Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Українська десятка-2005
В останню “Музичну скриньку” року традиційно кладемо десять дисків українських
виконавців, які вийшли 2005-го, побували в нашій рубриці або просто запам’яталися
найдужче.
Найювілейніший
Камерний хор “Євшан”.
“Фольклорна скриня”
Заснований 1990-го Михайлом Богачем, камерний хор “Євшан” за 15 років існування
зібрав чимало. Попри те, що є аматорським, його виконання завжди вирізняв високий
рівень. Склад хору часто оновлюється, адже створений здебільшого з
університетських “черемошівців” колектив залишається молодіжним. Свій
останній альбом хор записав у березні цього року в церкві Святої Софії у Львові.
До “Фольклорної скрині” увійшли 18 обробок народних пісень, здійснених відомими
українськими композиторами минулого століття та сучасності.
Найімпресивніший
Камерний оркестр
“Академія”. “Львівські імпресії”
Один із трьох компакт-дисків, який Львівський камерний оркестр “Академія”
записав цьогоріч, на своє 45-річчя. “Львівські імпресії” цікаві передовсім як
своєрідна міні-хрестоматія творчості сучасних композиторів нашого міста, з якими
оркестр традиційно активно співпрацює. Тож до альбому ввійшла сюїта “В горах”
Миколи Колесси, знаменита “Мелодія”, “Диптих” і “Партита №7” Мирослава
Скорика, Te Deum Віктора Камінського, “Три маленькі симфонії” Ольги Криволап,
“танГопак” і “Щедрик” Юрія Ланюка.
Найенерррргетичніший
“Перкалаба”. “Горри”
Енергетично. Схоже, саме це слово найчастіше трапляється у відгуках на музику
“Перкалаби”, івано-франківського гурту, який існує вже давненько, встиг здобути
всеукраїнську популярність, а от перший диск записав лише 2005-го. Відтепер
заряджайтеся з першого треку (“220”) й до останнього (“Голяк”). Тринадцять
історій, веселих і різних, більшість із них ви вже, напевно, чули (“Горри”,
наприклад, чи “Свято грибів і форелів” або ж безсмертну “Тещу”). Але то не
шкодить: мабуть, із задоволенням послухаєте знову.
Найнезабутніший
“Танок на Майдані Конго”. “Забув”
Цей максі-сингл став “першою ластівкою” нового повнометражного альбому
“Танків” “Сила”, який нещодавно побачив світ. Завдяки активній ротації пісня
“Забув” уже вибилася у справжні хіти – й недарма. Залишається лише дивуватися,
як за такого насиченого гастрольного графіка в Україні та за її межами “ТНМК”
встигає продукувати якісну та різну музику. Хлопці ніколи не зупиняються на
досягнутому, постійно експериментують із найрізноманітнішими жанрами. Хіп-хоп –
це ще не земля і не небо, навіть для найкрутіших хоперів України, не ЗАБУВАЙТЕ про
це…
Найпатріотичніший
“Тінь сонця”. “Над диким полем”
ДУЖЕ непоганий зразок патріотичного року, навіть якщо такого визначення й не
існує в жанровому спектрі. Офіційний реліз альбому відбувся, до речі, рівно в
шостий день народження групи “Над диким полем”, 13 червня 2005-го. Його можна
вважати дебютником гурту й адресувати і прихильникам політичної лірики та
патріотичного мистецтва, і тим, кого суспільна заангажованість музики хвилює
найменше.
Найусміхненіший
Ані Лорак. Smile.
Ані Лорак давно готувалася застосувати прийом, відомий у всьому музичному світі,
– заспівати англійською, щоб не втратити шанувальників у власній вітчизні, а
водночас здобути більше за кордоном. Зокрема, пісня з нового диска A Little Shot of Love і
кліп на неї вже близько року проходили доволі активну ротацію в українських ЗМІ.
Згодом до потенційних хітів приєдналися Smile і Сar Song. І вже ні в кого з
шанувальників поп-діви не виникало сумнівів – робота в британських студіях
нарешті надихнула співачку й на англомовний альбом. До Smile загалом увійшли 11
композицій “рідною мовою поп-музики” та дві пісні українською – “Розкажи” та
“Чекаю”. Останні можуть претендувати на хітовість не менше, ніж усі попередні:
вони, здається, щиріші й за емоціями, й за музикою.
Найодіозніший
“Океан Ельзи”. Gloria.
Пропустити новий диск “ОЕ” було складно навіть серед тисяч інших. Оскільки наші
магазини розташовані не в полях, то його “трав’яниста” обкладинка з довкіллям
не зливається, а назву забути неможливо: надто вже співзвучна з іменем фронтмена
найпопулярнішої української групи. Тому вже в перші шість годин після релізу
альбому фани розкупили понад 100 (а точніше 108) тисяч його екземплярів. Згодом
навіть від найвідданіших шанувальників “ОЕ” залунали дещо розчаровані відгуки:
переспівані кліше, брак нових ідей, несподівано багато схожого то з Queen, то з
“Машиной времени”. Чи то від своїх кумирів фани вимагають аж надто багато?
Найочікуваніший
“Крихітка Цахес”.
“На першому місці”
Хоча група існує вже понад п’ять років, “На першому місці”, як недвозначно може
свідчити вже й сама назва, – її дебютна робота. Альбом видався вдалим, виваженим,
“витриманим”, як добре вино. До нього увійшли не лише улюблені та нові речі, а й
їхні ремікси за участю найкращих друзів (“Фактично Самих”, наприклад). Тут
пост-панк і гранж потроху поступається стильному брит-попу, до впізнаваних,
гострих, як лезо ножа, рулад фронтвумен Каші додається раптом інша “прима” –
голосом Ірени Карпи (пісня “Прима”) – і ніжна поезія в альтернативних шатах уже
розтоплює серця фанів і фанок, мов Lumipallo (насправді ця, мабуть, найзагадковіша
назва треку перекладається з фінської як “снігова кулька”).
Найдебютніший
Гуд:мов. “Трампліни”
Перший сольний альбом екс-гітариста “Океану Ельзи” свідомо чи ні відразу ж
зазнає порівнянь за трьома параметрами: творчості “ОЕ”, Esthetic Education як перших
“відщепенців” культової групи, ну і, нарешті, творчості самого Гудімова, якого
всі знали та цінували ще від початків “Океану Ельзи” як харизматичного
гітариста гурту. Загалом альбом справляє враження однієї суцільної більш (а
частіше – менш) вдалої композиції з плавним перетіканням якісних, але ніяких
мелодій у такі ж самі тексти. Великий позитив у тому, що Гудімов усе ж не припинив
грати на гітарі.
Найзапашніший
“От Вінта!”
“Дарма я наївся цибулі”
Нарешті цьогоріч рівенський гурт “От Вінта!” “розродився” другим студійним
альбомом, до якого увійшли чотирнадцять пісень, а також бонус – гра
“Хрюк-н-ролл”. Остання захоплює найдужче, хоча музика теж непогана. Створюючи
новий альбом, гурт не зрадив власного стилю, який характеризує як “украбілі”.
Коктейль із запального рок-н-ролу, сайкобілі, серфу й українського фольку став
значно потужнішим, у треклисті побільшало претендентів на потенційні хіти.
Лідія Мельник
Джерело: Львівська Газета
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
