Візит до Львова: післямова
Довго думала, як назвати цю тему. Першим поривом було "Львів’яни, ви – диво!",
але потім я вирішила, що це буде дещо несправедливо. Адже багато з тих, хто
опікувався мною та "десантом Коронації" у дні Форуму Видавців – не
львів’яни. Географія дружби, як з’ясувалося, до повної моєї втіхи, дуже широка.
Тому я назвала тему так, як ви це бачите. 
Я створила цю тему для того, щоби висловити свою подяку. Слова вдячності тільки
тоді чогось варті, коли вони щирі, але те, що я пишу, йде просто від серця.
Це було вперше – що я повернулася до Києва, зайшла у свою маленьку, затишну
квартирку, і не відчула, що я вдома. Ще кілька днів я металася, ніби шукаючи чогось
– можливо, серця, яке залишилося у Львові? Ще кілька днів мені здавалося, що я не
всім подякувала, а якщо й подякувала, то не так, як слід, десь не дібрала потрібних
слів, не виказала усього, що в мене на душі... І я подумала, що варто про це написати.
Все-таки писати мені легше.
Із деяким запізненням, але краще пізно, ніж ніколи, я хочу подякувати NetGuy та
dr.Trollin’у за те, що зустріли нас на вокзалі, за те, що возилися з нами, нашими
метровими бейджиками  та клунками, за те, що з
першої ж хвилини у Львові, і до останньої ми відчували – ми тут бажані гості.
Дякую Одарці за те, що вона є, за те, що маю честь називати її своєю подругою, за мій
день народження, за мій улюблений рис з овочами, за те, що серед неймовірної
метушні, котра панувала на Форумі, не зважаючи на щільний графік презентацій на
"Дзизі", вони з Ромком незмінно знаходили для мене час, а ще - за справжність
її милої посмішки.
Дякую Назару і Зоряні, Fish і Мартінці, і Галі за їхню присутність, за подарунки, за
те, що вони створили неймовірну атмосферу дружби, тепла і любові – кращого свята у
мене не було за тридцять років мого життя.
Дякую всім, хто був на наших презентаціях, слухав мою (і не тільки мою) балаканину,
усім, хто підходив до місця №140, усім, хто хвалив чи критикував нас, але не був
байдужим – дякую, за те, що Ви Поруч!
Дякую Андрію Пелещишину та усім модераторам Форуму Рідного Міста – за те, що
Вашими зусиллями віртуальне місто стає реальним, і дарує найсправжнісіньку
дружбу. Просто неймовірно, як Вам це вдається!
Дякую моїм видавцям за чарівні троянди, за те, що вони мене видають, і за те, що
борються за мене. (Сподіваюся, я того варта). 
І окрема подяка Росту (він же NetGuy) та Лесі -
за термос з окропом, у якому ми розчиняли ліки для Ніни Герасименко, за запах сосен
і дзвіночок, за гостини і фотографії, а найбільше - за неймовірну красу і чистоту
Ваших душ.
|
