| Сторінки:
1
..
14
15
16
17
18
..
25 |
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
як мінімум - принаймні, щонайменше
(то не шпилька, а FYI)
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Марко Вовчок
| Цитата: | | И что же заставило его (Шевченка. –
І.Л.) уверовать (в реінкарнацію. – І.Л.)? Что оживило выжженную злобой душу
неудачливого демона? Да всего лишь знакомство с пухленькой начинающей
писательницей Машенькой Маркович, спекулирующей под псевдонимом Марко Вовчок
модной темой народных страданий, а между делом, кокетничающей с разномастными
подержанными ловеласами, вроде Кулиша или Тургенева. (Олесь Бузина – Вурдалак Тарас Шевченко) |
Постать Марка Вовчка за совєтської влади свідомо сповна не розкривали для
широкого загалу. Як сторіччя тому, коли Марія Вілінська (справжнє ім’я
письменниці) змушена була приховатися під чоловічим ім’ям, бо постать
жінки-письменниці в ті часи якось не удостоювало честі усього літературного
світу, так і за часів комуністичного нашого минулого радянська влада свідомо
замовчувала іншу, цілком не подібну до літературної творчої багатогранну живу...
фатальну жіночу натуру...
[…]
«Марка Вовчка вигадав я по созвучному слову Марковичка,
та й не помилився, приложивши такий псевдонім...» – писав П. Куліш у листі до О.
Огоновського. Про те, чому він «не помилився» – відтак. Поки що нам стане самої
ономатопеї (звуконаслідування): Марко Вовчок, бо Марковичка (дружина Марковича),
поготів, коли скоромовкою, і не більш[1].
Псевдонім був потрібен для маскування жіночої статі
письменни[ка] у тоді ще не звиклому до письменниць-жінок читацькому середовищі (на
взір Жорж Занд – чоловічої іпостасі Аврори Дюпен), а також – для скорочення
відстані поміж автором-дворянином і читачем «з народу», для ілюзії «народного
сказу» «із перших вуст» (Квітчин Грицько Основ’яненко, Гоголів пасічник Рудий
Панько) тощо.
Як відомо саме П. Кулішеві судилося ввести Марію Маркович
в літературу, а ще – першим з видатних адораторів цієї загадкової жінки
закохатися в неї. Звісно, першим опісля чоловіка Опанаса Марковича. Захопившись
«Народними оповіданнями», Куліш став їх редактором і видавцем, а далі запросив
подружжя Марковичів до Петербурга... «Тепер Марко Вовчок коло мене... Він мені
сизим голубом гуде і соловейком співає. Він мене з великої туги визволяє. Він мене
на світі задержує...» [2] . Сама ніжність, за якою – любов...
А вже через декілька місяців: «Її легковажність і
зрадливість загубили мене. Життя мені обридло...»[3] (варіяціям на цю тему в
Кулішевому листуванні несть числа). А на схилі віку, мандруючи пеклом у т.ч. в
однойменній скандальній поемі), - щось таке, що межує з прокльонами:
І вовк ... ні, се була вовчиця,
А тільки прозвана Вовчком!..
І не вовчиця, а лисиця
З єхидним ницим язиком...
Тихесенько, як тінь, ступала
І кралася не до курей,
А до сердець прихильно-щирих,
До розумів святих-правдивих,
Губила між людьми людей. [4]
Подробиці метаморфози «вовчка» у «вовчицю» – «лисицю»
інтригуюче-»смачно» виписав В. Петров у відомім літературознавчім бестселері
«Романи Куліша», переповідати який тут, звичайно, немає потреби; але й цілком
оминути так само немає як. Ті подробиці есеїст коментує, з одного боку,
суб’єктивними ревнощами «мстивої, себелюбивої натури» (за О. Дорошкевичем)
«гарячого» Куліша, котрого Марія покинула, подавшись до Дрездена з І. Тургенєвим;
а з друго боку – свідченнями инших, так само ображених і розчарованих, «критична
маса» яких, здається, достатня для претензії на об’єктивність.
Бо вже невдовзі й той же Тургенєв «пише Марку Вовчку
«свирепые письма», і він читає їй нотації, застерігає, попереджає», й врешті-решт
розводить руками: «Ви не без хитрощів, як самі знаєте... Ви химерна істота, й вас
розібрати дуже важко» [5] . В той же спосіб реагує на європейські пригоди молодої
письменниці й автор «Былого и дум»: «Марія Олександрівна збалувалась зовсім і
пішла писать, та не повісті, а «были» [6] . А узагальнює «написане» в цій тональності
донька графа Толстого К. Юнге: «Що є в цій жінці, що всі нею так захоплюються? […]
Всі мужчини сходять від неї з глузду: Тургенєв лежить біля її ніг, Герцен приїхав
до неї в Бельгію, де його мало не схопили, Куліш через неї розійшовся з жінкою,
Пассек захопився до того, що кинув свою працю, свою кар’єру, змарнів увесь і їде з
нею [...]. Марковичева вміє так зробити, що її прихильники скрізь обстоюють її […]. Як
мене обурює ця жінка. Де ж справедливість, коли такі створіння живуть на землі, щоб
іншим життя псувати?».
«Запитання нездари Сальєрі, в зміненій рецепції,
повторене знов і прикладене до Марка Вовчка – цього Моцарта любовних історій 60-х
років» [7] – коментує Петров, мимоволі (?) захопившись тією, котра «воліла починати
кохання з того моменту, на якому воно, звичайно, губить будь-які прикмети
платонізму» [8] , а відтак безжально і швидко те кохання завершувати.
Ці та аналогічні резюмування можна беззастережно
приймати (С. Павличко, С. Процюк) чи не приймати (Г. Аврахов) [9] . Однак попри їх наче б
документальний базис, у «надбудові» свічки ніхто не тримав і «жучків» у альков не
вмонтовував. Позиція тих, що pro- й тих, що contra-, тут визначається радше предметом
віри і стартовим запитом: чи то на шанобливо виважений і традиційно «цнотливий», а
чи на живий, суперечливий (чим і цікавий) формат української класики. Споріднює ж
обидві орієнтації те, що, міркуючи над біографічними колізіями письменників, їх
автори переважно обходяться без художньої спадщини. Так, неначе б (тут, приміром),
Марія Маркович й Марко Вовчок проживали у паралельних світах, ілюструючи тезу М.
Фуко про «смерть автора»; тезу, породивши яку (не забудьмо), сам Фуко ж і
спростував.
Під цим оглядом приклад Вовчка мабуть, безпрецедентний.
Творчість та згадані щойно факти життя, тут, здавалось би, контрастують настільки
ж, наскільки – відгуки про письменницю її другів та недругів, у т. ч. особливо тих,
що раніше були «другами» (П. Куліш: «...Розбалували в столиці провінціалку і тим
зробили з неї європейську потаскуху» [10] . – Т. Шевченко: «Яке піднесено-прекрасне
створіння ця жінка!» [11] ); а ще – настільки, наскільки парадоксально співіснували
«зовнішня» й «внутрішня» людини у ній (сучасників, а особливо сучасниць, шокувало,
що таким неймовірним успіхом у найкращих чоловіків користується жінка з
«невродливою фізіономією» (А. Суслова); «негарна, тільки її сірі великі очі були
непогані» (Н. Огарьова); «зовні – проста баба, відбиток чогось commun; гидкі
(«противные») білі очі з білими бровами та віями, пласке обличчя; в громаді
мовчить, ніяк її не розворушиш, відповідає тільки «да» і «нєт» (К. Юнге); «Ні, вона,
певно, прикидається, являючись такою простою, ледве-ледве не банальною жінкою в
звичайному житті» (М. Карташевська)» [12] ).
Більш того. У рецепції деяких українців цей контраст був
таким неймовірним, що О. Огоновський, як відомо, поставив під сумнів одноособове
авторство українських творів Марка Вовчка – на користь «ачей самого Опанаса» [13]
з відповідним висновком про «подвійне авторство». Цей сумнів безапеляційно
поглибила Олена Пчілка: «Бо справді, яке-то колись було неславне для української
мови й літератури переконання, що нібито якась перша-ліпша ка, зроду не чувши
української мови, ледве захотіла, у два дні перейняла мову зо всіма найтонкішими
її властивостями й почала писати по-українськи, - та ще як? – краще всіх
українських повістярів» [14] . Акт відчужування творця від творіння продовжили й
инші дослідники (Марія Зачірня, Ганна Барвінок, І. Стешенко, В. Гнатюк). І хоча ще
инші доводили супротивне (І. Франко, В. Доманицький, М. Зеров)[15], рецидиви давнього
сумніву иноді зринають і досі, приміром, у студентській аудиторії (це з особистої
викладацької практики), коли декого із майбутніх філологів інтригує спокуса
підкинутий власну версію секретів творчої лабораторії отого «сфінкса»,
«мовчущого божества», «продовжити життя цікавого міфу про жертовного чоловіка,
що «прикрашував барвами чудовими»[16] твори коханої дружини, і невдячну дружину, що
нікому в тім не признавшись, привласнила авторське право «нахабну ку, що вкрала
українську личину, почесний вінець прекрасного українського автора» (за тією ж
Оленою Пчілкою[17])… (Ростислав Чопик - Вовчок)
Далі є тут.
|
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10460
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
На Коресподенті чат з Андруховичем: http://www.korrespondent.net/main/184888/
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Я, до речі, вчора випадково бачила Андруховича в Українському домі, коли він
піднімався на другий поверх на прес-конференцію. Метр дуже красиво повертав
голову від однієї камери до другої  Шкода, що
через революційні події його прес-конференція не набула належного розголосу.
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Нещодаво прочитала "Слугу з Добромиля" Галини Пагутяк. Гарні враження. Навіть
попри те, що розхристано і важко написано. Це із тих книг, які потребують
повторного прочитання, щоб "влягтися".
Вдале оформлення - світлини з Добромильського монастиря, чи то старі, чи
"зістарені".
Що прикро вразило - недбала редакторська і коректорська робота. Траплялися
речення, де було вкупу зліпено і початковий, і відредагований варіант.
Але це зараз так часто буває, що скоріше викликає подив відсутність помилок у
тексті.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Ірен Роздобудько, "Амулет Паскаля"
наклад 5000 прим.
в-во "Фоліо"
5000 тис. потенційних читачів побачать ОЦЕ (і, боюся, зроблять відповідні висновки
про автора, перекладача, видавництво):
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
Перепрошую, "професор тупий, хоч апаратура при ньом" (шп'яну)
Із чого робити висновки? Тобто, а-а ... де український текст?
Усе мине. Усе мене мине
 |
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10460
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
2 tysovska
А в чому глюк?
У книзі Ірен Роздобудько, вірш (пісню) з української на англійську переклав (ла)
Л.Денисенко.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Та тут укр. текст не має жодного значення. Укр. текст цілком нормальний - переклад
на рівні п'ятого класу неспеціалізованої школи. Коли я читала книжку, мені спершу
здалося, що Роздобудько цитує якусь відому пісню - але в мене очі на лоба полізли
від кількості помилок і просто "так сказати не можна!!!". Вже перший рядок - "Nobody, nobody
compares with she" - це абсурд. Потім я подумала, що, може, вона на слух записувала - звідси
неоковирності, але коли я дійшла до зноски з іменем перекладача, це мене добило.
Видавництво і шановні авторки розраховують, що тупі українці не знають мов і тому
їм можна втюхати що завгодно?!
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
(із розсилки "Норки" )
Софія Андрухович після повернення з Польщі, де закінчився промотур на підтримку
видання польського перекладу “Жінки їхніх чоловіків”, продовжує поїздки
Україною з презентаціями нової книжки “Сьомга”.
Отже, 31 травня о 19.00 відбудеться зустріч з письменницею в івано-франківському
клубі “Хімера” (вул. Чорновола, 23).
1 червня на запрошення гуртівні “Книжкові Джерела” Софія Андрухович відвідає
Львів з наступною програмою презентацій та зустрічей з читачами:
12.00-13.00 “Українська книгарня” (пр. Шевченка, 8);
13.30-14.30 Книгарня “Фоліо” (вул. Коперніка, 2);
15.00-17.00 Міська бібліотека ім. Лесі Українки (вул. Мулярська, 2);
18.00-19.00 супермаркет “Літера” (вул. Шевська, 6).
Так що, львівяни, хто хоче подивитися на малу (кажуть, у неї наразі нова куца
зачіска, може брешуть  ) і "скуштувати"
"Сьомги", можете підтягуватися.
Мені подобається графік: Шевченка-Коперніка-Мулярська(?)-Шевська(? - не знаю, де це) -
короткими перебіжками під гаслом "що мамо, навіть чаю не поп'єте?"
Яка сувора жінка - ця Елеонора Симонова!     
Усе мине. Усе мене мине
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Ось вам ще одна тема для обговорення української (?) письменниці.
|
|
|
Volodymyr Kislitskyi
Новак
Повідомлень: 16
Зареєстрований: 28-5-2007
Місто: kyiv
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Порадьте, хто володіє мовой Кольоровой,
І де можливо Їх знайти
У цифровому вигляді.
За розуміння, вдячний Вам,
Й чекатиму з великим нетерпінням.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Та тут укр. текст не має жодного значення. Укр. текст цілком нормальний - переклад
на рівні п'ятого класу неспеціалізованої школи. Коли я читала книжку, мені спершу
здалося, що Роздобудько цитує якусь відому пісню - але в мене очі на лоба полізли
від кількості помилок і просто "так сказати не можна!!!". Вже перший рядок - "Nobody, nobody
compares with she" - це абсурд. Потім я подумала, що, може, вона на слух записувала - звідси
неоковирності, але коли я дійшла до зноски з іменем перекладача, це мене добило.
Видавництво і шановні авторки розраховують, що тупі українці не знають мов і тому
їм можна втюхати що завгодно?! |
Закортіло вступитися за Ларису, хоч і давала собі обіцянку не лізти - та все ж не за
себе...
Чесно, не розумію аж такого емоційного вибуху. Багато галасу з нічого... Цікаво
просто, які такі висновки читачі зроблять про автора? Адже український текст
просто чудовий. Чи про перекладача - бо стилізація під пісню Мадонни, як на мене, не
мусить бути на рівні володіння мовою британської королеви. Навіть якісна
поп-музика не вимагає текстів рівня Шекспіра, імхо. Пригадую, досить давно мене
вразило, як Мадонна вимовляє слово island - але чомусь я, така мудра, маю значно менші
статки, аніж пані Вероніка Луїза Чикконе, та й знають мене у світі куди менше.  І до чого тут перекладач, котра у даному
випадку є дзеркалом, що відлунює прекрасну стилізацію? Вже не кажучи про те, що
правила, які застосовуються до написання пісень, є дещо спрощеними, не такими
суворими, як звичайно. Я ніколи не вважатиму Love Me Do шедевром світової лірики, але
це не заважає мені обожнювати "Бітлз".
І ще - чим завинили "погані" видавці? Тим, що видали прекрасний твір? Чи тим, що не
переписали простенький текст пісні на щось, подібне до поезій Блейка? І до чого
тут тупі українці? Знову нам шалений гонор не дає насолоджуватися справжньої
творчістю. Що ми за мазохісти такі?..
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Наталка
правила, які застосовуються до написання пісень, є дещо спрощеними, не такими
суворими, як звичайно. |
Є елементарні правила граматики. Незалежно від того, до чого вони застосовуються.
Вони грають величезну роль навіть у побутовому мовленні. А очевидна
неграмотність у перекладі багато говорить і про перекладача, і про видавця, і
навіть про автора самого роману.
А щодо "прекрасного" роману Роздобудько - теж суперечливе твердження. На мою думку,
це явно не найкращий твір, хоча його рятує кінцівка - ідея, яка там закладена.
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Погоджуюся. Тут вилапані помилки в тому тексті, що привела Наталка Тисовська
(можливо не всі), і це просто грубі помилки, а не помилки "поетичні".
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Не знаю хто такий Денисенко, але переклад просто ... нема слів.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
А крім того:
into any company - in any company (хоча так взагалі жоден англомовний не сказав би)
other - anybody else
persfect - perfectly (а краще - what a (perfect/great) dancer she is)
braselets - bracelets
jingleing - jingling
Her skirt is like a flag
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Ну коротше  далі ясно.
|
|
|
Dmy
Почесний Академік
Повідомлень: 3228
Зареєстрований: 9-11-2003
Місто: Донецьк
Нема на форумі
Настрій: Неформатний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
Укр. текст цілком нормальний - переклад на рівні п'ятого класу неспеціалізованої
школи |
Ризикую видатися старим занудою, але з англійським текстом справді "далі ясно" - не
ясно з ПЕРЕКЛАДОМ(?). Книжки я не маю, доводиться здогадуватись: у примітці
зазначено, "Переклад з укр. Л. Денисенко". Водночас,
| Цитата: | | Коли я читала книжку, мені спершу здалося, що Роздобудько цитує якусь відому
пісню... Потім я подумала, що, може, вона на слух записувала - звідси неоковирності,
але коли я дійшла до зноски з іменем перекладача, це мене добило |
Із наведених міркувань випливає, що в романі ніякого українського тексту цієї
пісні не має (інакше, звідки домисли?). Але тоді як розуміти повідомлення: "Переклад
з укр. Л. Денисенко"? Переклад з укр. ЧОГО САМЕ?
Усе мине. Усе мене мине
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Є укр. оригінал - але він поданий після перекладу - на наступній уже сторінці.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Пропоную трохи зирнути в минуле - бо багато ще незвіданого там криється, якого ми
потрохи пізнаємо...
| Цитата: | Загадка Марко Вовчок
[…]
Я розповім Вам про Опанаса Марковича, про те, як він став Марком Вовчком і як потім
Марко Вовчком стала інша людина. Опанас Маркович був стовбовим дворянином і
походив із стародавнього, прославленого Роду Марковичів-Маркевичів, що дав
країні знаменитих полководців, державних мужів, письменників. Так ось якщо
придивитися уважніше до тих знаменитих українських дворянських родів, то серед
їх засновників знайдуться українці хіба в родах Розумовських, Галаганів, Киселів,
Березовськіх та Забіл. Серед більшості засновників знаменитих українських
династій, українцями і не пахло. Були серед них литовці, поляки, татари, а то і
євреї. Ось саме євреєм і був засновник роду Марковичів.
[…]
Письменницька кар'єра готувалася і Опанасу Васильовичу. Найстарший його брат
Александер вже дослужився до генерала, але був більш відомий, як
письменник-історик. Другий його брат, Іван, також прославився своїми “Нарисами з
історії України”. Долю Опанаса напророкувала бабця, що приймала пологи. Коли
новонароджений подав голос тільки після одинадцятого ляпанцю, бабця сказала, що
бути йому письменником і померти від нещасної Любові. Що ж, повісті Опанаса читала
і дотепер читає вся Україна, тільки хто знає, що він автор тих «українських
оповідань». Помер він від туберкульозу, яким нагородила його дружина. Отже дійсно,
нещасна любов обкрала його долю і принесла смерть і забуття… (Володимир
Сиротенко-Вербицький - Загадка Марко Вовчок)
|
Хто був творець проекту „Марко Вовчок”? У чиїх інтересах було видавати у цьому
чоловічому імені-псевді жінку? Завважте, жінку-росіянку...
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Таа-а-а-ак, цікаво. Я вражений до глибини душі.
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Інформація по телевізору пройшла, що Янукович книжку написав, "Рік у владі".
Цікаво, чи часом не Германка була редактором, якщо не письменником? Я щось глибоко
сумніваюся в письменницькому генії Януковича. Але то все фігня - якою б книжка не
була, її все таки анонсували. А прикро те, що багато набагато вартісніших книжок
взагалі залишаються без уваги. Книжковий форум у Львові, здіймаю перед тобою
шапку.
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Ну я просто шизію, ну от черговий ляп - прапор не тим боком. Теж мені письменник і
теж мені видавництво: http://pravda.com.ua/news/2007/7/10/61348.htm
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Це дуже, дуже дивний ляп. Щось мені взагалі в нього не віриться. За ті гроші, що
платяться за такі книжки, виконавці не роблять ляпів - може занадто дорого
коштувати.
|
|
|
| Сторінки:
1
..
14
15
16
17
18
..
25 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
