Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
Автор: Тема: про Польоти, Штопори та Якоря
dr.Trollin
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 1037
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі

Настрій: ще живий

[*] написано 20-9-2004 у 06:55
про Польоти, Штопори та Якоря


Neivid @ 2004-09-18 05:44:00
http://www.livejournal.com/users/neivid/206774.html


Новорічне Чаклунство

Іноді душа, повна прагнень, бажань та усього-усього іншого, втомлюється від повсякденності, відривається від всього і злітає в яке-небудь нікуди. Її добре і шукається чогось того, чого немає, вона забуває про все на світі, вона махає крилами і летить все вище, вона нічого не пам'ятає і нікого не знає, вона одна, вона пізнає те, без чого їй не жити, вона купається в тих променях і хвилях, під якими тане все істотне і неістотне, вона взагалі не в цьому світі, не тут, їй добре і не хочеться нікуди. Вона розчиняється в тому, що з нею відбувається, плаває в нескінченності і не пам'ятає, не пам'ятає, не пам'ят...

І тоді десь з краю, на березі постійності, з'являються ті, кого ми любимо. Вони не махають руками і не кричать, вони просто стоять біля берега, і душі їх видно. І вона відчуває їх присутність, як тягар, і під цим тягарем починає поступово опускатися, опускатися, згадує, згадує, і складає крила, і забарвлюється в дуже земні кольори, і спускається вниз, і дає взяти себе за руку і відвести додому.


А іноді душа, котра заснула по недогляду, каменем падає вниз і тоне в тому безумстві, яке кожну душу чекає в її глибині. Вона кружляє і поринає все нижче і нижче, її затягує чорний біль, їй жахно, але в той же час чимсь і цікаво, вона не пам'ятає нічого з того, що її оточувало, вона зливається з навколишньою темрявою і кричить від болю, її вже, власне, немає, вона - це частина чорноти і страху, вона - це частина безумства, рівного якому нема, вона - це частина себе самої, сама чорна, сама бездонна, сама глибока частина, водоверть, задуха, вир, амок, вода, вниз, вниз, вниз, не піти, не злетіти, не випливти, ніколи, ні

І тоді десь з краю, на березі постійності, з'являються ті, кого ми любимо. Їх не хвилює те, що душа практично потонула, їх хвилює, що стигне вечеря. Вони не вдаються в лінії життя, їм важливіше лінії сиру, вологі від вина. Вони безстрашно входять в святилищі темряви (не помічаючи, власне, ніякого святилища темряви), і трусять за плече, і кажуть "глибоко ж ти заснула", і ігнорують здивування і заперечення, і беруть тебе за руку, і ведуть назовні. І душа дає їм свою здивовану руку, дає швидше від здивування, ніж від задоволення, проте, вони і не питають, вони просто беруть і виводять, і з кожним кроком ти наново розумієш, що і на цей раз не потонула, не потонула.

І ще довго душа, вперта в своєму оптимізмі, буде відлітати кудись і йти кудись, і тонути там, сама не своя від болю, і повертатися, тому що покликали. Витягли, витягли, відкопали практично. Наш кожний рік буде кращим, ніж попередній. Набагато краще, ніж попередній. Хоч би тому, що кожна душа, що повернулася набагато сильніше за ту, що пішла. А душа, їй-то абсолютно нічого не подіяти, вона так і буде кожний раз повертатися - принаймні, поки.
Поки існують ті, кого ми любимо.

А вони будуть існувати - завжди.

(c) Neivid @ 2004-09-18




З повагою, Сергій.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юля Троцюк
Новак
*



Повідомлень: 5
Зареєстрований: 25-9-2004
Місто: Луцьк-Київ
Нема на форумі

Настрій: Спокійний

[*] написано 9-10-2004 у 12:46


Повернена душа-- це дуже оптимістично. А люди, яких ми любимо примушують ту душу жити, мріяти, сподіватися на взаємну любов.Моя душа втрачена відтоді, коли я отримала Відмову. Краще б я і досі жила надією... Але на щастя, є ще мама, тато, друзі... Якусь частинку обвугленої душі вони тримають у свідомості.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Tempika
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2736
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: усміхнена

[*] написано 9-10-2004 у 16:59


...а мене тримає тільки монастир теперішньої роботи і декілька вірних подружок :-(((
ех.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 3035
Реклама: