Форум Рідного Міста - Приїзд в Україну патріарха Кирила та створення помісної УПЦ

Приїзд в Україну патріарха Кирила та створення помісної УПЦ

Сергій Натальчук - 27-7-2009 у 18:25

Сьогодні до України приїхав патріарх московський і всієї Русі Кирил. Він проведе служби у декількох визначних святинях України: Києво-печерській, Святогірській та Почаївській лаврах.
Я чув, що президент у розмові з Кирилом знову буде підіймати тему відділення УПЦ від Москви та утворення помісної УПЦ.
Як ви думаєте, що з цього вийде і чи потрібно взагалі Україні автокефальна ПЦ?
Я гадаю, що із розмови Ющенка і Кирила нічого суттєвого не вийде:поговорять і кожен залишиться при своїй думці і намірах.
А що стосується створення помісної УПЦ, то я вважаю, що для суверенності та соборності України це дуже важливо. Також, має відновитися історична справедливість. УЦ повинна бути автокефальною та підпорядковуватися лише Вселенській церкві як це було із самого початку.

Соломія Федушко - 27-7-2009 у 18:33

УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ застерігають Патріарха Кирила від політичних заяв
http://zik.com.ua/ua/news/2009/07/27/190065

Андрій Пелещишин - 30-7-2009 у 08:19

Протягом візита Патріарха кілька раз звучала тема, що в Чехії є канонічна помісна православна церква (з 70 тисячами прихожан - українців-русинів), а в нас нема. Патріарх сказав, що це не аргумент.
А от цікаво, чому би нашим православним церквам, які прагнуть канонічної самостійності, взяти не скористатися Чеською церквою? Взяти і всім дружно перейти під неї.

Сергій Натальчук - 31-7-2009 у 17:02

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Протягом візита Патріарха кілька раз звучала тема, що в Чехії є канонічна помісна православна церква (з 70 тисячами прихожан - українців-русинів), а в нас нема. Патріарх сказав, що це не аргумент.
А от цікаво, чому би нашим православним церквам, які прагнуть канонічної самостійності, взяти не скористатися Чеською церквою? Взяти і всім дружно перейти під неї.

Та ну, єрунда...навіщо нашій церкві-матері кудись і під когось переходити? В нас церква найдавніша-первоначальниця всіх церков східних слов*ян. Нам потрбно встановити історичну справедливість, а це утворення єдиної автокефальної УПЦ!

Павло Дудра - 14-8-2009 у 21:55

Здається пізно...

Говорити про автокефалію для України..
Для більшості України

І не справа у московській церкві...

Статистика.

Кількість баптистів,Єговістів.. і т.д Вже стала більша за решту..

В той час,коли православні "ділились",вони активно агітували... :baddevil:

Іван Андрєєв - 27-3-2010 у 15:36

Обрав варіант: "Геть розкольників", "Так" УПЦ МП!
Особисто я ходжу до української православної церкви московського Патріархату. Бо вони залишаються вірними традиціям, і не перекладають молитви на сучасну мову, а продовжують богослужіння на церковно-слов’янській. Де б ти не був, коли заходиш до Orthodox church (особисто я бував у Болгарії, Румунії, Росії, Білорусії і Сербії) і чуєш все ту ж рідну мову наших пращурів ти розумієш, що церква об’єднує усіх людей, незалежно від їх національності, адже перед Богом усі ми рівні.

Наведу цитату одного батюшки (Kazan Diocese):

Цитата:

Церковно-слов'янська мова - це царська, священна мова, що спеціально існує тільки для молитов і текстів Писання. Як не можливо стати перед царем у нього на прийомі або бенкеті в робочім повсякденнім одіянні, так неможливо стати перед Царем царів - Богом з мовою повсякденного життя, на якім ми лаємося, говоримо про суєтне і т.п. Церковно-слов'янською мовою не розмовляють, а тільки моляться! Вона незрівнянно багатше розмовної російської, української, болгарської, і т.п. й краще пристосована до вираження духовних предметів і переживань. Наприклад, сучасна українська мова має три часи, а церковно-слов'янська - шість.

Андрій Пелещишин - 27-3-2010 у 15:59

Так "рідну мову" чи "царську, священну мову"?
Моя, дуже глибоко особиста думка - Господь знає всі мови. А про неможливість стати перед Господом з мовою повсякденного життя - це взагалі щось суперечливе християнству.

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 03:18

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
...неможливість стати перед Господом з мовою повсякденного життя - це взагалі щось суперечливе християнству.

Світова релігія - Християнство складається із трьох основних конфесій: Католицизм, Православне християнство й Протестантизм. І якщо вашій душі ближче саме третя конфесія - то ніхто вам не заважає приймати їх точку зору в цьому питанні.

Андрій Пелещишин - 28-3-2010 у 10:22

Звідкіля тут взялося протестанство? Хіба нема православних конфесій, що моляться справді "рідною", а не "царською" мовою?

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 13:02

Ваша правда, такі течії Православ’я існують (російська православна автономна церква, білоруська автокефальна православна церква, болгарська та румунська церкви старого стилю, македонська православна церква, українська автокефальна православна церква, українська православна церква київського патріархату, etc) проте вони не канонізовані.

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 13:29

...Щодо вашого ж зловживання прикметником "царський", то знайте, не про того царя йдеться мова. Мається на увазі "царствіє нєбєсноє".

Андрій Пелещишин - 28-3-2010 у 13:30

Якась вибірка неповна. Як щодо інших церков? Грузинської православної наприклад? Там якою мовою моляться?

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 13:42

Молитися дома та звертатися до Бога із проханням можна на якій завгодно мові. А ось богослужіння в Грузії проводять стародавньогрузинською. Не сучасною. І вона навіть більш відрізняється від сучасної грузинської, ніж старослов’янська від української, адже Грузія прийняла християнство на шість століть раніше від Русі.

P.S. Грузинська православна церква канонізована.

Андрій Пелещишин - 28-3-2010 у 14:38

Я тому і навів приклад грузинської церкви, бо вона канонізована. От вони і моляться своєю історичною народною мовою, а не якоюсь "царською". Зазначу правда, що в вікіпедії сказано просто що в ГПЦ мова грузинська, але може вікіпедія і не авторитет, тут судити не буду. Але те, що ситуація принципово різниться від нашої - факт.

Тепер щодо мови. Давайте таки визначимося, що не так у молитві сучасною українською мовою. І якою мовою молитися. Який правильний варіант:
1.сучасна українська;
2.давніша мова народу;
3. церковно слов'янська.
??
Перший варіант, я так розумію, для православних Ви відкидаєте.
Лишаються другий та третій, вони не тотожні.
У наведеній вище вами цитаті слушно написано, що "Церковно-слов'янська мова - це царська, священна мова, що спеціально існує тільки для молитов і текстів Писання" (так воно і є, ця мова для східно-слов'янських народів ніколи не була розмовною - "народною").
Тобто ця цитата суперечить сказаному Вами "чуєш все ту ж рідну мову наших пращурів" (у своїх словах фактично ви стали на позицію другого варіанту).

І ще одне. Як розуміти ось це -

Цитата:

Глава Русской православной церкви патриарх Кирилл пожелал украинскому народу единства. Он прочел несколько срок на украинском языке из Молитвы за Украину.

http://korrespondent.net/ukraine/events/1050954
в контексті

Цитата:

Особисто я ходжу до української православної церкви московського Патріархату. Бо вони залишаються вірними традиціям, і не перекладають молитви на сучасну мову, а продовжують богослужіння на церковно-слов’янській.

ну або в контексті

Цитата:

. Як не можливо стати перед царем у нього на прийомі або бенкеті в робочім повсякденнім одіянні, так неможливо стати перед Царем царів - Богом з мовою повсякденного життя, на якім ми лаємося, говоримо про суєтне і т.п

Взагалі на сайті УПЦ МП є досить хвалебна стаття про автора "Молитви за Україну", і там нема ні слова, що ця молитва не на церковнослов'янській. Навпаки, там сказано

Цитата:

«Боже великий єдиний, нам Україну храни». Хто хоча б раз у житті не чув цього гімну-молитви за Україну, зміст якого проникає до глибини душі кожного, бодай навіть мало свідомого, українця.

http://orthodoxy.org.ua/uk/tsey_den_v_istorii/2006/08/17/3285.html

Але якщо чесно, по ваших вибіркових відповідях у мене склалося враження, що Вам в цій дискусії не так важливо дотриматися певної внутрішньої логіки, скільки заперечити можливість молитися в православних церквах українською мовою.

Андрій Пелещишин - 28-3-2010 у 15:05

Ну і ще вдогонку цитата про можливість використання сучасних мов в богослужіннях Російської Православної церкви

Цитата:

Принципиально вопрос допустимости русского языка в богослужении был решен Отделом о богослужении, проповедничестве и храме Поместного Собора Российской Церкви 1917/18 годов положительно: «Заявление какого-либо прихода о желании слушать богослужение на общерусском или малороссийском языках в меру возможности подлежит удовлетворению по одобрении перевода церковной властью»

Ну і про ситуацію в УПЦ МП окремо:

Цитата:

С учетом указанных обстоятельств Блаженнейший митрополит Владимир благословил переход на украинский язык в случае, если 2/3 прихода проголосует за это

І насправді РПЦ досить терпима до використання не церковнослов'янської

Цитата:

Локальной особенностью Черновицко-Буковинской епархии УПЦ МП является наличие приходов, служащих (с благословения митрополита Онуфрия) на румынском языке.

і ще

Цитата:

Интересной представляется практика многонационального прихода храма во имя Всех Святых в Лиссабоне. По словам его настоятеля, игумена Арсения (Соколова), на Божественной Литургии Апостол читается на трех языках (русском по Синодальному переводу, португальском и молдавском), Евангелие — на двух (русском и португальском), Евхаристический канон читается на церковнославянском или португальском, Молитва Господня читается всеми присутствующими по-славянски, затем один представитель каждой национальности читает ее вслух на своем языке (что дает чтение на португальском, молдавском, грузинском, белорусском, украинском, эфиопском и сербском языках). «Мир всем» после молитвы Господней говорится на грузинском, заамвонная молитва читается по-украински24.

Усі зазначені цитати взяті з одного джерела
http://mineya.ru/articles/87-liturgy-languages.html Автори ерей Феодор Людоговский, МДАиС, диакон Максим Плякин,
І всі цитати стосуються ситуації в РПЦ та УПЦ МП.

Юрій Сєров - 28-3-2010 у 15:05

У Києві вже була Церква вже тоді, коли по території сучасної Москви бігали вовки і ведмеді, то ж мені незрозуміла логіка, що МП чимось кращий за КП.
Мова в даному випадку - не головне.
Я б краще звернув увагу не ГеБешну сутність провідників московської церкви.

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 15:27

Даруйте, пане Андрію, але тут я з вами не погоджуюся.
1)Я не маю таких повноважень, щоб вирішувати на якій мові ПРОВОДИТИ БОГОСЛУЖІННЯ у церкві.
2)Моя особиста логіка закінчується у першому ж меседжі, де я писав про те, чому саме я обрав для себе УПЦ МП. Далі я лише описую позицію канонізованої церкви.
3) Знову таки, виходячи лише з позиції канонізованої церкви є різниця між такими поняттями як: звертання до Бога у повсякденні, домашня молитва, національна молитва (або молитва-гімн) та молитвами на церковному богослужінні.
4)Це вже моя особиста логіка: Християнство прийшло до Русі, в славне місто Київ, і говорили наші пращури тоді зовсім не на українській мові. Пробачте, але я бачу в православних текстах і, наприклад у літопису "Повѣсть временныхъ лѣт" більше спільного в мові, бо ані нашою з вами солов’їною, ані поганою москальською тоді ще не пахло.
5) Моя позиція стосовно сучасної мови на богослужінні може змінитися тільки разом з позицією Вселенської Православної церкви.

Андрій Пелещишин - 28-3-2010 у 15:40

Ваші особисті погляди коментувати чи дискутувати нема потреби, на те вони особисті.
А щодо

Цитата:

2)Моя особиста логіка закінчується у першому ж меседжі, де я писав про те, чому саме я обрав для себе УПЦ МП. Далі я лише описую позицію канонізованої церкви.

то мушу зазначити, що я також описую позицію тої самої канонізованої Російської православної церкви в частині її толерантного ставлення до національних мов у богослужінні.
Там за тим лінком, до-речі, ще багато цікавого, наприклад визнання, що насправді існує фактично три різні церковні мови, на яких ведеться служіння.

Цитата:

Этими тремя группами (староцерковнославянский, новоцерковнославянский и редактированный новоцерковнославянский) практически исчерпывается употребление в богослужебной практике редакций славянского языка. При этом в лоне РПЦ МП существуют приходы, чей литургический язык отличен от славянского.

Цікаво, чи прихожани конкретного приходу знають на якій саме версії ведеться служба?

PS на Форумі заборонено образливі вислови в адресу інших національностей, зокрема росіян. Прошу утримуватися.

Іван Андрєєв - 28-3-2010 у 22:37

На офіційному сайту української Православної Церкви є цікава стаття Блаженнішого Митрополита Володимира: Церква в Україні така, яку їй дав Господь. Ось лінк:
http://orthodox.org.ua/uk/intervyu/2006/10/04/545.html

Сподобалось дуже доцільне питання Василя Анісімова до Митрополита:

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Василь Анісімов
Але ж наші розколи - політичні. Вони виникли в результаті політичного тиску, як це було з УАПЦ, або протизаконних дій і свавілля влади. Генеральна прокуратура двічі намагалася зняти з реєстрації УПЦ КП як незаконно створену організацію, і кожного разу влада (президент Кравчук і президент Кучма) не дозволяли цього. Чому в Болгарії влада, яка здійснила церковний розкол, виправила свої помилки (у розкольників не тільки відібрали незаконно використовуване майно, але й навіть заборонили називатися Православною Церквою), а у нас не бажає цього робити?

Відповідь Митрополита читайте на сайті.

Dmy - 29-3-2010 у 01:46

Одному мені здається, що "это ж-ж-ж неспроста"?

Павло Жежнич - 29-3-2010 у 12:22

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Іван Андрєєв
Обрав варіант: "Геть розкольників", "Так" УПЦ МП!
Особисто я ходжу до української православної церкви московського Патріархату. Бо вони залишаються вірними традиціям, і не перекладають молитви на сучасну мову, а продовжують богослужіння на церковно-слов’янській. Де б ти не був, коли заходиш до Orthodox church (особисто я бував у Болгарії, Румунії, Росії, Білорусії і Сербії) і чуєш все ту ж рідну мову наших пращурів ти розумієш, що церква об’єднує усіх людей, незалежно від їх національності, адже перед Богом усі ми рівні.

Які традиції зберігає УПЦ МП (РПЦ)? Знову звернемося до Вікіпедії (не знаю на скільки це джерело в цьому питанні авторитетне) - сторінка про Російську православну церкву.

Цитата:

Історія РПЦ
Історію РПЦ розпочинають від хрещення Руси у 10 ст. Проте існування цієї Церкви починається після нападу монголів на Київ 1240, коли загинув київ. митр. Іосиф, а 1299 київ. митр. Максим перенісся до спокійніших країн на півн., до Володимира над Клязьмою. Наступні митр. перебували у Москві, що стала центром держ. життя Московщини, пізніше Росії. Разом із зміцненням Московщини, її митр. намагалися позбутися залежності від Константинопольського патріарха, у юрисдикції якого й далі залишалася Київ. митрополія.

Відрив РПЦ від Грецької православної церкви
1448 у Москві було поставлено митр. Іону без порозуміння з константинопольським патріархом, а ще через 10 рр. моск. собор виразно маніфестував відрив РПЦ від Києва. Це було виявом довгого існування двох окремих сх.-слов. церков-митрополій: Київ. (укр.-білор.) і Моск. (рос.). Наступник Іони Теодосій вже іменувався «Моск. (а не „Київ.“) і всієї Руси».
Порвавши зв'язок з центрами сх. християнства моск. Церква щораз більше ставала знаряддям держ. влади. У кін. 15 ст., коли Москва звільнилася від підлеглості татарам, створюється концепція, що Москва — це спадкоємець давнього й нового Риму — Царгороду та охоронець чистоти православія. Цьому сприяли також упадок Константинополя у 1453, а ще перед тим спроба поєднання Сх. і Зах. церков (Фльорангійська унія 1439), коли в Москві не прийняли прихильника унії, київ. митр. Ісидора. Виявом цієї концепції була теорія III Риму (Москви), зформульована в писаннях псковського ченця Філофея, про те, що всі правос. землі тепер зібрані під владою єдиного правос. моск. царя; що два попередні Рими впали, третій, Москва, стоїть, а «четвертому не бути». Царя почали вважати за гол. Церкви, що особливо виявилося, починаючи з царювання Івана Грозного.

Сворення патріархату РПЦ
1589 РПЦ стала патріархатом, але це не змінило її залежності від царської влади. Десятий з рос. патріархів (Адріян) помер 1700, після нього нового не поставлено, і понад 200 pp. РПЦ не була патріархією. 1721 патріархат РПЦ замінено Духовною Колегією («Святейший Правительствующий Синод»). Це завершило формальну деградацію РПЦ, яка стала держ. інституцією, що діяла під зверхністю й за «указом» царя (імператора). Контрольною інстанцією Синоду був його обер-прокурор, світський держ. достойник, що його називали «царським оком». Щойно 1917 РПЦ позбулася, але на дуже короткий час, підлеглості світській владі.

Експансія РПЦ
У своїй експансії, РПЦ, використовуючи політ. могутність держави, поширила свої впливи на єпархії Київської митрополії, особливо після Переяславської угоди 1654. Київcька митрополія боронилася проти цього, воліючи залишитися в юрисдикції Константинопольського патріарха. Проте 1686 приєднання Київ. митрополії до Москви стало доконаним фактом. Освічене духовенство спроваджувано з Київ. митрополії до Москви, пізніше — до Петербургу, де воно працювало у церк. адміністрації, шкільництві, проповідництві тощо. Місіонери РПЦ охрищували інородців на півн. і півд.-сх. Евр. Росії та у Сибіру. РПЦ поширила свої впливи і на Америку, де з 1870 існує єпархія єп. алеутського і аляскивського.

Зауважте: з 1700 по 1917 РПЦ не мала патріарха, тобто РПЦ сама порушила принцип строгої ієрархії, якого дотримуються не тільки християнські церкви.
Крім того у цій статті нема подробиць щодо визнання Московської православної церкви Константинополем фактично через шантаж фізичної розправи над Вселенським патріархом.

Павло Жежнич - 29-3-2010 у 12:52

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Звідкіля тут взялося протестанство? Хіба нема православних конфесій, що моляться справді "рідною", а не "царською" мовою?

Крім Грузинської церкви також є:
1) Вірменська апостольска церква (богослужіння вірменською мовою)
2) Коптська православна церква (богослужіння арабською та коптською)
3) Ефіопська православна церква (до 1959 була частиною Коптської православної церкви)
4) Еритрейська православна церква (була частиною Ефіопської православної церкви, стала автокефальною після отримання Еритреєю незалежності в 1993 році)
5) Сирійська православна церква (богослужіння арабською та старосирійською)

Павло Жежнич - 29-3-2010 у 13:19

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Іван Андрєєв
Наведу цитату одного батюшки (Kazan Diocese):
Церковно-слов'янська мова - це царська, священна мова, що спеціально існує тільки для молитов і текстів Писання. Як не можливо стати перед царем у нього на прийомі або бенкеті в робочім повсякденнім одіянні, так неможливо стати перед Царем царів - Богом з мовою повсякденного життя, на якім ми лаємося, говоримо про суєтне і т.п. Церковно-слов'янською мовою не розмовляють, а тільки моляться! Вона незрівнянно багатше розмовної російської, української, болгарської, і т.п. й краще пристосована до вираження духовних предметів і переживань. Наприклад, сучасна українська мова має три часи, а церковно-слов'янська - шість.

1) Майже 2 тисячі років ніхто не розмовляв на івриті, і використовували його тільки у для передавання релігійних текстів (до цього він був розмовною мовою). Але на початку 20 ст. цю мову пристосували до розмовної, і зараз це - офіційна мова Ізраїлю. Створення цієї нової держави після 2 світової війне не мало б такого успіху для євреїв, якби не було поєднання розмовної мови з мовою релігії (а були такі ж твердження, що іврит - це "священна мова, що спеціально існує тільки для молитов і текстів Писання").
2) Чим церковно-слов'янська мова багатша від сучасних розмовних мов? Навпаки бідніша, бо нею не можна виразити все те, що можна сучасною мовою (банально слів бракує, і це підтвердив той же іврит, для відродження якого прийшлося придумувати багато слів для позначення нових понять). А щодо наявності/ненаявності часів, то сучасна українська мова фактично має ті ж 6 часів, просто зараз класифікація інша: 3 часи (минулий, теперішній і майбутній) помножте на 2 види (доконаний і недоконаний).

Іван Андрєєв - 29-3-2010 у 19:48

Любі друзі, в мене складається враження, що ви мене хочете переконати в необхідності українізації Богослужінь. Так от, це не мені вирішувати, і ні жодному з нас. Дай Боже, щоб і політики в цю справу не втручались.
Особиста думка: розкол ніколи не породить єдність. І якщо на наступному помісному Соборі буде прийнято рішення про відділення УПЦ від Московського Патріархату то це породить лише черговий етап хаосу. Позиція духовенства з східних областей і центру з цього приводу, гадаю і так зрозуміла, тому ясно, що вони залишаться під МП (разом з паствою).
Зацитую слова одного закарпатського батюшки:

Цитата:

Для нас, русинов, Москва – не отец, но и Киев нам не мать. Поэтому если Киев пойдёт путём разделения единого церковного пространства, то мы вспомним наше многовековое прошлое, когда в составе Австро-венгерской империи мы, русины, входили в каноническое ведение Сербского Патриарха, а отнюдь не Киевского митрополита.

Хоча, можливо, після того, як нас пошматують на різні митрополії - тоді ми нарешті заспокоїмось і почнемо прагнути до об’єднання? Не знаю, проте дискутувати на цю тему мені вже більше не хочеться. Вважаю, що заклопотаність національно-культурною ідентичністю гарна до тих пір, поки вона допомагає бути християнином. Тому з мене досить.

сумна - 29-3-2010 у 20:18

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Іван Андрєєв
Любі друзі, в мене складається враження, що ви мене хочете переконати в необхідності українізації Богослужінь.

Пане Іване, все було рівно навпаки -- це Ви намагалися у чомусь переконати всіх решта. Але тут навряд чи такий "прозелітизм" пройде, бо у кожного свої переконання і батьківська віра.

Ви пишете, що із Вас досить. Властиво, і зі всіх решти, гадаю, також. Тим більше, що християнину у Страсний тиждень варто зайняти думки іншим.

Павло Жежнич - 30-3-2010 у 12:28

Особисто я нікого ні в чому не переконував, я лише наводив факти, що РПЦ (УПЦ МП є частиною РПЦ) загалом і цитовані тут батюшки зокрема займаються політикою (це фактично не припинялося від початку створення РПЦ), а не Христовою вірою. Русинами називали себе УСІ теперішні українці, а не жменька людей на Закарпатті! А несприйняття богослужіння українською - це надумана проблема знову ж таки з боку РПЦ.
P.S. Як Ви думаєте, якою мовою Ісус Христос робив свої проповіді перед людьми? Я майже впевнений, що тою, якою розмовляли місцеві люди. А спілкувався Христос з представниками різних народів.

Андрій Шпачук - 30-3-2010 у 16:18

Цитата:

А якою мовою Ви Біблію читаєте? І чи все розумієте церковно-слов"янською на Богослужіннях? Якщо це для Вас зрозуміла мова - то нема проблем, але як бути іншим слухачам? Адже, "віра-від слухання", а як слухати, якщо нічого не розуміти?

Лінда Коваль - 30-3-2010 у 18:41

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Жежнич
Особисто я нікого ні в чому не переконував, я лише наводив факти, що РПЦ (УПЦ МП є частиною РПЦ) загалом і цитовані тут батюшки зокрема займаються політикою (це фактично не припинялося від початку створення РПЦ), а не Христовою вірою. Русинами називали себе УСІ теперішні українці, а не жменька людей на Закарпатті! А несприйняття богослужіння українською - це надумана проблема знову ж таки з боку РПЦ.

+1. Остаточно добила мене заява одного з неостанніх (не пригадаю точно, але не нижче єпископа) діячів РПЦ про те, що "Курськ" затонув, бо котрась дружина прокляла свого чоловіка-офіцера, мовляв, посварилася з ним перед тим, як він у рейс пішов, і ось через це сталася така бідося. Політики мені вистачає і в світському житті, у церкві я її мати не хочу. Що ж до царської, парадної мови - маю думку, що до Господа слід звертатися мовою серця. Не знаю, чим "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну" звучить гірше, аніж "Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя, грешную". І ніколи не повірю, що Бог закине доброму християнину приналежність до неканонічної церкви.

сумна - 9-6-2010 у 18:36

Патріарх Кірілл попросив, щоб до його приїзду вулицю Івана Мазепи, на якій розташована Києво-Печерська Лавра, перейменували.

http://www.lenta.ru/news/2010/06/09/mazepa/

Звісно, йому б хотілося почуватися у Києві, як вдома. А тут таблички з іменем анафемованого гетьмана будуть в очі лізти. Завадять молитися.

Просто абсурд якийсь. Ми ще незалежна держава чи вже ні?

Це от якби ви когось у гості запросили, а він би відповів: я прийду, але зніміть зі стіни портрет своєї бабусі. Вона мені несимпатична; в мене через це не буде апетиту. Повісьте пейзажик якийсь.

Лінда Коваль - 9-6-2010 у 20:48

Цитата:

Оригінальне повідомлення від сумна
Патріарх Кірілл попросив, щоб до його приїзду вулицю Івана Мазепи, на якій розташована Києво-Печерська Лавра, перейменували.

А щоб Україну на Малоросію перейменували, патріарх ще не попросив? Чекаємо...

сумна - 8-7-2010 у 13:46

А вулицю таки перейменували. Посіпаки нещасні! :-(((

Олег Лірник - 8-7-2010 у 21:12

Це до приїзду Кіріла стараються, хочуть щоб його святість не нервував даремно!!!!

Dmy - 9-7-2010 у 18:14

Цитата:

Оригінальне повідомлення від сумна
А вулицю таки перейменували. Посіпаки нещасні! :-(((

Кажуть, що не всю. Мазепа без голови.

сумна - 9-7-2010 у 21:38

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy

Кажуть, що не всю. Мазепа без голови.

На вулиці Мазепи залишилося 10 будинків. Так що Мазепа не тільки без голови.

сумна - 26-7-2010 у 20:36

Я спочатку думала, що то журналістська качка. Але ж ні, все так і є: віруючі УПЦ (КП) - розкольники, грішники, на яких чекає пекло. Залишилося ще анафему їм проголосити.

http://patriarh.in.ua/uk/node/1009

Соломія Федушко - 26-7-2010 у 21:15

Сподобався комент ведучого новин:"Ще не відлетів, але обіцяв вернутись...." :lol:

сумна - 26-7-2010 у 21:55

Особливий "цімес" того послання бачу у фразі:

"Але немає нічого більш страшного для християнина, ніж померти поза Церквою."

Тобто однозначно адресовано тим стареньким, які свої копійки з пенсії несуть "не туди", в неправильну церкву.
Та будь-яка з тих бабусь в очах Божих стократ святіша, ніж ці... бізнесмени від віри.

Ігор Мацевич - 31-7-2011 у 12:10

Друзі! І ця тема, і подібні до неї на форумі яскраво підтверджує нашу заполітизованість.
Від найменшого священника до найвладнішого архієпископа (а слідом парафіяни) – всі, за дуже маленьким винятком, ведуть боротьбу за владу і сферу впливу на цій грішній землі, забуваючи слова «Богу – Боже, а кесарю – кесареве». Згадайте, як в часи певної анархії після розвалу СРСР, без прямих вказівок з Москви, чи Києва, чи Ватикану в наших селах сусід з вилами йшов на сусіда відібрати церкву, чи капличку. Ганьба! А це явне виховання і церквою і державою «Кесаревої» благодаті, замість «Божої», як в Росії, так і Україні, так і Ватикані!

А почалося це з Костянтина. Не маю права судити силу його віри, але в нього мабуть таки було одкровення намалювати на щитах хрести: «Цим знаком переможеш», і він розбив чисельно більше військо конкурентів-противників і захопив трон Римської імперії. На початку він з вдячності зняв заборону на християнство, а потім, як далекоглядний політик зробив його державною релігією, не забороняючи «язичництво», тільки для того, щоб зміцнити свою владу. Для цього ж скликав Нікейський Собор і поставив перед ним завдання чітко сформулювати Християнство, і викинути з нього все, що може підірвати авторитет його владарювання. І тут уже не було одкровення, як у Мойсея на горі Синай з чіткими заповідями, та вказівками, а шляхом банального голосування, незначною більшістю голосів Святе письмо було пошматоване на канонічне, неканонічне, та апокрифи!

Вже з цього моменту Християнство почало розділятись на церкви, котрі в більшій, чи меншій мірі противились політиці Риму, і стали непримиримими, закріплюючись в інших державах, приймаючи статус державних релігій, замість того, щоб віддавати «Кесарю кесареве, а Богу – Боже»
От і спробуй втовкмачити Папі Римському і Патріарху Всія Русі, а відтак всім християнам, що вони служать одному Богу, виконують одні заповіді і повинні любити ближнього, як самого себе.!