Мавпа з гранатою, або чому нам ще довго жити в совку.
Все-таки це побутово-політична тема, тому в цей розділ.
Сьогодні перед восьмою ранку перед будинком розпочалася незвична активність.
Гучні вигуки, гуркотіння двигуна вантажної машини, довелось швидко закривати
вікно, бо кімнату почав наповнювати чаруючий сморід дизельного вихлопу.
Виявляється, це була вистава “у нас як у Європі”. Подвір’я мили з шампунем,
судячи по піні.
Вантажна машина, яка виявилась “поливалкою”, залила все водою, двірники дружно
пошаруділи швабрами, потім поливалка знову взялася все поливати. Завершення
цього процесу я вже не спостерігав, бо поїхав.
Вернувся години через півтори. Отже.
До “генерального прибирання” основна територія подвір’я була відносно чистою,
бруківка нова, покладена чи то минулого, чи позаминулого року, забув вже.
Двірники шітками порозмивали відкладення болота, дрібних камінців попід стінами
будинку, рівномірно розтерши все по усій прибудинковій території. І тепер усе
подвір’я в дрібних камінцях, які раніше кучкувалися по кутках. При чому заклади
грязюки з-під стін не вимили, а просто пошкробали їх зверху.
Тобто, вся грязюка, яка була на подвір’ї, там і залишилась, проте була проведена
діяльність, освоєні кошти. Так і живемо.
Про те, що можна на ЛКП врешті придбати кірхер, щоб одна людина приїхала на
невеликому грузовичку, з бочкою води, цим кірхером під тиском вимила увесь бруд в
одне місце, де, давши воді стекти, лопатою закинула в кузов, дрібні залишки змила в
ливневку, і все, - про таке в совкову голову керівництву ЛКП не приходить. Ні,
потрібно шестеро, чи скільки їх там було, людей, один здоровий грузовик і десятки
кубометрів води. Без жодного корисного результату.
Так і живемо. Так і будемо жити. Бо не просто совки такі, вони ж уже своїх дітей
виховали, а ті вже починають своїх виховувати...
І фото для ілюстрації, щоб не бути голослівним. Так, це після так званого
генерального прибирання.
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
