Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
Автор: Тема: Емоційні нариси
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 16-12-2003 у 16:53
Емоційні нариси


Іноді ловиш себе на відчутті що ось, перед тобою якась подія, каритна, сцена життєвої вистави, якою чомусь хочеться поділитися з іншими. І навіть не знаєш чому і не завжди зрозуміло що то таке.
Хочеться поділитися і все. Ця тема для таких ілюстрацій. :cool:
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 16-12-2003 у 17:06


Скульптура.
То була лита з бронзи істота що чимось була схожа на кентавра, тільки за спиною мала великі ангельські крила а голову вовчу. Все в натуральну величину - кінський та чоловічий тулуби і тільки вовча голова розміром з вовчу. Звісно й крила за спиною були гордовито здійняті, вся постать в русі стрімкого лету. Скульптура висіла під стелею величезної барокової зали під круглим, плоским, також бронзовим годинником на якому не було стрілок, але нанесено багато різноманітних позначок найнеймовірнішими системами числень. Бронза не була свіжого лиття, але й не іржаво - зеленою. То був зелено-золотий матовий, шляхетний оксамит. І жодного тросу. Вона висіла а не була підвішена.




Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Рост
Модератор
*******

Фотографія користувача


Повідомлень: 3660
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: є

[*] написано 17-12-2003 у 11:08


Дощ не падає. Він просто є.
Дрібні краплини висять в повітрі, насичуючи волосся вологою. Розкривати парасольку абсолютно безглуздо - дощ всюди. Він зверху, знизу, збоку, заповнює і без того вузький проміжок між небом і землею, витісняючи людей з сірих вулиць і заставляючи їх, зіщулившись, прискорювати ходу…
І навіть яскраво жовте листя дерев, кружляючи під поривами вітру в своєму осінньому танку, не піднімає настрою. Все має свій кінець. І літо закінчилось, залишивши по собі ностальгію за теплом і сонцем. Попереду холод і пустота…

…Двірники чомусь помаліше, ніж завжди, змахують дрібні краплі з вітрового скла. Поспішати нікуди не хочеться. В цьому навіть можна знайти щось приємне, заспокійливе - повільно їхати серед метушні інших автомобілів, не переймаючись нервовими спробами грача на зубилі втиснутись переді мною в явно завузький проміжок, настійливим морганням всіма шістьма прожекторами крутого джиповода позаду… Щасливі люди, вони кудись поспішають, на щось надіються, чогось добиваються…

Дощ помалу переходить у зливу, закриваючи пеленою майбутнє, роблячи нечіткими і розмитими контури ще вчора таких знайомих предметів і людей. Сенс, як вода, кудись утікає крізь пальці, залишаючи пустими долоні, сповнюючи серце холодом і тугою…
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Зіронька
Дійсний член
***



Повідомлень: 183
Зареєстрований: 23-5-2003
Нема на форумі

Настрій: вересневий

[*] написано 20-12-2003 у 23:15


Звідний хор горобців і струмочків талого снігу.
Відлига. Кінець лютого.

Їм обом років по десять. Стрибають по калюжам. Одна попереду--впевнено і щасливо, інша тримається трохи віддалік--обережно і стримано.

І чомусь хочеться плакати--хоч зовсім не сумно...




Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 11-2-2004 у 22:52


Сиджу в метро, читаю "Війну у натовпі". Заходить жінка, теж щось читає, проте книжку загорнуто в газету. Підвожусь, дивлюсь в очі, широко усміхаюсь:
- Сідайте, будьласка
Якийсь недобрий зверхній погляд, ніби я їй винен 100 рублів, мовчки сідає. Я знизав плечима, став над нею, зазирнув у книжку.

Вона читала біблію.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Captivitas
Почесний Академік
*****



Повідомлень: 1194
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі

Настрій: біфуркаційний

[*] написано 12-2-2004 у 13:55


раптове повернення зими
сніжні голки пронизують обличчя але вітер швидко лікує віртуальні рани
крізь окуляри світло ліхтарів розпливається у жовті плями




Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
ЗОРЯНА
Дійсний член
***



Повідомлень: 185
Зареєстрований: 24-1-2003
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 12-2-2004 у 14:09


Дитинство. Теплий літній день, у відкрите вікно пролазять гілки вишні. Тато, мама, я та брат сидимо при столі - обідаємо. Це як знимка залишилося в мене в голові, не можу пояснити чому.. Більше нічого так чітко не пам"ятаю



Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
ЗОРЯНА
Дійсний член
***



Повідомлень: 185
Зареєстрований: 16-9-2003
Нема на форумі

Настрій: бухгалтерський

[*] написано 12-2-2004 у 14:09


Дитинство. Теплий літній день, у відкрите вікно пролазять гілки вишні. Тато, мама, я та брат сидимо при столі - обідаємо. Це як знимка залишилося в мене в голові, не можу пояснити чому.. Більше нічого так чітко не пам"ятаю



Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
сумна
Академік
****



Повідомлень: 908
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі

Настрій: споглядальний

[*] написано 12-2-2004 у 14:20


п.Зоряно, який гарний спогад! Я теж маю один спогад з дитинства, який запам'ятався з фотографічною чіткістю: Воркута, весна, з даху бараку скапує вода і падає на вугільний шлак, а він міниться на сонці різними кольорами і задється мені, малій, якимось коштовним камінням. Я його штуркаю патичком і сміюсь...
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Наталка
Почесний Академік
*****



Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: різнобарвний

[*] написано 12-2-2004 у 17:48


Літо, яскраве і думяне, початок червня. Бабусіна вибілена хатинка просто тоне у квітучому морі вишень, яблунь та абрикос. Я сиджу на призьбі зі слоїком в руках, а в ньому плаває перший в моєму житті впійманий на вудочку карась. Бабуся, що сидить поруч, так уважно слухає захопливу історію моєї риболовлі, того, як я сама насадила на гачок перловку, бо черв’яків шкода, як сміялися з мене хлопці, і як вони нічого не впіймали... Мені 5 років і я тріумфую. Ніколи потім я не відчувала так яскраво, так опукло і чітко смак перемоги...



Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Asmera
Академік
****



Повідомлень: 557
Зареєстрований: 29-11-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: сяючий

[*] написано 13-2-2004 у 00:33


Оооо...це так :) Смак перемоги, коли тягаєш рибу зі ставка - хто більше впіймає... і коли у хлопців аж очі з орбіт лізуть, коли вони бачать, що якесь мале дівчисько вже обійшло їх на 5 рибин :)



Слова відлітають, написане залишається
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Андрій Пелещишин
Адміністратор
********

Фотографія користувача


Повідомлень: 9223
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 13-2-2004 у 00:45


А в мене спогад:
Мені виповнюється 7 років, батьки роблять день народження на природі у лісі. Кінець травня. Я з однолітками находжу дерево, обліплене товстенними хрущами. Ми їх струшуємо, потім набиваємо ними 3-літрову банку і...! І засипаємо їх в великий лісовий мурашник (знаєте, такі що заборчиками лісники обставляють). І починається війна світів... ПІсля короткої боротьби мурахи перемагають і ми йдемо по нову банку жуків.
Цікаво, в кого в той день було більше свято - в мене чи в мурах?




Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 13-2-2004 у 08:26


Одразу згадується Дереша: "а ти топила цуценят?" :)
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Asmera
Академік
****



Повідомлень: 557
Зареєстрований: 29-11-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: сяючий

[*] написано 13-2-2004 у 11:22


Коли я згадую за тих цуценят, мені аж погано :(



Слова відлітають, написане залишається
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 7-6-2004 у 10:42


Останнім часом в київському метро з екранів лунає реклама і анонси. Чомусь, коли іде ролік про будинок органної музики (костел), звісно він під орган іде, так от, чомусь чекаю що роз`їдеьтся стінка і вийде Фантомас.
Такі от спогади дитинства.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 2002
Реклама: