Форум Рідного Міста

Чи потрібна Україні академічна (несамоокупна) наука?

Андрій Пелещишин - 29-10-2005 у 23:29

Коротко суть питання, яке я пропоную на обговорення.
Традиційно наука розвивається в установах трьох типів:
- академічних інститутах з державним фінансуванням. Як правило, це фундаментальні дослідження
- освітніх закладах, як правило в межах освітньо-наукових шкіл при кафедрах зі змішаними задачами та фінансуванням та з орієнтацією більше на прикладні та освітні проблеми
- недержавних лабораторіях. Як правило, це прикладні самоокупні дослідження (принаймні в перспективі). Фінансування ведуться великими корпораціями.

В Україні система не є чіткою і наразі виглядає як незвична суміш радянської та захдної моделей а також суто совкової традиції "дерибану" коштів та грантожерства (я не критикую гранти на науку, але відзначаю певні тенденції в споживанні грантів без належної віддачі з суто формальним звітуванням).

Академічна українська наука фактично зосереджена на прикладних проблемах (адже навіть Президент НАНУ - не якийсь там фізик-теоретик, а великий вчений в галузі зварювання), проте в силу академічного статусу не є самоокупною. Часто НДІ носять характер "віртуальних" установ (хто живе у Львові в районі Наукової - мене зрозуміє). Іноді за державні гроші в академічних закладах провадяться цікаві перспективні дослідження з подальшою міграцією науковців на Захід (як з причин недостатнього фінансування так і з причин неможливості впровадження результатів досліджень). У той же час прикладів успішного розгортання вітчизняних науковоємких технологій практично нема. А подеколи виходить навіть анекдот (згадайте хоча б історію з "українською мобілкою", вона і на форумі обговорювалася).
Фундаментальні дослідження якщо і проводяться, то вочевидь, не дуже вдало. Та й навряд чи нам вони зараз потрібні - ті секрети атома та квазарів.

Може таки краще зосередити кошти на тому що справді потрібно державі? Наприклад, на підготовці фахівців, здатних ефективно впроваджувати та використовувати новітні технології.

Питання стосується винятково природничих наук.

dr.Trollin - 30-10-2005 у 15:57

питання-то цікаве...
але тут (стисле імхо) не так дивитися треба.

-*- "успішного розгортання наукоємнісних технологій"
імхо немає через тривіальний саботаж.
коли споводований зовнішніми зацікавленнями,
а коли і нашенським внутрішнім взяткожаданням саботуючих осіб.

-*- "перехід на споживання"
Якби була змога зкинутися всепланетарно на вибудовування нукоградів з пропорційним співвідношенням розподілу отриманого -- тоді так би може і.
(нагоглошую: пропорційним ЧЕСНИМ співвідношенням віддачі результатів)

А як стисло "впроваджувати та використовувати новітні технології"...
ні, ну можна і так...

просто тоді говорити щось про "Самостійну Україну"-смішно.
правда більш прив'язано до класичного галушкопожирального обриса Українця... так що мо' і так.

просто лиш годі плакатися про те, що мовляв вакцину протиСнідну/протиПтахоГрипну задорого продають

Проймає мене підозра, що державі, котрій достатньо використовувати новітні технології не потрібна власне державність, оскільки вона тоді просто стає несамостійним районним управлінням по обслуговуванню мешканців.

Лише та громада, що провадить стратегічні дослідження є самостійною, а не збіговиськом випадкового люду, що перечікує дощ.

(йдучи далі до роботи, злісно бурмочучи при тім таке: ) угу-угу "Німець мудрий прийде та й научить"(с) модифікований ТГШ

Андрій Пелещишин - 30-10-2005 у 19:43

Цитата:
Проймає мене підозра, що державі, котрій достатньо використовувати новітні технології не потрібна власне державність, оскільки вона тоді просто стає несамостійним районним управлінням по обслуговуванню мешканців.

А мене проймає підозра, що цілком успішні держави, такі як Японія та США (так, так - США), спрочатку збудували державну та економічну систему, а вже тоді зайнялися фундаментальною наукою. Думаю, що багато успішніших за Україну країн (типу Сінгапуру чи Туреччини) які активно (і набагато активніше за нас) користають досягненнями прикладної науки, не надто приділяють увагу науці фундаментальній

Але ще раз зверну увагу на той факт, що в наших академічних установах провадять не "стратегічні" ( (с) Троллін ) дослідження, а самі звичайні прикладні роботи, а часто - просто госпдоговірні теми, проектувальні роботи і тп. У такому разі, якщо вже все приватизується, то навіщо вони державі? Нехай НАНУ Metal Steel фінансує - благо наш самий головний академік в тому всьому металі трохи шурупає.
Звичайно, я трохи гіперболізую. Але на загал тенденція є - на державні кошти провадяться розробки, які потім успішно приватно реалізуються. Або не провадяться. Тоді усе зводиться до написання мудрих наукових звітів.

Щодо стратегічних досліджень - то знову ж, шансі впровадити їх результати у нас НЕМА! Припустимо, для прикладу, наш вчений придумає новий вид керованого термояду. У нас що є хоч 1 шанс зі 100 скористати з цього? Не вірю! Адже для того потрібні окрім одної великої ідеї ще 1000 менших, а для їх продукування - мережа лабораторій (кадрів для яких все рівно нема - фундаментальна освіта в глубокому дауні), маса нових технологій та обладнання, яких у нас нема, величезні гроші, які нам не дадуть (а як дадуть - то самі знаєте, що з ними буде) і тп і тд. І вчений, який зробив відкриття, зробить те, що мав би зробити як розумна людина - виїде в Штати. Цей самий приклад, до речі, стосується і вакцини проти курячого грипу. Он уже вірмени вакцину проти СНІДу придумали. Хтось її бачив? А хтось вірить, що колись побачить її в упаковці з надписом Made in Armenia? Я не вірю.

Якщо ж говорити за великі теоретичні відкриття (на папірці - умовно кажучи, на взірець теорії відносності) - то вони по своїй суті інтернаціональні і від фінансування мало залежать. То й же ж Айнштайн у вільний від роботи час в Швейцарії щось пописував, потім десь і в Німеччині, і в Чехії працював, потім в Штатах. Якщо вже Бог дасть Україні такого генія, то тут більше важитиме саме освітня галузь (чи не втратить він талант замолоду) а не академічне фінансування.

Андрій Пелещишин - 30-10-2005 у 21:09

До речі, я забув сказати, що мої дописи та питання стосується винятково природничих наук.
Щодо гуманітарного напрямку, зокрема таких наук як історія, археологія, філологія, етнографія і тп, у мене немає жодного сумніву, що держава повинна фінансувати та розвивати їх.

(відповідно підправлю перший допис)

dr.Trollin - 30-10-2005 у 22:31

Made in Armenia? Я не вірю.
ну я теж (навіть у припущенні, що воно ж правдивий лік..)
бо хто ж їм то дозволить-то...

Нехай НАНУ Metal Steel фінансує
(сповзаючи під стіл від нервового реготу) Мі...
кгм... як би то сказати... (ну... так політ-корректно... ) "Лакшмі" воно є таке...
ні. напевно що і ніяк...

а щодо ідеї...
ну є таке (фінансування довгочасових досліджень корпораціями).
Тільки тоді то такі проблеми створює...

спрочатку збудували державну та економічну систему, а вже тоді зайнялися фундаментальною наукою
та, _власне що_, навпаки/паралельно.

І вчений, який зробив відкриття, зробить те, що мав би зробити як розумна людина - виїде в Штати.
(задумливо) ну... мо в Китай... Все ж більше грошей має, та й взагалі...

* а Глобально кажучи — то немає нічого більш практичного за "академічну" науку.
котру як би тра кинути
бо можна купити десь ото так щось.
а у нас лиш практичні методики покращення загвинчування шурупа... (приміром)
а комплекс авіаційний — нафіг. Купимо си по Боінгу(тм) і не будем авієтки у Емірати гнати.
А розробки по корозійному захисту (для згаданого тобою термояду) — нафіг (з Наукової), бо розробник занадто мудра...
А загоризонтну локацію ... нафіг, десь купимо (і взагалі нІчого террористам Кольчуги продавати...)
А апаратуру для дослідження Акустичної емісії — в Спартані купимо...
А провадити роботи про дослідженню розтопів металів (академічність, мовляв) нащо
-все рівно реперні комірки і у Америці/Германії прикупимо/впровадимо
а КриворіжСталь вже все рівно про...дали

То і нащо нам проводити теоретичні розробки, мовляв...

Андрію, вибач/шкода, що я тобі (саме Тобі) на тому наголошую,
але у нас Україна таки _Велика_ держава!
Котра собі не може дозволити зходження на рівень споживачів секонд-хенду
принаймні без втрати цілістності.

а щодо "У такому разі, якщо вже все приватизується, то навіщо вони державі? "
поставлю питання зворотньо
У такому разі, якщо вже все приватизується, то навіщо вона нам? "

(інша річ, що багато наукових напрямків "опущено".
Багато наукових колективів "втратило кураж", і у результаті "жене халяву" у звітах.
Але, запевнюю тебе, не усі.
І, запевнюю тебе, багато хто добре пригадує хто провадив "опускання".
І пам'ятає "чия на них шкура"(с) ТГШ )

І останнє —
(припускаючи, що держава **** таки робить вигляд, що вона держава
– то на який термін вона може дозволити робити капіталовкладення у науку?
а також – на який термін капіталовкладень у науку вона собі НЕ може дозволити НЕ робити)
(с) FAQ до Civilization

Андрій Пелещишин - 30-10-2005 у 23:19

Цитата:
а Глобально кажучи — то немає нічого більш практичного за "академічну" науку.
котру як би тра кинути
бо можна купити десь ото так щось.
а у нас лиш практичні методики покращення загвинчування шурупа... (приміром)
а комплекс авіаційний — нафіг. Купимо си по Боінгу(тм) і не будем авієтки у Емірати гнати.
А розробки по корозійному захисту (для згаданого тобою термояду) — нафіг (з Наукової), бо розробник занадто мудра...
А загоризонтну локацію ... нафіг, десь купимо (і взагалі нІчого террористам Кольчуги продавати...)
А апаратуру для дослідження Акустичної емісії — в Спартані купимо...
А провадити роботи про дослідженню розтопів металів (академічність, мовляв) нащо


Може я трохи не той-во, Сергію, але все, що ти написав - наука прикладна, не фундаментальна (тобто безпосердньо готова до вживання у виробництві). От і виходимо на наступне, сказане тобою ж:
Цитата:
-все рівно реперні комірки і у Америці/Германії прикупимо/впровадимо
а КриворіжСталь вже все рівно про...дали

От і я про це саме. Воно нам (точніше не тобі і мені - ми ж науковці, а абстрактним платникам податків в Українську Казну) тепер треба? Тепер воно індусам треба.

Так що вчи санскрит, Сергію :)
Цитата:
(сповзаючи під стіл від нервового реготу) Мі...

Я старався трохи розвеселити :) Вдалося :)

До речі, питання (не риторичне, я справді не знаю відповіді). Чи Тайвань проводить наукові дослідження?

Андрій Пелещишин - 30-10-2005 у 23:29

Цитата:
(інша річ, що багато наукових напрямків "опущено".
Багато наукових колективів "втратило кураж", і у результаті "жене халяву" у звітах.
Але, запевнюю тебе, не усі.
І, запевнюю тебе, багато хто добре пригадує хто провадив "опускання".
І пам'ятає "чия на них шкура"(с) ТГШ )

А щодо цього - я звичайно згоден. І готовий розвинути думку. Для колективів, які ще "не втратили кураж" за ті роки що минули, і мають в голові не тільки навички по написанню звітів, зменшення державного фінансування якраз не є трагедією. Бо знаєш як воно буває - одні дуже гарно вміють їздити в столицю, а другі - щось таки достойне робити. І дуже часто, якраз ті, що роблять науку просто не отримують того держфінансування, якого достойні.

dr.Trollin - 31-10-2005 у 05:57

-1- у Тайванщині "велика" наука...
ну Якась є (я, просто не стисло цікаввся)
але скільки там тої Тайванщини? Пару фабрик та трохи сіл...
(приоказійно, щодо Тайванщини
-- з нетерпінням очікуються вдумливобарвистістні описи ЖЖшника sino_gyps - він тепер донатуди з Китаю переповз)

а так-то тож, власне, і не є щось особливого.
і не занадто претендуючого на щось.
а (смію надіятися) ми таки (ще) так.

-2- то не є "прикладна" то є просто розписані результати короткосяжних базових науклвих досліджень.
Що зело базувалися на багато більш далекосяжних.

Тому "абстрактному податкоплатнику"(тм) їх таки треба.
ну якщо він таки готовий проплачувати Державу (тобто довгочАсове об'єднання)
а не лиш житловий кооператив будинкового масштабу.

"не хочеш фінансувати своє військо..."(с) На полі он (що "перший серед рівних")

ну і, зрештою, згадане мною "FAQ до Civilization"
таки ніхто не відміняв.
Правда це FAQ є FAQ не для "абстрактного податкоплатника",
але ж для Стратегічного планувальника державотворного процесу...

Котрими є (смію надіятися) частина (принаймні) твоїх учнів.

Tempika - 31-10-2005 у 07:20

..українських так званих *економістів* я б з задоволенням розігнала в силу
абсолютної непридатності їх досліджень... :-) взагалі знаючи систему
академічної науки зсередини (гнилу, блатну, ліниву), я б її всю розпустила...
нема чого марнувати бюджет.

Дмитро Тарасов - 31-10-2005 у 11:58

Згадуються львівські (окремі) інститути НАНУ.
Великі тихі, порожні коридори та зачинені кабінети, тимчасово не здані у аренду. За перші 30 хв. блукання бачиш хіба вахтера та електрика...

На мою думку "Чи потрібна Україні академічна (несамоокупна) наука?" - так.
Просто державі потрібно мати кадровий резерв науковців, як для освітньої галузі та експертних державних установ, так і для "прикладних" науковців.
У цьому контексті не став би ділити науку на фудаментальну та прикладну.
"Дерибанити" можуть незалежно від рівня "фундаметальності" :(

Можна глянути на питання так.
Яка частка держави має бути у фінансуванні наукових дослідженнях?
Чи має бути 100% державне фінасування окремих наукових досліджень?
Як ефективно витрачати державні гроші на наукові дослідження (і скільки)?
...
Але хто на це дасть правильні відповіді? :(

Сергій Бєляєв - 31-10-2005 у 12:38

Відповідь на це питання залежить від того, яку стратегію розвитку ми виберемо. Якщо спробуємо наздогнати світ (на зразок російського подвоєння ВВП), то доцільно віддати пріоритет прикладним дослідженням та придбанню технологій закордоном. Так свого часу робили Японія та "азійські тигри" (згадані вище Південна Корея, Сингапур, Тайвань ...)

Але, як на мене, це тупіковий шлях. Ми будем наздоганяти, але й конкуренти не стоятимуть на місці. Повторити "азійське економічне чудо" вже не вдасться - ситуація у світі змінилася. Отже, необхідний прорив: новий принцип виробництва чогось раніше невідомого, нові джерела енергії, нові підходи до використання сировинних ресурсів, як наслідок нові технології й новий продукт. А це забезпечать лише фундаментальні дослідження: відкриття нових фізичних принципів, законів тощо.

Чи потрібна академічна наука у її теперішньому вигляді? Не знаю. Можливо, форма науково-дослідних інститутів, запозичена свого часу у німців вже й застаріла. Треба шукати форму для таких дослідницьких центрів. Очевидно, що вони не будуть прибутковими (принаймні тривалий час на початку свого існування). Чи обов'язково вони мають бути державними. Не думаю. Можливе й доцільне фінансування з недержавних фондів. Тут питання у тому, хто визначатиме стратегію розвитку держави, той і фінансуватиме. А стратегію розвитку держави необов'язково мають визначати державні інституції.

Андрій Пелещишин - 31-10-2005 у 19:08

Все, супер! Вирішили, що фінансуємо науку.
Тепер поясніть мені будь-ласка, такий нюанс. Чому я, що в свої 32 роки маю поза 50 наукових праць, підготовлену монографію, успішно захищену кандидатську дисертацію та докторську на високому ступені готовності, за весь час наукової діяльності (10 років) на дану діяльність від держави отримав заледве доларів 500 (невеличкі щомісячні платежі по держбюджетних темах впродовж пари років). І все тільки тому, що я - працівник сфери вищої освіти, а не академічної структури. І зарплату я получаю не за наукові дослідження, а за викладання та адміністративну діяльність в вузі.
І я ще добре заробив на науці! Дехто з моїх друзів, які мають нічим не гірший науковий доробок, не отримали від держави ні копійки за наукові дослідження (вони не включені в держбюджетні теми).
Тобто я наукою займаюся (і підозрюю - не дуже менш успішно ніж більшість працівників академустанов) у вільний від роботи час та за власні кошти (публікація наукової статті обходиться мені від 20 до 200 грн).
Отже, я роблю висновок - якщо вже оплачувати науку в Україні, то і моя наукова діяльність повинна відповідно оплачуватися. Грубо кажучи, я повинен отримувати не одну викладацьку, а дві - викладацьку та наукові зарплати.

Сергій Бєляєв - 31-10-2005 у 19:44

Можливо. Але я вже сказав, що все залежитиме від обраної стратегії. З того, що Ви написали про себе, випливає, що ці 50 наукових праць, монографія, дві дисертації тощо, виходячи з обраної стратегії, державі не потрібні. Не має з боку держави на них попиту. Можливе є або буде попит з боку певних недержавних інституцій, які формуватимуть стратегію розвитку держави (якщо такі є чи колись будуть).

Отже, на поставлене Вами запитання є дві відповіді:
- виходячі з теперішньої (чи дотеперішньої) стратегії розвитку, фундаментальна наука Україні непотрібна. Це не означає, що на Ваші праці немає і не буди попиту закордоном. Радше навпаки;
- якщо ми хочемо жити не у банановій республіці - фундаментальна наука нам потрібна. У цьому випадку в Україні виникне оплачуваний попит і на Ваші наукові праці, що й матеріалізується у вигляді зарплати, надбавки тощо.

dr.Trollin - 1-11-2005 у 05:43

Бургомістр казали:Грубо кажучи, я повинен отримувати не одну викладацьку, а дві - викладацьку та наукові зарплати

А таки саме так. Зокрема у вигляді доплати до викладатської ставки на процентну(від важливості/значущості) суму від тих публікацій (т.зв."кількість балів").
Саме так і робиться...
І у нас так робитиметься (єдине що -- у Філадельфійський, скажімо, список потрапити...)

Андрій Пелещишин - 30-5-2006 у 19:13

На УП зявилася досить гостра стаття про стан в українській академічній науці
http://pravda.com.ua/news/2006/5/30/42289.htm
сама стаття викликана появою статті в журналі Nature, до якої безкоштовний доступ закрито.
Проте і матеріал в УП насправді сам по собі досить цікавий, і правдиво (хоча неповно) відображає деякі тенденції в українській науці.

Сергій Бєляєв - 31-5-2006 у 11:05

Я тут свого часу писав про стратегії. Зі статті очевидно випливає, що поки обрано першу (наука непотрібна). У рамки цієї стратегії логічно вкладається те, що НАНУ послідовно перетворено у відділ соціального забезпечення - пансіонат для заслужених академіків.

Я багато у чому згідний з автором статті, оскільки нещодавно проглядав звіт про роботу НАНУ. Вже обсяг звіту (надзвичайно великий) свідчить про відсутність чітко визначених приорітетів, деконцентрацію зусиль, розпорушення фінансових ресурсів між незліченною кількістю тем.

Головне ж - зі звіту неможливо зрозуміти, який результат діяльності НАНУ: чого досягнули, у чому просунились, які перспективи відкриваються.

Але, мушу констатувати, що НАНУ далеко не єдина установа, у діяльності якої не простежується орієнтація на досягнення результату, більшість зациклені на процесі.

Павло Жежнич - 31-5-2006 у 15:43

У самому питанні є дві, я б сказав, окремі
проблеми:
1. Доцільність академічної науки, яка залишилася від союзу у вигляді науково-дослідних інститутів НАНУ.
2. Фінансування наукових досліджень.

Щодо першої проблеми, то теперішні науково-дослідні інститути є занедбані. Я ще в 2000 році був у Київському інституті кібернетики (якщо я не помилився з назвою), і побачив сумну картину - величезні приміщення, співмірні з корпусами Львівської політехніки між вул.Бандери та Невського, і майже нема людей.
Крім того, я вважаю, що будь-які наукові дослідження все ж мають вестись в (або при) університетах. Бо наука дуже тісно пов'язана з вищою освітою. Наприклад, студентський магістерський диплом - це перший науковий ступінь.
Цитата:
Правильно сказав dr.Trollin
...Я повинен отримувати не одну викладацьку, а дві - викладацьку та наукові зарплати

Щодо другої проблеми, то я б не зводив до проблеми фінансування чи не фінансування фундаментальних досліджень. Фундаментальна наука настільки ж потрібна, як і прикладна. Тим більше, що реально фундаментальними дослідженнями займається не так багато людей.
Взагалі я б поставив питання фінансування по-іншому: на скільки просте збільшення бюджетних коштів на науку в теперішніх умовах збільшить грошові надходження конкретним науковцям, які роблять науку? Мені здається, поки нема стратегії розвитку науки в Україні, я особисто мало що з того отримав би.
Держава не знає (або не хоче сказати), в яких наукових напрямках їй потрібні дослідження, і не знає (або не хоче сказати) як повинні фінансуватися наукові дослідження.
Наприклад, зараз я не знаю, чи потрібні мої наукові дослідження у сфері ІТ для держави чи ні? І чи можу я розраховувати на якесь серйозне фінансування?

Олесько - 1-6-2006 у 13:09

Щодо статті в Nature: ось вона:
(на жаль, не маю зараз часу перекласти, може хтось допоможе, наперед перепрошую за порушення правил форуму за використання іноземної мови)

Slow train coming


Reform of Ukraine’s archaic research system is
needed sooner rather than later.

Ukraine suffers from an identity crisis that is inhibiting its
scientific, as well as its economic and political, development.
The 48 million inhabitants of the former Soviet republic are
deeply divided between pro-European and pro-Russian factions.
The celebrated ‘orange revolution’ of November 2004 did less to
bridge this divide than is commonly thought.

The nation’s research system broadly reflects this wider societal
divide. On the one hand, there are many young, well-educated and
highly motivated researchers and a network of increasingly independent
universities. On the other, there’s the National Academy of
Sciences of Ukraine, a leviathan of militant senility that retains just
enough power to control critical aspects of Ukraine’s scientific life.
The academy employs 45,000 permanent staff in a network of
largely unproductive research establishments. Given the advanced
age of its senior management, time alone will eventually resolve the
issue. But that won’t happen soon enough for those young Ukrainians
currently in search of a productive scientific career.

Integrating the Ukraine into the Framework research programme
of the European Union (EU) would allow this generation far greater
interaction with its peers abroad. The European Commission supports the idea, which could also help open the way to future EU
membership for Ukraine. But the leadership of the academy, deeply
rooted in Soviet traditions, seems to be thwarting such integration
through a mixture of contrariness and lack of interest (see page 132).

A high-level EU–Ukrainian steering committee on scientific
cooperation, for example, was established on paper four years ago
but has yet to actually meet. When it does, the academy’s leaders are
expected to obstruct collaborative steps that might bring an infusion
of foreign influences into the country — including respect for the value of independent peer review.

Ukrainian science has potential in several spheres, including materials sciences, radioastronomy, theoretical physics and agricultural research. The nation badly needs to focus its scarce resources in those areas where its scientists can compete, and dispose of some of its anachronistic scientific
heritage. That will require a rigorous external evaluation of the performance of hundreds of the academy’s institutes.

The government needs to identify these reforms as a priority and
then act with determination to overcome the academy’s likely resistance
to them. The oligarchy that has controlled Ukrainian science
since Soviet times may then lose out. But the nation’s economic
potential and its prospects for integration into the EU, as well as
science itself, can only benefit.

Олесько - 1-6-2006 у 13:16

А ось тут (http://www.nauka-info.com.ua/sovet/sovet_0.php ) є переклад на російську іншої статті в тому самому номері Nature (не знаю, котра саме спровокувала дискусію, там їх всього дві було)

Dmy - 1-6-2006 у 17:22

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олесько
Щодо статті в Nature: ось вона:

Slow train coming


А ось тут (http://www.nauka-info.com.ua/sovet/sovet_0.php ) є переклад на російську іншої статті в тому самому номері Nature (не знаю, котра саме спровокувала дискусію, там їх всього дві було)


Очевидно, "дискусію" спровокувала перша. Стверджую так впевнено і пишу в лапках, бо при найближчому порівнянні текста пана Квірина Шаєрмаєра (2 стаття) з ""гострою" статтєю" п.п. Глущенка-Авербуха з'ясовується, що шановні реформатори безцеремонно здерли приблизно половину матеріала з "Природи", практично нічого (і точно нічого суттєвого) не додавши від себе. Ай-яй-яй, панове фрондери! Академія у нас, звісно, гніла, але, може, перед тим, як її таврувати, варто подивитись у дзеркало і пообіцяти відображенню більше ніколи-ніколи не займатись плагіатом (тобто тавруйте на здоровля, але своїми словами, власним методом й із власною новизною)

Я візьму свої слова назад, якщо з'ясується, що "Квірин Шаєрмаєр" - колективний псевдоним Сергія Глущенка & Вадима Авербуха (на кшталт Генрі Лайон Олді :))

Не погоджуюсь, що ця стаття (як орігінал, так і плагіат) - гостра. Лайки багато, води - ще більше. Зазвичай, матеріали подібного рівня аргументованості установи-адресати відразу спускають у кошик. І правильно роблять, між іншим.
Зацікавленим можу порекомендувати відгуки-обговорення на Шаємаєра (тобто на тій такі Науці-Інфо - 1 крок вгору). Взагалі-то на цю тему за 10 років силу-силенну матеріалів надрукувало, приміром, ДТ. Наприклад, десь рік тому конкретно лаявся доктор наук, біолог (?) Анатолій Дьяченко (здається, я нічого не переплутав). Так він був куди переконливішим. Тра пошукати.