Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
 Сторінки:  1  ..  6    8
Автор: Тема: Розарій самотніх сердець
сумна
Академік
****



Повідомлень: 908
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі

Настрій: споглядальний

[*] написано 26-1-2010 у 02:10


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
P.S. 2 сумна - за ці 6 років у Вас змінились погляди на життя?


Дякую, Соломіє, що Ви цю милу моєму серцю тему витягли із забуття. :-) Знову перечитала те все... Відтоді багато змінилося. Відповім Вам обов'язково, ось лише зберуся з думками... :-)
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Tempika
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2736
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: усміхнена

[*] написано 26-1-2010 у 12:01


я теж чекаю твоїх думок, Іринко.. у мене, на жаль, нічого з того часу не змінилося :-(



...i am a little bit ironic, don*t you think?...
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Viktor Tkachenko
Дійсний член
***



Повідомлень: 162
Зареєстрований: 12-1-2009
Місто: Львів-Галич
Нема на форумі

Настрій: Оптимістичний

[*] написано 26-1-2010 у 13:56


По сабжу...

А можливо самотність - це шанс подумати над своїм життям...? Обміркувати все, підкорегувати....
Адже в бурхливому ритмі людина рідко помічає різноманітні, проте дуже важливі дрібниці.




Життя дає Тобі тільки те, чого Ти попросиш. (с)
Про фріланс
Фотозамітки
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Соломія Федушко
Модератор
********

Фотографія користувача


Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: щаслива

[*] написано 26-1-2010 у 18:53


Цитата:
Оригінальне повідомлення від сумна
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
P.S. 2 сумна - за ці 6 років у Вас змінились погляди на життя?


Дякую, Соломіє, що Ви цю милу моєму серцю тему витягли із забуття. :-) Знову перечитала те все... Відтоді багато змінилося. Відповім Вам обов'язково, ось лише зберуся з думками... :-)


Збирайтеся з думками і ми з нетерпінням чекаємо Вашої відповіді.

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Viktor Tkachenko
А можливо самотність - це шанс подумати над своїм життям...? Обміркувати все, підкорегувати....
Адже в бурхливому ритмі людина рідко помічає різноманітні, проте дуже важливі дрібниці.


імхо, головне не звикнути до самоти! :saint:




WebStyleTalk - дослідження Інтернет-комунікації

Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Tempika
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2736
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: усміхнена

[*] написано 26-1-2010 у 20:35


ну у мене життя завжди було самотнє і дуже спокійне :-) надто не було над чим думати :P



...i am a little bit ironic, don*t you think?...
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
сумна
Академік
****



Повідомлень: 908
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі

Настрій: споглядальний

smile.gif написано 27-1-2010 у 19:41


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко

Збирайтеся з думками і ми з нетерпінням чекаємо Вашої відповіді.



Ну і ось що я маю повідомити по темі… :-)

Тоді, 6 років тому, коли все оте писала, і на думці не мала, як ця тема обернеться. А обернулося так, що один із форумчан (зараз він вже тут не буває) почав писати мені приватно, а через півроку листування ми зустрілися. І це виявилася саме та зустріч – зустріч із єдиним і найкращим чоловіком. Виявилося, що ми близькі в дуже багатьох речах, навіть за вподобаннями у якихось дрібницях (часом це просто неймовірним здавалося). І з однаковими поглядами на самотність як на стан душі, який не залежить від обставин: просто він є, і нічого з ним не поробиш.

Ми цілком довіряємо одне одному і все більше одне до одного прив’язуємося. Я полишила роботу, яка для мене багато означала, і почала допомагати йому в його роботі.

І що ж – гадаєте, із самотністю покінчено? Та ні! Ми живемо в різних містах. До його переїзду наче все підготовано, але ніяк воно не складається. Отак ці 5 років і прожили – щодня спілкуючись в інтернеті і телефоном, по роботі і поза роботою. І кілька його кількатижневих приїздів на рік. А поза тим – кожен із нас у своєму «внутрішньому монастирі», як ми це називаємо.

Тобто на запитання, чи продовжую я бути самотньою, навіть не знаю, як відповісти. Ми не сім’я, і не знаю, чи будемо нею. Це, мабуть, можна засуджувати, але отака в нас своя форма співіснування двох самотностей. Ми не зовсім відверті одне з одним і уникаємо обговорення певних речей… А з іншого боку – що там обговорювати, все й так зрозуміло. Молодість позаду, і залишається гідно зустріти те, що йде за нею.

Я ні про що не загадую і нічого не чекаю. Я тепер вмію радіти найменшим: готувати для нього щось смачне чи просто йти з ним по вулиці. І коли він поїхав, згадувати про все це на самоті.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Соломія Федушко
Модератор
********

Фотографія користувача


Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: щаслива

[*] написано 27-1-2010 у 21:00


Цитата:
Оригінальне повідомлення від сумна
Ну і ось що я маю повідомити по темі… :-)

Тоді, 6 років тому, коли все оте писала, і на думці не мала, як ця тема обернеться. А обернулося так, що один із форумчан (зараз він вже тут не буває) почав писати мені приватно, а через півроку листування ми зустрілися. І це виявилася саме та зустріч – зустріч із єдиним і найкращим чоловіком. Виявилося, що ми близькі в дуже багатьох речах, навіть за вподобаннями у якихось дрібницях (часом це просто неймовірним здавалося). І з однаковими поглядами на самотність як на стан душі, який не залежить від обставин: просто він є, і нічого з ним не поробиш.

Ми цілком довіряємо одне одному і все більше одне до одного прив’язуємося. Я полишила роботу, яка для мене багато означала, і почала допомагати йому в його роботі.

І що ж – гадаєте, із самотністю покінчено? Та ні! Ми живемо в різних містах. До його переїзду наче все підготовано, але ніяк воно не складається. Отак ці 5 років і прожили – щодня спілкуючись в інтернеті і телефоном, по роботі і поза роботою. І кілька його кількатижневих приїздів на рік. А поза тим – кожен із нас у своєму «внутрішньому монастирі», як ми це називаємо.

Тобто на запитання, чи продовжую я бути самотньою, навіть не знаю, як відповісти. Ми не сім’я, і не знаю, чи будемо нею. Це, мабуть, можна засуджувати, але отака в нас своя форма співіснування двох самотностей. Ми не зовсім відверті одне з одним і уникаємо обговорення певних речей… А з іншого боку – що там обговорювати, все й так зрозуміло. Молодість позаду, і залишається гідно зустріти те, що йде за нею.

Я ні про що не загадую і нічого не чекаю. Я тепер вмію радіти найменшим: готувати для нього щось смачне чи просто йти з ним по вулиці. І коли він поїхав, згадувати про все це на самоті.

знаєте, я захоплююсь вашим терпінням!:saint: Не знаю чи я так змогла б.... Знати що кохана людина десь в іншому місті і не знати з ким...:( Та й 5 років це вже солідний термін.
І взагалі, я найбільше не терплю невизначеності...




WebStyleTalk - дослідження Інтернет-комунікації

Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
сумна
Академік
****



Повідомлень: 908
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі

Настрій: споглядальний

[*] написано 27-1-2010 у 21:58


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
знаєте, я захоплююсь вашим терпінням!:saint: Не знаю чи я так змогла б.... Знати що кохана людина десь в іншому місті і не знати з ким...:( Та й 5 років це вже солідний термін.
І взагалі, я найбільше не терплю невизначеності...


Так, Соломіє, невизначеність - це погано. Тим більше така тривала невизначеність.
Але я це приймаю.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Бойко Володимр
Новак
*



Повідомлень: 1
Зареєстрований: 16-12-2013
Нема на форумі


[*] написано 12-1-2014 у 13:30


Вбити кохання в душі,
щире прекрасне кохання,
може померти мені,
більше не буде страждання.

Ні треба жити, але
боляче душу вбиває
хочу померти, хоча
може мене вже немає?

Мабуть помер я давно
тільки лиш тіло лишилось,
маску оділо воно
більш вже нічо не хотілось.

Так і живу, ніби я
граючи ролі щасливі,
борячись з болем життя
посмішки ж мої не щирі.

Ні я не кажу завжди,
є і хороші моменти
прото вбивати любов
боляче дуже, повірте.




Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
 Сторінки:  1  ..  6    8

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 2453
Реклама: