Географія геноциду українців
30 червня у Кобзарській світлиці Українського Дому відбулася презентація
унікального картографічного видання "Україна. Голодомор 1932-1933".
Це перша карта присвячена Голодомору. На ній можна побачити місця поховань жертв
Голодомору і пам`ятні знаки. На ній також показані "чорні дошки" – спеціальний
позасудовий репресивний захід за "невиконання хлібозаготівель". Тут же є
додаткові карти: "Смертність від голодомору" зі шляхами переселення у вимерлі
райони України громадян з Росії та Білорусії, і карта "Селянські заворушення (1930
р.)", де позначено райони селянського опору колективізації. Карта ілюстрована
фотографіями та доповнена текстом " Голодомор 1932-33 років у Україні: причини і
механізми геноциду".
идання з`явилося завдяки ініціативі Державного науково-виробничого підприємства
"Картографія" та за підтримки Українського інституту національної пам`яті. Як
заявляють видавці, карт такого типу ще не випускалося. І до цього часу Голодомор,
як історична тема, зовсім не був представлений на картографічних виданнях.
За словами директора видавництва “Картографія”, доктора картографічних наук
Ростислава Сосса , ідея створення такої карти народилася в Єревані:
– У 2006 році, під час перебування в Єревані на конференції картографічних служб
країн СНД українська делегація ознайомилася з меморіалом жертвам геноциду
вірмен початку ХХ ст. Нам роздали невеличкий буклетик, де була розміщена карта
геноциду. Тоді й з`явилася ідея, щоб нам у Україні створити щось аналогічне. Ми
отримали з 26 регіонів України докладну інформацію, перелік близько 7 тисяч
пам`ятників і близько 4 тисяч фотографій цих об`єктів. Деякі матеріали нас просто
вражали своєю якістю. При чому найпершими ми одержали матеріали від Донецької
області.
Картографія має специфічну мову, перевагою якої є наочність. Інформація, нанесена
на карту, легко сприймається, замінюючи десятки сторінок густого тексту. Проте
докладної інформації, скільки в якому населеному пункті померло людей від голоду,
сьогодні, на жаль, немає.
У цій роботі автори ставили перед собою завдання пропагандистського плану:
створити карту, яка була б вшануванням пам`яті жертв, які забрав Голодомор.
Голова українського інституту Національної пам`яті Академік НАН України Ігор
Юхновський розповідає про важливість такої карти:
– Голод 1932-1933 року є геноцидом української етнічної групи селян, так як це сказано
у висновку суду, який відбувся в Україні. Занесення населеного пункту на "чорну
дошку" означало оточення його озброєними загонами, через що цей пункт
ізольовувався від зовнішнього світу і був приречений на вимирання. Справді, до
кінця 32 року по всій Україні, в усіх населених пунктах було забране зерно. Це саме
було зроблено і в інших місцях СРСР. Але першого січня Сталін виступає зі
зверненням спеціально до селян України з погрозою: вони мусять віддати заховане
зерно, інакше їх покарають. І тоді, по всій Україні водночас почалося відбирання
їжі в домівках. Саме їжі, з каструль, з мисок, що зрештою призвело до масової
загибелі. Ця дія була виконана одночасно по всій Україні, тобто це могло бути
зроблено тільки організовано. За комуністичних часів навіть уві сні накази
інколи виконувалися дуже докладно.
За даними Інституту Демографії Національної Академії Наук, найбільша смертність
від голоду почалася навесні 1933 року і досягнула свого апогею в червні 1933 року. За
їхніми даними, тільки в червні 33 року померло 1 млн. 200 тис чоловік. за травень – 800
тис. чоловік. За ці та наступні місяці померло 3 млн. 200 тис. чоловік. Це справді був
геноцид.
– І мені було сумно, що наш шановний президент, – каже Юхновський, – коли він був у
Стразбурзі, не мав повних даних про те, що відбулося в Україні в травні 33-го року.
Тому він сказав, що не було геноциду. Канцелярія Президента і уряд мають дуже
ретельно готувати дані для високих людей України, коли вони виступають на такі
серйозні теми. Я глибоко вдячний нашим шановним картографам, що вони зробили цю
карту. Вона складається з багатьох різних елементів, де підкреслюються не тільки
ті пам`ятники Голодомору, ті місця, де були чорні дошки, але на цих картах можна
знайти заселення України росіянами, білорусами, їхніми сім`ями після того, коли
повимирали українські родини. Від Голодомору найбільше постраждав південь
України. Цілі села були мертві, і в ці мертві села привезли нових людей, нові сім`ї.
І коли, наприклад, у Верховній Раді ставало питання про те, щоб затвердити закон
про визнання Голодомору геноцидом, я просив керівників групи Регіонів про те, щоб
все-таки проголосували за цей закон. Вони сказали мені, що частина депутатів
проголосує, а частина не проголосує, бо ці депутати з тих регіонів, які були
заселені новими людьми.
Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадувати нам усім, що ми
справді є безсмертна нація, нація, яка пережила страшні катаклізми. Здається, що
якоюсь неймовірною, нелюдською навалою відбувалося нищення нації. Другий
геноцид, спіткав нас у Другу Світову війну. Українці понесли величезну кількість
жертв. Якщо на фронті загинуло від 3,5 до 4,1 млн. людей, то цивільних осіб загинуло 4,5
млн.
– І якщо ви запитаєте мене, – звертається директор інституту Національної
пам’яті, – чому так було? Я скажу вам: тому, що ми жили на своїй землі, але не в
своїй державі. І тому, коли тепер ми маємо свою державу, нація повинна розуміти її
надзвичайну цінність для свого існування. Кожен українець повинен знати, що його
матеріальне, моральне, економічне і навіть фізичне виживання може бути
забезпечене лише в Українській незалежній державі.
На жаль, таке важливе видання було видано тиражем лише 3 тисяч примірників.
Видавці мають надію, що держава зможе профінансувати перевидання карти більшим
накладом, аби хоча б один її примірник був у кожній бібліотеці.
http://culture.unian.net/ukr/detail/189011
Карта ”Україна. Голодомор 1932-1933”
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
