| Сторінки:
1
2
3
4
5
6
..
15 |
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Мене впізнаєте - "мурмиза" з аватару а на грудях написано!
Люби українське!
 |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Назаре, приєднуйтесь!  Дуже хочеться, щоб ви
були на концерті! 
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Nazar
Мене впізнаєте - "мурмиза" з аватару а на грудях написано! |
Що написано?
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Olexiy
Що написано? |
Думаю, написано: "Люби українське!", чи не так? 
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Так.
І на спині також
Люби українське!
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Я теж собі таку футболку хочу!!!!!
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
Наталю, для мене життєво важливо тепер упізнати тебе і вияснити, о котрій ми
знайдемося. Кинь на приват, вже пора.
До речі, за якою адресою той Палац Україна?
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Див. тему про концерт.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
еге, дякую
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
Я так зрозуміла, що всі знають як я виглядаю )
Чи не так? Ну в житті я гірша ніж в кліпі, але давайте орінтуватися по мені, бо
Наталку, Назара та майже Фіш я впізнаю, от Олексій...давайте, кажіть, де і коли?
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Я такий невеличкий - метр шістедсят, чи що... Майже лисий, але те, що ще росте - руде
як вогонь в плиті. Маю таке собі пузячко - надбання програміста. Бородатий. Та
Наталка мене впізнає - нема чого й казати.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
>> де і коли
ну-ууу... о третій дня біля Палацу Україна.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Юрій Карашівський
Дійсний член
Повідомлень: 222
Зареєстрований: 13-3-2003
Місто: Україна
Нема на форумі
Настрій: вина і риби!..
|
|
Сітла сповідь Тараса Чубая - народження на 13 році життя
В столичному житті віддавна існує вакуум культури. Української культури. Хоча
нібито саме Київ вважається її центром. У четвер цей вакуум було пробито і
"Палац Україна" всмоктав її у буквальному розумінні цього слова -
приголомшливий аншлаг, неймовірна підтримка залу, домашня атмосфера концерту
таки довели те, що кожного Божого дня і кожної секунди заперечують "акули
шоу-бізнесу" в Україні: вітчизняна музика має свого слухача, він готовий за неї
платити і отримувати від того шалене задоволення!!!
Преамбулою концерту "Світло і сповідь" було: встановити зворотній
зв'язок між сучасниками композитора В. Івасюка і поета Г. Чубая та "героями
наших днів", тобто Тарасом Чубаєм та теперішньою молоддю.
Перша частина концерту була лірично-камерною і вмістила пісні на вірші Грицька
Чубая. Її відкрила сюїта "Марія" - пісня, що складалася з окремих частин
"Бачу траву...", "О хто ти, о хто...", "Бачу тіло її..." і "Не спиняйте
її...". Зал реагував стримано, уважно переварюючи фактично новий для себе
матеріал. Кожна з пісень, виконана спільно з камерним оркестром "Віртуози
Львова" звучала абсолютно не схоже на те, що ми звикли чути на концертах
"Плачів". Сюрпризом була присутність на бек-вокалі Ярини Якуб’як (Дзвінки
Гуцул) з "Мертвого Півня", а також анонсованої "Пікардійської терції".
Чим відрізняється все те, що робить сьогодні "Плача Єремії" від музичного
поносу сусідньої Росії та новоспечених "звізд" української естради - так це
відсутністю заїжджених гітарних квадратів і силою впливу на свідомість. Кожна
пісня складна, але для сприйняття піддатлива. За що й отримали "Плачі"
анафему на ТБ і радіо... Доволі контрасним в цій частині концерту кінцем -
виконанням "Плач Єремії" пісні "Із янголом на плечі" на слова Малковича
- Тарас & Co дав зрозуміти, що далі сумувати не доведеться!..
Друга половина "Світла і сповіді" просто вразила: фактично, Тарас показав
якою б була українська музика, якби не трагічна загибель Володимира Івасюка! ВСе,
що було зіграно у відкриту пащеку здоровенного Палацу "Україна" ковталося
непережовуючи: на більш ліричних піснях я чув лише шелест губ залу, який про себе
повторював кожний твір. А "Водограй", "Червону руту", "Запроси мене у
сни", "Я піду в далекі гори" зал співав разом з музикантами! Бездоганно
пасували до концепції концерту "Ти втретє цього літа зацвітеш", "Хата
моя", знаменита "Вона" - пісні, що були створені "Палачами" без
сторонньої помічі і давно стали хітами андеграунд-чартів студентського
братства.
І ще один момент. Мабуть не бути зайвий раз пояснювати, що таке концерти в Палаці
"Україна": м'які крісла та велика кількість нафталінових заходів, що в
ньому проводяться, спонукають глядача поважно сидіти в комфортних кріслах і
слухняно в кінці кожної потрібної фрази плескати в долоні. Однак 11 вересня стався
переворот в історії цієї концертної зали - майже всю другу частину концерту зал
провів стоячи, карбуючи кожну пісню ритмічними аплодисментами. Тарас розійшовся
на кінець концерту і понаднормово, що теж фактично є рідкісним явищем для стін ПУ,
виконав три пісні: "Лента за лентою" і "Хмарицю". Чому три пісні, а не дві?
Бо "Хмарицю" він наостанок виконав а капелло.
Шалені оплески зірвав ще один незаявлений учасник цього дійства - Віктор Ющенко
з донькою, який особисто вийшов потиснути Тарасові руку і подарувати квіти. "В
Україні стаються нечувані досі, неперевершені зміни! Меценати почали вкладати
гроші в своє, в те, що їм подобається і саме завдяки цьому відбувся цей концерт. А
тому - маємо те що маємо!.." - сказав наостанок лідер "Плача Єремії".
"Світло і сповідь" стало продовженням культурно-мистецького проекту,
першою віхою якого стала кінострічка "Мамай" Олеся Саніна. Судяси зі світла,
яке було в очах Тараса на концерті, вітчизняна культура таки знайшла свій грунт
під ногами і будемо вірити разом з ним - вона його мільше не втратить.
не беріть важкого в голову!
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Саме так все і було...
Юрко, ти сам то написав???
Якщо так, то найщиріші привітання!
Люби українське!
|
|
|
Василь
Академік
Повідомлень: 656
Зареєстрований: 13-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: порожній
|
|
Дякуємо Юркові за детальну розповідь. Чуть не розплакався, читаючи це. Невже Київ
помаленьку дозріває. І на рахунок Ющенка, що зал зірвався оплесками - це просто
супер.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Київ не дозріває - він голодніє.
Багато теж визначило що Ющенко викупив і розповсюдив частину квитків.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Не знаю, ті люди, що сиділи в зоні нашого прослуховування білети купували, поруч на
підлозі сидів "Босий" Миколайчук.
Гардеробниці між собою говорили щось на зразок того, що вперше в свому житті
бачуть стільки "украінцев" в палаці.
Йшли додому, якась купка молоді співала шабелину - приємно.
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
СВІТЛО І СПОВІДЬ
Отже, концерт відбувся. Тарас відіграв “Світло і Сповідь” при повному аншлагу.
Зал палацу культури “Україна”, далеко не маленьких розмірів, був забитий вщерть.
Три години пролетіли, як одна мить, і хотілося, щоби це свято не мало кінця. Але
одна з причин, чому цей світ не досконалий, полягає в тому, що все колись
закінчується, а все хороше закінчується дуже швидко – чи, принаймні, справляє
таке враження, що швидко. Алла Мазур у випуску ТСН, що передував концертові,
передрікла, як у воду дивилася: “Це буде велике Свято для киян і Тріумф Тараса
Чубая”. Збулося.
Сказати хочеться багато, та думки плутаються, слова не знаходяться, а
вдовольнятися банальщиною на кшталт “Чудово, прекрасно” не хочеться. Свої
враження я викладу по кожній із двох частин окремо. Ті частини рівно чарівні для
мене.
Частина перша. Те, що називається Вічністю.
Чим є для мене поезія Грицька Чубая, я вже писала. Цитувати себе якось незручно,
але оскільки нічого нового я наразі не придумала, то зроблю це. В листопаді
минулого року на студентському круглому столі йшла дискусія “Поезія Грицька
Чубая – метафоричність чи сповідальність?”. Я вважала тоді, і переконана нині, що
– все разом. Бо метафоричність без сповідальності - це як дорогий сап’ян,
напнутий на кістяк. Шкіра є, але немає серця, душі, плоті... І лише тим, хто вкладає
своє серце у вірші - остаточно, беззастережно, до кінця - Бог дарує безсмертя. Серце
того поета б’ється у його віршах навіть тоді, коли його власне – зупиняється. Це
називається Вічністю. “Світло і Сповідь” – це вічність, сповита музикою, це
засвідчення того, що безсмертя реальне, як реальна душа.
В першій частині концерту прозвучала лише одна пісня, написана не на вірші
Грицька Чубая – “Із Янголом на Плечі”, на слова Малковича, яка, власне, і
завершила першу частину. Fish після концерту сказала мені, що її приємно вразила
Тарасова версія – чи пак, Тарасове виконання цієї пісні, і саме цього дня. Решта
пісень першої частини – і сюїта “Марія”, і “Коли до губ твоїх” – зізнаюсь, коли
лунала ця пісня, я розплакалась, і “Світло і Сповідь” – теж при моїх сльозах,
нарешті повністю, і “Відшукування причетного”, і “День відходить”, і
“Пам’ять” – то все Поезія Тарасового батька, Грицька Чубая. Саме так, Поезія – з
великої літери. Поезія світового рівня, світового значення, містично поєднана з
чарівною музикою Тарасової душі, і подарована нам, як магічна кришталева куля, у
якій ми бачимо так багато неймовірного, а головно – бачимо справжніх себе. Коли
голос Грицька Чубая пролунав у залі, словами “І тисяча видимих тигрів нас менше
лякає ніж одна невидима зоря”, він розпоров уважну тишу залу, як ніж, чіпляючи
щось далеко приховане у собі, щось чисте і світле, що є в глибині душі кожного з
нас. А коли ці ж вірші проспівав син поета, мені лишалось тільки подумки схилити
коліна перед тим, як кришталево чисто, прозоро, мудро і просто донесені вони до
публіки, як талановито – та що вже там казати, не побоюсь гучних слів – геніально
підкреслює музика їх глибину, як підіймає філософські пласти думок, ідей,
відчуттів, і підносить їх публіці – почуйте це! Вслухайтесь! Вдумайтесь! І зал
слухав. Думав. Почув. Бо ще на початку концерту Тарас Чубай, схвильований, і
вражений, не сумніваюсь, приємно вражений, видихнув у переповнений зал “Добрий
вечір, мої дорогенькі”. І настільки щиро, настільки відкрито прозвучало це
привітання, що мені здалося – він знає, що зал почув. Він це відчуває. Цього просто
не можна не відчувати.
Частина друга. Зв’язок відновлено.
Про те, що одинадцятого вересня – у “чорний вівторок” – два роки тому
американський народ спіткала страшна трагедія, Тарас Чубай згадав ще у першій
частині концерту, перед піснею “Пам’ять”. Але, крім того, одинадцятого вересня
православна церква ще творить пам’ять воїнів, загиблих в бою. І це знаково, на мою
думку, що “Світло і Сповідь” припав на цей день. Бо саме воїнами були Грицько
Чубай, Володимир Івасюк та Ігор Білозір. І загинули вони в бою – в бою за право
бути собою на рідній землі. Причиною смерті кожного з них стало те, що колись
писалося в графі “національність” – українець. Володимиру Івасюку було
тридцять, коли його вбили – тридцять років, вдумайтесь в це! Грицько Чубай трохи
не дотягнув до тридцяти трьох років. Ігора Білозора вбито у сорок п’ять. Як багато
вони могли б встигнути, якби... Якби просто жили. Якби їх не знищили ті, хто думав, що
тілесна смерть – то кінець. Як виявилось, далеко не завжди. Пам’ять сильніша
смерті. В програмі концерту значилось “Тарас Чубай відновлює у слові та мелосі
зв’язок зі світом вічних символів”. І я рада повідомити, що зв’язок із душами
тих, хто пішов від нас у Вічність, відновлено.
Віддача переповненого залу була беззастережною. Люди співали разом з Тарасом
“Водограй” і “Червону руту”, “Я піду в далекі гори” і “Я твоє крило”,
“Запроси мене у сни свої” і “Пісня буде поміж нас” Івасюка, підхопили також
знамениту “Вона” Костя Moskalcya, уважно дослуховувалися до “Квітів у росі”
Білозора та "Ти втретє цього літа зацвітеш..." того ж Moskalcya, весело наспівували
Тарасову “Хата моя високо” і принишкли, коли звучало “Літо” на вірші Грицька
Чубая... Поза програмою Тарас заспівав “Лента за лентою” – реакція залу, який
підхопив цю пісню з перших слів, його, вочевидь потішила – суджу по зауваженню “О,
то я бачу, тут всі свої!” і “Ой, хмариться, туманиться” – під цю пісню, яка власне
і завершила концерт, люди танцювали, стоячи. І аплодували, стоячи. Оплески лунали
такі, що вуха закладало. Тараса завалили квітами. Мене нарешті пройняла гордість
за те, що я – киянка. (Тим, що я українка, я, щоби там не було, пишаюся завжди.)
Публіка Києва і, ширше, України (бо на концерт з’їхались музичні гурмани з усіх
куточків країни) довела, що смаки українців не такі примітивні, як декому хотілося
б. Це підтвердив і Тарас Чубай, коли щасливий, сяючий, промовив до своїх гостей:
“Дякую, що ви є. Я не вірив, що ви є, але ви є. Спасибі!”. І Тобі спасибі, Тарасе.
Просто – Спасибі Тобі.
Не можу не сказати кілька слів про титанічну, надлюдську працю Тараса Чубая і всіх
музикантів, що разом з ним відшліфували “Світло і Сповідь” до діамантового
бездоганного блиску. Підготовка до проекту тривала довго, в новинах сказали, що
партії для “Віртуозів Львова” Тарас розписував сам, цілих півроку, а з надійних
джерел стало відомо, що на генеральній репетицій кожну пісню було відіграно
двічі. А тепер – тиша! Замисліться, люде – Тарас Чубай і “Плач Єремії”,
“Піккардійська Терція” та Ярина Якуб’як, камерний оркестр “Віртуози Львова”
фактично провели цього дня три концерти! Усіх їх вітали стоячи і оплесками. Бо
результат цієї неймовірної праці вразив всіх. Ці люди – я не люблю гучних слів,
але вживаю їх вже вдруге, бо інші не годяться – герої, а те, що вони створюють
справжню Музику в країні вічноквітнучої попсової фанєри – Чин. Хтось вважає
героями тих, хто рятує людські життя, і так воно і є, та як же бути з душею? Тіло без
душі може існувати досить довго, їсти, спати, працювати, і вважати, що воно живе, та
то лише омана, бо недарма SOS розшифровується, як “рятуйте наші душі”. Всіх наших
рятівників, які дійсно подарували нам концерт, що лишиться з нами завжди, нехай
береже Господь на многіє літа!
І одне малюсіньке питання до Юрія Карашівського – мені здається, а капелло Тарас
виконав “Ой, хмариться, туманиться” – хіба помиляюся?
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
то я, коли прочитав. Наталю.... Ви написали так, та ще й під Ти втретє, та Квіти у росі
що в мене такий дуже приємний передсльозний стан - весняна романтика, дощовий
інтим, дуже добре та хочеться плакати, в грудях тепло, відчуття як після сповіді.
Сповіді...
ех, писанина то важка річ, бо коли дійсно хочеш шось написати таке як відчуваєш і
щоби всі то відчули, то мені не дано. Але дано тим, хто приклався до того альбому, бо
їх зрозуміли всі.
А ще про концерт, то хочеться відзначити Дзвінку - вона так суперово виглядала та
рухалась!
Люби українське!
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
еге, а мені трохи шкода було, що її мало було чути. Вона ж-бо не тільки виглядати та
рухатись гарно вміє.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
ех... замріяним поглядов дивлячись у монітор - щастить же людям...
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Згоден, що не тільки. Але якщо вже про рухи - то те, як вона виглядала при Свтлі і
Сповіді ч3. - то мені дуже сподобалось - вона не пропустила нічого.
Люби українське!
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
ой, я не пам"ятаю... не на неї дивилася, просто, напевно. А що саме, розкажи?
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10460
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
Завидую тим хто бачив...
Може й у Львові щось таке буде...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ой, мені теж дуже Ярина Якуб’як сподобалась! У другій частині вона взагалі сяяла,
як зірочка, та й у першій була неперевершена. А що до того, що її мало чути було...
так, шкода дуже, та все ж бек-вокал. Але те, що я почула - було суперово!
Назаре, дуже дякую за теплі слова.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
4
5
6
..
15 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
