Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ворони як голуби
З відльотом переважної більшості нашого пернатого птаства в теплі краї, у вирій
позоставалися в нас самі йно ті ворони. Бува, йдеш собі хідником на околиці міста,
де поруч з висотними будинками межують парки, гаї, а то й ліс, то раз у раз надибуєш
на тих чорних, здавалося б, дурних ворон. Вони тепера собі не тільки ширяють по
повітру, як ото має робити будь-яка птаха, сотворена багато віків тому назад, а й по
посадженню себе на землю походжають собі так мирно та достойно, що, здавалось би,
гордовитішого за ворону птаха в природі не існує.
Нє, ну, звичайно, коли вже аж занадто близько біля них іти будеш, то вони або
змахнуть крильми, здіймуться в повітря й відлетять собі трохи далі від тебе (а то й
узагалі полетять собі гет у своїх справах), або так кумедно пострибають убік од
небезпеки, яка, на їхню воронячу думку, може таїтися в твоїй особі.
А вони справді такі смішні – дарма що „дурне піра”: величенькі, дзьобаті чорні
птахи каркають собі, що й не втямиш до пуття, що вони достоту хочуть тим сказати. От
якби розуміти їхню мову! Мож’, і полетів би разом з ними...
От і сьогодні вздрів ворону на паркані, зовсім так близенько: проходячи, намагався
навіть не дивитися просто на неї – щоб часом не сполохалася. Так і вийшло: вона
трохи поповихилялася, балансуючи на плоті – ладна була за першої-ліпшої нагоди
знятися, – але втрималася, заспокоїлася й далі взялась пантрувати вулицю, а надто
своїх сестер, що неподалік сновигали по чиємусь городі в пошуках поживи.
В народі нашому чомусь ворона не має прихильності. Бо що з неї взяти: вся чорна, з
довгим дзьобом; у піснях наших милозвучних неоспівана, по селах на полях узагалі
видирає все посаджене, а як здіймається в небо ціла гурма то так і кажемо: от
вороння яке летить!
Але хай там що, від ворон нікуди не подінешся...
|
|
|
Тарас Капущак
Дійсний член
Повідомлень: 254
Зареєстрований: 14-9-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Кажуть ворони жиють по 300 років, так що можете си уявити, що та ваша ворона ще
пам'ятає  Але ворони тут не самі, разом з
ними лишилися тут ще магічні птахи сороки, ну і звичайно галки, милі серцю всякого
галичанина 
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Ворони чи круки? Це різні птахи.
|
|
|
Тарас Капущак
Дійсний член
Повідомлень: 254
Зареєстрований: 14-9-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Олексій
Ворони чи круки? Це різні птахи. |
Я чув відносно ворон... (А ворони бувають сірі, чорні й білі. )
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ворони і сойки – пернаті
генії
Багато хто з нас не раз був свідком ніби усвідомлених дій пернатих. Особливо часто
авторові цих рядків доводилося спостерігати розумну поведінку ворон.
Ось і днями, чекаючи маршрутку, стала свідком того, як галка кинула на асфальт з
височини горіх, а коли той не розбився, підклала його під колесо автомобіля. Щойно
машина від’їхала, перната розумниця заходилася збирати поживу, поглядаючи
вусібіч, аби й собі не потрапити під колеса. Зібрала те, що роздавилося, а з цілою
половинкою горіха у дзьобі відлетіла у безпечніше місце, і вже там закінчила свій
сніданок.
А от канадійські вчені, які винайшли метод, що дозволяє виміряти коефіцієнт
інтелекту птахів уже науково довели, що ворони і сойки й справді – генії світу
пернатих. Шкала інтелекту ґрунтується на тому, наскільки різноманітні дії птахів
у їхньому прагненні здобути їжу. Дослідники проаналізували дві тисячі розповідей
про нестандартні способи, за допомогою яких птахи здобували їжу в умовах дикої
природи, переважно це були публікації в журналах з орнітології за останні 75 років.
Список найвинахідливіших очолили ворони, сойки та інші представники родини
воронових. За ними йдуть соколині, яструби, чаплі та дятли.
Під час війни за свободу в Родезії (тепер Зімбабве) один орнітолог спостерігав за
грифами, які сиділи на огорожі з колючого дроту і чекали появи на мінному полі
газелей та інших травоїдних тварин – унаслідок вони одержували добре подрібнену
їжу. Інший фахівець бачив поморників у Антарктиці, які, приєднавшись до молодих
тюленів, годувалися молоком їхньої матері.
Дивує лише те, що папуги, попри свій відносно великий мозок, посіли не найвищі
місця у цій ієрархії.
Багато пернатих із високим рівнем інтелекту, на жаль, не популярні серед людей. Бо
ми симпатизуємо переважно співочим птахам, які не вирізняються новаторськими
ідеями у питаннях добування їжі. Проте канадійські вчені стверджують, що у своїй
роботі вони не оцінювали кмітливості пернатих. Зробити це дуже важко, оскільки не
завжди зрозуміло: навчився птах, спостерігаючи за іншими, а чи осягнув науку
добування їжі сам.
Автор: Любов Верес, джерело: г. „Вечірній Київ”
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Ворони живуть близько 20 років, круки (рос. вОрони) - близько 70
Принаймні така інформація у відкритих джерелах.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
– Ну, чого тобі, – відмахнувся від мого „помагайбіг” і оперся вичікувально на
високу сапелну. За його спиною, за чорними вербами гойдалося біле марево хмар; із
того хмаровиння одна за одною безгомінно випливали ворони; було їх
безліч, немовби вони виплоджувалися у сірих хмарових безоднях – кружляли над
селом, над полями, над цілим світом.
– Я приніс вам борг, Северине Петровичу, – промовив я і показав на запаковану в
цупкий папір картину.
– Мені ніхто й нічого не винен. І ти теж, – відрізав. – Ми на цю тему вже балакали.
–
Повернувся до мене спиною і заходився орудувати сапкою. Вороння обсіло
верби й мовчки спостерігало за двома чоловіками, які стояли на свіжому
картоплищі; вороння, видно, сподівалося на поживу, залишену людьми.
– Я приніс борг не вам, якщо вже на те пішло... якщо ви вже такі непрощаючі, дарма, що
сам Господь прощає закоренілим грішникам. Я приніс борг пані Ірині. Дозвольте,
віднесу його до хати, – сказав я рішуче.
Він глянув на мене через плече.
– Ірині? – затремтів його голос. – Але ж її нема. – Не був уже таким, як перед
хвилиною, невблаганним. Стояв розгублений розтривожений,
– Борги віддають і мертвим, – сказав я. – Хіба не ви колись нас учили, що маємо
борги перед предками?
Гайдаш жбурнув сапку й навіщось погрозив воронам, що нахабно перелітали
з верб на картоплище.
– То підемо до хати, – промовив тихо. – Вороння тут, – додав, ніби й
справді остерігався, щоб вороння не підглянуло, які борги я приніс
віддавати його Ірині.
В сінях він скинув кирзаки й відчинив двері до кімнати; було натоплено, чисто і, як
колись влітку, пахло рум'янком.
– Закуримо, – сказав примирливо, простягаючи пачку „Аврори”.
Зовсім не був на себе подібний, на того Гайдаша – звично суворого, гострого;
виглядало, що саме ім'я його покійної дружини мало магічну силу; мало здатність
робити його м'яким і терпеливим.
Я розгорнув папір і поклав портрет на стіл, приперши його до стіни. Глибока чорна
рама була схожа на вікно; з вікна, з далекої далечіні споглядала на свою зубожілу
оселю молода білява жінка, яка сиділа в плетеному кріслі й притискала до грудей
величезний сніп квітів; одначе про квіти жінка забула, волошкові її очі шукали,
здавалося, Гайдаша... шукали й знаходили, бо сяяли радістю і запитували: „Ну, як ти
без мене живеш, мій любий?”
Гайдаш тремтячими руками кинув на ніс окуляри, упав грудьми на стіл, довго
вдивлявся в портрет, потім тяжко застогнав:
– Ірцю! Моя, ти Іринко.
(„Воронячий” уривок з роману Р. Федоріва „Єрусалим на
горах”)
Вороння розумне...
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
В моєму житті вже двічі були випадки, коли ворони й сороки віщували близьку
смерть. Можливо й співпадіння...
Одного разу кількоро нас працювали на полі. А ворони в кінці городу здійняли
шалений рейвах. Спочатку ми не дуже звертали на те увагу, але далі терпець урвався,
і почали проганяти їх, кидати грудками землі. А вони мало того, що поверталися, то
ще й ближче приступали. Коли ми прийшли з поля, одній з жінок стало зле, і вона
померла в нашій, чужій для неї хаті.
Іншого разу в день смерті близької людини сорока довго скрекотала і билася у
вікно.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Не думаю, що ворони здають собі справу над тим, що вони вчиняють... Це прояви,
мабуть, якихось вищих сил...
Отже, коли не брати до уваги ту обставину, що в нашій мітології вороння часто-густо
виступає передвісником лиха, і коли не драматизувати подій, до яких „причетні”
ці... милі чорні пернаті сотворіння, то, знаєте, приємно буває нераз – надто
нинішньої гарної осінньої днини! – поспостерігати так непомітно з вікна оселі за
ними, що походжають собі діловито по городу, на якому вже всі квіти одцвіли, трава
пожухла, а вони, знай собі, нишпорять дзьобами в опалому листі, переглядаються
одна з одною і перемов... перекаркуються голосно.
І тілько вуличний котяра може порушити городню ідилію споглядання птаства
небесного, котре, втім, не погидувало спуститися до нас, на грішну землю: візьме та
й розполохає пернатих – бач, дістати йОму закортіло бодай одної своїми пазурами...
Але вороння не дурне! Змахнуло крильми – і вже на вишні: і звідти каркає на
чотирилапого катюгу, про якого поголос пішов лихий на улиці як про коцура-патрача
пташиних гнізд.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
А от ви, шановні, ніколи не задумувалися над тим, чому є „Голуб Миру”, а немає...
„Ворони Миру”?
Чому, власне, людство вирішило прирівняти щонайординарнішого голуба зі символом
миру?
Авжеж, незаперечний є факт, що „...і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього...”:
отже, голуб уже здавна слугує нам, щоб відображувати прояви вищих сил.
Але ж зазирнемо правді в вічі: хто такі „голуби”?
Та вони завсігди трафляються нам під ногами!.. Їх можна вздріти мало не всіх
майданах і площах, біля молоді, що тусується, з надією, що перепаде від тої молоді
(що тусується) трохи зернят соняшника. А коли „пікірують” на асфальт, то тілько
пильнуй і відвертай голову, щоб не врізався в ню „пернатий бомбер”!
А чергова поширена ілюзія про голубів як символа любові?! :-( А ви бачили, як
голуб-самець-вожак обходжає самичок? Яка там любов, коли він ладен задзьобати
найпершого претендента на спарювання! Таке враження, що вони більше часу
проводять на землі, на пам’ятниках (гидячи їх), карнизах старих будівель, ніж у
повітрі й на деревах.
Інша річ – ворони. Вони вповні відповідають назві свого виду! Літають собі,
літають, час од часу на виняткове своє власне бажання проводять свої воронячі
„туси” чи то на городах (ви бачили колись голуба на городі, на земленьці святій?
Отож-бо!.. Це те саме, як побачити там жи..:-), чи на деревах, влаштовуючи там
справжній шарварок, голосячи всім і вся, хто в повітрю господар!
Тож у чому річ, що в голубах у нас таке замилування, а ворони в нас викликають
від’ємні емоції?
А вся річ у тому, що, пам’ятачи відомий жарт із сучасного гумору про щура і
хом’яка, можна з упевненістю вважати, що причиною такого ганебного
недооцінювання ворон є... поганий PR!
От для цього і придумано дану тему: даваймо, людоньки, всі гуртом попрацюємо над
піаром наших рідних українських ворон!
|
|
|
Юрій Сєров
Модератор
Повідомлень: 10460
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: оптимістичний
|
|
Ворони видзьобують на городах насіння (як і горобці), а голуби - ні!
А ще, якщо я не помиляюся, саме голуби принесли Ноєві гарну звістку.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Юрку, за Ноєвих часів не було ні голубів, ні ворон. Ані звичних, як на тепер,
маленьких галузок.
Хіба що археоптерикси та птеродактилі літали, пожираючи, все що рухалося.
|
|
|
Тарас Капущак
Дійсний член
Повідомлень: 254
Зареєстрований: 14-9-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ворони не завжди мали негативне сприйняття. Навпаки -- вони були символом
мудрості. Ворону можна навчити говорити, вона багато знає, це мудра птаха. Вона
була незмінним атрибутом відунів. Але коли з'явилось християнство, воно почало
активно боротися з усіма проявами язичництва, тому всі волхви, відуни, знахарі,
відьми стали причислятись до чортівні і діставати негативне забарвлення разом зі
своїми атрибутами, в тому числі й воронами.
Крім того ворони, круки ще супроводжували побоїща, страти (всім знайомий образ, як
вороння викльовує очі), а це теж справляло похмуре враження. Але загалом, в
давнину, ця птаха не була негативною.
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Іван Лихобор
Юрку, за Ноєвих часів не було ні голубів, ні ворон. Ані звичних, як на тепер,
маленьких галузок.
Хіба що археоптерикси та птеродактилі літали, пожираючи, все що рухалося.
|
Ну і коли ж тоді була епоха Ноя? Може Ной влаштовував круїзи по доісторичних морях
для динозаврів і їх колег?
Ной -- персонаж легендарний. І відповідно до тих легенд в його часи були і голуби, і
ворони. За тими ж легендами вони були разом з ним на його ковчегові. А от хто
обійшовся без його ковчега, так це сорока. Де і що робила в цей час ніхто не знає.
Така от містична птаха!
|
|
|
Тарас Капущак
Дійсний член
Повідомлень: 254
Зареєстрований: 14-9-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Олексій
Ворони живуть близько 20 років, круки (рос. вОрони) - близько 70
Принаймні така інформація у відкритих джерелах. |
Загалом питання виявилось не таким однозначним (щонайменше для мене). На одному
сайті ( http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Cor... ) сказано, що в умовах дикої природи круки (raven) живуть близько 13 років. А от в
неволі можуть жити й більше сорока років. Зафіксований же рекорд становить 80
років! Виходить, що в природніх умовах круки вмирають не від старості. А коли в них
та старість настає певне не може ніхто з певністю сказати, бо занадто велика
різниця між різними випадками. Якщо якась пташка замість 10-13 років може прожити 40,
а інша 80, то цілком можливо, що найдеться десь та, котра прожиє і 180, чи й більше.
Дивно якось виходить....
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий
|
|
Ви кажете, що не від старості? Та від чого ж? Крук, якому 13 років значно гірше себе
почуває, ніж той, якому 6-7. Починає кульгати, росте горб, недочуває, недобачає - от і
не доживе до 40.
А в хаті, чи зоопарку йому нічого не грозить
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
Тарас Капущак
Дійсний член
Повідомлень: 254
Зареєстрований: 14-9-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний
Ви кажете, що не від старості? Та від чого ж? Крук, якому 13 років значно гірше себе
почуває, ніж той, якому 6-7. Починає кульгати, росте горб, недочуває, недобачає - от і
не доживе до 40.
А в хаті, чи зоопарку йому нічого не грозить |
Істинно, крук має стільки років, на скільки він себе почуває. 
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Нині, коли врожай з полів позбирано до стодол, і поля, городи зосталися чорні аж
голі, нічого на них тепер немає, окрім... ворон, які повагом походжають собі по
чорній ріллі й щось там собі нишпорять дзьобами в землі.
А от коло людських обійсть, на городах, присадибних ділянках (що теперка теж голі)
можна зобачити таку дивовижну картину: як із курми, що також собі ходять по городу
і порпаються в землі, спокійно так собі сновигають поруч із ними наші... ворони!
І ще б нічого, та коли яка миршавенька чорна курка зійдеться із такою тлустою (бо
вгодованою на тих харчах, що люде викидають) чорною вороною, то, бува, деколи й не
розрізниш, де курка, а де ворона.
То в сенсі, що коли рано встанеш і підеш до стайні випустити курей, то нераз звідти
вилітають... ворони, несамовито каркаючи!..
Видно, вони разом із курми зайшли ввечері до стайні...
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Тарас ШЕВЧЕНКО
Великий льох
(Містерія)
[...]
Три ворони
1
Крав! крав! крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.
2
Я в Парижі була
Та три злота з Радзівіллом
Та Потоцьким пропила.
3
Через мост идет черт,
А коза по воде:
Быть беде. Быть беде.
Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторон і сіли
На маяку, що на горі
Посеред лісу, усі три.
Мов на мороз, понадувались,
Одна на другу позирали;
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.
1
Оце тобі, а це тобі.
Я оце літала
Аж у Сибір: та в одного
Декабриста вкрала
Трохи жовчі. От, бачите,
Й є чим розговіться!
Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться?
Чи чортма й тепер нічого?
3
Э... сестрица, много:
Три указа накаркала
На одну дорогу...
1
На яку це? на ковану?
Ну, вже наробила...
3
Да шесть тысяч в одной версте
Душ передушила...
1
Та не бреши, бо тілько п'ять.
Та й то з фоном Корфом
Ще й чваниться, показує
На чужу роботу!
Капусниця! закурена...
А ви, пості-пані?
Бенкетуєте в Парижі,
Поганці погані!
Що розлили з річку крові
Та в Сибір загнали
Свою шляхту, то вже й годі,
Уже й запишались.
Ач, яка вельможна пава...
2 і 3
А ти що зробила??
1
А дзуськи вам питать мене!
Ви ще й не родились,
Як я отут шинкувала
Та кров розливала!
Дивись, які! Карамзіна,
Бачиш, прочитали!
Та й думають, що ось-то ми!
А дзусь, недоріки!
В колодочки ще не вбились,
Безпері каліки!..
2
Ото, яка недотика!
Не та рано встала,
Що до світа упилася...
А та, що й проспалась!
1
Упилася б ти без мене
З своїми ксьондзами? —
Чортма хисту! Я спалила
Польщу з королями;
А про тебе, щебетухо,
І досі б стояла.
А з вольними козаками
Що я виробляла?
Кому я їх не наймала,
Не запродавала?
Та й живущі ж, проклятущі!
Думала, з Богданом
От-от уже поховала.
Ні, встали, погані,
Із шведською приблудою...
Та й тойді ж творилось!
Аж злішаю, як згадаю...
Батурин спалила,
Сулу в Ромні загатила
Тілько старшинами
Козацькими... а такими,
Просто козаками,
Фінляндію засіяла;
Насипала бурта
На Орелі... на Ладогу
Так гурти за гуртом
Виганяла та цареві
Болота гатила.
І славного Полуботка
В тюрмі задушила.
Отойді-то було свято!
Аж пекло злякалось.
Матер божа у Ржавиці
Вночі заридала.
3
Й я таки пожила:
С татарами помутила,
С мучителем покутила,
С Петрухою попила,
Да немцам запродала.
1
Та ти добре натворила:
Так ів закрепила
У німецькі кайдани —
Хоч лягай та й засни.
А в мене ще, враг їх знає,
Кого вони виглядають?
Вже ж і в крепость завдала,
І дворянства страшну силу
У мундирах розплодила,
Як тих вошей розвела;
Все вельможнії байстрята!
Вже ж і Січ їх бісновата
Жидовою поросла.
Та й москаль незгірша штука:
Добре вміє гріти руки!
І я люта, а все-таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні
З козаками діють.
Ото указ надрукують:
«По милості божій,
І ви наші, і все наше,
І гоже й негоже!»
Тепер уже заходились
Древности шукати
У могилах... бо нічого
Уже в хаті взяти;
Все забрали любісінько.
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Льохом поспішають?
Трошки, трошки б підождали,
І церква б упала...
Тойді б разом дві руїни
В П ч е л е описали...
2 і З
Чого ж ти нас закликала?
Щоб на льох дивиться?
1
Таки й на льох. Та ще буде
Два дива твориться.
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Ґонта,
Катів катувати!
Другий буде... оце вже наш!
Катам помагати —
Наш вже в череві щипає...
А я начитала,
Що, як виросте той Ґонта,
Все наше пропало!
Усе добре поплюндрує
Й брата не покине!
І розпустить правду й волю
По всій Україні!
Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують!
На катів та на все добре
Кайдани готують!
2
Я золотом розтопленим
Заллю йому очі!..
1
А він, клятий недолюдок,
Золота не схоче.
3
Я царевыіми чинами
Скручу ему руки!..
2
А я зберу з всього світа
Всі зла і всі муки!..
1
Ні, сестриці. Не так треба.
Поки сліпі люде,
Треба його поховати,
А то лихо буде!
Он бачите, над Києвом
Мітла простяглася,
І над Дніпром і Тясмином
Земля затряслася.
Чи чуєте? Застогнала
Гора над Чигрином.
О!.. Сміється і ридає
Уся Україна!
То близнята народились,
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох буде звати!
Полетімо!..
Полетіли
Й летячи співали:
1
Попливе наш Іван
По Дніпру у Лиман
З кумою.
2
Побіжить наш ярчук :
В ірій їсти гадюк
Зо мною.
3
Как хвачу да помчу,
В самый ад полечу
Стрелою.
[...]
(1845, Миргород)
Як бачимо, ворони тут виступають певним символом, отими зліїми воріженьками, що
хочуть занапастити неньку-Україну.
Почути різні міркувавання з цього приводу можна з джерел, що нижче:
http://www.nikinfo.net/download.php?id=74356
http://forum.marksizm.ru/index.php?showtopic=117
|
|
|
Городецький
Дійсний член
Повідомлень: 134
Зареєстрований: 10-11-2005
Місто: Дніпропетровськ
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Особливо потішила заява автора що, начебто, за часів Ноя не було голубів. 
Власне у мене, ворони, круки, голуби, та й решта птаства, ніяких поетичних почуттів
не викликають. Можливо через те, що у поведінці в них є забагато чого не
притаманного ссавцям, яким я є, наприклад.
З іншого боку:
" ... Шарпкий вологий вітер даремно намагався зірвати з дерев брунате листя, що
лишилося з осені, гойдав тополі і здіймав мікроцунамі в калюжах. Низько над
землею, під гострим кутом до вітру, галсували на Схід самжені курчата. Ватажок,
вкритий золотоваю засмагою, вперто вів зграю, напевне до якогось ресторану. Серед
сірого зимового осоту рвучко бігали копчені качині стегенця. Величезний самітній
паштет з гусячої печінки наїжачився проти вітру серед ставка. Десь серед дворів
півень-гриль сповістив про полудень. Наближався обід. Їсти хотілося дедалі дужче
...."
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Городецький, шляк-би-тя-тр-ра-фив!.. Наганяєш апетиту, гe?!
Ту тре про ворон говорити!
|
|
|
Юрко Гомеш
Заблокований
Повідомлень: 42
Зареєстрований: 8-9-2008
Місто: Португалія
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Мені так видається, що найперший дописувач започаткував таку дивну тему не без
упливу "Matrix: Reloaded": там є такий епізод, коли Нео має зустріч з Оракулом. І от він
заходить в той дворик, а той Оракул-жінка-негритянка годує не голубів, а саме
ворон. 5 (п'ятьох) ворон, якщо бути точним. Досить гарна така сценка.
Кілька міркувань щодо тих ворон з "Матриці":
| Цитата: | | When Neo meets the Oracle she is feeding crows. The number of crows corresponds to a prediction for the future (appropriately enough). She is feeding
5 crows, the symbol of sickness (of the matrix or humanity perhaps). More crows arrive with Smith and 6 or more is a portent of death.
|
| Цитата: | | When Smith first confronts Neo after he consults the Oracle, a flock of ravens flies away from him and towards Neo (and the viewer). In Greek and
other mythologies, ravens are a symbol of war and death or imminent death. |
| Цитата: | | Why is the Oracle feeding black crows instead of pigeons? |
Мені теж чомусь ворони подобаються більше за голубів...
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
