Ольга Гончаренко-Смоляр
3 год ·
Це, мало статися у липні, після мого виходу з відпустки, але вчора мені стало
відомо, про те, що Програма "Український рок-н-рол", яка виходила на «Промені» з 1994
року, і яку я «тимчасово» почала вести з 1997-го з ефіру була знята вже цього тижня.
Зрештою, це вже не надто суттєво – тиждень –туди, тиждень –сюди, ролі вже не
грає…
Я мала би щось написати, але, правду кажучи, не можу зараз підібрати правильні
слова… Може згодом щось додам, а поки я хочу просто подякувати. Подякувати своїм
фантастичним слухачам! У мене були найкращі, найвідданіші, найвибагливіші,
найрозумніші слухачі у світі! З деякими з них, я згодом, познайомилася особисто,
декого знаю із фейсбуку, а когось впізнаю лише за голосом. Я безмежно вдячна
кожному з вас за увагу і підтримку! І хоч це звучить банально, але це правда –
частинка мого серця завжди належатиме вам! Щиро люблю-поважаю (потрібне
підкреслити ?? ) і таки почуваюся трохи винною, що можливо не виправдала чиїхось
надій чи сподівань!
Це саме стосується і тих, заради кого, свого часу я прийшла на радіо. Мої ефірні
гості – переважно рокери ?? з виду деколи зухвалі, але ж насправді такі хороші. Я
вдячна вам за відкритість і відвертість та емоції і почуття, які дарували наші
зустрічі…
І нехай про мене не складали пісні, але є, принаймні один вірш ??, він потрапив до
збірки «Діалоги з деревами»(2005). Отож, візьму собі слова, написані Віталієм Ш.
(повне ім’я автора додам після його згоди) за епілог 
П.с. нікого не позначаю, але ви ж знаєте, що це про вас? ?? |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
