| Сторінки:
1
..
7
8
9
10
11 |
tysovska
Модератор
Повідомлень: 940
Зареєстрований: 4-8-2004
Місто: Kyiv
Нема на форумі
Настрій: бойовий
|
|
Назад до "дурні":
| Цитата: | У місті Рібейран-Прету (Бразилія) фахівці санітарної служби зібрали за один раз 50
кг равликів ахатіна, що сильно турбує бразильських вчених. Тварини, вага яких
досягає півкілограма, а довжина - 25 сантиметрів, можуть бути переносниками
смертельно небезпечних для людини хвороб.
Африканські равлики були завезені до південноамериканської країни з
гастрономічною метою. Ними власники ресторанів, де подають вишукані блюда,
планували замінити дорогих французьких равликів-ескарго. Однак смак
африканських безхребетних тварин не припав бразильцям до душі, і їх викинули,
вірніше сказати, випустили на волю. Равлики "скористалися ситуацією" і стали
стрімко розмножуватися. Цьому сприяла та обставина, що в Бразилії немає хижаків,
які б харчувалися цими молюсками. Тепер африканські повільно плазуючі тварини
загрожують людині, а також і злаковим, які вони з задоволенням поїдають.
Проте санітарна влада Бразилії проводить роз'яснювальну роботу серед населення,
закликаючи в жодному разі не торкати безпечних на перший погляд істот.
|
Мені це страх як нагадало книжку Ярини Джурик "Смерть виповзає з підвалів" (ЛА
"Піраміда"). Там, щоправда, равлики виявилися значно жахливішими...
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
а н е х д о т и !!
***
- Ну, як пройшла вечірка?
- Та цілковите безглуздя! Після вечірки Мариня запросила мене до себе на келих
вина. Ми трохи потеревенили, потім вона враз вимкнула світло і роздяглася. Я,
звичайно, зразу зрозумів, що вона дуже втомилася, і пішов додому.
***
Прийшов раз один чоловік на берег синього моря. Присів собі, вдивляється в
далечінь, покурює… Аж тут раптом випливає золота рибка і мовить:
- Слухай, чоловіче, мене вже років зо п’ять як ніхто не ловив. Бодай ти загадай три
бажання, щоб я їх виконала, а то нудота страшенна! Розумієш?!
Той сидить собі далі, затягується собі так смачно цигаркою, аж очі мружить од
задоволення…
- Слухай, золота рибко, нічого мені не треба - пливи собі в синє море.
- Ну будь ласочка… А то я втрачу кваліфікацію!..
(насправді, це була не „золота рибка”, хе-хе)
***
Заходжу якось у мамину спальню, а в неї в ліжку – мій бос!
Я був шокований. І тільки за хвилю згадав, що працюю на батьковій фірмі.
***
Чоловік прийшов додому „під мухою”, то й дружина давай його „пиляти”. А той хоче
дуже спати.
- Ірцю, люба, ти мені все це напиши… Я вранці прочитаю!
***
Психологія типової блондинки:
- Не можу спати в цілковитій темряві: не розумію, заплющила я очі чи ні?
***
Купив нову м’ясорубку. Вчора з дружиною випробовували. Нарешті збагнув, що
означає фраза „поясни мені на пальцях, як воно працює”…
***
- Скажи, матусю, в мене скоро день народження?
- Так, моя радосте, скоро. А чому ти про це запитуєш?
- Просто хочу знати, чи не час мені вже стати гарною дівчинкою…
***
Хлопець купує обручку:
- Будь ласка, зробіть гравірування: „Галі від Петра”.
Старий досвідчений ювелір, примруживши одне воко:
- Я б радив Вам написати коротше: „Від Петра”. Хто-зна…
***
- Ти за що подав до суду на Петренка?
- А він обізвав мене бовдуром!
- Чому ж ти не ображаєшся, коли я тебе так обзиваю?
- Ти – інша справа… Ти знаєш мене з дитинства.
***
Оце й усе, людоньки!
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
хто ще не голосував за зелену, змордовану дизайнерку? :-))
http://soft.mail.ru/corel/single.php?id=488&dlimit=0&p=1
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
БуДи чи не буДи - ось у чім питання!
Так сталося, що бабця наша вирішила на старости літ покинути свою рідну, в якій
прожила не один десяток років, хату і решту (певно) свого віку (скільки їй там
приділено) провести в нашій господі, що також на Жучках.
Більше п’яти десятків років прийшла вона сюди, до чужого дому, до чужої родини, за
невістку. Не за власною волею - бо так тато хотіли: після вивезення з рідних земель
треба було розпочинати нове життя, на новому місці, а дівка підростала, тож треба
було десь прихилити, щоб боронь Боже в дівках не засиділася… Тож „уклавши угоду”
(обмінялися: той – коня, а той - корову) з другим таким самим „гусподарем”, у якого
його легіник поривався йти в партизанку (а не гуспударувати на силі морґів поля…),
віддали старшу дочку до чужої родини в невістки (бо голова вже починала боліти за
інших меншеньких…).
Щоб не переказувати багато особистістого, скажу лише, що її там, у новій чужій
родині явно не чекали, бо самі жили, як то кажуть, усі до купи… Ну, і відповідне,
отже, ставлення було - як до ганчірки якої: бо за їхнім уявленням, баба – то не хлоп,
тому вона є нижча (за статусом!) за нього (а ще й до того невістка, а не „своя”!). Ще
„баба” має варити їсти, подавати те зварене їдло хлопові на стіл, спершу
покликавши його (якщо тільки докликається ще), обслуговувати при столі
(слідкувати за кожним порухом руки свого хлопа ззаду на банбетлі, а також інших
хлопів свеї-і-не тільки родини, що вони там промимрають, румигаючи з повним ротом
– ще досі зберігся отакий „рефлекс”…), зібрати відтак усю гору начиння і мити
‘го. Ще мала в хаті прєтати. Ну, і звичайно, хлопа обслуговувати, але вже не при
столі… Відтак вирощувати те, що вийшло від того „обслуговування” (в принципі,
від того й ми пішли…).
Одно слово, не позаздрити долі переважній більшості галицього жіноцтва, яке
народилося, виховувалося й жило в минулому сторіччі. Та й нині не надто ситуація
змінилася… Але жити потрібно було якось.
Знову ж таки, не переказуватиму чужії доленьки, щоб тут серденька не щеміли й
слізьми не обливалися, а скажу тільки, що попри всі негаразди, моральні наруги,
терпіння, яких зазнала в житті, діждалася вона і внуків, і правнуків, і серце
врешті втішилося хоч на схилі віку. Лиха родина зникла якось сама по собі: молодші
– порозліталися хто-куди (хоч і навідувалися вряди-годи, допоки їхній представник
іще жив), старші відійшли природним способом – тож господарювали собі з дідом, а
діти з окуками-правнуками навідувалися до них. По тім, як не стало діда, то взагалі
лишилася сама одна: з невеличкою господаркою, двома хатніми домашніми
улюбленцями в великій (як на одну особу) господі.
Але те питання напевно вас муляє: а до чого тут у заголовку виненсено оте „буди
чи…”
Позаминулої суботи в нас був балаґан: все, нажите за десятків років, видобувалося
з хати, складувалося на подвір’ї і оперативно вивозилося до нового місця
призначення.
Песики-котики наші – Борман і Кицька – не могли не відчути, що щось відбувається:
кітка пополюдні взагалі десь щезла, а Борман, будучи вірним як і своїм господарям,
так і дому, не міг собі знайти місця. Його ми часто брали від баби до нас, і він
завжди був там, як у себе вдома. Тож у суботу, як звичайно, він теж „зголосився”
знов податися до нас, сповіщаючи се радісним гавкотом. Незнав, що покидає свій дім
назавжди…
Вже пізно, коло півночі, робили останній рейс з нашою бабусею і останніми
пожитками: все, от і закінчилося життя тут. Сусідка, що ми з нею прожили
брама-в-браму також стільки часу, плакала… Змовивши, як звичайно робиться перед
довгою подорожжю, молитву, рушили… на другий бік села.
На другий день, у неділю, приїхавши до старої хати, подивитися за кицькою, сіусідка
вповіла, що як но розвиднілося, то, мовляв, ваша кітка звідкись прибігла,
приступила до зачинених подвійних дерев’яних дверей і давай шркребти у них і
голосно нявчати. А як приїхали, то Борман відразу кинувся обнюхувати гостю,
пізнавши врешті в ній свою недавню співжительку, а сама вона стала лизати бабці
руку. Розчулено було… І як покидали їх, то песики-котики наші не бігли з нами до
хвіртки, а так і лишилися при вході до хати, супрводжуючи очима свою господарку,
щоб та куди не зникла.
Але, гадаю, ще й досі, певно, не второпали, що то є оте „буди…”
Авжеж, недвозначні натяки з шекспірівським „бути чи не бути”, та в нашому
випадкові це є… буда! Гарна, добротна Борманова буда, яку змайстрував ще покійний
наш дідусь. І як згадку про нього, покірний всіх отут слуга став на позицію, що її
також треба перевезти на нове місце. Та друга сторона – проти: мовляв, буда
завошивлена, з блохами, нову поставимо. Та яка завошивлена?!! Яка з блохами?! Та я
щороку міняв протибліхні ремінці на Борманові, ще й кицьці діставалося (ремінця
того забагато було на Борманову шию, тому пасочок ще йшов на кицьчину).
Протистояння стало не на жарт: обидві сторони в своїх переконаннях рівні, шальки
терезів не перехиляються ні в жоден бік! Як бути?
Ну, отаке відбулося в нашій родині. Бабця непогано розквартирувалася собі на
новій хаті – треба врешті-решт її обживати! Перевезли ще десяток бабиних курочок
(з когутом включно), кількоро ще дідових кріликів – нова господарка. На додачу
поміняли бабці старенький телик на новіший з пультом – щоби не ставати вже з
фотелю, а стару мобілку – на новішу, з україномовним дисплеєм та поліфонією! Як
дзвонить, то Борман попервах аж заглядався на таке „цвірінькання”!
|
|
|
Галина Лев
Академік
Повідомлень: 665
Зареєстрований: 29-9-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: файний
|
|
Мій Рижик в Трускавці теж раз мало не попісявся, коли під ним завібрував приспаний
Сіменс. Не знаю до чого я це сказала. Певно, сили вистачило хіба на прочитання лише
останнього абзацу тої-во теми, а вже завтра, коли у мене знов буде безлімітний
інтернет від Жовківського регіонального провайдера(як він себе величає), я
перечитаю ще й цілий передостатний абзац усякої дурні і може шо мудріше скажу. Як
це тас сталося, шо надхнення раніше не було, а зара є воно, а скінчиться картка. Не
сумуйте.
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Мухи
Умивавшись ото на днях зранку, замітив
муху, що влетіла мені до ванни: то була така груба муха, і так дзижчала, що попросту
не можна була її зауважити. Махнувши кілька раз рухою, вигнав непрохану гостю з
ванни і на хвилю задумався, чого нам, власне, нам так противні оті мухи, особливо
ті, такі великі. Але годі було думати про якихось там мух – треба було збиратися.
Та на гадку прийшов один недавнішній випадок…
На вихідних, як був-им на селі… ну, і як то
буває завше, коли завітають діти-внуки до баби-діда: попервах баба хоче нагодувати
– бо приїхав, з дороги, тож відповідно має бути голодним, потім починається
балаканина (з одного боку, і неважливо, що друга сторона є зовсім байдужою до
розмови…) про те і про се (жінки, як довго не мають із ким поговорити, за
першої-ліпшої нагоди, певно, намагаються виговорити все те). І так цілий день. Та
переважно настроюєшся на певний лад: такий, що в одно вухо тобі залітає, а з
другого – вилітає… Та те, що долинуло раз під час чергового „виливання душі”,
добряче різануло слух: „Мені ото вчора до хати залетіли дві мухи. Але ті мухи були
такі худі. То осінні мухи: перед зимою вони дуже сильно кусають, тнуть, як
коні.”
Ми, напевно, також, як будемо в такому віці,
звертатимо увагу на найбанальніші, здавалося б, речі…
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
От, пане Яндруху, вже якось так є, що я завсіди мушу розвивати Вашу дурню і робити з
неї ще більшу дурню. :-)
Розповім, чому мухи викликають в мене не лише цілком зрозумілу бридливість, а й
якийсь апокаліптичний страх.
Одного дня я повернулося з роботи додому і побачила, що кухонне вікно обліплене
мухами. Було їх з кілька десятків, всі були невеликими, з райдужно-зеленими
тільцями. І так вони бриніли і билися у шибку, що, здавалося, ще трохи – і проб’ють
її. Найбільшою загадкою було для мене – звідки вони взялися, бо ж вікна були
закриті...
Отож відкрила вікно навстіж і повиганяла їх. Зготувала щось поїсти й пішла до
кімнати.
Коли повернулася на кухню через деякий час, аж перелякалася – мух було, мабуть,
вдвічі більше, ніж першого разу. Повіяло містикою. Ну звідки вони взялися?! Знову
вигнала і вирішила спостерігати, звідки прилетять. Але таки не вслідкувала –
знову їх повно налетіло, а звідки – невідомо...
Процедуру виганяння повторила кілька разів, аж настав вечір. Боялася собі
подумати, що буде вранці. І недаремно боялася – бо їх була ціла орда...
Поверталася з роботи і думала: що ж я там застану?! Але мух було порівняно небагато.
І після чергового виганяння ставало все менше. А зранку вже майже не було.
Минуло кілька днів. Мухи щезли.
Так я ніколи й не дізналась би, що це було... Але ввечері хтось подзвонив у двері. То
були дві сусідки. Збирали гроші на вінок. Виявляється, помер сусід, що жив поверхом
вище, якраз наді мною. Був самотній і пив. Отак і помер у себе на кухні, і ніхто не
знав, коли це сталося, бо виявили лише тоді, коли сусідів став турбувати сморід з
його квартири...
Аж тоді я зрозуміла, що ті мухи перлися на мою кухню через вентиляцію, перед тим
добряче почимчикувавши по мерцеві...
Отакі мухи апокаліпсису.
|
|
|
Галина Лев
Академік
Повідомлень: 665
Зареєстрований: 29-9-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: файний
|
|
Так вони не лише почемчикували по ньому, а й посмакували і ще по часточці Вам для
дигустації принесли, а Ви їх отак нечемно виштовхали з оселі... Ну хто ж так з
дорогими гостоньками поводиться? Та чого ж лякатися було? Самі говорите, що сусід
проспиртований був... Дезінхвекцію мусі пройшли.
А я, вобше - то(як казала колись моя однокласниця) теж отих друзів людини
недолюблюю. При чому це у мене здається вроджене або набуте в перші дні життя.
Одного разу, а було мені тоді під два рочки, Галя прогулювалася колами біля хати, і
мама почула відчайдушний плач своєї дитини: "Мама!Мама!Муха". Мама вибігла надвір і
побачила осу, котра заплуталася в світло-помаранчовому махровому светерику
дитини. От вам і нелюбов до комах. Вона, видать, інтуітивна. Зараз здригаюся від
найменшого відчуття на тілі, яке нагадує дотик комашки. Збоку виглядає кумедно.
Але в мене стрес.
А ще я дуже не люблю голубів на асфальті. Ні, не розмащених, а таких, що ходять
собі, збирають харчі, а потім несподівано у мить, коли ти найбільше замріяна,
зриваються з землі і летять у своїх невідкладних справах, обираючи за траекторію
руху півколо біля твоєї голови. Те паскудство не раз мене виставляло не з кращого
боку у натовпі. Одного разу я попри університет проходила, а там, як завше, море
студентів на ґанку покурює. І бачать вони, як якась девушка спокійно іде
тротуаром, а тоді ні з того, ні з сього різким рухом відхиляється, напівприсідає,
повертається в попереднє становище і вгору кричить: "ідіот, ...". Сама від себе
такого не чекала, але вони чомусь обирають мене для тих маневрів постійно.
От я і вилила душу. Хто ж прийме участь в оздоровчому процесі, як не майже рідні
уже форумці?
Цінувати людей треба, поки вони поруч, бо потім пізно, і дуже вже болить.
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
....у мене істерика на метеликів... як тільки бачу волохату морду, яка
наближається до мене, тріпоча такими ніби ніжними та гарними крильцями,
просто ціпенію... не кажучи про сірих нічних метеликів... там такі морди,
такі моди... бррррр.... у стані гусениці, до речі, нічого проти них не маю :-))
|
|
|
Галина Лев
Академік
Повідомлень: 665
Зареєстрований: 29-9-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: файний
|
|
А Ви, Темпіко, знайомі з такою собі "бузковою гусінню"? Мабуть, ні. Власне, я не знаю
як воно зветься серед зоологів, але в дитинстві ми знаходили її лише кільке разів
у одному тільки році, і строго на бузку, тому я її так охрестила. Те чудовисько
світло-зеленого забарвлення, завдовшки майже п'ять сантиметрів, товщина, як
вказівний палець людинки середнього розміру, а на дупі в неї загнута до переду
голка. Скажу Вам, не для слабонервних.
В народі подейкують, що ота голка на дупі в неї отруєна, і якщо ненароком
наступити босою ногою, то гнити буде.
Гайда всі влітку на бузок! Босими ногами...
Цінувати людей треба, поки вони поруч, бо потім пізно, і дуже вже болить.
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ось і настала благословенна хвилина, щоб укотре долучитися до дивовижного світу
правдивих винахідників, до світу… МАРАЗМІВ навіженого Теда Ван-Кліва!
Отже, зустрічаємо, зустрічаємо: u a welkam, Totally absurd inventors!
TOTALLY ABSURD
INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ
“П”...
Коровлій газ
Cow gas
US Patent; випущено 1973 р.
(Винахід призначено для тих, хто має вдома господарку:
тримає коней, корів, свиней, овець тощо. – Я.)
Чи є труднощі в спробі зібрати й поміряти викид газів від домашньої худоби (а може,
вашої тещі?..), який змушує вас не спати по ночах? Чи ви коли-небудь цікавилися
власне тим, скільки енергії виділяється, коли корова відригає? Нині свою
ціквавість ви можете задовольнити за допомоги патенту 1973 року, який називається
„Система, Щоб Вимірювати Викид Метаболічних* Газів Тварин”! Призначений міряти
скільки енергії фактично витрачає поголів’я худоби, пристрій отсей допомагає
дібрати систему годування, яка дасть змогу щонайефективніше використовувати
енергію задля здоров’я корови.
Але стривайте! Пристрій - заманливий і простий у користуванні! Спочатку введіть у
об’єкт дослідження трубку, що виконує функцію внутрішнього зонду. Під’єднайте
кінець трубки-зонда до надувного нашийника, якого розміщено на шиї тварини. З
кожним видихом метаболічний газ відбирається й аналізується. Ну, і хто казав, що
коровлі відрижки не прикольні?
*Примітка: метаболічні гази –
гази, що видихає людина (а в нашому випадку – корова, хе-хе…): повітря, ацетон,
аміак, двохоксид вуглецю, - можуть слугувати на діагнозування захворювань.
Ну, все: на сьогодні буде з вас, людоньки!..
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш?(с) \"Юродивий\" Т. Шевченко
|
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10457
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
Анекдот на тему футбольну... і не тільки:
На подвір'ї між будинками хлопчики грають у футбол, збоку якась тітонька вигулює
собаку, збоку проходить чоловік. Раптом собака зривається з поводка і ловить
чоловіка за ногу. Один з хлопчиків підбігає і відтягує собаку. Тут зразу
з'являється кореспондент "комсомольской правды" і каже: "Мальчик, ты такой храбрый,
я про тебя статью напишу под названием "Юный фанат "Динамо" спасает человека от
озверевшей собаки". Хлопчик каже: "Я не вболіваю за "Динамо". Тоді
кореспондент:"Тогда такое название:"Юный фанат "Шахтёра" спасает человека от
озверевшей собаки". Хлопчик каже: "Я не вболіваю за "Шахтар"". "А за что же ты болееш?"
-- "За "Карпати". На наступний день газета "Комсомольская правда" вийшла з
заголовком на першій полосі: "Банда малолетних националистов зверски убила
четвероного друга человека!"
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
- Мамо, мамо, а можна я не їстиму це яйце?
- Це чого ж іще?
- Бо воно наче несвіже, мамусю!
- Їж, не вигадуй.
За хвилину:
- Мамо, а дзьобика теж їсти?? 
|
|
|
Городецький
Дійсний член
Повідомлень: 134
Зареєстрований: 10-11-2005
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Спецька тема, трясця! Де продовження?
Ну, коли так, то сам спробую чогось додати.
ДУРКУВАТІ ВИНАХОДИ. СЬОГО РАЗУ ЯПОНСЬКІ.
В 2004-му в Японії проводився заочний конкурс найбезглуздіших винаходів, звісно
японських. Насамперед розглядалися патентні заявки, яким було відмовлено у
розгляді з огляду на їхню дуркуватість.
1-ше місце: Ліхтарик на сонячних батареях. Конкурсна комісія була так
вражена над-дебільністю цього винаходу, що присудила йому перше місце ще до
розгляду всих заявок. "Агрегат" являє собою звичайний кишеньковий електричний
ліхтарик з причепленою до нього пластиною напівпровідникової світлової батареї.
Ніяких інших джерел струму, як і акумуляторів, в ньому не передбачено. ККД=40% (у
звичайного дзеркальця десь 95%).
Погодьтеся, щось таке саме тупе як цей "винахід", вигадати дуже важко, я б сказав
просто неможливо для пересічної уяви.
2-ге. Охоронець взуття.
Винахід являє собою спеціяльне сталеве кріплення, яке можна причепити на носок
черевика. Його конструкція дозволяє зберегти форму улюбленого взуття в
громадському транспорті, де повсякчас вам хтось тупцяється по черевиках. Як
опційний додаток в комлекті є сталева штричка, яку можна причепити до конструції
вістрям догори. Це, мабудь, для того щоб іншого разу вже схотілося зтикатися з
таким приладом.
Вочевидь, автор не дуже переймався тим, який вигляд матиме людина в його
конструкції, і які звуки видаватиме при пересуванні (уявіть, як підкований кінь).
3-тє. Електронний перекладач з собачої.
Це, так би мовити, апґрейд кишенькового голосового електронного перекладача,
налаштований, начебто, на собачу мову. Прилад перекладає псячу гавкітню лише
японською хіраґаною. Чи перекладає пристрій собачу всіх порід - невідомо,
невідомо навіть чи вірно перекладає. Пристрій запатентовано і він вийшов у
поточне виробництво.
От би мені такий, бо не завше розумію про що там торочить начальник, японську
вивчити леше.
Студенти Масачусетського політеху з нечів'я займалися пошуком подібної дурні і
склали сотню найбільш тупих "винаходів" людства (або їм робити було нєфіґ). Вони
знайшли вологостійкий рушник, звукоізольований мікрофон, кватирку для
підводного човна, книгу про те, як самотужки навчитися читати, зміст для
словника, надувний дартс, вологонепроникні чайні пакетики і купу всякої
беглуздої дурні.
Справді, після такого, якось почуваєшся злегка обмеженим, бо, на превеликий жаль,
думки такої сили геніальності твою голову не відвідують.
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Городецький
ДУРКУВАТІ ВИНАХОДИ. СЬОГО РАЗУ ЯПОНСЬКІ.
...
1-ше місце: Ліхтарик на сонячних батареях. Конкурсна комісія була так
вражена над-дебільністю цього винаходу, що присудила йому перше місце ще до
розгляду всих заявок. "Агрегат" являє собою звичайний кишеньковий електричний
ліхтарик з причепленою до нього пластиною напівпровідникової світлової батареї.
Ніяких інших джерел струму, як і акумуляторів, в ньому не передбачено. ККД=40% (у
звичайного дзеркальця десь 95%).
Погодьтеся, щось таке саме тупе як цей "винахід", вигадати дуже важко, я б сказав
просто неможливо для пересічної уяви.
|
Не такий вже й тупий цей винахід, принаймні можна йому знайти застосування.
Наприклад, якщо світлова батарея розташована на даху будинку, а лампа, приєднана
до батареї шнуром - у підвалі. Звичайно, в суцільному корпусі винахід якраз для
такої номінації 
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Так, справді, гарні винаходи... Японські.
Принаймні, на одного "божевільного" буде більше! Хе-хе... 
Не переживайте, п.Городецький, далі скоро буде!
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш?(с) \"Юродивий\" Т. Шевченко
|
|
|
Городецький
Дійсний член
Повідомлень: 134
Зареєстрований: 10-11-2005
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
ДУРКУВАТІ ДОСЯГНЕННЯ В НАУЦІ. ҐНОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ.
Певне ви знаєте про існування Ґнобелівської премії. Це своєрідна опозиція
Нобелівській премії, призначена для відзнаки найбезглуздіших досягнень в усіх
галузях діяльності людства. Оскільки комісія Ґнобелівки знаходиться в Штатах,
більшість дуркуватих досягнень реєструються саме за американцями. Хоча, хто зна,
може вони й справді найпришелепкуватіша нація …
Отже, 6 листопада закінчився розгляд досягнень за 2005 рік. Лауреатами
стали:
З історії сільського господарства:
Джеймс Уотсон з університету Мессі в Новій Зеландії за ґрунтовне наукове
дослідження "Значення вибухових штанів містера Ричарда Баклі: відображення в
аспекті технологічних змін на новозеландських молочних фермах між Світовими
війнами" (що це?)
З фізики:
Джон Мейнстоун і покійний Томас Парнелл із університету Куінсленда в Австралії
за ретельно проведений з 1927 року експеримент, протягом якого кулька гудрону
потроху лилася через лійку: по краплині приблизно на 9 років. (здається цей
«експеримент» десь згадувався навіть в сувіцьких шкільних підручниках з фізики,
можливо у розділі «аморфний стан речовини»)
З медицини:
Ґреґ А. Мілер з Оук-Ґроува, штат Місурі, за винайдені ним "Ньютікли" - штучні
тестикули для псів: трьох розмірів і трьох ступенів твердості. (і продавати це
потім у секс-шопах)
З літератури:
Ніґерійські інтернет-антрепренери за створення й розсилання по електронній
пошті товстих серій коротких історій, які запрошували мільйони читачів вибрати
улюбленого багатого персонажа: генерала Сані Абачу, місіс Маріам Сані Абачу,
адвоката Джона А Мбекі (есквайра) або когось із багатьох інших, котрим не
вистачало трошки грошей, щоб роздобути величезне багатство, яким вони збиралися
поділитися з вами. (певне щось настільки африканське, що навіть не второпав що
воно).
Премія миру:
Клер Рінд і Пітер Сіменс із університету Ньюкаслу у Великобританії за
дослідження електричної активності мозку сарани під час показу сарані обраних
уривків фільму "Star Wars". (бідолашні комахи, хоча, напевне, їм пощастило не дивитися
Санта-Барбару)
З економіки:
Гаурі Нанда з Масачусетського технологічного інституту за винахід будильника, що
тікає (у буквальному значенні) і ховається від хазяїна, так що останньому
доводиться вилазити з ліжка, що збільшує продуктивність його робочого часу.
(годиться на подарунок тещі, хоча не мене це садизм)
З хімії:
Едвард Каслер і Брайан Гетлфінґер з університету Мінесоти за серйозний
експеримент для рішення наболілого наукового питання: у воді або сиропі людина
плаває швидше? (до чого тут хімія?)
З біології:
Бенджамен Сміт з університетів Аделаїди й Торонта, а також компаній "Фірменік
парфюм" (Женева, Швейцарія) і "Кемкомм" (Аршам, Франція), Крейґ Уільямс із
університетів Джеймса Кука й Південної Австралії, Майкл Тайлер і Брайан Уільямс
із університету Аделаїди й Едзьо Хаясака з Австралійського інституту вина за
кропітке винюхування й каталоґізацію різних речовин, виділюваних жабами 131 виду в
стані стресу. (певно купка токсикоманів)
В галузі харчування:
Доктор Есіро Накамацу із Токіо за фотографування й аналіз всієї їжі, що він з’їв і
підрахував протягом 34 років. (от у кого надто багато дозвілля)
З газодинаміки:
Віктор Бено Майер-Рохов з Міжнародного бременського інституту й Університету
Оулуу (у Фінляндії) і Йожеф Ґол з угорського університету Лоранда Еетвеша за
застосування основних фізичних принципів обчислення тиску усередині пінгвіна
для дослідження: "Тиск усередині пінгвіна під час спорожнення: обрахування
дефекації в птахів". (без коментарів)
Для продовження можу подати ретроспективні розгляди преміянтів.
Завжди знайдеться людина дуркуватіша за тебе….
Далі буде ...
|
|
|
Андрій Петришин
Дописувач
Повідомлень: 41
Зареєстрований: 15-12-2005
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від сумна
...
Отакі мухи апокаліпсису. |
"Мухи Апокаліпсису"... на-маєш. А я думав то тільки в мене такі асоціації. А уявіть
собі, що ті мухи там не тільки поласували, а й виплодилися. Уявляєте, на трупі
тільки подзюравлена шкіра на кістках, а в середині кишить опаришів... сморід...
Але що там мухи, Ви "Тарганів Третьої Світової" ще не бачили. Вони розміром як
зайці. Такого як тріснеш тапком (або краще кірзаком), то всі стіни білою гидотою
запорскає, відра хлорки не вистачить віддраяти.
А "Павуки Армагедону" Вам ще не попадалися, нє? Ну то п. Ірцю не переймайтеся, бо
маєте ще все попереду.
А поки це настане, розкажу Вам казочку. Раджу пригадати її наніч коли будете самі в
темній квартирі, і потім прислухатися, чи там в тому темному кутку щось
зашуркало:
Мурло волохате
Залізло до хати
Рученьки хрум-хрум-хрум
Ніженьки хрум-хрум-хрум
Повилазили очі
Спокійної ночі!
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Та-а-ак... напевне надивилися на отих космічних жуків-тарганів з фільму "Люди в
чорному"... "Хороший жук - мертвий жук".
Ну, що ж, а ми повертаємося до наших начал, до того місця, де сила думки вершить
гори-доли; з тих темних сторін, звідки беруть свій початок струмки загадкової
людської душі. Повертаємося обличчям до... ТОТ-ТТА-А-ААЛЬНОГО АБСУ-У-УУРДУ!!!
Перевернемо все догори дном! Піддамо сумніву все, що тільки можна піддати! Геть
усе банальне й заяложене!! Дорогу справжнім винахідникам! Їх час – настав.
TOTALLY ABSURD
INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ
“П”...
Палка-Човгалка
Roller Cane
US Patent, випущено 1997 р.
(Винахід призначено для тих, хто любить узимку кататися на
ковзанах, а влітку – на роликах. – Я.)
Кататися на рольках може бути прикольно, а може бути і небезпечно. Для тих із нас,
хто погано тримається на ногах, існує ймовірність гепнутися на наші задниці. Малі
горбки стають горами страху, коли ми намагаємося управляти вісьмома колесами, що
під нами, а вони все хочуть рухатися швидше за наші тіла. Тому наш моторний
винахідник уже тут як тут, і в нього є відповідь на те, як би так зробити, аби земля
не втікала вам з-під ніг: „Палка-Човгалка”! Ми гадаємо, коли ви не можете встояти
на вісьмох колках, то не кожне перше-ліпше кулко, втулене до будь-якої палиці, може
зарадити вашій проблємі. Як казав Конфуцій, „абияк поставлені палки можуть
такого завдати дупцям жару”...
Далі буде...
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
задля ясності...
КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА
УКРАЇНЦІВ.
В ніч на шостий день сотворив Бог першу
людину, і назвав він її Богданом.
Богдан огледів сотворенний світ, порівняв з садом Едемським і втік з раю бо був
дуже свободолюбивим і не хотів жити в Едемському зоопарку. Для життя він обрав
собі накрасивіше місце на землі - Карпатські гори і сказав "Моя хата скраю!".
Образився за це Господь і перетворив Богдана на неандертальця і сказав "Азм еси ти
у края жити, то всея твоя нащадки зватимуться українцями! А я собі сотворю нову
расу!". І сотворив він Адама.
Нащадки Богдана розселились від Сяну до Дону. Вони першими приручили тварин -
собак, корів та диких свиней. Вони винайшли колесо й зробили перший велосипед.
Вони стали першими землеробами винайшовши плуг, борону та комбайн. І вже
подумовували про утворення Січі.
На той момент Адама вже прогнали з раю і його нащадки жили в Гоморі та Содомі
займаючись розпустою.
Але прийшов льодовиковий період і військові походи довелось відкласти. Українці
винайшли ткацтво та прялку. А коли стало зовсім холодно молодий українець Микола
Прометей вкрав у древніх греків вогонь і приніс на Вкраїну давши людям тепло. За
це давньогрецькі фашисти упіймали його та дуже катували. Древні греки були
частково нащадками Адама, котрі злягались з копитними тваринами й утворили різні
гібриди - кентаврів, сатирів, мінотаврів та інших пегасів. Наразі вони вимерли -
потопились через всесітній потоп, котрий розпочався після того як розтанули
льодовики. Також втопились динозаври, бо Ной мав огиду до плазунів і не взяв їх на
свою баржу.
Українці винайшли писемництво. Передусім щоб фіксувати для нащадків та інших
народів свої пісні, та поезію, бо українська мова була найспвочішою. Досі людство
кристувалось тільки ієрогліфами.
Українці знайшли на Донбасі каміння що горить і котре плавиться, й назвали їх
вугіллям та рудою. І незабаром винайшли ковальство збудувавши першу в світі кузню
яку назвали Запоріжсталлю.
Досягнення в науці та техніці привертали все більшу увагу інших народів. До
України потягнулись каравани купців. Евреї взагалі вирішили забити на розведення
нильських крокодилів та виготовлення з них жіночих сумочок і податись всім
табором ближче до культурного центру світу - України. Темної ночі вони втекли з
Египту в бік України. Але через 40 років зупинились на півдорозі - помер
Мойша-провдник, єдина людина що знала дорогу та українську мову.
В цей час в Україну приїхав Ченгізхан з Улан-Батора. Він навчив українців кататись
верхи на конях, а вони йому подарували собаку, свиню та корову і пояснили як їх
доглядати, щоб Ченгізхан більше не тинявся по Евразії морочачи всім голову й десь
нарешті осів.
Ченгізхан повернувся в Азію. На близькому сході по дорозі додому в нього здохла
свиня. Потім трохи далі втекла корова, по дорозі він зустрів корейських
вчених-астрономів які повертались з Назарету. Вони спитали що це, вказавши на
собаку. Батий був неписьменний, і наплутавши те що йому казали в Україні пояснив
що собаку можна або доїти або їсти - в неї смачне сало. Корейці які голодували
через свого вождя Кім Чен Іра купили того собаку для розплоду.
Корову зустріли індуси. Вона стояла посеред шосе перегородивши рух транспорту.
Індуси попадали долілиць й стали поклонятись небаченій досі тварюці.
Свиня що здохла, під жарким сонцем Близького Сходу почала розкладатись й
смердіти. Всі народи що там жили довго рвало через той сморід. Їх досі тошнить при
виді свиней.
Аборигени близького Сходу вирішили що то була свиня іудеїв, котрі приперлись з
Египту і сказали щоб ті забирались геть. Так зявився антисемітизм.
Крим стає европейською здравницею. Тут відпочивали та творили такі видатні люди
як Сократ, Арістотель, Діоген. Сюди припливали аргонавти та інші алканавти щоб
покращити своє здоровя.
Найбільшим курортом було кримське місто Троя. Але в надцятому році
древньогрецькі москалі від заздрощів зруйнували Трою і тоді троянські українці
на чолі з отаманом Енеєм заснували Древній Рим де збудували колізей. Тем вони
годували левів москалями й насолоджувались цим видовищем. Так завдяки українцям
зявився цирк та театр.
В той же час в українських заробітчан Марічки та Йосифа в невеликому
ізраїльському місті Віфлеємі народився син Іісус засновник християнської віри.
Іісус проповідував любити всіх ближніх та неньку Україну.
Його учні заснували Ватикан, Царгород, Нью-Йорк та багато інших міст світу.
Зокрема апостол Андрій мандруючи набережною Дніпра обираючи де б збудувати
ДніпроГЕС зустрів чотирьох бурсаків, що повертались з бурси КІСІ додому. "Тут буде
велике місто, з каштанами та стекляними теплицями в центрі міста" - вказав він на
пагорби біля дорогожичської телевежі (Колись під час її будування Бог помішав
мови народів, доти все людство говорило українською). І бурсаки Кий, Щек та Хорив
заходились його будувати, а Либідь була за архітектора.
Так зявилось найбільше в ті часи місто - Київ. В ньому було повно церков,
університетів та універмагів, місто стало духовним, освітнім та торговим
центром.
В цей період на півночі дикі племена москалів зївши останнього мамонта вирішили
що далі так жити не можна і треба загарбати Україну й поневолити свободолюбивих
нащадків Першобогдана.
Вони в глухому лісі на болоті будують кілька шалашів та обносять його парканом.
Паркан нарікають Деревяним Кремлем, а болото - Москвою.
В цей час Колумб відкриває Америку. Але відкривши її думає що потрапив до України
тільки з іншого боку, бо мистецтво вишивки інків повністю співпадає з
гуцульськими узорами. Народ інків та індійців був започаткований древніми
гуцулами, які ще до Всесвітнього потопу, коли ще не було винайдено ГрінКард
потрапили до Америки.
В цей же час у Львові зявляється перший друкарський станок створений Федоровичем.
Україна навчила весь світ друкувати паперові гроші та книжки.
В Києві розквітає Могилянська Академія. В котрій винаходять порох, динаміт,
пініцілін, безпечну бритву, та багато інших предметів необхідних у побуті.
В Запоріжжі зявляється Запорізька Січ - наймогутніше військове формування в
історії людства. Тільки через тисячу років за зразком Січі на острові посеред
Токомаку буде збудовано Пентагон. Але звитягу українських військових так нікому
й не вдасться повторити.
В Україні розквітає культура та мистецтво. Твори Шевченка перекладають на всі
мови світу. Завдяки Шекспіру котрий перекладав твори Шевченка, Лесі Українки та
Франка англомовне населення планети дізнається про романтичну історію кохання
української пари Романа та Юлі.
Тим часом лютим москалям не давав спокою добробут українців і вони починають все
частіше й частіше шкодити Україні, забуваючи що Київ мати російських міст, а
Україна виплекала для московії таких видатних людей як Ломоносов, Гоголь, Хрущов
та Мазепа. Що саме в Києві вони навчились користуватись туалетом, носити брюки та
краватки, та голити бороди.
Москалі почали все частіше й частіше робити набіги на Україну, нищучи її.
Українців вони або вбивали або гнали в полон де русифіковували та робили
янучарами. Піком москальської навали стала середина 20-го століття, коли москалі
разом з фашістами захопили Україну. Тільки титанічна боротьба українських
опришків під проводом ОУН-УПА звільнила Україну та нші народи Европи спершу від
коричневої чуми, а згодом в 90-хх роках і від москальської. Потомки Першобогдана
зберегли його нестримну любов до Свободи та власної землі. Слава Україні!
|
|
|
Hanor Narasson
Почесний Академік
Повідомлень: 1500
Зареєстрований: 24-11-2003
Місто: точно ніхто не знає :)
Нема на форумі
Настрій: з носа куриться
|
|
Сільвіо Берлусконі відмовився від сексу. І згадав я раптом, що один політик
говорив "ці руки нічого не крали" і показав їх...
Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї. Не дозволиш
нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації. Ненавистю і безоглядною боротьбою
прийматимеш ворогів Твоєї Нації. Змагатимеш до посилення сили, слави,багатства й
простору Української Держави.
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
Як визначити, хто є хто в дурці.
Якщо хворий плюнув на перехожого, а той:
1) із жахом відскочив убік - це відвідувач!
2) почав нецензурно лаятися - це інший хворий!
3) дав хворому по фейсу - це санітар!
4) почав відпльовуватися у відповідь - це його лікуючий лікар!
:-)
|
|
|
Юрій Марків
Академік
Повідомлень: 795
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: :-)
|
|
Заходить податкова перевірка і з порогу:
- Ого, та ви тут жируєте - ікра на столі!
- Але ж кабачкова!
- Але ж відро!
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
анекдот
Одна з лондонських газет так висловилася про сучасних англійських джентльменів:
"Мало того, що теперішні джентльмени в автобусі сидять, тим часом коли пані стоїть,
- вони ще й до того фліртують із нею".
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
TOTALLY ABSURD INVENTIONS
ЦІЛКОВИТИЙ МАРАЗМ, АБО ПОВНИЙ “П”
ПО-АМЕРИКАНСЬКОМУ
Пляжні ходаки
Beach Boots
US Patent, випущено 1998р.
Більшість нових винаходів – це ті самі старі, просто поліпшені. Більшість
винаходів за своїм характером не є цілком ориґінальними. Проте нашому
Винахідникові закортіло знайти невідому ще нішу, свій власний маленький, такий
жаданий світ винаходів, в котрого ще ніхто не посмів увійти. Він уявив собі світ
спеціалізованих туфель. В його уяві постало взуття до фехтування, до футболу, до
бігу та боксу. У нього в голові вималювасися спеціалізовані туфлі до фігурного
катання, до регбі і до баскетболу. Та нашому хороброму винахідникові ще не
довелося бачити мешта чи якого-небудь ходака для того, щоб ходити по піску, і отак
народився він – Пляжний Ходак!
Забудьте про цю обставину, що там, де пісок, зазвичай має світити сонце, через що
ходити в черевиках є душно. Забудьте також про ту обставину, що для того, аби йти
піском, вам треба піднімати ноги і помалу просуватися. Запам’ятай-но собі, друже,
засоби з пересування по піску – настільки ще невідома широкому загалові ніша,
тому довіряти нашому Винахідникові можна з цілковитою впевненністю: все, що
походить від нього - абсолютний ексклюзив!
Кожен Пляжний Ходак оснащений моторчиком, а в підошві замасковано блок батарейок.
Для того щоб розпочати рух уперед, великим пальцем ноги ви натискаєте (авжеж, коли
взуті!) на кнопку, яка вмонотована всередині ходака (зумисне не придумаєш,
людоньки – як не старайся!). Моторчики крутяться, Пляжні Ходаки набирають ходу, і
коли наш здогад правильний, то замість того, аби рухатися вперед, маса вашого тіла
спричинить те, що крихітні гусениці стануть зариватися в пісок, а разом з ними і
ви.
Оригінально? Авжеж. Практично? Гіпотетично!
Далі буде...
|
|
|
| Сторінки:
1
..
7
8
9
10
11 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
