Зеновій Сірик: «Львів не має інвесторів для побудови стадіону»
27.02.2008
Серед міст, що прийматимуть чемпіонат Євро-2012, столиця Галичини пасе задніх
Керівництво мерії не втомлюється запевняти, що процес побудови нового стадіону у
Львові вкладається у всі терміни. Але депутати міськради піддають ці запевнення
сумнівам, маючи на доводи міського голови Андрія Садового свої контрдоводи. Як
виглядає Львів на фоні інших українських міст чемпіонату Євро-2012, які маємо
проблеми у цьому процесі і як можна вирішити? Про це кореспонденту «Леополіса»
розповів депутат Львівської міської ради Зеновій Сірик.
– Які найбільші проблеми з Євро-2012 на сьогодні маємо?
– Це гроші, а точніше, їх відсутність. Львів має суттєві відмінності в підходах до
вирішення проблем, ніж Дніпропетровськ, Донецьк і, зрештою, Київ. Ці міста
вирішили питання стадіонів просто – в кожному є місцева футбольна команда, яка
членом ФФУ, відповідно вона і має вирішувати цю проблему. Там стадіони будують
коштами місцевих футбольних клубів, а мерія допомагає. Чи хоче керівництво цих
футбольних клубів отримати прибуток від будівництва стадіонів? Певно, що ні. Бо
жоден вид спорту в Україні не є сьогодні прибутковим. Але власники клубів
підтримують спорт, бо відчувають у цьому потребу. Зрештою, це престижно. Іншого
шляху для підняття і розвитку спорту нас немає. Сучасні стадіони є засобом
забезпечення нормальних умов для гравців своєї футбольної команди.
– Але міський голова Львова каже, що Донецьк і Дніпропетровськ, які почали раніше
будувати стадіон, тепер мають із ними проблеми, оскільки не врахували
європейських вимог безпеки.
– Так, Донецьк і Дніпропетровськ стартонули набагато швидше зі своїми проектами,
і зараз їм треба на ходу перебудовуватися. Але це робочі моменти, з якими вони
впораються. Чи міг Львів піти шляхом Донецька і Дніпропетровська? Думаю, так. Але
питання вперлося в особистості, як у старому анекдоті: чому посварились Андрій
Іванович і Петро Петрович? А суть конфлікту Садовий-Димінський проста. Димінський
був основним партнером головного суперника Садового на виборах мера Василя
Куйбіди. Тому це психологічне протистояння триває досі. А заручниками цього є
громада міста. Мені особисто, як і більшості львів’ян, глибоко байдуже, хто саме
будуватиме стадіон і отримуватиме від цього можливі прибутки. Але ні я, ні
будь-хто не хоче стати заручником чиїхось персональних амбіцій. Більш зріла влада
могла би наступити на горло своїм амбіціям, бо святий обов’язок львівського мера
– змусити бізнесменів вкладати гроші в інфраструктуру, а не протидіяти цьому. Усе
це підтверджує сумну здогадку – теперішня команда не здатна вирішувати системні
завдання. Навіть будучи в опозиції, вони не спромоглися на системну критику і
критикували лише проблеми ЖКГ. А реалізовувати системну стратегію – тим більше
не спроможні.
Можна було б не будувати новий стадіон, а реконструювати «Україну». Я прихильник
цієї ідеї, оскільки цей стадіон – не просто місце, де грають у футбол, копають
м’яча. Це для Львова місце історичне. Якщо подивитися на історію багатьох клубів,
то вони намагаються культивувати такі місця. Наприклад, стадіон Уемблі у Лондоні
– це не просто спортивна арена, а історія англійського футболу, там є певна аура.
Хто душею вболіває за футбол, розуміє це.
– Експерти УЄФА сказали, що Україну недоцільно реконструювати – з економічної
точки зору.
– Правильно сказали. За гроші, які треба вкласти в реконструкцію «України», можна
збудувати новий стадіон. Це сума порядку 200 мільйонів гривень. Але президенти
футбольних клубів будують стадіони не для свого зиску. Значить, вкладуть більше
ніж треба, витратять стільки, скільки треба, аби привести стадіон до вимог УЄФА. Не
економічна доцільність і не прибутки ними керують.
– Чи стадіон «Україна» за розмірами відповідає вимогам УЄФА?
– Звичайно, він має близько 30 тисяч місць («Альпіна» хоче будувати на 33 тисячі),
можна ще один ярус надбудувати – чаша дозволяє. Але міська влада не змогла
залучити внутрішніх інвесторів, не змогла домовитися з клубом «Карпати» або з
іншим внутрішнім інвестором. Це основна причина зволікання з побудовою стадіону.
Бо містобудівна рада таки затвердила проект реконструкції стадіону «Україна»,
який розробив ФК «Карпати».
Зараз футбольний клуб «Карпати» буде реконструювати стадіон «Україна». Вони вже
поміняли газон, зробили дренаж, підігрів. Якщо «Карпати» своїми коштами
реконструюють стадіон для свої потреб, чи будуть вони використовувати новий
стадіон? Тоді що ж буде у нас після Євро-2012 на новому стадіоні?
– У мерії кажуть, що демонтують там 18 тисяч крісел, а на їх місці розмістять
офіси.
– Це тільки підтверджує побоювання, що від цього стадіону нічого не залишиться.
Крім того, місце на Стрийській – Кільцевій вибрано не найкраще, воно обтяжене
конфліктом із ВАТ «Зеленбуд». Справа в суді… Поки суд не завершиться, думаю,
будівельні роботи не почнуться.
– Ви сказали, що на новий стадіон немає грошей. Але мер казав на сесії, що
«Альпіна» дала всі гарантії, що знайде гроші на інвестиції.
– Як з’ясувалося з угоди, фірми «Імпленія» і «Альпіна» є проектантами і
будівельниками, а не інвесторами. Невідомо, якими будуть наслідки оскарження
фірмою «Імпленія» результатів конкурсу в обласну прокуратуру. Дивно, чому міська
влада не зацікавилася фірмами (а їх близько 15-ти), які брали участь у конкурсі на
реконструкцію стадіону у Варшаві? А ми тим часом вибираємо поміж півтора фірмами,
і то з тими, з ким міський голова зустрічався особисто. Чому він не зустрічався з
тими шістнадцятьма фірмами, які брали участь у польському конкурсі?
Використовувати для побудови стадіону бюджетні кошті – нереально. Львів зі своїм
бюджетом 1,5 мільярда гривень, з яких мільярд – це зарплата учителів і лікарів,
опинився сам на сам з проблемою будівництва стадіону, вартість якого – близько 500
мільйонів гривень.
– Андрій Садовий озвучив запасний варіант – якщо грошей не буде, мерія візьме
позику в банку на 10-15 років під невеликий відсоток.
– Є такий варіант. Андрій Іванович зробить те, що він вміє найкраще – позичить
гроші. Тобто міський бюджет позичить в якогось банку 500-700 мільйонів, ми проведемо
Євро-2012, а віддавати гроші вже буде не Андрій Іванович.
Розмовляла Юлія Ліщенко, Високий замок |