| Сторінки:
1
2
3
4
5 |
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Е, стоп, не треба плутати!!!! Це не був білінгвізм, це було щось на кшалт "пишемо о,
читаємо а", це була мова письма, оскільки алфавіт не підганяли під живу мову, а мову
під алфавіт. І церква хай буде церквою, читали псалтир по церковнословянськи, але
казання - живою мовою. І в підручниках це є.
|
|
|
Юрій Карпенко
Дописувач
Повідомлень: 63
Зареєстрований: 13-6-2005
Місто: Харків
Нема на форумі
Настрій: невизначений
|
|
А що воно таке, цей білінгвізм?
Не зле було б дати дифініцію цього явища. Навіть двом. Перше: білінгвізм на рівні
однієї людини. Друге: білінгвізм на рівні суспільства.
Для плідної дискусії це б не завадило.
Є приязнь - на грані, є приязнь - на лезі...
(с) Світлана Кочерга
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
| Цитата: | tysovska
[Взагалі-то на перекладачів не в школі, а в інституті вчаться. (Кажу вам на власному
досвіді  ) |
100%!!!
Але де Ви бачили, щоб людина поступала в університет на англійську, німецьку,
українську і т.д. філологію, і не вчила перед тим відповідної мови в середній
школі?
На можливе зауваження, що в нас є російські школи, мушу зауважити, що там вчаться в
основному російськомовні учні, а перекладами на україньську повинна займатися
людина для якої українська - рідна.
Так що не буде в нас перекладачів добрих.
|
|
|
Юрій Карпенко
Дописувач
Повідомлень: 63
Зареєстрований: 13-6-2005
Місто: Харків
Нема на форумі
Настрій: невизначений
|
|
| Цитата: | | Так що не буде в нас перекладачів добрих. |
Вибачаюсь, а до чого тут взагалі перекладачі?
Виявляється, що всі наші перекладачі російськомовні монстри, котрі плюндрують
українську мову? 
А я ось, наприклад, знаю дуже гарних перекладачів з рідною українською. Мабуть
мені примарилось. 
Та навіть за Совєтів переклади, наприклад, Джека Лондона й Ернеста Хемінгвея на
українську були значно кращі ніж переклади цих авторів на російську. Це
об'єктивний факт.
Вибачаюсь, але це все рівно як сказати, що всі інженери, котрі вчились в радянських
вузах дурні, бо вивчали історію КПРС.
Є приязнь - на грані, є приязнь - на лезі...
(с) Світлана Кочерга
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
| Цитата: | Юрій Карпенко
Вибачаюсь, а до чого тут взагалі перекладачі?
Виявляється, що всі наші перекладачі російськомовні монстри, котрі плюндрують
українську мову?
А я ось, наприклад, знаю дуже гарних перекладачів з рідною українською. Мабуть
мені примарилось.
Та навіть за Совєтів переклади, наприклад, Джека Лондона й Ернеста Хемінгвея на
українську були значно кращі ніж переклади цих авторів на російську. Це
об'єктивний факт.
Вибачаюсь, але це все рівно як сказати, що всі інженери, котрі вчились в радянських
вузах дурні, бо вивчали історію КПРС. |
Вибачаюсь, а Ви з початку читали, чи останню фразу?
То нагадую. Говорилося про перекладачів з російської. Зараз вони є, так. Бо колись,
10...20 років тому вчили російську в школі, потім в універі, аспірантурі і т.д. Зараз
україномовна молодь російську в школі не вчить, відповідно далі (після школи)
вчити так само не буде. От і подумайте, чи буде (через 10, припустимо, років)
нормальним переклад на телебаченні, чи ми будемо шкодувати, що не лишили
оригінального російського тексту?
А переклади з англійскої-французької будуть нормальними... може.
|
|
|
Юрій Карпенко
Дописувач
Повідомлень: 63
Зареєстрований: 13-6-2005
Місто: Харків
Нема на форумі
Настрій: невизначений
|
|
| Цитата: |
Вибачаюсь, а Ви з початку читали, чи останню фразу?
То нагадую. Говорилося про перекладачів з російської. Зараз вони є, так. Бо колись,
10...20 років тому вчили російську в школі, потім в універі, аспірантурі і т.д. Зараз
україномовна молодь російську в школі не вчить, відповідно далі (після школи)
вчити так само не буде. От і подумайте, чи буде (через 10, припустимо, років)
нормальним переклад на телебаченні, чи ми будемо шкодувати, що не лишили
оригінального російського тексту?
А переклади з англійскої-французької будуть нормальними... може. |
Вибачаюсь, читав справді неуважно. Але справа все рівно не настільки прозора. З
трьох досить гарних перекладачів художньої літератури, котрих я знаю, жоден не
має вищої мовної освіти з тієї мови, з котрої вони перекладають. Тут головніше
знання мови рідної.
Є приязнь - на грані, є приязнь - на лезі...
(с) Світлана Кочерга
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Andreas
Зараз україномовна молодь російську в школі не вчить, відповідно далі (після
школи) вчити так само не буде. От і подумайте, чи буде (через 10, припустимо, років)
нормальним переклад на телебаченні, чи ми будемо шкодувати, що не лишили
оригінального російського тексту? |
Боюся, що ви зарано посипаєте голову попелом. На жаль, через 10-20 років ми такого ще
не дочекаємося, як би мені цього не хотілося. А перекладачі будуть завжди, бо я в
школі анг. вчила з 5-го класу через пень-колоду, але перекладацьке відділення
універу якось спромоглася закінчити .
Завжди будуть люди, залюблені в рос. мову, які захочуть вивчати її факультативно, з
приватними вчителями і т.д. - так, як це відбувається в усьому світі. І зовсім не
обов'язково, щоб при цьому рос. мова була другою державною і примусово вивчалася в
школі. От я вам про себе скажу: який сенс мені було вчити рос. мову в школі? Читати
книжки мене бабуся моя навчила, ще до школи, а грамотно писати рос. мовою мені
(оскільки нема практики) - дуже важко. Та й навіщо? Я письмовою рос. мовою практично
не користуюся - нема де. То якого біса в мене в школі щодня відбирали 1-2 години від
вивчення рідної мови, яка мені потрібна щодня, щогодини? Крім державної, всі решта
мови - в усьому світі - вивчаються ЗА БАЖАННЯМ. І держава зовсім не зобов'язана таке
вивчення оплачувати. (Так і у відомій Хартії записано, між іншим).
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
| Цитата: | tysovska
Боюся, що ви зарано посипаєте голову попелом. На жаль, через 10-20 років ми такого ще
не дочекаємося, як би мені цього не хотілося. |
А я, на відміну від Вас, боюся, що це настане набагато раніше. Вже є трохи.
| Цитата: | tysovska
А перекладачі будуть завжди..... Завжди будуть люди, залюблені в рос. мову, які
захочуть вивчати її факультативно, з приватними вчителями і т.д. - так, як це
відбувається в усьому світі. |
Ага, аякже ж, за власний кошт.
| Цитата: | tysovska
І зовсім не обов'язково, щоб при цьому рос. мова була другою державною і примусово
вивчалася в школі. От я вам про себе скажу: який сенс мені було вчити рос. мову в
школі? Читати книжки мене бабуся моя навчила, ще до школи, а грамотно писати рос.
мовою мені (оскільки нема практики) - дуже важко. Та й навіщо? Я письмовою рос. мовою
практично не користуюся - нема де. То якого біса в мене в школі щодня відбирали 1-2
години від вивчення рідної мови, яка мені потрібна щодня, щогодини? Крім
державної, всі решта мови - в усьому світі - вивчаються ЗА БАЖАННЯМ. І держава
зовсім не зобов'язана таке вивчення оплачувати. (Так і у відомій Хартії записано,
між іншим). |
І про „весь світ” не треба, добре? Так само, як і „за бажанням”. У всьому світі
бажаннями керують.
В Німеччині „за бажанням” можеш взагалі не вчитися – ніхто не примусить. Але,
якщо хочеш здобути „абітур” (документ, що видається по закінченні гимназії, який
дає право на вступ до ВУЗу) будь добрий вчити дві іноземних, з яких англійська –
ОБОВ’ЯЗКОВА (нема атестації з англійської – нема „абітуру”), друга – за вибором
(до речі, в гімназії мого сина то французська і РОСІЙСЬКА). Держава то вивчення
оплачує і стимулює, як може. Німецьку майже не вчать – а нашо? То ж рідна мова
(Mutterschprache називається – материньська мова), ти ж і так її знаєш! А от син мій, як
іноземець, німецьку додатково, за гроші вивчає.
Щоб працювати інженером знання англійської ОБОВ’ЯЗКОВІ.
А в Кєлі (Kehl – місто неподалік від нас, на кордоні з Францією) на роботу без
французької взагалі не беруть. Навіть слюсарем. От Вам і „за бажанням” ... Не вчиш
– безробітний. „За власним бажанням”.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
За Німеччину сказати нічого не можу, а в Канаді навіть без французької англомовні
прекрасно можуть прожити. Навіть при вступі в докторантуру, де знання другої мови
офіційно вимагається обов'язково, рівень того знання - плакати хочеться. Особисто
знаю дівчину, яка французькою хіба два слова могла скласти докупи, але в
докторантуру - вступила. Коли я захищала магістерську, мені на слово повірили, що
яку-небудь другу мову я вже точно знаю - українка ж бо!
І ще одне - не зовсім по темі й не зовсім ввічливо, але дуже вже хочеться спитати: ви
живете в Німеччині, то чи не байдуже вам, чи знатимуть наші діти - тут, в Україні -
рос. мову? Чи, може, рос. мові загрожує зникнення? (Так, як це насправді загрожує
українській).
|
|
|
spark
Дійсний член
Повідомлень: 202
Зареєстрований: 25-8-2004
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Перепрошую, що повертаюся трохи назад. А звідкіля такі дані, що в Україні
перестали вивчати російську в школах? Звичайна київська школа, дитина вчить
російську з другого класу. Постраждали тільки години, відпущені на російську
літературу: її взагалі іноземною замінили. Я подібне схвалюю, діти Дон Кіхота й
Меджнуна і Лейлу проходять поряд з російськими авторами, а не тільки нескінченний
Бєжин луг.
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
За Німеччину сказати нічого не можу, а в Канаді навіть без французької англомовні
прекрасно можуть прожити. Навіть при вступі в докторантуру, де знання другої мови
офіційно вимагається обов'язково, рівень того знання - плакати хочеться. Особисто
знаю дівчину, яка французькою хіба два слова могла скласти докупи, але в
докторантуру - вступила. Коли я захищала магістерську, мені на слово повірили, що
яку-небудь другу мову я вже точно знаю - українка ж бо! |
Ну от, а Ви „весь світ”. Німеччина, до речі, живе за європейськими стандартами,
Україна теж, до речі, до об’єднаної Європи вступати хоче. То на кого більше варто
дивитися, на Німеччину, чи на Канаду?
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від tysovska
І ще одне - не зовсім по темі й не зовсім ввічливо, але дуже вже хочеться спитати: ви
живете в Німеччині, то чи не байдуже вам, чи знатимуть наші діти - тут, в Україні -
рос. мову? Чи, може, рос. мові загрожує зникнення? (Так, як це насправді загрожує
українській). |
Не байдуже. А де жити – моя справа.
І ніяке зникнення українській мові не загрожує. Доки існує Захід України – існує
українська.
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від spark
Перепрошую, що повертаюся трохи назад. А звідкіля такі дані, що в Україні
перестали вивчати російську в школах? Звичайна київська школа, дитина вчить
російську з другого класу. Постраждали тільки години, відпущені на російську
літературу: її взагалі іноземною замінили. Я подібне схвалюю, діти Дон Кіхота й
Меджнуна і Лейлу проходять поряд з російськими авторами, а не тільки нескінченний
Бєжин луг. |
А от про Київ не знав, вибачте. Думав, як у Львові – так і у всій Україні. З
літературою – Бог з нею, я взагалі проти викладання літератури, як шкільного
предмету.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Andreas
І ніяке зникнення українській мові не загрожує. Доки існує Захід України – існує
українська. |
Вибачте, але це мені нагадує Остапа Вишню з його чухраїнцями: "Якби знаття" і
"Якось-то воно буде". Рівненська область - достатній захід України? Але зросійщений
він так, що страшно стає.
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
| Цитата: | tysovska
Рівненська область - достатній захід України? Але зросійщений він так, що страшно
стає. |
Та невже? Я рік не був у Рівному...
Невже все так змінилося? Перейменували вулицю „Шевченка” на „Солженіцина” (як у
Львові „Лєрмонтова” на „Джохара Дудаєва”)? Закривають українські школи (як
закрили у Львові мою рідну 14-ту російську школу)? Чи перестали вчити україньську в
школах (як у Львові російську)? А може змушують дітей перед початком шкільних
занятть в понеділок співати «Широка страна моя родная...» (як у Львові в 97-98рр
змушували співати „Ще не вмерла Україна...)?
Добре було б факти „русифікації” навести.
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Шановний Andreas, не пересмикуйте. Завод, на якому я працюю, знаходиться в
Рівненській області. Тому я знаю, про що говорю. Вся молодь (місцева), яка приходить
до нас влаштовуватися на роботу, переважно російськомовна. Чи ви гадаєте, що ми
таких спеціально відбираємо? Їм легше
вести документацію рос. мовою (незважаючи на те, що ми з Києва заохочуємо саме
українськомовну документацію), їм легше робити переклади на рос. мову - про рідну
мову згадують вкрай рідко. І тому ваші заяви про закриття рос. шкіл мене абсолютно
не переконують: головне - результат. А результат я бачу щодня і щогодини.
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
Шановна tysovska, я ж не про російськомовних (ну то й що, що російською говорять –
вільні люди, у вільній державі, як хочуть, так і говорять), я про „страшенну”
русифікацію. Аналогії самі собою напросилися...
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Хто винен, що Київ – російськомовний?
Ось цікавий пост:
http://www.brama.com/survey/messages/12263.html
Хто винен, що Київ – російськомовний?
Юрко Зелений, природжений галичанин з Чорткова, для УП, 12.06.2001, 12:26
версія для друку
Ми вже якось примирились з тим, що столиця України, Київ – російськомовне місто,
хоча українською в ньому володіє більшість, а розуміють навіть негри, індуси та
в’єтнамці і, крім нападок окремих маразматиків, ставлення до української мови
загалом толерантне. Тоді хто ж винен, що Батько міст Руських спілкується
переважно російською?
Ви скажете, що винна в тому майже чотирьохсотлітня політика русифікації
російсько-совєцької імперії? Попса! Десять років незалежності з сучасним
розвитком телерадіомовлення та за відповідної пропаґанди могли б давно це цілком
компенсувати . То може – брак національної самовизначеності киян? Нє-а. Більшість
російськомовних киян свідомо вважають себе українцями. Ну то, може, просто людей в
школі української не вчили? Може. Але в тому вони не винні. А винний в тому, що
столиця говорить російською, наш брат... західняк.
Дехто почне слиною бризкатися: та Галичина – це П'ємонт України, Буковина –
колиска української сучасної пісні і взагалі: коли б не західняки – українська
мова давно вже щезла б, і тому подібна мура. Та вишпортаємо колоду зі свого
власного ока і розглянемо її ретельніше. Вихідців з Західної України у столиці
коли не половина, то четверта частина – точно. І щодня кількість
заробітчан-західняків, що з’їжджаються до столиці на ПМП* дедалі зростає. Додайте
до них ще “транзитних”: коли така юрба збирається в Римі або Торонто - це відразу
дається взнаки! А в Києві що? А те, що саме вихідці з Тернопільщини, Франківщини та
Львівщини, вдаючи з себе офіґенних інтеліґентів, першими починають "виламуватись"
"на російській", навіть коли їх про це зовсім і не просять.
Саме наш брат галіцус** першим починає соромитися власної самобутньої говірки,
почуваючи себе "селом", а тому, вбравшись у "фірмові" лахи, намагається в Києві як
найскорше розчинитися у натовпі і мовно в ньому не виокремлюватися. Доходить до
гірко-смішного, коли люди при знайомстві "калякають" одне з одним російською, а за
хвилину з'ясовується що вони вихідці з... сусідніх районів Прикарпаття.
І ось такий буцімто-патріот зі штучними комплексами меншовартості потрапляє в
російськомовний робочий колектив. Людина, зрозуміло, відчуває психологічний
дискомфорт: нове оточення, нові люди, інший ритм життя. Однак замість того, щоб
говорити як вмієш, вона намагається щось сплітати російською, як їй здається,
мовою. За рік часу з такого "бойця" виходить “порядний” столичанин, що розмовляє
"на чєловєчєском язикє". Ще одним абориґеном стало менше. Проте одним лохом більше:
діалектичних, фонетичних особливостей, специфічних мовних зворотів можна не
позбутися до кінця життя – вже в генах сидить.
Особливо при переході на споріднену мову. Ось і виходить, що головними
поширювачами суржика в Києві є… неудовбенні патріоти з Галичини. Ось і маємо, що
замість приросту україномовного елементу в столиці – розлазиться суржикомовний
покруч по самому українському, бляха, П’ємонті – Галичині: коли такий “новий
кієвскій” Шкодич чи Чортюк приїздить на шинку та кутю до рідного галицького села,
то він вже "вчьоний" і йому пальця в рот не встромляй!
Хто винен – з’ясували. Тепер: чому? Що заважає керівнику фірми чи менеджеру вищої
ланки, вихідцям з Західної України, не товкти себе в патріотичні груди, а почати з
малого: спілкуватись на роботі та вести діловодство рідною мовою? Життєва
практика свідчить, що коли хоча б один в колективі розмовляє українською та ще й з
КРАСИВИМ західним діалектом, то і решта співпрацівників поступово її
підхоплюють, без зайвого примусу та нав'язування. Може, відцурання від
української мови відбувається тому, що вона автоматично асоціюється з
напівписьменним патрульним мєнтом, який натягнув службовий стрій і відчув себе
мало не Бетменом та, лузаючи насіння, ганяє з кийком за старенькими бабусями,
котрі те ж насіння і продають? Чи, перепрошую за дешевий популізм, українська мова
сьогодні сприймається виключно в поєднанні з державним чинушою, бюрократичною
тяганиною та скандалом навколо президента, котрий не володіє нею так само, як і
російською? Чи може киян просто аж підкидає та трясе від тих марґіналів на
Хрещатику - з патріотичними гаслами, українською мовою і з зовнішністю
безпритульників: засмальцьована куфайка, неголене обличчя, немиті з пів-року
голова та руки, подерті, колись військові, штани і таке інше? “Так: зміни, опозиція
– то все добре, і я "ЗА", але чому це все обов'язково повинно мати бомжівське
обличчя?” Або: “І оці бомжі будуть мені щось втирати про любов до України та
повчати, як я маю розмовляти?! Та йдіть ви хлопці на… кий!”– приблизно так міркує
пересічний перехожий і ніц, крім огиди, в тому числі і до мови, в нього такі
“борці” не викликають. І ти, позавчора – західняк, а від вчора – киянин, щоб,
бодай зовні, дистанціюватися від “покидьків на Хрещатику”, починаєш
маскуватись, збиваючись не до ладу, не до складу, на російську. Га? Добряче
доклалися до формування почуття меншовартості західних українців і
“інтеліґєнти-фільолоґи”, котрі свого часу втовкмачили їм в голови, що сучасна
літературна укрмова базується на говірках Центральної України, все решта –
діалектизми, а “оці, ваші, западні” ще й перенасичені полонізмами. Галіцуси на це
мовчки "повéлися" і заради Ідеї Соборності погодилися: діалектизми – так
діалектизми, полонізми – так полонізми. Видно, непруха з мовою.
О, вічно толерантні, безхребетні західняки! І не знають вони, що так то воно так –
база мови знаходиться в центрі України, але мова на місці не тупцює, а повсякчас
розвивається, в тому числі – завдяки діалектам, і вдосконалювати та робити зміни
в ній насамперед належить не захирілим філологам-ортодоксам совєцького вишколу,
для котрих вона є робочою мовою з 9-ої до 18-ої години, чи діаспорним підстаркуватим
“банякам”, а тим, хто нею вільно володіє і спілкується від побуту до… смерті.
Сьогодні такими мовотворними тубільцями залишаються поки що західні українці
(факт!). І начхати вони повинні на всі ті повчання! І не соромитися свого галицького
діалекту, а навпаки – пишатись ним та показувати оточуючим його модерновість,
гнучкість та стильність.
А полонізми? Та не так їх вже там багато і є, як професори нас шугають: порівняно з
русизмами…. Та це вже не про Київ, а про колоду в оці.
* ПМП – постійне місце проживанняї
** Галіцус (від нім.Galicius)– зневажливе назвисько мешканців Галичини.
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Andreas
А може змушують дітей перед початком шкільних занятть в понеділок співати
«Широка страна моя родная...» (як у Львові в 97-98рр змушували співати „Ще не вмерла
Україна...)? |
Вчився у львівській школі і ми в ті роки співали Гімн перед уроками абсолютно
добровільно, тобто на пропозицію керівництва, звичайно ж, але охоче 
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
Стаття сильно вразила, бо:
1) це чиста правда
2) я теж винен.
Хоча додам, що де би це не було, російською відповідаю лише тоді, коли до мене
російською звертаються. І останнім часом "виліковуюся" потрохи й від цієї звички...
|
|
|
Городецький
Дійсний член
Повідомлень: 134
Зареєстрований: 10-11-2005
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Гарна стаття, дякую!
Проте, маю низку зауважень. Так би мовити своїх, регіональних, позаяк є мешканцем
Південного Сходу. На мою думку, автор у пароксизмі каяття від імені уроджених
галичан, так прискіпливо роздивлявся колоду з свого ока, що про решту "лісу"
взагалі забув. А ще гірше - автор є справді зомбованим догмою, начебто "західняки"
залишилися останньою опорою українськости, хоч він і сміється з тої догми. Інакше
б його каяття не набуло такого регіонального забарвлення.
Хто винен, що Київ - російськомовний? Всі, хто в ньому живе! Всі, хто не вважають за
потрібне говорити українською, коли їх і російською розуміють; всі, кому мовне
питання взагалі байдуже; всі, хто натомість бути прикладом, щось торочить про
свободу мови; всі, хто через брак культури рідної мови, паплюжать обидві ...
Що галичанам дорікати? Приїздить, приміром, в Дніпро людина з бльзького села чи
невеличкого містечка, то хоч лусни перед нею - українською звертайся, її всьо одно
пре російською (умовно російською). Бачте, стереотип працює - приїхав до міста -
говори "по-гарацкому". Хоч воно й не галичанин. Психологія такого вчинку прозоро
зрозуміла - по-перше мімікрія, як тваринний інстинкт. По-друге, не знати іноземної
(в нашому разі - російської) не так ганебно, як рідної-державної, а воно її не знає.
Повірте, один з п'яти "нових російськомовних" керується саме таким сумнівним
стимулом. І, по-третє, кляте совкове виховання, коли в школі від вивчення держаної
мови (урср) можна було бути звільненим, то чи варто її знати, цю нісенітницю.
Про діялектизми. Чомусь штучний комплекс меншовартості у галичан, ніколи не
заважав їм виправляти мене в усній мові, саме в тих випадках, коли звучання
галицького і полтавсько-дніпровського діялектів не збігалися ... Або працював
стереотип "східняки української не знають, галичани - стовп українськости", або,
все ж таки, ніякого комплексу діялектичної меншовартості не існує? Друзі, мене
просто цікавить ваш
погляд звідти.
ПиСи: шкода, не брав участь в цій темі спочатку.
|
|
|
Yuliya Kovalenko
Новак
Повідомлень: 6
Зареєстрований: 20-11-2005
Місто: Dnipropetrovsk
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Може хтось порадить, як боротися з власним комплексом неадекватності при
вживанні української мови в повсякденному житті в моєму російськомовному місті.
З одного боку, начебто і проблеми не має. Ніхто ж не забороняє, бери і спілкуйся
так, як тобі більше подобається. А з іншого, ця межа через яку ніяк не вдається
переступити, це ненависне відчуття неадекватності, коли тебе питають: „А что с
тобой?” або „А ты что националистка?” Є декілька споріднених душ з якими
спілкуюсь українською, а з усіма іншими... Цікаво і водночас гидко те, що між собою
говоримо українською, а на вулиці та в родині російською. Останнім часом почала з
батьками розмовляти літературною мовою, а не суржиком, так вони також почали
питати „що трапилось” та хвилюватися через „мій націоналізм”. І це при тому, що
вони родом з села і мові я навчилась саме від своїх бабусь. Тільки не треба мене
сильно критикувати, бо я сама себе за цей клятий „білінгвізм” постійно картаю.
До Городецького: цікаво, якою мовою ви спілкуєтеся повсякденно?
Хто живе боячись, той ніколи не буде вільним
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Зауважте, стаття 2001 року, зараз кінець 2005, а тема актуальна. Взагалі багато що
змінилося, і новий правопис пробували запровадили, революція прошуршала, однак я
щось в Києві не помітив особливих змін. Щодо мене, мене комплекс меншовартості не
зачіпав, я як говорив змалку, так і говорю українською, російська страшенно
забулася, для мене це зусилля нею говорити, незважаючи на те що я її постійно чую, і
виходить щось, на яке моя вчителька української говорила в школі
"руско-польско-украйонце". Можливо тому, що я вже біля 9 років переважно час
проводжу за кордоном, і там в домашній обстановці діє залізне правило-ніяких
іншомовних слів. Причини прості-мова забруднюється страшно, якщо 8 годин на день
ти думаєш і спілкуєшся іноземною. Смішно виглядає, коли вдома стараєшся згадати
слово по українськи, а на думку приходять тільки слова-відповідники з інших мов.
Але саме таке стає запорукою того, що саме при таких обставинах мова зберігається
недоторканою. Переконався на досвіді... На рахунок статті, то мушу сказати, що, як
видно, статтю дійсно хлопчина писав з своєї суб'єктивної точки зору, точки зору
галичанина, яка і мене завжди підігрівала. І щодо зауважень Городецького, то це
тільки ще один аспект, вірніше причини, одного і того ж питання, яке виносилося в
заголовок статті. На додаток приводжу один лист колеги, зараз на стажуванні в
Німеччині:
Pryvit, Yarema!
..........
Tut v Yulihu, de ya zaraz pratsyuyu, bagato lyudej z Ukrayiny (vzagali v
Forschungszenrtumi bagato lyudej z buvshogo Soyuzu). V nashij grupi zokrema zi
mnoyu 5 cholovik z Kyyeva. Do mogo pryyizdu vony vsi spilkuvalys' rosijs'koyu
movoyu mizh soboyu. Oskil'ky ya rozmovlyayu lyshe Ukrayins'koyu (navit' dekoly
z Rosiyanamy chy Bilorusamy), to kyyivs'ka grupa takozh perejshla na
Ukrayins'ku. Takozh ya pidbyvayu tut Bilorusiv rozmovlyaty bilorus'koyu movoyu,
ale vony yiyi perevazhno ne znayut'. Ya ne z zahidnoyi Ukrayiny, ya z
vinnyts'koyi oblasti, ale rosijs'koyu rozmovlyayu lyshe todi, kolytochno znayu,
scho inksche mene ne zrozumiyut'.
Z najkraschymy pobazhanyamy,
Sasha.
ПС Як кажуть, біла ворона всю зграю псує?
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Городецький
Гарна стаття, дякую!
Проте, маю низку зауважень.
...
Що галичанам дорікати? |
Бо стаття з часопису "Поступ", котра виходить у Львові, от і спрямована на "цільову
аудиторію". А так - звісно, погоджуюсь, що навіть у Донецькій області можна знайти
українськомовних наших співгромадян, в питанні якості тієї української не будемо
прискіпливими...
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Efes
...погоджуюсь, що навіть у Донецькій області можна знайти українськомовних наших
співгромадян, в питанні якості тієї української не будемо прискіпливими...
|
Мушу сказати, що маю колєгу з Макіївки, зовсім корінням не пов'язаного зі Львовом,
з російськомовної сім'ї, який повсюди спілкується українською... А її яксть не
гірша ніж у половини населення Львова чи Франківська. Ось так...
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
А я знаю хлопця-харків'янина, наполовину росіянина, наполовину кавказьця, який сам
з нуля вивчив українську мову, навчив потім свою жінку, і зараз у Харкові виключно
нею спілкується. При його характерній кавказькій зовнішності це справляє на
людей неабияке враження От таку людину
можна поважати!
|
|
|
Городецький
Дійсний член
Повідомлень: 134
Зареєстрований: 10-11-2005
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
До пані Юлії Коваленко: виключно українською, крім випадків, коли маю звертатися
до іноземних громадян. Щодо мовного порогу - на мій погляд існують два аспекти.
Перший - ставлення пересічних людей до Вашої мови. Не переймайтеся, вони
приділяють цьому значно менше уваги ніж Ви самі. Другий - відповідати українською
на російску мову. Тут нічим зарадити не можна, практика, лише практика, і
спілкування в україномовному середовищі. Наразі я вже позбувся обох проблем.
Доречно, що нещодавно саме це питання обговорювалося у нас на міському форумі,
здається в темі Культура. (gorod.dp.ua/forum)
До пана Efes'а: насправді, ті люди, які справді вживають українську повсякденно в
Донецьку (наприклад) є переважно високоосвіченими і культурними. І українська у
них просто чудова. Суржик українською не вважаю. Як звовротній приклад - чув по
радіо виступ якогось діяча культури (!!!) з Вінниці, міста переважно
україномовного. Після слів "... я рахую, що так не треба робити ..." припинив його
слухати.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
4
5 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
