Концепція українського націоналізму, остаточно сформована у 20-30-ті роки, - це, у
принципі триптих: Донцов -"Націоналізм" - Юрій Липа -"Призначення
України" - Сціборський -"Націократія".
Але якщо перші два автори дочекались перевидання не лише на Заході після Другої
світової війни, але вже й в Україні, - доробок Сціборського практично невідомий
навіть у діаспорі, де його ніхто ніколи - річ ясна - не забороняв. Бо кому доступна
тепер "Націократія", видана в Парижі 1935 року, або інші праці Сціборського,
розкидані переважно в журналі "Розбудова Нації"?
Така диспропорція є не лише, образно кажучи, "несправедливістю долі", але й
великою практичною незручністю. Річ у тім, що без "Націократії" уявлення про
модерний український націоналізм (та й про українську ідею взагалі) є неповним.
(Той факт, що уривок з "Націократії" включено до недавно виданої хрестоматії
з української соціології, є промовистим свідченням)... http://www.lab.org.ua/?them=main&id=295
У пошуках українського Піночета
Валентин Мороз
Дякую за повідомлення. Я читав уривки "Націократії" у хрестоматії
української політичної думки виданої львівським університетом, під редакцією
О.Семківа. Справді цікава річ, почитаю у нескоротченому варіанті. Хоча погляд на
державниї устрій у Сціборського доволі специфічний. Мабуть все ж таки італійська
модель мала на автора великий вплив.
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
