Уже два роки в Україні гуляє думка у стилі "от дочекаються, що ветерани АТО скажуть
своє слово". І декілька варіантів казання того слова, кожен з яких не віщує нічого
доброго для тих, хто при владі.
У принципі доля резону в цьому є: справді, люди на фронті змінюються, утворюються
нові зв'язки, авторитети, спільноти, а сумарне число ветеранів певно вже сягнуло
більше ста тисяч. Але на даний час не можна сказати, щоби а ж так відчувався натиск
ветеранів на владу у якихось принципових політичних питаннях (навіть у питаннях
власного соціального захисту особливої активності не видно). Минулі інциденти
навколо добробатів навряд чи тягнули на рівень "вставання ветеранів", швидше
хтось десь вирішував локальні питання, і не факт, що саме ветерани.
Правда, тепер є ситуація з блокадою ОРДЛО, і там постійно фігурують саме ветерани
(хоча в наших умовах від ЗМІ отримати реальну інформацію безнадійно). Але чи
справді ветерани стануть тою силою, що зможе оздоровити суспільство? Точно не
хотілося би іншого - щоби під виглядом ветеранів сучасні політики не почали
формувати "тітушок" нового покоління. Та й взагалі, щоби експлуатували цю тему у
егоїстичних цілях.
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
