Рост - 25-12-2007 у 23:17
Недавно перевтомився від різного читання розумних книжок, захотілося прочитати
просто щось легке. А ще з дитинства мене мучила одна незавершена справа - колись я
читав "Понеділок починається в суботу" Стругацьких, але в книжці, взятій в
бібліотеці бракувало декілька кінцевих сторінок. Тобто, тоді, до свого юнацького
розпачу, я книжку не дочитав 
Вирішив
виправити
Так от, в книзі формується потужна, кажучи модними на сьогодні термінами,
мислеформа працьовистості. Описуються люди, захоплені своєю справою, які навіть
перед новорічними забавами віддають перевагу роботі. Навіть мені заздрісно
стало, бути таким захопленим власною справою. І не суть важливо, все там правда про
тогочасні реалії, чи ні, але десь у свідомості, чи то підсвідомості мого покоління,
покоління моїх батьків (а ми всі на цьому виховувались, телеканалів то було аж 3
штуки і всі радянські, ну і ще кому повезе - пару польських - мені не везло, відео ще
не було поширене, іноземна література - офіційні видання) відкладена ота
працьовитість, відповідальність, порядність. Не те, щоб у всіх, але таки має місце
бути.
І ось що засмучує - який нинішній твір не візьми, з популярних, доступних для
широкого загалу масових продуктів, всюди пропагується лінивство, гроші на халяву
і т.п.
Мене ось мучить думка - може таки щось хороше приховалось від моєї уваги? Може таки
є літературні, чи інші твори, які вчать чесно працювати, якщо не на спільне благо,
то хоча б на власне/родини? Вчать бути задоволеним роботою, горіти до неї
інтересом? Чи як?
Люда - 26-12-2007 у 00:34
Я торохи не в тему. Можна?
Справді, як на мене, дуже не вистачає творів, не тих, що колись писалися, а "модних",
розповсюджених, які б давали здорову мораль, нормальні цінності, розумні моделі
поведінки...
Може, варто згадати, хоча б для себе, книги, які змогли донести до читача такі
непрості речі, про які хочеться поговорити і які хотілося б, щоб прочитали інші.
Втім, на те слово Роста.
А ще мені дуже-дуже подобаються Стругацькі, майже всі речі - якісь дуже не схожі
одна на іншу і з дивовижно чесними думками, дивними ситуаціями, парадоксами,
формулюваннями, які залишаються в пам’яті і примушують їх обдумувати, щось для
себе відкриваючи...
Нещодавно згадувала в розмові їх "Стажорів" - річ, яку Стругацькі самі не дуже
любили, бо визнавали, що заради надрукування внесли в неї багато замовного,
нерідного. Можна тільки здогадуватися, яка вона могла б бути насправді, але навіть
такою купа моментів вразили мою, тоді юнацьку, свідомість, примусивши задуматися
над деякими ситуаціями. Зокрема, критика примітивного героїзму, "йти вперед за
будь яку ціну" - і натомість, безцінність вміння повертатися - зберігши себе, людей,
здобуту інформацію. Гімн першопроходців, де приспівом раптом стає рядок "но если
бы ты не вернулся назад, то кто бы пошел вперед". Роздуми Жиліна про романтику
космосу і відчуття своєї необхідності на Землі, які зріють поступово...
Розділ "Тахмасиб"Польза інструкций" - Тут справді сидиш і думаєш. Ні, про
інструкції їх потрібність чи шкідливість писалося багато. Але так легко,
динамічно і саме з-за незакритого питання, суперечливості моралі - так яскраво -
мені не зустрічалося.
Тобто, там і любов до праці, захоплення своєю справою, і слова про те, що плакати
не соромно, і роздуми про ймовірне і неймовірне, чесне і неправдиве- раптовими
історійками і замальовками, фінал, який так не вписується в бравурність основного
тексту і примушує все перечитати ще раз...
Росте, я дуже відступила від твоєї теми, чи ні? Якщо так - перепрошую.Ти мав не
увазі тільки розповсюджені зараз твори чи взагалі?
Рост - 26-12-2007 у 09:37
Так, саме про нинішні твори я писав. Є така річ, як актуальність. Як би про це
сказати краще? Ну от, наприклад, візьмемо музикантів. Той самий Ронан Хардіман,
Майкл Флетлі, Блекмор Найт та навіть Руслана - їх твори базуються на народному
фундаменті, одягом якому служить сучасна ритміка, оранжування. Але без цієї
основи звучання не було б таким ... глобальним, проникаючим дуже глибоко.
Звичайно, є багато книг, де викладені всі цінності, які варто сповідувати в житті,
деякі настільки насичені інформацією, що доводиться читати по десять раз і тільки
після того починаєш розуміти, що ти готовий нарешті їх прочитати Але я вів мову про книги для широкої аудиторії,
які читали б, замість перегляду блокбастерів, серіалів, дурнуватеньких та
присолоджених детективів студенти, домогосподарки, інженери, бізнесмени...
ПС. Стажорів я теж, ще коли в школі вчився, декілька раз прочитав Саме про такі твори і пишу, де в легкій,
популярній, актуальній для сьогоднішнього дня формі подавались хороші моделі
поведінки.
Не хочеться думати, що суспільство настільки деградувало, що віддасть перевагу
чомусь на кшталт Гаррі Потера, чи Донцової з компанією...
tysovska - 26-12-2007 у 09:53
І зараз є українські сучасні твори, які сповідують вічні цінності. Скажімо,
детективи Олексія Волкова - у нього нещодавно вийшли книжки "Переможець отримає
все" (трохи нуднувата повість, як на мене, там би початок вполовину скоротити) і
"Лікарня на відлюдді". Оця "Лікарня..." - про хірургів, повністю занурених у свою
справу. Так, книжка має трохи детективний сюжет, але насправді вона про людей,
якими Україні варто пишатися, а молоді треба наслідувати. От би за такою книжкою
зняти наш власний "ER"!
І подібні книжки - не такі вже й поодинокі випадки. Просто у нас настільки слабко
розвинений книжковий ринок, а особливо - книжковий інформаційний простір, що ми
просто не знаємо, не помічаємо таких авторів. А натомість на хвилі популярності
виноситься нагору яка-небудь чергова пиятика, від яких уже всіх просто верне.
Люда - 26-12-2007 у 10:49
Ну, споживачів дурнуватих серіалів і солоденьких детективів, на мою думку,
виправити навряд чи вдасться. Вони й у "війні і мирі" будуть шукати докази
"блакитності" П'єра та додумувати еротичні сцени з НР. Буду рада, якщо мене
переконають у зворотньому 
А щодо читання - тут ще розділяється дуже сильно підлітково-молодіжна книга та
те, що читають дорослі люди.
Молодь зараз чита мало (за невеликим вийнятком). І чтиво її специфічне. Не давно
зустріла фразу, як на мене, досить характерну, приблизно так: "На запитання
батьків, що я зараз читаю- промовчала. Не можу ж я сказати, що читаю блоги - не
зрозуміють." Ще є розповсюджені книхки, які читати - модно, бо всі їх читають...
Я не вбачаю нічого шкідливого в Гаррі Потері - принаймні, перші 6 книжок мені
подобаються. Залишивши питання релігійності (яке свідомо не чіпає сама Ро : "я не
сказала "да", милорд - вы не сказали "нет"") вважаю, що там знайдеться багато
корисного: і те, що розумним бути не тільки не соромно, а й класно, і цінність
дружби, і непересічність стосунків, милосердя, сприйняття самобутності тих, хто
не може бути, як інші. Те, що справжній друг не тільки каже правду в очі, але заради
друзів може чинити їм в супротив. Питання довіри-недовіри, підліткових криз,
тощо...
Ніхто не відміняв Толкіна. Там взагалі, для кожного - свій рівень. Але
найголовніше - віра в добро понад усе, в самих тяжких і безнадійних випадках...
Можливо те, чого зараз всім так не вистача.
Олді - цікава штучка, дуже модна. Сильнющий стимул розширяти свій кругозір,
займатися самоосвітою, розвивативати інтелект, щоб кравще зрозуміти примхливі
тексти. І ще - прихована або явна неоднозначна мораль. Чомусь після їх творів
хочеться подумати над собою і життям і чинити на краще...
Фентезюшки россіянки Елеонори Раткевич - були розповсюджені якийсь час серед
знайомої молоді і продовжують періодично "спливати" то там то сям. Людяні, дуже
людяні твори. Добро, гумор, любов до своєї роботи, чесність і вірність, пошук -
після читання настрій просто сонячний.
Я просто інколи спілкуюсь з одним молодіжним клубом - маю приблизне уявлення, що
читають. І просто, шо вони щось читають - вже дуже добре.
Є бажання - пошукаємо інших книжок чи поговоримо про ці 
Щодо дорослих - читання сильно залежить від оточення, маленьких субкультур
побутового рівня, де обертаються ці люди. Дівчатка в гуртожитку читають еродичяну
літературу (часто, на користь ),
бухгалтерський колектив мріє над жіночими романами і Донцовою. Любителі сучасної
творчості кіпляють книги "Кальварії", споживають стеми...
В моєму оточенні прокотилася хвиля Джейн Остін. "Нове- це добре забуте старе"
Зараз, схоже, йде хвиля Прачетта - посміємося над штампами і стереотипами, але
будемо людьми - і обов’язково хороший фінал 
Тож як обговорюватимемо - просто викладатимемо, хто що прочитав з коротким резюме
і "мораллю"; обговорюватимемо загальне "падіння нравів" та інтелектуальне
зубожіння чи, за бажання, спробуємо поговорити про конкретні книги, їх аудиторію і
думки з цього приводу через призму власного сприйняття?
Що скажете, модераторе?
tysovska - 26-12-2007 у 13:07
До речі, ще дві чудові книжки, зі сторінок яких постають люди, залюблені у свою
справу, - "Ти чуєш, Марго?" і "Варфоломієва ніч" авторства Марини Гримич. Поминаючи
те, що Марина Гримич, на мій погляд, одне з найяскравіших літературних відкриттів
останніх років, згадані книжки - саме той формат, про який ми говоримо: на подібних
книжках вчаться і людяності, і патріотизму.
Рост - 26-12-2007 у 17:16
Мені подобається, що саме на таку прагматичну стежку повернула наша розмова.
Думаю, було б дуже цікаво започаткувати тему, в якій скласти такий собі список
творів для читання/перегляду/прослуховування. Обмеження - твори повинні бути саме
в контексті цієї теми. Тобто, повинні описувати формування в людях справжніх
цінностей: доброти, працьовитості, поваги, жертовності, людяності, розуму...
Виношу на розгляд пропозицію. Якщо буде згода (бо сам я того ніяк не потягну), я
створю тему, в якій можна буде за визначеним шаблоном вносити свої рекомендації
щодо того чи іншого твору. А потім, коли назбирається певна кількість "пропозицій",
вони, уже відсортовано за розділами, будуть викладатись кимось з модераторів (з
цим ми уже розберемось ) в закритій для
дописів темі.
Робимо?
tysovska - 27-12-2007 у 12:43
Як на мене, прекрасна ідея.