Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Тиха краса
Я люблю тиху красу. Не ту, яка, гонорово випинаючи груди, б’є у них, намагаючись
привернути до себе увагу, не ту, що, розцяцькована гірляндами мерехтливих
вогників, гримить надто голосною музикою, і озивається до тебе галасливими юрбами
людей, байдужа до того, чи налаштована ти на бесіду, чи, може – на тишу. Така краса
засліплює, як блискавка, оглушує, як грім, вона вирує, вона впевнена у собі,
озброєна модними поняттями “інфраструктура”, “сервіс”, “курорт”,
“цивілізований відпочинок”... Вона лощена, випещена, вона доведена до
автоматизму, вона вважає себе досконалістю. Часом нею приємно користуватися. Але
навіть тоді вона залишає мене байдужою.
Я люблю тиху красу. Ту, яка розливається могутніми річками, ту, що дзвенить
сережками-струмками, проривається життєдайними джерелами серед високих гір, ту,
що загортає свої плечі-пагорби у барвінкову шаль високих небес, і шумить-співає
сторічними смереками... Тиха краса, яка, мов вії, підіймає запашні трави, і лукаво
дивиться на хмари різнокольоровими очима лугових квітів, бентежить мене. Я тішуся
нею завжди. І тихим літнім вечором, коли море дихає теплом, а камінці сердито
холонуть на березі, гадаючи, що сонце їх розлюбило, і восени, коли дощить, і
роздратовані краплі збивають на землю пишне, янтарне, з багрянцем, листя поснулих
дерев, і зимою – холодною зимою, суворою і пихатою, але не жадібною – он як щедро
вона прикрашає уламками діамантів білі сніги! А ще я шалено люблю ту тиху красу,
яка навесні заглядає до мого вікна яскраво-зеленим, клейким листячком тополь та
берізок, торкається моїх рук пухнастими котиками на гілочках верби, розлітається
по світу білими пір’їнками кульбабок і бринить кришталевим різноголоссям
птахів.
Тиха краса сором’язлива - вона ховається від людей, і обережна – бо довіряє
тільки небайдужим. Лише небайдуже око може бути настільки уважним, щоби помітити
її, цю неяскраву, спокійну чарівність рідного краю. І лише чуйне серце вміє бути
добрим. Воно не дозволить собі спаплюжити красу, воно відчує її, як подих теплого
вітерцю, і наповниться нею, як повниться зорями небокрай. І тоді, зі вдячності, це
відчуття краси навіки оселиться у людському серці, у душі - і зробить її
прекрасною. Більше того – краса душі стане видимою. Дійсно видимою, хоча й тихою,
красою.
Тиха краса ніжна і тендітна. Вона немов стидається самої себе. Прикрашається
золотом жита, щоб потім знову вбратися в сувору, жалобну ріллю чорнозему.
Пишається рубіновим намистом стиглих вишень, але не цурається й крихітних чорних
перлин достиглої черемхи. Вона пахне липовим квітом і жабуринням, задухою від
спеки і свіжістю після зливи, вона трохи наївна, але зовсім не проста. Вона скрізь,
хоча ніколи не принизиться до того, щоб метушливо кидатися у вічі заклопотаних
перехожих. Вона взагалі не зносить метушні. Тиха краса велична і спокійна в
усвідомленні того, що є правдивою віссю цієї Землі.
Тиха краса відбивається у поглядах закоханих і звучить у маминій колисковій. Вона
приходить до нас із бабусиними казками та лісовими прогулянками, вона полонить
нас першим світанком, зустрінутим на березі річки, вона живе в нашій пам’яті
білосніжними пелюстками тієї озерної лілеї, яку ми лиш ніжно діткнули пальцями,
пропливаючи повз неї на човні, але зривати – пошкодували... Вона усміхається до
нас посмішками наших малюків, і обпікає губи гарячими сльозами щастя – гострого
щастя цієї миті, солодких спогадів, чи прекрасних мрій. У неї смак суниць та ожини,
і аромат пишних бузкових суцвіть, а на дотик вона достеменно така, як ті
чорнобривці, що їх наші, тоді ще дитячі рученята, невміло висаджували у бабусинім
саду.
Тиха краса вільна. У цьому й полягає таємниця її привабливості. Це – секрет її
вічності, і відповідь на всі питання. Люди думають, що користуються нею, що
володіють нею – і вона великодушно дозволяє їм помилятися... до певного часу.
Насправді ж тиха краса належить лише собі. І саме тому вона є Істинною, Справжньою
Красою. Непідробною втіхою, щирою, як Божа ласка.
|
|
|
Олександра Бабяк
Дійсний член
Повідомлень: 209
Зареєстрований: 22-2-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива!!!!!!!!!!!!
|
|
Наталко, читаючи твій лінк, заспокоїлась. Дуже гарно написано.
Підтримую твою любов до тихої краси, взагалі люблю спокій.
Ваша Леся
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Дякую, Лесю! 
|
|
|
Grabchuk
Академік
Повідомлень: 489
Зареєстрований: 30-9-2003
Місто: 130 км на південь від Львова
Нема на форумі
Настрій: Чемний
|
|
Наталка, я в тебе закохався
Але тихенько, щоб дружина не чула
Нас багато, але посад нам малувато |
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Гарно...
@->->---
P.S. Пані Наталю... Я того  Знову
поагіатом почав займатися... Не проти?
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
2 Grabchuk: Домовились. Я теж чоловіку нічого не скажу. 
2 Volodymyr: Звісно, ні. Навпаки, я щиро вдячна Вам за Ваш "плагіат".
|
|
|
Kalinowicz
Заблокований
Повідомлень: 27
Зареєстрований: 25-7-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Мені теж сподобалось. На початку прочитаного було таке враження. Що для мене
показують щось красиве, суті чого я не розумію і то вже мало стати скучним, коли я
дочитав до середини і десь в собі я знайшов відвповідник читаному, бо ж не секрет,
що нам подобається те, що самі розумієм, що відчували, що пізнали. У мене то
здебільше зпроєктувалось на дівчат і жінок,справді ті фотомоделі з екранів і сторінок журналів визирають дещо вульгарно,
як феєрверк у зоряному небі і то є різна краса, краса салюту і краса тихих зірок,
одна швидкоплинна і миттева, а інша вічна. Шкода, що жінки такої тихої, мудрої,
вічної, як саме життя краси, так рідко стрічаються і як правило, то вже є чиїсь
жінки .
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...неправда, що чиїсь... як правило нічийні... :-) до *тихої краси* чоловіки рідко
намагаються докопатися.
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Дякую, п.Наталю!
Тиха краса заспокоює і розчулює душу. Особливо краса дерев, в ній є щось
незвичайне, не знаю як окреслити - якась гідність, чи що. Дерева не бувають
потворними.
А ще - тиха краса старого житла. Відкриваєш шафку чи спіжарку - а звідти такий
домашній запах. Пригадую хату моєї бабусі, яких (і хати, і бабусі) вже нема. Там були
такі високі пороги і низькі сволоки, було дуже убого, але якось затишно і гарно.
Старий облуплений бамбетль я тоді сприймала як живу істоту, він просто-таки
промовляв! То була найсуворіша "мебля" в тій хаті. А були ще мисники, і зілля
за образами, і малесенькі вікна, і глиняна долівка. І все це було справді гарно.
А тиха краса в людях справді буває непоцінована. Але то вже інша тема.
|
|
|
Рідна
Дописувач
Повідомлень: 64
Зареєстрований: 17-3-2004
Місто: на жаль, не там де треба
Нема на форумі
Настрій: чарівний
|
|
Гарно. Просто і щиро. Дякую
Carpe Diem бо життя коротке |
|
|
Ольга Книш
Дописувач
Повідомлень: 96
Зареєстрований: 22-7-2004
Нема на форумі
Настрій: бандерівський
|
|
Мило...
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Нарешті знайшов настрій то прочитати.
Тепер я хочу в ліс. Або в гори.
Дякую, Наталочко, за відчуття.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Olexiy
Тепер я хочу в ліс. Або в гори. |
 Я,
коли писала це, до сліз хотіла або в Карпати, або на берег тихої річки.
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
kristi
Дійсний член
Повідомлень: 224
Зареєстрований: 10-12-2002
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: вогняний
|
|
Як на мене то ці два слова мене бентежать, особливо в такому небезпечному
поєднанні. Чому? - зараз поясню.
Тиша - це щось пусте, страшне й абсолютно вороже. Чи часто помічали ви наскільки
наповнене різними звуками є світло. Коли світить світло ви відчуваєте, чуєте
життя. А ось коли воно зникає настає тиша - темінь, тобто страх і мертвість.
Краса - це щось миле, приємне. Те що радує, або засмучує, забирає дух, заворожує не
дає тобі дихати й жити.
Поєднання для мене чомусь небезпечне
|
|
|
Ольга Книш
Дописувач
Повідомлень: 96
Зареєстрований: 22-7-2004
Нема на форумі
Настрій: бандерівський
|
|
Крісті,от навіщо Ви змішали тишу і темряву?"Это же две большые разницы!" Не та
тиша.У природі тиша не може бути ані пустою,ані страшною,ані ворожою.Там тиша,яка
серце наше завмерти просить,прислухатись і влитися в її дихання,в її
життя,впиватися тією тишею,як Мавка мелодіями Лукашевої дудочки.Мені навіть слів
бракує,аби описати ту тиху красу,а навіть якби не забракло,то не висловлювала би
через те,що не вважаю достойними їх висот такої краси.
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...я десь згідна з крісті... мене теж тиша лякає... згадуються тихі омути, вакуум та
кімнати з звукоізоляцією,
звідки не проникає жодного стогону назовні... не можу жити без музики, вона мені
навіть сниться, зранку
тільки відкрию очі, зразу руки тягнуться до пульта :-))) і там, як сьогодні, рікі і
повері – ма, ма, ма,,
ма, ма, марія ма :-))) щирі, відверті речі крокують голосно і дзвінко... підступність і
зрада крадуться тихо і
непомітно... якщо зло кричить, воно вже не таке страшне, з ним легше боротися... а
тиші я боюся.
|
|
|
Anais
Новак
Повідомлень: 6
Зареєстрований: 16-5-2004
Нема на форумі
Настрій: мрiйливий
|
|
Як добре Ви написали, п.Наталю! Прочитала i на серцi защемило. Так багато
різноманітних почуттів, спогадів, думок народжуться після прочитанного. За
буденними справами, гоміном великого міста часто не помічаєш тієї тихої краси
навколо себе, а коли випадково торкаєшся її, то такий сум з'являється у душі.
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
2 Наталка:
Настільки файно і тепло написано що.... нема насправді слів. Просто дякую за
величезний позитив!!!
Остап_М.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ще раз усім щиро дякую!
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
