Поп має вмерти…
Чи то автор забув додати знак запитання, або ж то є як стверджувальне – заклик до
дії?!... Провокаційний заклик, скажу я вам! І редактор міг то причинити…
Ok, вважатиму то риторичним „зверненням”, тому викладу свій погляд на
„проблему”.
(Відразу зазначу, що і я не переношу окремих „поп-виконавців”, наведених у когось
там вище, однак не роблю з того проблєми, бо усіляко намагаюсь унеможливити їх
вплив на себе).
Властиво, не вважаю, що він (поп) має померти (щезнути). Бо його попросту потребують.
А як може річ, яка є необхідною в суспільстві, канути ув небуття?!
Ба більше, для молодого покоління поп-культура є таким собі містком для входження
ув суспільство. Бо, насмілюсь ствердити, що вже у сей час для молодої людини постає
(чи не вперше у житті!) питання вибору, яке буде присутнім у неї протягом усенького
її життя. Юнак чи юнка чи не вперше стикаються з проблемою розрізнення „добра і
зла”. І навіть, якщо вони апробують обидва варіанти – то буде їх першим життєвим
досвідом! Це не буде класичним „попектися на вогні”. Знаєте, мені припало дуже те,
як повелася Церква на чолі з її главою Іваном Павлом II - якось прокоментувати
реакцію (зважте, негативну) суспільства на присутність чинника окультизму (магії
etc.) у циклі розповідей про Гарі Потера: молода, яка тільки-но стає на ноги, людина
вчиться самостійно розрізняти, де – добро, а де – зло!
Звичайно, поп-культурі, як і кожній иншій суспільній ніші, властиво
видозмінюватися, знов ж таки з-за зміни самого ж суспільства, яке ну ніяк не хоче
встояти на місці, а чомусь вічно кудись поспішає...
Тому закид про присутність „тупих” n-sync, бритні, бекстритів тощо у суспільстві, і
котрих треба поступово викорінювати з нього, немає під собою ґрунту. І те, що, ніби
рекординґові лейбли самі нав’язують суспільству нових „тупих” виконавців,
безпідставне, в силу того, що у вільному суспільстві (яким є західне!) є неможливо
самому щось комусь нав’язувати: лейбли просто в такий спосіб намагаються
задовільнити потреби суспільства, в сенсі, яке (суспільство) завжди чогось
потребує.
Присутність у нашому суспільстві таких „поп-імен”, як ABBA, Tears For Fears, Crowded House,
Елтона Джона й Джорджа Майкла, Shania Twain, Селін Ді’он, Ероса Рамазоті тощо не вважаю
за потрібне хоч якось коментувати: ці „високоякісні” „поп-імена” будуть
навічно занесені до „світової музичної скриньки” (якщо така буде) вкупі з The Beatles,
Led Zepelin, Nirvana etc.!...
|