кінця
люблю просто заходячи створювати собі певний настрій
ось на який стішок мене все це натолкнуло
Я чую власне сонце з диктофона
Малює навіть Моцарт в самоті
Коли ти натискаєш плей на свічку
Трембітами вриваєшся в затемнення
Всіх циферблатів сірників і цигарок
Затемнення годинників у Києві
Листок паперу то є лиш нічне повітря
Зелене зеро на рулетці олівця
Автобусом по нігтях їде совість
Прощання то лиш victim зустрічань
У чані нікотинових мовчань
На грані павутинової злості
Ти йдеш по власній балюстраді без вагань.
(С)
пишІть на ptah888@mail.ru, з превеликим задоволенням відреагую на будь-які відгуки
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Присвята...
Моя осіння балерино,
В пуантах з літнього дощу,
Зимове сонце відігрієш,
Танцюючи по пам*яті весну...
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Жовтень у Львові
Цей провулок – як шлях до раю.
Йти б по ньому без вороття...
Голубині (чи ангельські) зграї
Ронять пір’я в міське сміття.
Час, як вітер, обвіяв скроні,
Простір вистелив оксамит,
Мерехтять королівські корони...
До прозріння – ще крок, ще мить!...
Але ні... Я втомилась. Спізнилась.
Шурхіт листя, стук підошов...
Я не вірю. Це все наснилось.
Я лишилася. Ти – пішов...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Чорний виноград
Чому мені вчувається полин
в цих гронах, чорних і солодких, наче щем?
Цей виноград проріс із тих долин,
де мої сльози випали дощем.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
* * *
Ось вона – дорога невсипуща.
Чимчикуй. Простуй. Прямцюй. Топчи.
Розкололась року шкаралуща –
Боже ремесло, Господній чин.
І навспак уже не повернути,
І вперед – яруги і корчі.
Завмирає під ногами шутер.
...Боже ремесло, Господній чин.
|
|
|
| Сторінки:
1
..
16
17
18
19 |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
