Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
Еріх-Марія Ремарк - слова, які пронизують до глибини душі
В цій темі пропоную поділитись улюбленими цитатами геніального творця, хоча й
майже кожна цитата Е.-М. Ремарка є особливого і найкращою.
Отож, почну я.
З книги "Три товариші":
Людина – це ж тільки людина, та й годі.
Від доброго гріх відмовлятись, навіть коли не знаєш, що воно і звідки взялося…
… краще про це не думати так багато. Особливо на самоті. Бо тоді часом насувалось
щось із минулого і дивилось на тебе мертвими очима. Та від цього рятувала горілка.
Ти нічого не підпускай до себе…Бо підпустиш – ухопишся, захочеш втримати. А
утримати не можна нічого…
Скромність і сумлінність винагороджується лише в романах. А в житті з них
скористаються та й відкинуть геть.
…геть - будь-куди, аби геть! Ах, ця жалюгідна снага – хоч трохи тепла: дві руки і
прихильне обличчя – чому ж ні? Або й це теж було тільки ілюзією, самозречення,
втечею? Хіба ж бо було щось інше, крім самотності?
Мало хороших властивостей у людини; та й про них вона згадує тільки тоді, коли вже
запізно. Тоді її зворушує думка: яким же ж я міг бути благородним… Отож вважатиму
себе за доброчесну людину… Доброчесність, доброта, благородство – всіх цих
властивостей люди щиро бажають іншим, щоб їх легше обдурити…
|
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
Ще з цієї шикарної книги - Ремарк "Три товариші":
Живемо ілюзіями з минулого та в кредит на майбутнє.
Тільки дурний перемагає в житті, а розумний бачить всілякі перешкоди, і поки ще до
діла, то він уже вагається.
Ніжність і бажання дати собі повну волю. Волю полинути кудись в невідоме…
Щастя – найбільш невизначена та вартісна річ у світі.
Людське життя тягнеться надто довго для одного кохання. Просто занадто довго.
Кохання прекрасне. Але комусь із двох завше стане нудно. А інший лишається ні з
чим. Застигне і чогось чекає… Чекає, мов несповна розуму…
Ти мусиш мене дуже любити. Не знаю, що я робитиму без любові!
Тримай мене міцно. Мені требе, щоб хтось тримав мене міцно, інакше я впаду. Я боюся.
Меланхоліком стаєш, коли розмірковуєш про життя, а циніком – коли бачиш, що робить
із нього більшість людей.
А от самотність – справжня самотність, без усіляких ілюзій – настає перед
божевіллям або самогубством.
Поверхневі лише ті, котрі вважають себе глибокодумними.
...будь-яке кохання прагне бути вічним, у цьому й полягає його вічна мука. Не було
нічого тривкого, нічого.
Прокляття, я не хотів більш про все це думати. Нехай буде що буде, нехай я
збожеволію з горя, коли втрачу її, та поки вона була зі мною, все інше здавалось
незначним. Все одно мав прийти день, коли великий потоп змиє все.
Такт – це написана угода не помічати чужих помилок і не займатись їхнім
виправленням. Тобто жалюгідний компроміс.
Тільки не втрачай свободи! Вона дорожча від кохання. Та це зазвичай розуміють
надто пізно.
Найстрашніше – це час. Час. Мить, яку ми переживаємо і якою все ж таки ніколи не
володіємо.
Найтяжча недуга світу – це мислення! Вона невиліковна.
Я не кохана, – пробурмотіла вона.
То хто ж ти?
Не половинка й не ціле. Так… фрагмент…
А це найкраще. Збуджує фантазію. Таких жінок кохають до віку. Завершені жінки
швидше набридають. Досконалі також, а <<фрагменти>> – ніколи.
Які ж теперішні молоді люди всі дивні. Минуле ви ненавидите, теперішній час
зневажаєте, а до майбутнього вам байдуже. Навряд чи це призведе до хорошого кінця.
Забуття – ось таємниця вічної молодості. Ми старіємо лише через пам'ять. Ми надто
мало забуваємо.
Справжнє кохання не терпить сторонніх.
Ми забагато знаємо і замало вміємо… тому що знаємо забагато.
Надто пізно, завжди все занадто пізно. Так уже ведеться в житті.
До чого тут вдача? Йому ж усе одно нічим не допомогти. А як вічно думати лише про
сумні речі, то ніхто на світі не матиме права сміятись…
Вона посміхалась до мене.
- Чи ти ж любиш мене? - питав я.
Вона захитала головою.
- А ти мене?
- Ні. Це ж щастя, правда ж?
- Велике щастя!
- Тоді з нами нічого і не скоїться, правда ж?
- Нічогісінько! - відповіла вона, схопивши під пальтами мою руку.
|
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
"Три товариші":
Мораль - це видумка людей, а не висновки з досвіду життя.
Любов - чудова річ. Але одному з партнерів вона завше видається надто довгою. А
тоді другий осамотніє, сяде та й витріщить очі. Витріщить очі, як божевільний.
- Та ти взагалі нічого не знаєш про мене.
- Правда, - признався я, - але саме це й прекрасно. Чим більше люди один одного
знають, тим більше буває непорозумінь. І чим ближче вони знають одне одного, тим
більше стають чужими. ...вони все знають одне про одного, а остогидли одне одному
більше, ніж чужі.
Теревені перед жінкою - це вже не теревені, це - компліменти, що в наші жалюгідні
часи, на жаль, усе рідшають. Жінка - це не суцільнометалеві меблі, це - квітка, їй
потрібна не ділова розмова, а веселі, як сонце, теревені. Краще сказати їй щодня
щось гарне, аніж ціле життя працювати на неї, зберігаючи серйозність. Це, щоб ви
знали, кажу вам теж по секрету... А я, між іншим, і не розводив теревені, а тільки
послався на основний фізичний закон: синє добре пасує до білявого.
Як важко підшукати слова, коли дійсно є що сказати. І навіть коли знаєш вірні
слова, соромишся вимовити їх.
Наша епоха ще не має слів для висловлення своїх почуттів. Грубувата розв'язність -
це єдине, що їй підходить. Все інше - фальш.
|
|
|
Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
Якщо знаєш за що кохаєш, це вже не кохання.
Кохання не плямують дружбою. Кінець є кінець.
Страждання кохання не можна перемогти філософією – можна лише за допомогою іншої
жінки.
Те, чого немає, завжди здається кращим за те, що в тебе є. В цьому полягає романтика
й ідіотизм людського життя.
"Чорний обеліск":
Кожне узагальнення - ознака поверховості.
Питаючи стаєш розумніший.
Коли ми, нарешті, чогось навчаємось, тоді ми вже надто старі, щоб скористатись
своєю наукою.
Для людини відносна вартість має багато більше значення, ніж абсолютна.
Авторами найкращих у світі жартів завжди є серйозні люди.
Завжди так буває, що смерть однієї людини - це смерть, а смерть двох мільйонів - лиш
статистика.
Прощати - це значить сприймати інших такими, які вони є, а не вимагати каяття,
вірності, покори.
Цинізм - це серце зі знаком мінус...
З кожним днем у нас щось помирає, але з кожним днем ми живемо довше!
Усі ми боїмося гучних слів. Ними було сказано стільки брехні!
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
