сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Як бути з пам'ятками тоталітаризму?
У 1990 році придбала я собі чотиритомник творів Семена Скляренка видавництва
“Дніпро”; в ньому романи “Святослав”, “Володимир” (заради яких, власне, і
купила, бо зачитувалася ними в дитинстві), а перших два томи – роман “Карпати”,
присвячений пам’яті Олекси Борканюка.
Так от, гаряче рекомендую вам не читати його ні в якому разі, бо це – суцільний
(пробачте) маразм.
Зацитую уривок:
“Августин Волошин сидів у Празі. Того, що він награбував і накрав на Закарпатті,
вистачило б йому з усім його гадючим кодлом на все життя і навіть на надмогильні
плити усім після смерті. Але така вже природа зрадників і злодіїв – зробивши один
злочин, вони мріють про новий, а кожен новий злочин мусить – за їхніми життєвими
нормами – перевершувати все те, що вони до цього вчинили.
Ображений екс-голова уряду Карпатської України прямує до Берліна і всіма силами
добивається зустрічі з фюрером або ж хоч з Ріббентропом. Всюди в канцеляріях він
доводить, що і сам фюрер, і пан міністр закордонних справ його добре знають, що він
має звернутись до них у надзвичайно важливій, серйозній справі. І, як водиться за
католицьким звичаєм, Волошин додає до прохань ще й красномовний презент.
Але до фюрера якомусь там Волошину вже не підступити, а всі секретарі Ріббентропа
відповідають, що в пана міністра бракує часу його прийняти, знаходять тисячі
різних причин – і Волошин, як пес-приблуда, змушений виїхати з Берліна.
Тоді в Прагу до нього з’являються старі його друзі – агенти й резиденти гестапо,
туди приїжджає з Львова й довірена особа від митрополита Шептицького –
Кубійович.
Волошин з Кубійовичем довго пригадують давноминулі дні, коли в серпні 1928 року
митрополит граф Андрій Шептицький приїжджав на Закарпаття, три дні в присутності
закарпатських єпископів і священиків провадив одпуст греко-католиків у
мукачівському монастирі, роз’їжджав потім з цілим кліром по Верховині, а
наодинці з Волошиним й іншими вищими чинами єпархії говорив про єдність дій
греко-католицьких священиків Закарпаття й Польщі.
- Ми налагодили тоді з митрополитом найтісніші стосунки, - згадував Августин
Волошин, - і протягом багатьох років їх підтримували.
- Митрополит послав мене, - переказував Кубійович, - щоб ми ці стосунки тепер ще
більше зміцнили.
- А як себе почуває митрополит? – цікавився Волошин.
- Митрополит тяжко хворий, але бере найжвавішу участь у громадському й
політичному житті.
- Сахар у нього чи білок? – шамкотів Волошин.
- І сахар, і білок, - відповів Кубійович. – Неспокійно, знаєте, у нас там, навкруг
Львова. І що то за люди?!
Але не сахар і білок були причиною хвороби Шептицького. У нього розливалася жовч,
що трудящі люди поневолених окупантами західноукраїнських територій не коряться
гітлерівцям. Крові, смерті цих людей хотів митрополит Шептицький, і з
Свято-Юрського подвір’я у Львові через високі Карпати подавав кощаву свою руку
католицьким священикам Закарпаття, і присягався в любові шпигунові й
душепродавцю Августину Волошину.”
Ну, як вам?!
До чого я веду: як слід поступати з такими творами?
Письменників, які йшли на компроміс, вже морально засудили за їхні одіозні
“Партія веде” і тому подібне. Існує багато різних причин, з яких вони таке писали,
і ці причини їх зрештою виправдовують. Але як бути з цією їх спадщиною сьогодні?
Не друкувати? Це означає пропускати їх творчість через ідеологічне сито, чого
зараз не повинно бути.
Друкувати? Це означає витрачати ресурси на продукування непотрібної та й
шкідливої писанини, після прочитання якої відчуття таке, ніби щось несвіже
з’їв.
Подавати інформативно, в скороченому вигляді? Чи тримати у спецхранах як документ
історії, пам’ятник епохи, разом з творами класиків марксизму-ленінізму?
Отже, де місце цим творам, як ви вважаєте?
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Я, я знаю, можна я скажу!!! 
Ві Львові є кнайпа. "Дежа Ву" сі називає.
В кнайпі є ватерклозет
В ватерклозеті є мікробібліотека.
Коли я там востаннє був, відвідувачі "вичитували" Натана Рибака, двотомник
"Переяславська Рада". А в минуле відвідування був якийсь "бестселлер"
ЛиМиБрежнєва
Во. Все має мати своє місце 
(сідай, Норм, - "чотири". "А чо - тіки "чотири?" "Бо ти не надто
підлизуєшся до мадераторів форуму" "Та я невіть не знаю, хто тут
модератори..." "От тому і "чотири"...)
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
rost
Академік
Повідомлень: 707
Зареєстрований: 14-2-2003
Місто: Canada
Нема на форумі
Настрій: оптимальний
|
|
Цей уривок, що процитувала сумна свілчить про ставлення С.Скляренка до
історичного матеріалу. А за одне і про вартісність всього, що він писав. Впевнений,
що і в "Святославі" з "Володимиром" (я в дитинстві ними теж зачитувався)
стільки ж істини, як і в попередніш двох томах. Очевидно, що всі ці грубі томи,
писалися цим "письменником" для грошей і привілеїв.
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Ну, з вже надрукованими "опусами" більш-менш зрозуміло (згідно поради
п.Нормалайзера).
Але уявімо собі, що до якоїсь із ювілейних дат Тичини чи Сосюри буде готуватися
академічне видання їх творів.
Чи повинні туди увійти (для повноти картини) твори типу "Партія веде"? Може,
окремим розділом з відповідним коментарем?
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Як до ювілею - "Ліпше менше, та ліпше" (22-ге ж нині " )
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Повинні - неодмінно. І твори-"локомотивчики", як їх називали, що протягували
збірку поезій чи оповідань повз цензуру, і романи... Все має увійти. У Василя
Симоненка, якого я обожнюю, як поета, є один вірш, який я читаю з болем в серці, а
вдвічі боляче стає від того, що він теж став жертвою пропаганди - він не міг знати
правду про УПА з кількох причин. Але це ще не означає, що слід робити вигляд, ніби
цього вірша не було. Мусять бути коментарі - спокійні, виважені пояснення, а хто
має очі, той побачить... Особливо це важливо для того покоління, яке не застало ті
часи, для якого це - історія.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
Головне не перетворитись на бабцю-рятувальницю, що збирає бюсти та пам"ятники
Леніна та засмітила ними усе подвір"я.
Позавчора у "Подвійному доказі" йшлося про тоталітарне мистецтво. Так
основним висновком було те, що воно вартує зберігання, висвітлення, але дозовано
та з відповідними коментарями як історична дійсність того часу.
Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
2 сумна:
Мабуть вартую ці твори включати в ювілейні видання, проте десь в передмові про всі
"обставини написання" обов'язково слід зазначати;
2 Captivitas:
Файна була програма. Адже направду стільки того всього ще залишилось. Але не так
страшно через те що було, як через те що є і буде. Подивіться довкола, скоро Вас
будуть оточувати бронзові статуї, повсюдно в плащах або на коні. От що з тим
робити?????
Остап_М.
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
