Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
Автор: Тема: pro memories
dr.Trollin
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 1037
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі

Настрій: ще живий

[*] написано 26-6-2004 у 22:14
pro memories


http://www.livejournal.com/users/proshloe/300352.html proshloe@ 2004-06-25 12:05:00
Коли я була дитиною і жила з бабусею, щороку влітку ми з нею їздили на "могилку". У могилці цієї лежали люди, яких я знала чи погано не знала зовсім, але вони були дорогі бабусі. Її старша сестра - тітка Маня, що у 14 років звалила на себе все господарство після смерті батьків і виховувала всіх молодших братів і сестер одна. Дядько Тиміш, чоловік тітки Наді, що ненавидів увесь світ, крім дружини і синів. Один раз він у 30-ти градусний мороз вигнав на вулицю сестру дружини, ще дівчисько, за те, що вона використала воду, приготовлену для прибирання, і вимила голову. Так, з мокрим волоссям, він її на мороз і вигнав. Мою бабусю. Ще в тій могилі знайшли останній притулок сини тітки Надь і дядька Тиміша - Сашко й Олекса, близнюки, що прожили 16 років і вмерли під час війни від якоїсь хвороби, що скосила їх обох за тиждень. Вони умостилися в могилці першими, за ними - їхній батько, потім мати.

Уже з ранку в день відвідування цвинтаря бабуся ставала самі не своя: вона усе більше мовчала, не посміхалася, не чула того, що відбувається навколо, цілком занурюючи у свої думки, рухалася незвично повільно і навіть якось урочисто. Спочатку ми з бабусею збиралися: милися, удягалися в усі чисте, бабуся покривала свою абсолютно сиву голову чорною хусткою, таку ж косинку пов'язувала і мені. У сумку клався загорнений у газетку віник, яблуко, скляна плоска фляжка з горілкою, порізаний шматочками чорний хліб. Ми, непоспішаючи і не розмовляючи, йшли до метро, доїжджали до "Вулиці 1905-ого року", потім пішки до Ваганьковского цвинтаря, на якому завжди було тихо, безлюдно, тільки ворони перекаркувались і листя на липах шуміло. Тоді ще не було там ніякого пам'ятника Висоцькому, ніяких туристичних груп і прочан до могил великих. Неодмінно заходили в храм, бабуся молилася і ставила свічки, я просто видивлялася навколо. До могилки шлях був складний: за цим деревом звернути, відрахувати чотири огорожки, піти ліворуч, до могили з пам'ятником, потім праворуч, і от уже прийшли. Скрипіли дверцята огорожі, бабуся заходила, уставала на коліна і цілувала землю. Потім довго мовчала, ведучи якийсь внутрішній діалог із сестрою. У мене був обов'язок: зібрати всі упалі з дерев гілки, сухі квіти, віднести в сміттєву купу. Бабуся ж ретельно вимітала все інше. Потім вона діставала фляжку, розливала горілку по 4 стопкам, що назавжди були укопані в землю. Кожну стопку накривала шматочком хліба. Мені давала яблуко. А сама вставала перед могилами, хрестилася і довго дивилася на плиту з фотографіями всіх похованих. Коли в мене яблуко кінчалося, бабуся забирала в сумку віник, рішуче відверталась від могил і ми ішли. Вартувало лиш нам вийти за цвинтарні ворота, бабуся знімала з голови хустку, з мене косинку і, зненацька повеселівши, говорила: "Маньку з хлопцями нагодували, пішли чи що пироги пекти?" І ми їхали додому пекти пироги, по дорозі розмовляючи, сміючись, купуючи морозиво. Бабуся робилася безтурботною, легкою, сміхотливою, тобто самою собою. Її начебто щось відпускало, начебто величезний камінь падав з її серця.

За місяць до своєї смерті, уже зовсім хвора і живуча у своєму світі, не пам'ятаюча нас усіх, одного разу ранком бабуся встала з постелі, дійшла до ванни, прийняла душ, покрила голову чорною хусткою, поклала в сумку віник, узяла мене за руку і сказала: "Пора і на могилку." І ми поїхали. Зайшли в храм, я помолилась і поставила свічки, бабуся ж просто крутила головою, начебто бачачи все навколишнє вперше. Дійшли до могилки, майже не заблудивши. Могильні плити наполовину пішли в землю, огорожа вся проржавіла, доріжка заросла кропивою і лободою. Я розлила горілку по ще збереженим, але зовсім брудним стопкам, накрила кожну шматочком чорного хліба, а бабусі дала яблуко. Бабуся мовчала, я теж нічого не говорила, тільки лише, коли ми ішли, вона повернулася до портрета сестри і сказала: "Мань, я незабаром." На виході за ворота бабуся зняла хустку з голови, повернулася, подивилася мені в обличчя і прошептала: "Пробач онученько, але пирогів сьогодні не буде." Через місяць вона вмерла, так жодного разу більше мене і не впізнавши, жодного разу не згадавши ні про Маню, ні про могилку, ні про пироги.




З повагою, Сергій.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
сумна
Академік
****



Повідомлень: 908
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі

Настрій: споглядальний

[*] написано 9-7-2004 у 19:20


А що відчуваєте ви, відвідуючи цвинтар?
У мене на цвинтарі поховані батьки, а я біля їх могил почуваюся якось дивно. Я ніколи не можу вести з ними якийсь там "внутрішній діалог", "гортати сторінки минулого" (кгм). Все це мені здається якось напоказ, чи що. Намагаюся молитися, але мене постійно щось відволікає - роззираюсь на сусідні могили, дивуюсь на оті кричущі штучні квіти, помічаю, де поставили пам'ятник, а я, погана дочка, і досі не спромоглася, і т.п. Жодного умиротворення після таких відвідин цвинтаря не почуваю, лише докори сумління, що могили неналежно доглянуті. Отаке...
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Рідна
Дописувач
**



Повідомлень: 64
Зареєстрований: 17-3-2004
Місто: на жаль, не там де треба
Нема на форумі

Настрій: чарівний

[*] написано 9-7-2004 у 20:53


Я приходжу коли мені погано, коли відчуваю потребу комусь вилити душу але не хочу тяготити цим живих. Просто сиджу, деколи з фляшчинкою чогось легкого, деколи просто так. Не хрещуся, не молюся. Просто сиджу на лавчині. Трапляєтся що розмовляю подумки , але не знаю з ким - чи то з хресним, чи то сама з собою. Легшає. Ніхто в реалі про те не знає, вважають що я завжди з позитивним настроєм. Вважаю що це плюс. Ще один позитив в моїх відвідинах - могилка завжди чистенька, ніяких штучних квітів чи вінків (мене від них верне). "На показ" вже давно ніц не роблю - навіщо?



Carpe Diem бо життя коротке :)
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олександра Бабяк
Дійсний член
***



Повідомлень: 209
Зареєстрований: 22-2-2004
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: щаслива!!!!!!!!!!!!

[*] написано 9-7-2004 у 23:07


Я теж люблю приходити на цвинтар, я ходжу на Личаківський, дуже заспокоює. От там і справді вічний спокій.



Ваша Леся
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Ольга Книш
Дописувач
**



Повідомлень: 96
Зареєстрований: 22-7-2004
Нема на форумі

Настрій: бандерівський

[*] написано 24-7-2004 у 00:17


Правда...
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олександра Бабяк
Дійсний член
***



Повідомлень: 209
Зареєстрований: 22-2-2004
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: щаслива!!!!!!!!!!!!

[*] написано 24-7-2004 у 17:46


іноді дуже хочеться заховатися від цієї світської суєти, а цвинтар і є тим місцем де можна це зробити. Сидиш або ходеш собі і нікому ти незаважаєш, ніхто необразить. от-там спражня благодать...
А влітку там до того ж прохолодно...




Ваша Леся
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Bullet
Дійсний член
***



Повідомлень: 102
Зареєстрований: 17-9-2003
Місто: Фастів(Київська обл)
Нема на форумі

Настрій: ееххх.........

[*] написано 10-9-2004 у 18:27


Люблю цвинтарі. Але не ті, де лежать "свої". Люблю чужі. Тихо, спокійно, думки специфічні до голови лізуть.
Раніше любила стармй закинутий цвинтар на Подолі. Та зараз там суцільна руйнація і занепад (вірніше, зарослі ожини). А раніше там можна убло самотно або з друзями попити вина в тиші. І то не було "святотацтвом", чи що ви там могли собі подумати.
На цвинтарі дуже ясно відчуваю, що всі надумані цінності життя знаходяться на глибині всього лиш двох метрів....




Легше загасити в собі світло, ніж розсіяти накволо себе темряву.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача Цей користувач має MSN Messenger

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 2745
Реклама: