Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Приємні прості речі
Як то є добре зара' сидіти за столиком львівської кав'ярні, сьорбаючи запашну
кавусю з плиткою чеколяди і споглядати на вулицю, де протягом усенького дня
мрячить, а люди кудись поспішають у своїх справах. Чи не так?
Для мене просто приємно є перейтися старим Львовом: ні, не тим, що окреслено площею
Ринок та Високим Замком, а забрести десь на Знесіння чи аж до Винник осіннім,
золотавим і трохи меланхолійним лісом.
Мені також просто подобається: вертати домів пізно увечері у, майже, порожньому
тролейбусі; купляти у бабусь із приміських сіл, що окупували базари на околицях
міста, яблука, аби потім їх із задоволенням їсти; холоднючого дня пити гаряче пиво
(оболонь оксамитове, особливо!) зі соленими горішками; прати свої джінси (обожнюю
ту справу!); залишатись ночувати (особливо, зі суботи на неділю) у своєї бабусі на
селі; зривати горіхи та виноград на тому ж селі; я люблю зимовий ліс у безвітряну
морозяну днину; блукати виставкою у Національному музеї - саме тим, що на
Драгоманова, а потім вертати, обов'язково, через Цитадель; люблю відривати з
целофанових пакетиків (тих, що за 5 коп.) оті маленькі зачіплячки.
(Є ше дуже багацько речей, які мені просто подобаються, але я не буду їх усіх ту'
переповідати.)
А вам - для вас що є приємним?
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
Аж як читаєш, почуваєш спокій, світло і мир на серці.
Ще дивовижно у полі, як порпався з городиною, лягти горілиць на травичку і бачити
небо від краю до краю. Особливо хвилююче прекрасне це відчуття, коли чуєш, як
насувається хмара, але дощу ще нема, тільки бачиш і відчуваєш високе емоційне
напруження неба.
Колись я ішла увечері натомлена додому і сонце було вже біля землі, я йшла насипом,
залізничною колією і слухала радіо. І раптом дуже яскраво відчула, що ногами
тільки торкаюся землі, а саме моє тіло - в небі. То було якесь дико, нестримно
радісне відчуття...
Я люблю ходити босоніж бруківкою. У моєму місті того щастя нема, і я й не зразу
збагнула, що тим, хто щодня ходить бруківкою - особливо взимку - ой як несолодко.
Але тоді я про то не думала, зняла взуття і ногам то було так приємно...
А ще я люблю чути або згадувати мелодію з трьох нот, що передує оголошенням на усіх
вокзалах України.
А ще - коли моє Сонечко мені в мороз долоньки гріє... але то вже окрема історія.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1062
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
Хм. Ото як прочитаєш тоті приємнопрості речі, що люду до душі є, то вже аж
незпідручно щось ото своє (таке неліричнотехнологічне) вставлювати.
Бо от для мене приємною річчю з простих є конструювання установок фізичного
експерименту. Люблю я то діло. :-/ :-) :-\
Особливо якщо є потреба у установці, а грошей же ж мало (і то у кращому випадку) - то
й мудруєш щодо використання неконвенційного іншого обладнання (від військового
до побутового).
(в сторону) - святим патроном усіх фізиків-експериментаторів є Йозеф
захермазохович
Зате ж як ота купа залізяччя таки (гримотЯчи та іскросиплючи) видасть результат -
о! то чудово таки!
(самоосуджуюче) ыч! техноромантик 60-тих виплодився... бий го, зарразу!!!
З повагою, Сергій.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
чом нє? коли купа залізяччя (або символів і латинських буковок - у моєму варіанті)
видає бажаний результат - то таки кайф. Але чи то ПРОСТІ радості, то ще й яке
питання! 
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
З точки зору устрою всесвіту..... надзвичайно прості
Дуже приємно читати такі речі.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Прості приємні речі... Чудова тема! Читаєш дописи, і стає тепло на серці. Прості... Я
люблю молоти каву. Зранку, доки я ще сонна – остаточно мене будить саме аромат – я
босоніж вирушаю на кухню, дістаю кавомолку – механчну, з ручкою, відполірованою
до блиску теплими долонями, і засипаю туди ароматні зерна. Дивно, але коли я чую
запах свіжезмеленої кави, до мене чомусь завжди приходить впевненість, що все
буде добре.
Коли я поверталась з концерту “Світло і Сповідь”, було вже трохи зимно, і я, в
легенькій сукенці та плащі, змерзла. У підземному переході на площі Льва Толстого
ми з чоловіком та подружкою купили гарячий молочний шоколад – в автоматі
“Якобз”. І тепер в моїй колекції простих приємних речей з’явилася неквапна
прогулянка зі смачнющим какао в руках і пальці, що так швидко відігрілися,
зімкнувшись на стаканчику...
Я люблю готувати під музику, водночас танцюючи (якщо це можна так назвати  ). На моїй кухні, коли я там нарешті
із’являюся, завжди лунає музика, а я, пританцьовуючи і підспівуючи (добре, що
цього ніхто не бачить і не чує ) створюю свої
кулінарні шедеври (Останнє визначення належить не мені, а моєму чоловікові – він
називає мою маму і мене “кулінарними терористами” – в хорошому значенні цих
слів )
Я люблю загорнутись в теплий бабусин платок, і слухати, як за вікном лютує
завірюха. Люблю засинати під вкрадливе шепотіння дощу, а прокидатися під пташиний
спів. Люблю зустрічати схід сонця на березі Десни. Люблю бувати в Ботанічному
Саду, коли там цвіте бузок. Люблю ходити в неділю до церкви. Люблю лагодити стару
одежу, зашиваючи її при цьому які-під-руку-підвернуться нитками, а потім носити її
вдома. Люблю ворожити на картах, хоча і знаю, що це гріх, але не можу втриматись, і,
дочекавшись, коли чоловік піде на роботу, беру в руки стару, ще бабусину колоду...
Люблю купувати сама собі останні осінні квіти – гайстри, хризантеми чи жоржини, і,
несучи їх додому, вдихати гіркуватий, звабливий дух пізньої осені... Люблю, коли у
мене розквітає мій кактус. Люблю спостерігати за рибками в акваріумі, і за своїми
хом’ячками. Люблю писати вірші. В будь-яку пору року можу з’їсти щонайменше дві
порції полунично-ванильного морозива з романтичною назвою “Ромео і Джульєтта”.
Люблю вибирати срібні прикраси – кульчики, каблучки, кулони. Люблю добре
виглядати, особливо, коли мені погано на душі – а щоб ніхто не здогадався! Люблю
дивитися в осінні безхмарні небеса – вони здаються такими високими. Люблю читати
і бачити кольорові сни. Люблю плавати – з води мене просто не виженеш. Люблю
кататися на човні, пароплаві, катамарані – на усьому, що йде по воді. І – остання,
найпростіша, і найприємніша річ. Я люблю жити.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
люблю літати уві сні. Так-так!
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1062
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
У! Літати!!
(зацікавленно) а чим?
помело ступа дракон турбоконтер винищувач хелікоптер?
(з переконанністю) Ні! Потягом (блакитним з пасмочками) і змогою вилітати з нього
на зупинках його з тім, щоб поблукати на призупинкових хмаринках, збираючи у коших
спілі кульві блискавки (що так гарно і тепло мругають, зібравшись у лівому кутику
стріхи, як прийде сльотава осінь).
З повагою, Сергій.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
нє-е... тіки самою собою, коли власні м"язи раптом робляться здатними підняти
тебе в польоті, і це часом важко - триматися над землею, ти збираєш сили, напружуєш
м"язи - і тримаєшся, і підбиваєшся ще трошечки вище...
А інші люди хіба уві сні літають НА ЧОМУСЬ?
(для мене взагалі було дивом, що я, така доросла, ще на таке здатна...)
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
ЗОРЯНА
Дійсний член
Повідомлень: 185
Зареєстрований: 24-1-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
А я люблю слухати дощ що барабанить по підвіконню. Вимкнути світло, сісти на
канапі і слухати.. Можу довгенько так просидіти.. Ще люблю коли під ногами від
морозу тріщить сніг, і коли він лапатий-лапатий сипеться щосили. Люблю ходити
полем де росте пшениця, жито шукати поміж колосків квіти - волошки, мак. Потім
сплести з того віночок, повернутися до бабусиної хати і дивитися у дзеркало.
|
|
|
ЗОРЯНА
Дійсний член
Повідомлень: 185
Зареєстрований: 16-9-2003
Нема на форумі
Настрій: бухгалтерський
|
|
А я люблю слухати дощ що барабанить по підвіконню. Вимкнути світло, сісти на
канапі і слухати.. Можу довгенько так просидіти.. Ще люблю коли під ногами від
морозу тріщить сніг, і коли він лапатий-лапатий сипеться щосили. Люблю ходити
полем де росте пшениця, жито шукати поміж колосків квіти - волошки, мак. Потім
сплести з того віночок, повернутися до бабусиної хати і дивитися у дзеркало.
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Люблю сидіти в приміщенні і дивитись, як краплини дощу, спочатку липнучи до скла,
поступово зливаються між собою і скочуються донизу. А коли веду машину - люблю
вибрати і тримати таку швидкість, щоб вони якнайдовше не скочувались
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Е-е-х, щось мало тих, хто годен пригадати щось зі свого життя приємне?..
Хіба не має бути кльово спацерувати си Академічною і жбурляти сірнички в урни для
сміття й за кожним влучним кидком радісно вигукувати "Y-y-e-s-s-s-s-s", чи стати
собі посеред хідника й крізь порожню зелену (або темну) бутилку з-під пива
дивитися привселюдно на сонце?... (хе-хе...)
А ну, - де ваша фантазія?!
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
(Що то за така таємнича мовчанка?...)
А ще мені подобається їздити на мотоциклі: а, просто так, без причини (о, майже за
Чубаєм). Мене сам процес управління байком заворожує! Особливо, в міському
сум'ятті: перемикання передач собі вгору-вниз вводять у стан екстазу. А щоб
розслабитися - то за місто.
Улюблений варіант: виїжджати з Левандівки й по Шевченка на Брюховичі - там цілий
рай для мотоциклістів! Або Личаківською. тою "гірською" дорогою аж до Винник:
там, взагалі - серпантиноподібні траси!
Ще подобається отой пологий поворот праворуч, що біля Юра й попри парк: там навіть
можна пройти його майже "на колінці" (хоч я, жах як, не люблю "праві
повороти" і там, з-за природного горизонтального скосу дорожнього полотна,
троха є то небезпечно: легко можна "прикластися", а тоді - "горя не
оминути"...), а на виході з повороту (не доїжджаючи аптеки) "втопити" повний
газ, аби людям на тролейбусній зупинці повигвинчувало голови й загальмувати ген
аж при виїзді на Дорошенка!
Ще подобається недільним погідним сонячним ранком вандрувати трасою вздовж сіл:
на дорозі майже нікого немає - relax повний (а при наявності "номер другого" - то
й поготів...)
Що не кажіть, а мотоцикл - сила!
(Але зара' є зимно - який там мотоцикл: ходити - й то мушу обв'язуватись шаликом
та грітися кавою з чеколядою...)
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
