| Сторінки:
1
..
6
7
8 |
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
P.S. 2 сумна - за ці 6 років у Вас змінились погляди на життя?
|
Дякую, Соломіє, що Ви цю милу моєму серцю тему витягли із забуття. :-) Знову
перечитала те все... Відтоді багато змінилося. Відповім Вам обов'язково, ось лише
зберуся з думками... :-)
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
я теж чекаю твоїх думок, Іринко.. у мене, на жаль, нічого з того часу не змінилося :-(
...i am a little bit ironic, don*t you think?...
|
|
|
Viktor Tkachenko
Дійсний член
Повідомлень: 162
Зареєстрований: 12-1-2009
Місто: Львів-Галич
Нема на форумі
Настрій: Оптимістичний
|
|
По сабжу...
А можливо самотність - це шанс подумати над своїм життям...? Обміркувати все,
підкорегувати....
Адже в бурхливому ритмі людина рідко помічає різноманітні, проте дуже важливі
дрібниці.
|
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від сумна
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
P.S. 2 сумна - за ці 6 років у Вас змінились погляди на життя?
|
Дякую, Соломіє, що Ви цю милу моєму серцю тему витягли із забуття. :-) Знову
перечитала те все... Відтоді багато змінилося. Відповім Вам обов'язково, ось лише
зберуся з думками... :-) |
Збирайтеся з думками і ми з нетерпінням чекаємо Вашої відповіді.
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Viktor Tkachenko
А можливо самотність - це шанс подумати над своїм життям...? Обміркувати все,
підкорегувати....
Адже в бурхливому ритмі людина рідко помічає різноманітні, проте дуже важливі
дрібниці. |
імхо, головне не звикнути до самоти! 
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
ну у мене життя завжди було самотнє і дуже спокійне :-) надто не було над чим думати
...i am a little bit ironic, don*t you think?...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Збирайтеся з думками і ми з нетерпінням чекаємо Вашої відповіді. |
Ну і ось що я маю повідомити по темі… :-)
Тоді, 6 років тому, коли все оте писала, і на думці не мала, як ця тема обернеться. А
обернулося так, що один із форумчан (зараз він вже тут не буває) почав писати мені
приватно, а через півроку листування ми зустрілися. І це виявилася саме та зустріч
– зустріч із єдиним і найкращим чоловіком. Виявилося, що ми близькі в дуже
багатьох речах, навіть за вподобаннями у якихось дрібницях (часом це просто
неймовірним здавалося). І з однаковими поглядами на самотність як на стан душі,
який не залежить від обставин: просто він є, і нічого з ним не поробиш.
Ми цілком довіряємо одне одному і все більше одне до одного прив’язуємося. Я
полишила роботу, яка для мене багато означала, і почала допомагати йому в його
роботі.
І що ж – гадаєте, із самотністю покінчено? Та ні! Ми живемо в різних містах. До його
переїзду наче все підготовано, але ніяк воно не складається. Отак ці 5 років і
прожили – щодня спілкуючись в інтернеті і телефоном, по роботі і поза роботою. І
кілька його кількатижневих приїздів на рік. А поза тим – кожен із нас у своєму
«внутрішньому монастирі», як ми це називаємо.
Тобто на запитання, чи продовжую я бути самотньою, навіть не знаю, як відповісти.
Ми не сім’я, і не знаю, чи будемо нею. Це, мабуть, можна засуджувати, але отака в нас
своя форма співіснування двох самотностей. Ми не зовсім відверті одне з одним і
уникаємо обговорення певних речей… А з іншого боку – що там обговорювати, все й
так зрозуміло. Молодість позаду, і залишається гідно зустріти те, що йде за нею.
Я ні про що не загадую і нічого не чекаю. Я тепер вмію радіти найменшим: готувати
для нього щось смачне чи просто йти з ним по вулиці. І коли він поїхав, згадувати
про все це на самоті.
|
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від сумна
Ну і ось що я маю повідомити по темі… :-)
Тоді, 6 років тому, коли все оте писала, і на думці не мала, як ця тема обернеться. А
обернулося так, що один із форумчан (зараз він вже тут не буває) почав писати мені
приватно, а через півроку листування ми зустрілися. І це виявилася саме та зустріч
– зустріч із єдиним і найкращим чоловіком. Виявилося, що ми близькі в дуже
багатьох речах, навіть за вподобаннями у якихось дрібницях (часом це просто
неймовірним здавалося). І з однаковими поглядами на самотність як на стан душі,
який не залежить від обставин: просто він є, і нічого з ним не поробиш.
Ми цілком довіряємо одне одному і все більше одне до одного прив’язуємося. Я
полишила роботу, яка для мене багато означала, і почала допомагати йому в його
роботі.
І що ж – гадаєте, із самотністю покінчено? Та ні! Ми живемо в різних містах. До його
переїзду наче все підготовано, але ніяк воно не складається. Отак ці 5 років і
прожили – щодня спілкуючись в інтернеті і телефоном, по роботі і поза роботою. І
кілька його кількатижневих приїздів на рік. А поза тим – кожен із нас у своєму
«внутрішньому монастирі», як ми це називаємо.
Тобто на запитання, чи продовжую я бути самотньою, навіть не знаю, як відповісти.
Ми не сім’я, і не знаю, чи будемо нею. Це, мабуть, можна засуджувати, але отака в нас
своя форма співіснування двох самотностей. Ми не зовсім відверті одне з одним і
уникаємо обговорення певних речей… А з іншого боку – що там обговорювати, все й
так зрозуміло. Молодість позаду, і залишається гідно зустріти те, що йде за нею.
Я ні про що не загадую і нічого не чекаю. Я тепер вмію радіти найменшим: готувати
для нього щось смачне чи просто йти з ним по вулиці. І коли він поїхав, згадувати
про все це на самоті.
|
знаєте, я захоплююсь вашим терпінням! Не
знаю чи я так змогла б.... Знати що кохана людина десь в іншому місті і не знати з
ким... Та й 5 років це вже солідний термін.
І взагалі, я найбільше не терплю невизначеності...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
знаєте, я захоплююсь вашим терпінням! Не
знаю чи я так змогла б.... Знати що кохана людина десь в іншому місті і не знати з
ким... Та й 5 років це вже солідний термін.
І взагалі, я найбільше не терплю невизначеності... |
Так, Соломіє, невизначеність - це погано. Тим більше така тривала невизначеність.
Але я це приймаю.
|
|
|
Бойко Володимр
Новак
Повідомлень: 1
Зареєстрований: 16-12-2013
Нема на форумі
|
|
Вбити кохання в душі,
щире прекрасне кохання,
може померти мені,
більше не буде страждання.
Ні треба жити, але
боляче душу вбиває
хочу померти, хоча
може мене вже немає?
Мабуть помер я давно
тільки лиш тіло лишилось,
маску оділо воно
більш вже нічо не хотілось.
Так і живу, ніби я
граючи ролі щасливі,
борячись з болем життя
посмішки ж мої не щирі.
Ні я не кажу завжди,
є і хороші моменти
прото вбивати любов
боляче дуже, повірте.
|
|
|
| Сторінки:
1
..
6
7
8 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
