Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
Автор: Тема: Протестантські конфесії в Україні
Андрій Пелещишин
Адміністратор
********

Фотографія користувача


Повідомлень: 9221
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Користувач є на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 5-4-2005 у 14:08
Протестантські конфесії в Україні


Чи може хтось на Форумі зробити екскурс в існуючі на Україні протестантські течії христянства?
Бо з дитинства чув слова "адвентисти", "баптисти", "євангелісти", проте який саме смисл в них - рідко кимось розкривається.
Як уже було відмічено на Форумі, люди часто усіх ставлять в один ряд, часто добавляють в нього течії, які взагалі не зовсім можуть відноситися до християнських і тому подібне.




Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 5-4-2005 у 15:17


Якщо дуже цікаво і за це діло зголоситься багато форумців, я відсканую кілька глав книжки по неокультам в Україні. Один із її авторів - мій добрий знайомий, а взагалі це навчальний посібник для ВУЗ-ів.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Hanor Narasson
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 1501
Зареєстрований: 24-11-2003
Місто: точно ніхто не знає :)
Нема на форумі

Настрій: з носа куриться ;)

[*] написано 5-4-2005 у 21:05


А який підручник? Його можна купити "паперовий"? Бо з моїм "провінційним дайлапом" :( на папері напевно дешевше обійдеться.



Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації. Змагатимеш до посилення сили, слави,багатства й простору Української Держави.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 5-4-2005 у 22:32


Нетрадиційні релігії та містичні об`єднання України.
Наклад 1000 примірників. Навряд чи знайдеш.

Представлені:
1. Християнські групи:
Мормони
Діти Бога
Церква Христа
Харизмати

2. Культи східного типу
АУМ сінрікьо
Міжнародне товариство свідомості Крішни
Рух Ошо
Трансцедентальна медитація

3. Синкретичні культи
Біле братство
Церква Муна
Бахаїзм
Церква останнього заповіту (Віссаріона)

4. Сатанинські секти

5. Нуакологічні культи
Церква Сайентології
Новий Акрополь
Івановство

6. Містичні (езотеричні) об`єднання
Теософія
Агні Йога
Маги
Вчення Олеся Бердника

Протестантів тут, щоправда нема.. і адвентистів зі свідками ніби також.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 18-4-2005 у 12:31


На мою думку, головна відмінність між традиційними (тобто католицькими й православними) та протестанськими християнськими течіями є те, що в протестантів:

- першочергове значення має покаяння

- хрещення відбувається в свідомому віці

- менша кількість (або їх відсутність) обрядових моментів (останнє суб'єктивне).

А взагалі, вважаю, що варто обговорювати ті моменти християнських течій, котрі об'єднують, а не розділяють...

Щодо екскурсу в існуючі протестанські християнські церкви, то особисто я знайомий з п'ятидесятниками, харизматами, баптистами і євангелистами, про це постараюся написати згодом.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Demyan
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2723
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: кращий ніж вчор

[*] написано 18-4-2005 у 13:33


1. ЄХБ - Євангельські християни бабтисти - найбільш потужна протистанська течія. У львові основний храм - початок зеленої напроти муз. школи. В тій конфесії не можна хлопати під час прославлення, танцювати, не визнають обовязковість розмовами мов (їх ще називають ангельські).
2. Пятидесятники - Доми молитви є на вул. Пекарська, Симофорна, Жовкіська .... Розмовляють мовами в храмі під час молитви,вважають що кожен спасений повинен бути обдарований мовою, яку розуміє він та Бог. Все інше майже як у бабтистів.
3. Євангельські церкви - більш розкуті, можна хлопати, прославлення здійснюється на різних інстументах (гітари, барабани, синтезатори...). Більшість церков мають свої доктрини, але це вже треба детально говорити про кожну церкву. Як правило молодь ходить в такі церкви.
4. Харизмати - розмовляють мовами, танцюють під час прославлення, іноді дуже сильно кричать славлять Бога, вірять у зцілення, це більше стосується Американців, коли проповідник під час проповіді бігає по рядами та кричить славлячи Бога.

Є і інші (особливо пятидесятники) в яких не дозволено дивитися телевізор, жінкам ходити в джинсах, чоловікам носити краватки, закидати ногу за ногу, деякі не ходять на вибори, чоловіки та жінки сидять окремо...як правило такі церкви знаходяться в районних центрах або селищах.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Павло Жежнич
Модератор
******

Фотографія користувача


Повідомлень: 1141
Зареєстрований: 24-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 26-4-2005 у 12:10


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Efes
...
А взагалі, вважаю, що варто обговорювати ті моменти християнських течій, котрі об'єднують, а не розділяють...
...

Абсолютно згоден. І в мене є дуже великі сумніви в тому, що діяльність перерахованих вище течій (і неперерахованих) направлена саме на об'єднання християн.





Львів, який ми бачимо щодня - Фотожурнал Львова. Особистий блог - PZhe.Net.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 27-4-2005 у 20:38


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Павло Жежнич
в мене є дуже великі сумніви в тому, що діяльність перерахованих вище течій (і неперерахованих) направлена саме на об'єднання християн.


Цікаво, звідки сумніви, та ще й "дуже великі" - через відомості про діяльність певних християнських течій, спрямовану на роз'єднання? Чи радше через відсутність відомостей про діяльність, спрямовану на об'єднання?

Чи проводить, скажімо, Греко-Католицька церква екуменічні діалоги? Наскільки я знаю, централізовано, щоб ініціатива виходила від Любомира Гузара - ні. Зате Український Католицький Університет http://www.ucu.edu.ua такі зустрічі проводить.

Що ж стосується протестанських церков - то теж не знаю про дії церков, спрямовані на об'єднання. Зате є Співдружність Студентів-Християн http://www.ccx-ukraine.org , котре займається міжконфесійною роботою.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
rost
Академік
****



Повідомлень: 705
Зареєстрований: 14-2-2003
Місто: Canada
Нема на форумі

Настрій: оптимальний

[*] написано 28-4-2005 у 08:23


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
1. ЄХБ - Євангельські християни бабтисти - , не визнають обовязковість розмовами мов (їх ще називають ангельські).
2. Пятидесятники - .... Розмовляють мовами в храмі під час молитви,вважають що кожен спасений повинен бути обдарований мовою...
4. Харизмати - розмовляють мовами...

Що мається на увазі -- розмовляють мовами?
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Demyan
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2723
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: кращий ніж вчор

[*] написано 28-4-2005 у 08:33


Мовами - це коли людина в таких церквах молиться при цьому виходять незрозумілі для інших людей звуки. Це мова яку як кажуть розуміє тільки та людина та Бог. Хоча в Біблії написано щоб в церкві говорити зрозумілими мовами або з перекладачем. Однак такі церкви вважають дещо по іншому.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
rost
Академік
****



Повідомлень: 705
Зареєстрований: 14-2-2003
Місто: Canada
Нема на форумі

Настрій: оптимальний

[*] написано 28-4-2005 у 08:51


А для чого потрібно об'єднання церков чи то пак екуменізм? Кому від цього стане краще? Глупо ділити людей на протестантів, сектантів чи католиків. Мені особисто, православні серби, що різали мусульманських жінок і дітей в Сребрениці не є ближчими ніж мусульманські фанатики, що разом з собою рвуть в клоччя єврейських перехожих. Те саме, стосується і католицьких терористів в Ольстері. Жодна церква, не пропагує нічого поганого. Мені здається більш важливо було б, що б ті хто відносить себе чи до католиків чи до православних чи мормонів хоча би послідовно слідували простим 10 заповідям, яких не ставить під сумнів жодна християнська течія, а всякі розмови про екуменізм це більше про те, хто і де буде рулити.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 5-5-2005 у 19:29


Цитата:
Оригінальне повідомлення від rost
А для чого потрібно об'єднання церков чи то пак екуменізм? Кому від цього стане краще?


Краще стане наприклад тим віруючим, сім'ї котрих поділені через конфесійну приналежність. Я сам на собі відчув мінімальне віддалення деяких людей з родини (більшість греко-католики) через те, що я з євангельської церкви.

Цитата:
Глупо ділити людей на протестантів, сектантів чи католиків.


От власне, що глупо. Тому що в нікейському символі віри чи то пак в молитві "Вірую" чітко сказано: "... Вірую в єдину святу, соборну і Апостольську Церкву ..."

Цитата:

Мені особисто, православні серби, що різали мусульманських жінок і дітей в Сребрениці не є ближчими ніж мусульманські фанатики, що разом з собою рвуть в клоччя єврейських перехожих. Те саме, стосується і католицьких терористів в Ольстері.


Так йдеться ж про взаємопорозуміння між віруючими різних конфесій, а не між віруючими та "псевдовіруючими грішниками-вбивцями"...

Цитата:

Жодна церква, не пропагує нічого поганого. Мені здається більш важливо було б, що б ті хто відносить себе чи до католиків чи до православних чи мормонів хоча би послідовно слідували простим 10 заповідям, яких не ставить під сумнів жодна християнська течія


Згідний, лише от не став би я ставити псевдохристиянську секту мормонів в один ряд з християнськими конфесіями... Якщо хочете, можемо більше про це поговорити...

Цитата:

а всякі розмови про екуменізм це більше про те, хто і де буде рулити.


Я бачу, Ви сплутали взаємопорозуміння з адміністративним об'єднанням кількох християнських конфесій в одну. Ні в екуменічному діалозі, організованому греко-католиками в католицькому університеті (УКУ), ні в співдружності студентів-християн (ССХ) не йдеться про адміністративне об'єднання. Зате йдеться про спільний (нікейський) символ віри, про Трійцю і про те, що Ісус помер за нас усіх, незалежно від конфесійної приналежності.

Одним словом, це потрібно бачити. Шкода, що у Вас екуменізм викликає негативні емоції чи нерозуміння - після такої міжконфесійної зустрічі стає лише приємно.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 7-5-2005 у 14:10


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
Мовами - це коли людина в таких церквах молиться при цьому виходять незрозумілі для інших людей звуки. Це мова яку як кажуть розуміє тільки та людина та Бог. Хоча в Біблії написано щоб в церкві говорити зрозумілими мовами або з перекладачем. Однак такі церкви вважають дещо по іншому.


Справді, апостол Павло в 14-му розділі Послання до Коринтян радить говорити в церкві зрозумілою мовою, або ж говорити незрозумілими, але з перекладачем, щоб і інші розуміли.

Однак сказано у 4-му вірші "Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе". Ставлення до дару чужий мов показує в певній мірі, наскільки відкрита церква - якщо взагалі церква визнає дар чужих мов.

Баптистська церква вважає, що дар чужих мов був актуальний, коли апостоли проповідували в біблійні часи іншим народам. Зараз, на думку Баптистів, цей дар втратив актуальність, бо тепер проповідники або мають перекладачів, або самі володіють мовою народу, котрому проповідують.

П'ятидесятники (на протязі одного місяця я регулярно ходив до них, щоби познайомитися) цей дар вважають за основний, завдяки котрому можна пересвідчитися, що новий член церкви отримав Святого Духа.

Ці дві точки зору (невизнання і визнання за основний) на дар чужих мов є імго крайніми. Євангельська церква, в котру я ходжу, вважає, що хто має цей дар - то добре, а хто не має - то теж добре, бо є інші дари, такі як проповідування, спів і т.д.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 11-6-2005 у 16:23
Марш Ісуса


В Києві завтра, в неділю, в 11:00 стартує 5 колон Маршу Ісуса на Майдан. Одна з колон прямує з Контрактової площі, біля райради. Учасники - євангельські, харизматичні, баптистські, греко-католицька, українські православні (може когось забув?) церкви. Деталі пост-фактум згодом. Відбувається за підтримки Міністерства Освіти і Науки України.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Андрій Шпачук
Дописувач
**



Повідомлень: 68
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 4-5-2007 у 10:55


Щодо інших мов:
Це є один з духовних дарів, який можна мати, а можна і не мати. Але не обов"язково ця мова є незрозумілою для людей. Це може бути реальна мова, якою ця людина ніколи не розмовляла/не чула. "Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!" 1 Кор.14:14

"Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих."
(1Кор.14:22)
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Вікторія Котлярова
Дійсний член
***



Повідомлень: 213
Зареєстрований: 25-12-2006
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: радію життю

[*] написано 4-5-2007 у 11:43


Я особисто дуже добре знаю Адвентистів, пару разів була на їх зборах.

Як по мені, з усіх протестанських течій їх сама.... не знаю, як назвати, справедлива, чи що. Вони стараються жити лише по Біблії. Якщо в Біблії сказано - суботній день відпочивав Бог при створенні світу - так і вони.

Адвентисти не хрестяться, ікони і образи вважають ідолопоклонством, тому теж не признають, не їдять м'ясо тварин, що мають копита (роздвоєні, як у чорта) і не жують жвачку (як корова наприклад).

На зборах вони моляться один за одного. Доречі, мені дуже сподобалась їх традиція омивання ніг ворогу. Раз на квартал вони після молитви миють ноги своєму ворогу (ну тобто тій людині, з якою посварились або виник конфлікт), тим самим залагоджуючи відносини.

Адвентистам матеріально дуже допомагає США - гуманітарні допомоги ешелонами пруть. Тому серед них дуже багато "халявщиків". Але ті, що справді вірять - люди дуже добрі й приємні.

Вони вважають, що коли людина помирає - відразу вона в рай чи пекло не попадає. Людина лежить в землі до Судного дня. Аж коли він настане - Бог буде дивитись по вчинкам цієї людини й вирішувати, куди її відправити.

У Адвентистів, мабуть, найскладніші відносини з православною церквою, чомусь саме їх наші батюшки найбільше не люблять :)




Робота в Києві - я тут живу :)
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Андрій Шпачук
Дописувач
**



Повідомлень: 68
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 4-5-2007 у 14:28


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Вікторія Котлярова

чомусь саме їх наші батюшки найбільше не люблять :)



А ще називають себе християнами... Ісус казав: "Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою." (Івана 13:34)

"Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані." 2Тим.3:12
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Андрій Шпачук
Дописувач
**



Повідомлень: 68
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 9-8-2007 у 10:16


Не пригадую, звідки взято, тому подаю текст повністю :
Цитата:
Архиепископ Сан-Францисский Иоанн (Шаховской)

Сектантство в Православии и Православие в сектантстве

Ошибочно думать, что все православные суть действительно не сектанты и что все сектанты суть действительно не православные. Не всякий православный по имени таков по духу, и не всякий сектант по имени таков по духу, и в настоящее время в особенности можно встретить «православного» - настоящего сектанта по духу своему: фанатичного, нелюбовного, рационально узкого, упирающегося в человеческую точку, не алчущего, не жаждущего правды Божией, но пресыщенного горделивой своей правдой, строго судящего человека с вершины этой своей мнимой правды - внешне догматически правой, но лишенной рождения в Духе. И, наоборот, можно встретить сектанта, явно не понимающего смысл православного служения Богу в Духе и Истине, не признающего то или иное выражение церковной истины, но на самом деле таящего в себе много истинно Божьего, истинно любвеобильного во Христе, истинно братского к людям.
И наличие таких смешений в христианском обществе не позволяет легкомысленно подойти к вопросу вероисповедных отношений. Сектанты грешат в непонимании Православия, но и мы, православные, не следуем своему Православию, не понимая их, сектантов, иногда удивительно пламенно и чисто устремленных к последованию за Господом, к жизни в Нем, Едином.
Человеческий узкий, гордый, больной разум, не преображенный в Духе Божием, одинаково стремится к разделению и ищет повода к нему, кому бы он ни принадлежал этот разум - православному или сектанту.
Мы, православные, веруем, духовно видим, что имеем полноту человечески выраженной истины. Но это совсем не значит, что мы уже следуем этой полноте истины и что эта полнота наполняет нас. Мы иногда имеем ее только на языке, или думаем, что она у нас в глазу должна заменить бревно духовной лености нашей. Но все это далеко не так. Истину мы имеем, и полную, но жить в ней не хотим или не умеем, и просто часто не стремимся жить в ней, ибо она очень стеснительна для нашего ветхого человека. А погордиться, повеличаться своей православностью мы не прочь.
Среди иновероисповедных христиан есть множество живущих в истине Православия - духом своим. Есть сектанты, которые горят духом и любовью к Богу и к ближним гораздо более, чем иные православные, и вот этот дух горения любви к Богу и к человеку есть признак истинного жизненного Православия. Кто его не имеет среди православных, тот не истинно православный, и кто его имеет среди неправославных, тот истинно православный. По-человечески он заблуждается, по-человечески он не понимает того или другого, не видит тот или иной цвет в природе мира (духовный дальтонизм; не видит, например, смысла икон, общений со святыми, ушедшими из этого мира), но по духу, по внутреннему человеку он - верный и истинный, нелицемерной любовью преданный Живому Богу Воплощенному, Господу Иисусу Христу - до смерти. Наличие таких подлинно православных христиан замечается как среди православных по умоисповеданию, так и среди римо-католиков, также среди протестантов всех оттенков, к каковым оттенкам принадлежат и русские сектанты, сектаризировавшиеся, т.е. отделившиеся умом и опытом от догматического исповедания Церкви, отчасти из-за непонимания этого исповедания в Духе, отчасти из-за дурных примеров осуществления этого исповедания в жизни. Всякому православному ясно, что православные по своему умоисповеданию люди часто являются не только не назиданием для общества, но прямым развращением этого общества. Не говорим о примерах политиков, общественных деятелей: они касаются, конечно, и в большой степени и нас, духовенства, не всегда стоящего на духовной высоте Православия, несмотря на ясное сознание истинности своей Церкви. А монастыри... сколько было глубокого неправославия, мирского, тленного духа подчас под смиренной одеждой монаха. И все «легковесное», гнилое всплывало на поверхность церковной жизни и более бросалось в глаза, чем истинно смиренный, самоотреченный труд множества пастырей и иноков подлинного Православия, жизнью своею шедших за Христом и умиравших во Христе. Революция показала, обнажила слабый слой православного русского священства, но она же подчеркнула мученическое исповедничество православной жизни у большинства священников. Кто-то сказал, что наличие сектантства показывает религиозность народа. Можно сказать и так: наличие сектантства показывает православность народа, его горение духа, его стремление к идеалу, его жажду не внешней религии, но внутренней, жажду своего сердечного завета с Богом. И это по существу есть Православие. В наличии сектантства православный, а тем более священник, всегда более виноват, чем сектанты. Думать так - не является ли думать по-православному, беря на себя вину и ответственность за отделившихся братьев. Иначе не будет Христовой правды - если не взять на себя вину. Человеческую правду сложно осуществить в признании виновными сектантов, но Христова правда иная, «безумная» для мира, мудрая лишь - для Бога.
Ни спорами, ни диспутами, ни препирательствами, ни грубыми обличениями нельзя показать ту положительную силу Духа Божьего, который живет в Православии, который есть само Православие, этот Дух можно выявить лишь в безумном по-человечески отречении от своих разумных прав и предоставлении Суда - Духу.
В православной апологетике надо, прежде всего, делать ясное и твердое ударение на разъяснении смысла вероучения и на показании этого вероучения в жизни.
НАДО ЯСНО ПОНЯТЬ, ЧТО ПРАВОСЛАВИЕ ЕСТЬ СТРАШНЫЙ ОГОНЬ, КАК СВЯТЫЕ ТАЙНЫ. ПРИНИМАЮЩИХ ПОЛНОТУ ПРАВОСЛАВИЯ ЭТОТ ОГОНЬ ЛИБО ПРЕОБРАЗИТ, ЛИБО СОЖЖЕТ. ПРАВОСЛАВИЕ СОЗДАЛО ДУХ РУССКОГО НАРОДА, НО ОНО ЖЕ И ВВЕРГЛО РУССКИЙ НАРОД В ОГОНЬ. ПРАВОСЛАВНЫЕ ОПАЛЕНЫ ПРАВОСЛАВИЕМ. ОНИ СДЕЛАЛИСЬ НЕДОСТОЙНЫМИ ПРИЧАСТНИКАМИ СВЯТЫНИ ПОЛНОТЫ ВЕРЫ. ЭТА СВЯТЫНЯ НЕ ТОЛЬКО ЖИВИТ, НО И ОПАЛЯЕТ.
Сектантство - это не православное искание путей Православия. По немощи человека оно совершается не вглубь, а вбок, так сказать не в догмате, а около догмата. Догматическая (чистая) жизнь около догмата представляет собою, конечно, большее Православие, чем недогматическая (блудная) жизнь в догмате. Это надо понять со всею ясностью, со всею определенностью Божьего Слова, прямо указывающего на это хотя бы в притче о двух сыновьях, из которых один сказал, что не исполнит воли отчей, но исполнил ее, а другой сказал, что исполнит, но не исполнил. Исповедание православного Символа веры есть запечатление Евангелия. Символ должен совершаться в жизни, стать реальностью. У одного человека он совершенно не реален в жизни, хотя этот человек произносит его каждый день на молитве; у другого вера является в жизни любви его ко Господу Иисусу Христу, к Отцу Небесному и Духу Святому, и она отражается на лице его, на словах и всех поступках. Кто же ближе к Царствию Божию? Ответ ясен. Конечно, второй, неправославный по имени, но православный по духу и истине, наученный самим Духом.
Православные по самоисповеданию, по самоутверждению должны понять, что Православие это отнюдь не привилегия и не повод к осуждению других, и не гордость. Православие, наоборот, есть смирение, есть исповедание полноты Истины, как правды, так и любви. Православие должно побеждать только сиянием своим, как Сам Господь, а отнюдь не пушкой - стальной или словесной, все равно. Православие не сияет в православном обществе, в том, которое гордится своим Православием. Оно сияет в том, кто смирен в своем Православии, кто чистоту веры понимает не разумом только маленьким своим, но духом, всей жизнью.
Красота Православия дана для спасения людей, а православные ее стали обращать для осуждения, для погубления людей. Можно сказать, что нет на земле совершенно православных людей, но что частично православны и сами так называемые православные и те, кто не считает себя в православии, но считает во Христовой Церкви и жизнью живет во Христе. Православие - солнечный свет, лежащий на земле. Светит для всех, но не все освещаются им, ибо кто в подвале, кто закрыл свои окна, кто закрыл свои глаза...
НО НЕВОЛЬНО ВОЗНИКАЕТ ВОПРОС: НЕ ЕСТЬ ЛИ ЭТИ МЫСЛИ, ХОТЯ БЫ В САМОЙ МАЛОЙ МЕРЕ, ОТКАЗ ОТ ЧИСТОТЫ ПРАВОСЛАВНОЙ ВЕРЫ, ОТ ТОЙ ЧИСТОТЫ, РАДИ КОТОРОЙ СТОЛЬКО БЫЛО ПРОЛИТО КРОВИ И РЕВНОСТИ СВЯТЫМИ ОТЦАМИ?
О НЕТ, ЭТО НЕ ТОЛЬКО НЕ ОТКАЗ ОТ ЧИСТОТЫ ПРАВОСЛАВНОСТИ, НО ЭТО ЕСТЬ ЗАЩИТА И ИСПОВЕДАНИЕ ИМЕННО ЕЕ.
Возьмем для примера почитание святых, молитвы к ним. Сектант - неразумно, не по духу - отрицает эту ветвь жизни духа. Мы утверждаем ее духовную реальность во Христе. Может ли спастись человек, не признающий этой реальности? Страшный вопрос. То, что должно служить помощью в спасении, одним из средств его, можно считать предлогом для осуждения кого бы то ни было, кто отказался от этой помощи, выбрал другое средство?
Что святые ищут - прославления себя, или Бога? Конечно, Бога. И всякое истинное прославление святых есть прежде всего - прославление Бога: «Дивен Бог во святых Своих...». Значит, если мы прославляем «прямо» Бога и прославляем действительно, нелицемерно, - святые и ангелы, конечно, ликуют, радуются, духовно лобзают такого прославляющего. Наоборот, если человек поет величание и акафисты святым, а в жизни своей не имеет любви к их духу - духу Христовой чистоты и правды, и любви, не является ли этот человек более поругателем святых, чем прославителем их? Благодаря ему, может быть, многие перестали прославлять святых, соблазнившись такими результатами его прославлений... О, сколь косно и грубо плотское мудрование человеческое, как распинается чистейший Дух Господень в людях!
Установления Православной Церкви суть школа духа, самая удобная, если проходится в духе. Все в Православной Церкви должно оживлять и одухотворять. Вина человека, если он оземляется. Мы, православные пастыри, - учители во Христе. Учитель Един - Господь Иисус Христос, и никто - вне Его - не может быть учителем. Мы учим лишь, как повиноваться Единому Учителю, Мы не во имя свое, но во имя Христово учителя. Но вот мы видим, что кто-то выучился быть учеником Христовым без нас. Что же? Будем ли мы против него восставать, как хотели апостолы восстать против тех, кто «не ходит с ними» (Лк. 9,49), но получили достойную отповедь Учителя, годную и для нас, православных пастырей.
Мы радоваться должны, что человек силою Всемогущего Духа, который «дышет, где хочет», чудесно преобразил свою жизнь и приносит Богу плод. Нам не ясен путь Духа в этом человеке? Но разве мы поставлены судить о путях Духа, если плоды Духа ясны нашим глазам? От плодов велено знавать. Плоды же ясно определены у апостола (1 Кор. 13, 4-8).
Непрощаем грех один только - против Св. Духа, против любви к Нему. Любящий неправду, восхваляющий грех, наслаждающийся злобой, повинен в этом грехе, но никак не умственно признающий или умственно непризнающий, т. е. видящий душою или невидящий душою - той или иной истины. Если я духовный дальтоник не вижу того или иного цвета в природе духовного мира, но остальные цвета вижу так же, как видят все, неужели я отверженный? Я скорее должен быть предметом особых попечений, особого сострадания. Сектант, который верует в Пресвятую Троицу, в необходимость духовного рождения, в необходимость сознательного отношения к крещению, в необходимость верующим не стыдиться веры своей среди равнодушных, но исповедовать ее перед всеми, верует каждому слову Священного Писания и из ревности по этой вере считает лишним все иные проявления откровений Духа Святого в Церкви за 1900 лет (откровений, кои не противоречат, но разъясняют скрытое в Евангелии) - этот сектант неужели должен быть злобно гоним нами, православными? В чем же тогда будет наше Православие?
Но не только сектантов, этих братьев наших по вере в Единого Спасителя и Искупителя мира, мы не должны злобно, раздражительно и грубо гнать и осуждать. Мы никого из людей не смеем злобно или раздражительно осуждать. Мы можем заметить ошибку, слабость, если сами чисты, но соболезнующе. Немилосердно мы должны только изгонять грубый дух мира сего из своего сердца. И тогда наше Православие засияет. Ибо средство немыслимо оправдать целью. Нельзя Православие защищать по-язычески или по-иудейски. Чистота Евангельского Духа - Православие Святое - должна защищаться евангельски, бесстрастно, мудро, с великою любовью к той душе, за которую пролита Богочеловеческая кровь.
Кидать камни очень легко. И ветхий наш человек только ищет дозволенных предлогов для камня. Предлог ревности по вере - самый удобный. Защищается великая святыня - чистота веры и духа! ИМЕННО ЗДЕСЬ, У ЗАЩИТЫ СВЯТЫНИ ДОЛЖЕН ЧЕЛОВЕК ОБЛЕЧЬСЯ В СВЯТЫНЮ, ПОДПОЯСАТЬ СВОИ ЧРЕСЛА ПОСТОМ И МИЛОСТЫНЕЮ ДУХА. В ЭТОМ И БУДЕТ ПРАВОСЛАВИЕ ЕГО ЖИЗНИ.
Надо открыто признать тот несомненный факт, что среди всех исповеданий веры в истинное Боговоплощение, на земле совершившееся в Господе Иисусе Христе, Альфе и Омеге спасения, среди всех призывающих Его Святое Имя - есть духовно рожденные люди. И среди православных, и среди римо-католиков, и среди протестантов разных направлений и оттенков. Обратный факт таков, что среди и первых, и вторых, и третьих есть люди, не родившиеся духом во Христе, не возненавидевшие зла, не возлюбившие Бога всем сердцем, всем помышлением.
Все те, коих Православная Церковь принимает без крещения, все те суть христиане - братья православных во Христе, и отношение к ним должно быть особенно братское, любовное. Говорим, особое, ибо братское отношение должно быть у человека ко всем людям. КАК МОЖЕТ ПРАВОСЛАВНЫЙ ОБРАТИТЬ КОГО-ЛИБО К ВЕРЕ, ЕСЛИ НЕ БУДЕТ У НЕГО ДЛЯ ЭТОГО ЧЕЛОВЕКА ЛЮБВИ? КАК УЗНАЕТ ЭТОТ ЧЕЛОВЕК ТУ ВЕРУ ЛЮБВИ, ЕСЛИ НЕ УВИДИТ ЛЮБВИ У ТЕХ, КТО ЕЕ ПРОПОВЕДУЕТ?
Гордость мерзка пред Богом, и мы, православные, вразумляемся сейчас не только за грехи своей плоти, но и за грехи своего духа. «ТЫ ГОВОРИШЬ: Я БОГАТ... (ЧИТАЙ: ПРАВОСЛАВЕН! - А.И.), - А ТЫ ЖАЛОК И НИЩ, И СЛЕП, И НАГ» (ОТКР. 3, 17), - ГОВОРИТ ГОСПОДЬ ГОРДЯЩЕМУСЯ НЕЛЮБОВНОМУ ПРАВОСЛАВНОМУ ЧЕЛОВЕКУ.
Придет ли то благословенное время, когда засияет подлинное Православие в тех, кто носит Его имя?! Засияет кротость, милостивость, чистота, любовь нелицемерная о Христе к каждому человеку, к каждой твари. В наши дни сияет вера православная в мученичестве русских людей. Но и в некоторых сектантах - мучениках и исповедниках, как и в католиках, изгоняемых и мучимых за веру Христову, - прославилось Православие, истинное, нелицемерное, гораздо более чистое и святое, чем в тысячах теплохладных, боязливых, имеющих только имя, «будто живых» (Откр. 3, 1), но на самом деле мертвых последователей нашего чистого догматического учения.
Наше Православие здесь лишь отблеск, лишь отзвук Православия небесного, его вечной истины, вечных совершенств. Догматически оно чисто отражается в учении Православной Церкви, но оно есть дух и жизнь и имеет плодом своим - только жизнь. Православие есть добрый плод, и о дереве надо судить только по плодам, по результатам его цветения. Пусть цвет некрасив, пусть листья колючи и сухи, пусть дерево низкоросло и неказисто, пусть даже поломано... Но если плод сладкий, чистый и питательный - то дерево православно в плодоносности своей. И, наоборот, пусть пышны цветы и листья, пусть огромно и чудно дерево, но если плод несъедобно горек, ядовит или ничтожен, то ничто не явит истину Православия этого на вид выделяющегося дерева. И жалко будет оно, если само станет выделять себя и превозноситься над другими деревьями.
НО В ЧЕМ ПРАКТИЧЕСКИ СОСТОИТ ДУХ СЕКТАНТСТВА, ПРОТИВ КОТОРОГО НАДО ВООРУЖАТЬСЯ МОЛИТВОЮ И ТРЕЗВЕНИЕМ? ДУХ ЭТОТ ЕСТЬ ДУХ ДУШЕВНОЙ (НЕ ДУХОВНОЙ) РЕВНОСТИ. ЭТО - РАЦИОНАЛИЗАЦИЯ ВЕРЫ, БЛЮДЕНИЕ ЧИСТОТЫ ВЕРЫ И ПОТЕРЯ ГЛУБИНЫ. ЭТО УЩЕРБ ЛЮБВИ. НЕКОТОРЫЕ ПРАВОСЛАВНЫЕ ПО-СЕКТАНТСКИ ЗАЩИЩАЮТ СВОЕ ПРАВОСЛАВИЕ, ОРУДУЯ ТЕКСТАМИ ПИСАНИЯ ИЛИ КАНОНАМИ, КАК ПАЛКАМИ, БРАНЯ СЕКТАНТОВ, ИЛИ СВОИХ ЖЕ ПРАВОСЛАВНЫХ (ПРИМЕРЫ ДРЕВНИХ И НОВЫХ РАСКОЛОВ), ЗАЩИЩАЯ ВЕРУ СВОЮ БЕЗ НАДЕЖДЫ НА БОГА, БЕЗ ЛЮБВИ К ЧЕЛОВЕКУ. И НАОБОРОТ, В НЕКОТОРЫХ СЕКТАНТАХ ПРОЯВЛЯЕТСЯ ПРАВОСЛАВНЫЙ ДУХ В ОТНОШЕНИИ ТОГО ИЛИ ИНОГО ВОПРОСА. НАПРИМЕР, В ОТНОШЕНИИ НЕПОНИМАНИЯ ОБЩЕНИЯ С НЕБЕСНОЮ ЦЕРКОВЬЮ (СВЯТЫМИ) ВСЕ СЕКТАНТЫ БУДУТ «НЕ ПРИЗНАВАТЬ» ЭТОГО ОБЩЕНИЯ, И НЕ ЖЕЛАЯ ПРИОБЩАТЬСЯ К ЕГО ОПЫТУ ДУХА, ГОРДЕЛИВО ОТВЕРГАТЬ ЭТО ОБЩЕНИЕ, НО ОДИН СЕКТАНТ БУДЕТ ОБЛИЧАТЬ ПРАВОСЛАВНЫХ ЗА ИХ «ИДОЛОПОКЛОНСТВО», ДРУГОЙ – «ОТДАСТ СУД БОГУ», И ЛИШЬ КРОТКО ПОМОЛИТСЯ О ПРОСВЕЩЕНИИ БРАТЬЕВ ПРАВОСЛАВНЫХ СВЕТОМ ИСТИНЫ. И ТОТ, И ДРУГОЙ БУДУТ ВНЕ ОПЫТА ПРАВОСЛАВНОГО ОБЩЕНИЯ С НЕБЕСНОЙ ЦЕРКОВЬЮ, НО ОДИН БУДЕТ НЕПРАВОСЛАВНО НАСТРОЕН (ПЕРВЫЙ), ДРУГОЙ - ПРАВОСЛАВНО, И НЕСМОТРЯ НА СВОЕ НЕПРАВОСЛАВНОЕ ИСПОВЕДАНИЕ ВЕРЫ, МОЖЕТ БЫТЬ, ОКАЖЕТСЯ ПРЕД БОГОМ БОЛЕЕ ПРАВОСЛАВНЫМ, ЧЕМ ИНОЙ ПРАВОСЛАВНЫЙ, ОБЩАЮЩИЙСЯ СО СВЯТЫМИ ЧИСТО ВНЕШНЕ - ОБРЯДНО, НО НЕ ПОСТУПАЮЩИЙ В ЖИЗНИ ПО ЗАПОВЕДЯМ ЕВАНГЕЛЬСКИМ, НЕ СТРЕМЯЩИЙСЯ СЕРДЦЕМ К ДУХУ СВЯТЫХ.
Все повинны. «Нет праведного ни одного» (Рим. 3, 10) - это надо понять. И не осуждать друг друга, но помогать друг другу, учиться правде друг у друга. Сколько перегородок тогда падет!
ЕСЛИ БЫ ГОСПОДЬ ОГРАНИЧИЛ СЕБЯ ТЕМИ ЗАКОНАМИ СПАСЕНИЯ, КОТОРЫЕ ПОНЯТНЫ НАШЕМУ ЧЕЛОВЕЧЕСКОМУ УМУ, НАМ БЫ ВСЕМ ПРИШЛОСЬ ПОГИБНУТЬ. К БЕЗМЕРНОМУ СЧАСТЬЮ ЧЕЛОВЕЧЕСКОМУ - ЭТО НЕ ТАК. ЗАКОНЫ СПАСЕНИЯ БОЖЬЕГО ШИРЕ НАШИХ ПОНИМАНИЙ, ВЕРНЕЕ СКАЗАТЬ - ГЛУБЖЕ. Ибо Спаситель - Господь, а мы - люди, тварь ничтожная и окаянная пред Богом. И «вся наша праведность - как запачканная одежда» (Ис.64,6)... ВСЯ ПРАВОСЛАВНОСТЬ НАША ДЕЙСТВИТЕЛЬНО «КАК ЗАПАЧКАННАЯ ОДЕЖДА»... И СОЗНАНИЕ ЭТОГО ТОЛЬКО ВЫЯВЛЯЕТ, ТОЛЬКО ПОДЧЕРКИВАЕТ БЕЗМЕРНУЮ ИСТИНУ, ГЛУБИНУ И ВЕЛИЧИЕ ПРАВОСЛАВИЯ.

Архиепископ Иоанн Сан-Францисский (Шаховской). Избранное. Собрание сочинений в двух томах. Том1. Издательство братства во имя святого князя Александра Невского. 1999.




\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!\". (1Кор.15:34)
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Рост
Модератор
*******

Фотографія користувача


Повідомлень: 3660
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: є

[*] написано 9-8-2007 у 12:13


Є одна серйозна відмінність між православієм/католицизмом та протестантами - це Євхаристія.
Тут присутні, як я зрозумів, протестанти. Можливо хтось оповість, чому в цих течіях не приймається причастя?
Також, як можна судити зі слів Юри, "першочергове значення має покаяння" - як воно відбувається? Бо я якось був пару раз на відправах у євангелистів (знайомі мої ходять до тієї церкви, то мене запросили), і нічого, пов`язаного з покаянням, не помітив.




Рост
http://www.rost.lviv.ua
_________________

Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Андрій Шпачук
Дописувач
**



Повідомлень: 68
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі

Настрій: Настрій не вказаний

[*] написано 9-8-2007 у 13:12


Про покаяння http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=2543&page=3
Відбуватися може по-різному, головне, щоб від щирого серця. Буває, люди під час служіння виходять до покаяння, може з місця (не виходячи), покаяння може відбутися і в лікарні і т.ін. Це ж покаяння перед Богом, визнанням себе грішником і віра у те, що Ісус Христос є Господом і Спасителем, що Він вмер і воскрес, щоб спасти людей від гріха і смерті (вічної).

А причастя (спомин смерті Господньої), наскільки мені відомо, відбувається і в протестантів, і навіть у Свідків Єгови згідно
Цитата:
"Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається." (Лук.22:19-20)
а також
Цитата:
"подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде."(1Кор.11:24-26)
Це значить бути співучасником Його тіла. Але -
Цитата:
"Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не зважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!"(1Кор.11:27-29)
Відповідно, не всім дається право бути учасником причастя.



\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!\". (1Кор.15:34)
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Demyan
Почесний Академік
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 2723
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: кращий ніж вчор

[*] написано 9-8-2007 у 13:47


Причастя відбувається в усіх протестанських течіях. Навіть на ск. мені відомо там це робиться кожну першу неділю місяця.
Покаяння - тут треба зрозуміти що мається під цим словом. До покаяння (усвідомлення гріха, прошення прощення у Бога....) віруюча людина звертається як тільки розуміє що згрішила перед Богом.
У протистантів є "прийняття Христа в своє серце" - тобто людина усвідомлює про свою грішність, приймає Христа в своє серце ввіруючи, що Він є спасителем. Або ж іншими словам - "народжується з гори".
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 9-8-2007 у 22:53


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Рост
Тут присутні, як я зрозумів, протестанти. Можливо хтось оповість, чому в цих течіях не приймається причастя?


Причастя в протестантських церквах приймають - цікаво, звідки інфа, що ні.

Цитата:

Також, як можна судити зі слів Юри, "першочергове значення має покаяння" - як воно відбувається? Бо я якось був пару раз на відправах у євангелистів (знайомі мої ходять до тієї церкви, то мене запросили), і нічого, пов`язаного з покаянням, не помітив.


В моїй церкві дуже рідко буває недільна служба, на якій би хтось привселюдно не покаявся. Як відбувається - однозначно не по шаблону, сценарій наперед не пишеться і людиною не вивчається ;) Хтось може і з місця свого не вставати, а всередині все перевернеться, гріхи свої усвідомить і попросить Господа пробачити її, увійти в серце і вести завжди по житті. А може і нічого не статися в церкві, та, наприклад, вдома це відбудеться. Зазвичай ми бачимо лише те, що люди виходять на заклик пастора покаятися, та чи це справді було покаяння, тобто рішення людини бути з Богом, а не порив на емоціях і не механічне повторення молитви - буде видно за плодами духа.

А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, здержливість.
(До галатів 5:22-23)


До речі, спілкувався з сестрою з київської Католицької спільноти Святого Духа - в них покаяння відбувається в церкві подібним чином і теж має першочергове значення. Принаймні до прихожан постійно звертаються з закликом впустити в своє серце Ісуса і перетворитися з прихожанина у живого християнина.

Никодим був загалом хорошою людиною, знав увесь Закон Божий, бо був учителем ізраїльським. Та цього було недостатньо для того, щоб увійти в Царство Боже, і йому Христос сказав: Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. (від Івана 3:7)

Звернутися до Бога в молитві можна своїми словами. Свого часу я, ще до покаяння, звернувся до Бога йдучи у Львові від Податкової повз Стрийський парк вуличкою, вимощеною бруківкою, до церкви Софії. Сказав я тоді приблизно так: "Господь, я не розумію достатньо, не знаю, як це, та я хочу бути з Тобою - покажи мені, як". Я ще не усвідомлював своїх гріхів, не мав з ким поспілкуватися на тему живого життя у Христі - та Бог почув моє прохання і послав мені людей, які розповіли більше. Ви теж можете попросити про це в Нього просто зараз. Про це Ви ніколи не пожалкуєте!
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Рост
Модератор
*******

Фотографія користувача


Повідомлень: 3660
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: є

[*] написано 10-8-2007 у 00:31


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Марків
Причастя в протестантських церквах приймають - цікаво, звідки інфа, що ні.

А як це відбувається?

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Марків
В моїй церкві дуже рідко буває недільна служба, на якій би хтось привселюдно не покаявся. Як відбувається - однозначно не по шаблону, сценарій наперед не пишеться і людиною не вивчається ;) Хтось може і з місця свого не вставати, а всередині все перевернеться, гріхи свої усвідомить і попросить Господа пробачити її, увійти в серце і вести завжди по житті. А може і нічого не статися в церкві, та, наприклад, вдома це відбудеться. Зазвичай ми бачимо лише те, що люди виходять на заклик пастора покаятися, та чи це справді було покаяння, тобто рішення людини бути з Богом, а не порив на емоціях і не механічне повторення молитви - буде видно за плодами духа...

Тобто, це чисто внутрішній процес? Ніхто не сповідається ні перед ким у своїх гріхах, але всередині в собі?




Рост
http://www.rost.lviv.ua
_________________

Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 10-8-2007 у 22:22


Цитата:
Оригінальне повідомлення від Рост
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Марків
Причастя в протестантських церквах приймають - цікаво, звідки інфа, що ні.

А як це відбувається?


Як сказано у процитованому вище Слові (Лук.22:19-20).

Цитата:

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Марків
В моїй церкві дуже рідко буває недільна служба, на якій би хтось привселюдно не покаявся. Як відбувається - однозначно не по шаблону, сценарій наперед не пишеться і людиною не вивчається ;) Хтось може і з місця свого не вставати, а всередині все перевернеться, гріхи свої усвідомить і попросить Господа пробачити її, увійти в серце і вести завжди по житті. А може і нічого не статися в церкві, та, наприклад, вдома це відбудеться. Зазвичай ми бачимо лише те, що люди виходять на заклик пастора покаятися, та чи це справді було покаяння, тобто рішення людини бути з Богом, а не порив на емоціях і не механічне повторення молитви - буде видно за плодами духа...

Тобто, це чисто внутрішній процес? Ніхто не сповідається ні перед ким у своїх гріхах, але всередині в собі?


Сповідь відбувається і перед пастором чи іншими служителями під час покаяння, на консультації при особистій зустрічі, під час підготовки до хрещення, та найважливіше - це приєднатися до так званої домашньої групи. Ось там відбувається найглибше спілкування, сповідь, духовний ріст і виховання людини як живого християнина.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Юрій Марків
Академік
****

Фотографія користувача


Повідомлень: 789
Зареєстрований: 10-12-2003
Місто: Lviv
Нема на форумі

Настрій: :-)

[*] написано 25-10-2015 у 22:39


Додам трохи до древньої теми.

Здебільшого уникаю напрямку розмови "чим відрізняється від традиційних", та цього разу сформулювати не знаю як інакше. В усіх протестантських течіях, які мені відомі, відсутня молитва за померлих. Це незрозуміло, десь комусь образливо, та для цього є причини.

Говорячи про поняття пекла та раю, ось що каже Біблія:
Луки 16:26 "...А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас."

Протестантизм, який визнає Слово Боже, при цьому не визнаючи людського передання та звичайних народних традицій нарівні з Біблією, вважає першочерговою доцільністю прикладати зусилля для примирення людини з Богом ще за життя. Потім, після смерті людини, ці зусилля вважаються марними.

Без Бога можна спокійно жити, та страшно без Бога вмирати. Про це потрібно подумати заздалегідь. Нехай благословить Господь кожного примиритися з Богом через Ісуса Христа ще за життя!
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 3670
Реклама: