Всеукраїнський конкурс "Коронацiя слова"

Отже, "Коронація слова-2003" відбулася, про що й поспішаю повідомити (Оскільки це начебто підпадає під існуючу тему, я вирішив не створювати нову, бо офтопом це, на мою скромну думку, не є). Для мене виявилося несподіванкою, що я опинився таки не на 7, а на 6 місці, якраз слідом за Наталкою, що мені особливо приємно Цього року було визнано кращими 20 романів, деякі з авторів вже були номіновані у минулі роки (включаючи і нас з Наталкою) - наприклад, Андрій Кокотюха, який цього року посів 3 місце. Тож незабаром має з'явитися багато книг, які варто прочитати Сама церемонія також сподобалася - з кожним роком вона стає все більш приємною і добре поставленою. Проте, хай про це краще розповість Наталка, у неї краще виходить Шкода, що ми так і не встигли поспілкуватися як хотілося б...

коронацiя слова

Але, гадаю, надолужимо.
Ще з минулорічних лавреатів відзначу Олександра Вільчинського, який цього разу взяв Гран-Прі (роман "Останній герой", та Аню Хому (роман "Заметіль). Церемонія пройшла чудово, концерт теж дуже добрий, просто нема до чого причепитися. І - що мене страшенно тішить - голова журі Юрій Мушкетик сказав мені, що, на його думку, мій роман мав би узяти Гран-прі, за що він і голосував (разом із пані Мариною Гримич та пані Інною Довженковою - пізніше ці достойні пані підтвердили цей факт). Гран-Прі я трохи не дістала, але така оцінка заохочує. А ще мене прийняли до Спілки Письменників України.
Власне, про концерт. Він був суперовий. Співали Лорак, Бужинська, дует "Don’t tuch" (дві дівчини), хлопчик на прізвище Павло Склярів, зовсім юний, але співав так, що я розплакалася перед своїм виходом на сцену. Ще був фольклорний ансамбль "Козаки", виступали брати Яремчуки, Віктор Павлік та Іван Попович. І були художні номери "Танго" - просто клас! - і "Рок-н-рол". Вели вечір Ольга Сумська та Володимир Нечипоренко. Після концерту був фуршет, їжа і напої просто чудові, і повторюся ще раз - організовано все на найвищому рівні, за що окрема і величезна подяка координатору і співкерівникові проекту (і просто чарівній жінці) пані Ніні Герасименко.
Але - свято скінчилося, попереду будні, і я страшенно хочу, просто-таки мрію, щоби мій роман видрукували, щоби зробили це у Львові, і бажано до вересня місяця, щоби я мала законний привід завітати на Форум Видавців.

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

Цитата: „...Наталя Очкур, третя премія за роман „Учора і завжди”
Якщо у авторки статті погано з рахуванням у межах десяти, то чого дивуватися...

коронацiя слова

Ти знаєш, Сашко, ця стаття мене так зачепила, що - ось наслідок. "Наша відповідь Чемберлену".
http://www.telekritika.kiev.ua/forum/read.php?f=2&i=2672&t=...

коронацiя слова

Браво Хоча зав'язувати дискуссії з тією компанією - все одно що проти вітру... Якщо на презентації восени знову забракне горілки, подальші рецензії "Телекритики" можна буде цитувати не читаючи.
Але якщо в тому форумі Леся сказала ще не все, то наступна відповідь - моя. Може, мені теж сподобалося, як організатори мене "отімєлі" , не наблизили моє обличчя до народу. Власне, я й почав книжки писати не для того, щоб свою фізіономію всім демонструвати, а заради самого процесу. І як я говорю в житті, хай хвилює тільки мене... Якби всі там почали виливати душу, як пані Ярослава, що взяла перший приз по сценаріям, ми б і досі там сиділи

коронацiя слова

Я там також вставила своїх "5 копійок"

коронацiя слова

Тепер вже 10

коронацiя слова

2 Олександр Шевченко та Odarka: Ви неперевершені! Гадаю, до такої хвилі відгуків "телєпузікі"... тобто телекритики готові не були.
Знай наших!!!

коронацiя слова

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=22645&raz=...

коронацiя слова

Дякую, Сашко. Такий класний подарунок!

коронацiя слова

коронацiя слова

Що ж, якщо Мушкетик та Гримич те ж саме думають про ваш роман, я гадаю, що це лише на користь вам і вашій книзі. (До слова, хотілося б дізнатися назву - сподіваюся, його видадуть, а я залюбки прочитаю). Що ж до кожного дурня, який це зможе - пані jaguara, я б хотіла оту мудру людину познайомити з організаторкою концерту, і ще бажано, щоби мудра людина взяла оту ну дуже смішну суму (в приват я можу написати, яку), і влаштувала таке шоу. Бо щось у нас багато організаторів, вірніше, багато бажаючих поговорити про організацію, але ніц гаразд не виходить.
Зрозумійте мене вірно - на колір і смак товариш не всяк, це правда. Але, як писала інша мудра людина, критикувати легко - важко робити. Ані за конкурс, ані за нагородження особисто я не можу сказати жодного злого слова. Певні накладки на концерті? Так не помиляється той, хто нічого не робить.

коронацiя слова

коронацiя слова

ми були, були на селі класно було. при чому як на мене, політологічна цього року вдалася, як ніколи.
я тебе в асьці знайду, щойно розгребуся зі справами, ОК? може щось хороше розповім

коронацiя слова

коронацiя слова

Наталя Очкур. Містичний вальс
Лауреат конкурсу "Коронація слова"

Що може трапитись з молодою самотньою жінкою, яка вирушає до Львова на Різдво? Може трапитись - і трапляється - Диво.
Містичне місто Лева відкриває їй шлях до потойбічної країни, з дивними, як на сьогодення, законами і кодексом честі, який безжально віднімає у неї щойно віднайдене кохання і розбиває ледь-ледь вилікуване серце. Та чи існує насправді щось, окрім приречення, для двох закоханих, нехай навіть розділених світами, життями, сторіччями? І чи можливо знехтувати велінням долі та Божою волею у впертому, сліпому намаганні прожити без любові, захищаючись від неї, як від зухвалого грабіжника?
Ця подорож в інший вимір - поєдинок того, чого бути не може, з тим, чого бути не повинно, це - одвічна суперечка справжнього з наносним, це - битва між обов`язком і бажаннями, битва, у якій перемагає людська душа, бо вона - безсмертна...

З усіх питань щодо книги можна звертатися до автора: Наталки

коронацiя слова

коронацiя слова

Олександр Шевченко "Глибинка"

Продовжуючи огляди творів лауреатів конкурсу "Коронація слова-2002", представляю вашій увазі (і рекомендую) роман жахів "Глибинка" Олександра Шевченка.
Кілька слів про автора. Олександр Шевченко – художник-дизайнер, закінчив Канівське училище культури по спеціальності "Декоративно-прикладне мистецтво", має диплома з відзнакою. Працює в поліграфічній фірмі. Як письменник дебютував романом "Глибинка". Дебют виявився вдалим – у 2003 році Сашко отримав за свій твір диплом Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв "Коронація слова". Його захоплення - музика та кіно, власне хорором "захворів" десь у десять років, і ускладненням "хвороби" стали чудові художні твори цього досить складного і непокірливого жанру. Жанру, у нашій країні, я б сказала, ледь не опального, того, що його впритул не помічають високочолі критики та літературознавці – вочевидь, тому, що писати в стилі "потік підсвідомості" за наявності таланту все ж значно легше, аніж зацікавити читача гостросюжетним твором так, щоб той не зміг відірватися до останньої сторінки. І Бог з ними, з такими критиками. Як-то кажуть, "хто на що вчився".
А тепер трохи про роман. Сюжет доволі простий і вельми, на мій погляд, цікавий. Стефан Хошкевич – письменник, який у пошуках втраченого натхнення приїздить на відпочинок до глухого села. В глибинку, де колись жив його дід. Свого часу у цьому селі ще маленький Стефан вперше зіткнувся з чимось, що виходило за межі дитячої уяви. З чимось, чи з кимсь – незрозумілим, непізнаним, жахливим. Але спливли роки, і вже дорослий чоловік вирішив: "Здалося. Примарилося". Все, чого він потребує – це відпочинку. Спокою. Тиші, у якій блукають розгублені ним сюжети, ідеї, слова... Але не так сталося, як гадалося. Дитячі спогади обернулися на дорослі жахи, а пошуки втраченого натхнення привели в глиб пекла. Віра перетворилась на порох, а пристрасть стала жагою крові. Своєю з’явою Стефан мимоволі прирік маленьке село на прокляття. Чи витримає ще зовсім молодий хлопець такий тягар? І чи здатен він що-небудь змінити? Відповідь потрібна на вчора. Часу на роздуми вже немає, але ще лишилося кілька хвилин на дію. На боротьбу – не тільки за власне існування, а ще й за спасіння своєї душі. Що ж виявиться сильнішим – прадавні закляття, темна сила сторіч, чи проста, як рівняння з усіма відомими, істина: "Бог є любов, а порятунок є віра"?
Хочу сказати ще про свої враження. Є таке поняття "закон жанру". І розшифровується воно просто. Якщо в анотації написано, наприклад, "любовний роман", то читачі (чи, радше, читачки) вкрай негативно поставляться до того, що текст, підступно реалізований їм у яскравій обкладинці, описуватиме пригоди якихось "командос", де єдиною еротичною сценою буде розбирання автомату Калашникова з використанням місцевих ідіоматичних виразів, а єдиною жінкою – гвинтівка з оптичним прицілом. У детективі мають бути вбивства чи хоча б пограбування, і подальше їх розслідування, а якщо це роман жахів, то... Правильно, повинно бути страшно. Не огидно (це моя точка зору), а просто – страшно. Лячно. Моторошно. Втім, легко писати про те, як має бути. Важко написати Так, як має бути. Олександру Шевченко це вдалося. Єдине моє зауваження до книги – коротка. Звісно, краще захопливо і стисло, аніж нудно і розтягнуто, але... Я хочу ще. На щастя, чекати залишилося зовсім трохи. До кінця поточного року у літературній агенції "Піраміда" має вийти новий, фантастичний роман жахів "Аутсайдери", з яким автор став лауреатом "Коронації слова – 2003", посівши шосте місце. А поки... якщо ви втомилися від елегантного, як рояль, з голлівудським вищиром і глянцем, графа Дракули, і вже познайомилися з естетично-рафінованими вампірами срібного сторіччя російської поезії від Михайлини Омели, милості прошу в гості до упирів прадавніх, простих, як наша земля, і, як земля, магічних, невідворотних, як доля, невблаганних, що з ними ще козаки зустрічалися. Ну, козак – душа божа, він, ясна річ, і Бога за постоли злапає, а чорта – за бороду, він нічого не боїться, але я, читаючи "Глибинку" о третій ночі – містичний час! - боялася. І тішилася майстерністю автора. На екрані творити жахіття все ж легше – аби кетчупу не перелляти. А ось написати так, щоби шкірою бігали дрібненькі холодні мурашки, а тіні від гілля, що ним дерева стукають у твоє вікно, здавалися чимось зловісним – то вже ознака таланту. Насолоджуйтесь. Тільки попереджаю – з вампірами слід бути насторожі. Часник, осиковий кілок та свята вода нічому особливо не зарадять. Допоможе лиш віра – справжня, істинна, і - любов. Котра сильніша зла. А як же інакше? Це теж – закон жанру.

http://sheva-horror.narod.ru/ - персональна сторінка автора. Свіженька.

коронацiя слова

І знову з вами я, Наталка Очкур, у якості оглядача книжок, що їх пропонує вашій увазі "Коронація слова". Коли набридну, можете жбурнути у мене віртуальний черевик (тільки не яйце!!!), але доки цього не сталося, розповім-но я вам про Олександра Вільчинського і про цілих два його романи. А що? Мені не важко, а комусь, може, буде цікаво.

Олександр Вільчинський – письменник, журналіст. Народився і мешкає в Тернополі. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював головним редактором газети "Тернопіль вечірній". Депутат міськради двох попередніх скликань. Учасник Асоціації “Нова література”, член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Автор книжок оповідань і повістей “Що скаже батько” (1989), “Дежа вю. Спроба повернення” (2002), детективних романів “Неврахована жертва” (2002), “Суто літературне вбивство” (2003). За роман “Суто літературне вбивство” став лауреатом “Коронації слова-2002”, за роман “Останній герой” отримав першу премію “Коронації слова-2003”. Автор далеко не новачок у літературі, однак зізнається, що цього року йому шалено бракуватиме відчуття очікування і хвилювання за долю поданого на конкурс рукопису – адже за умовами "Коронації слова", яких неухильно дотримуються організатори, володар Гран-прі не має права знову подаватися на конкурс. Зате він може увійти в журі, і, суворо насупивши брови, добряче оцінити будь-який рукопис – щоправда, не знаючи, хто його написав. Хіба за стилем вирахує...

Суто літературне вбивство
Літературна тусівка – це вже само по собі детектив. А якщо у цьому колі, під час мирного відпочинку поміж дерев та ставків ще й трапляється загадкова загибель відомого письменника, то це – вельми цікавий детектив. Це - журналістське розслідування, яке доводить, що кількість глухих кутів в одній фігурі необмежена, підозрювані, які говорять що завгодно, крім правди, дощовий червень і питання, яких значно більше, ніж відповідей. Це – роздуми про зло на землі і про порядність у серці. А ще – це просто захоплюючий роман Олександра Вільчинського "Суто літературне вбивство".
Читати роман цікаво – просто, якщо ти читач. А якщо при цьому ти ще й письменник, мабуть, цікавіше вдвічі. Говорю "мабуть" тому, що хоч і вважаю себе... г-м... як би це краще сказати... письменницею? літераторкою? белетристкою? (потрібне підкреслити, непотрібне викреслити), та із зображеною у творі тусовкою геть не знайома. Тобто, знайома виключно з творами вищезгаданих авторів. А кого, кажуть знаючі люди, там тільки не змальовано! Навіть Віктор Неборак є – зашифрований. І Василь Габор. І, і, і... Подейкують, що деяким із відомих осіб це дуже не сподобалося. Не смію їх за це винуватити, так само, як не смію дорікати автору, зазначу лише, що часом те, яким нам ввижається та чи інша людина, зовсім не означає, що такою вона і є насправді. А детектив хороший. Якщо любите кримінальні загадки – дуже прошу.

Останній герой
Це роман про виживання – і про життя. Про справжніх чоловіків, яким доводиться виживати у ворожому оточенні. Про дивні, часом незбагненні пута, котрі міцно зв’язали між собою колишнього вояка УПА і колишнього ж піхотинця вермахту. Про їхнє прагнення врятуватися і – повернутися. До витоків. До баварських лісів, які починаються біля Альп. До невеличкого села з мальовничою назвою Ставки під Крем’янцем, що на Волині. До волі. Цей роман про те, як часто в облозі солдатам сняться їхні дівчата – і без війни... Це твердження: "Вільний – бо живий. Вільний – бо не здався". І про ту загальновідому, сто разів повторену, але так уповні й не усвідомлену істину – героєм людину робить не відсутність страху, а вміння йому опиратися. Я не знаю, як визначити жанр цього роману - пригодницький? Авантюрний? Зате знаю, що він справжній. Повірте мені на слово, це дуже рідкісний жанр.

А це - посилання на інтерв’ю з паном Олександром у "Львівській газеті".
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/05/26/NewspaperArticle.2004-05-25.44...

Умови Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова"

ага ще й податок вираховують

коронацiя слова

коронацiя слова

Дочекалися!
"Аутсайдери" вийшли й рекламуються Коронацією на ТБ.

коронацiя слова

А я вже прочитала "Аутсайдерів". І мені дуже сподобалося. Я не дарма чекала. Втім, мені з моєю противною натурою страшно хотілося гепі-енду, але не склалося... Та все одно - я отримала величезне задоволення від роману.

коронацiя слова

коронацiя слова

Ну і правильно

коронацiя слова

Гм... а я тут щойно подумала, що для декого з героїв книги це і є щасливий кінець.

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

До Галини:

До Dmy: Вважайте, що вже дочекалися. Марина Соколян, аналітичний мюзикл “Балада для Кривої Варги”, видавництво “Нора-друк”, сто дванадцять сторінок повісті плюс невеличка п’єса та кілька оповідань. Особисто мені “Балада для Кривої Варги” дуже і дуже сподобалася.
http://www.nora-druk.com/
Анотації книги на сайті ще немає, однак там є адреса і телефон, де її можна замовити.
Стосовно того, що “Коронація” усім обіцяла, однак не всім видала книжки. В умовах конкурсу вказано “Кращі книги вийдуть друком”, однак нігди не пишеться, скільки саме кращих книжок має бути видруковано – десять? П’ятнадцять? І зроблено це саме тому, що, буває, переможе твір, журі його відзначить, а видавці не беруть до друку, кажуть, не комерційний, чи ще щось таке, і як ти їх примусиш? А ніяк. Колгосп, як добровільна справа, тут не проходить. Втім, таких випадків, на моїй пам’яті щось три чи чотири було, не дуже багато.
Що ж до Вольвача – то йому варто було б з’ясовувати стосунки з тим видавництвом, із яким він підписав договір, і котре випустило сигнальний примірник його “Кляси”, а на тому – все, тобто з “Кальварією”. “Піраміда” його ніколи й не збиралася друкувати, наскільки мені відомо. Втім, що там поміж ними всіма сталося, я не надто обізнана, тому говорити про те, чого не знаю достеменно, я, звісно, не можу. Зате я достеменно знаю, що “Феміністка” Леоніда Кононовича, видана “Кальварією” у серії “Лауреати “Коронації слова”, насправді навіть до фіналу цього конкурсу не увійшла – після ознайомлення з цим... г-м... твором я навмисне піднімала списки переможців за 2001 рік.
Стосовно обсягу – тут я з Вами згодна, мені туманно розповіли, що у сучасному літературознавстві термін “повість” вважається застарілим, а замість нього вживається “маленький роман”, але я продовжую стояти на своєму. І зберігаю вірність жанру роману бодай за обсягом, за що регулярно отримую по голові.

коронацiя слова

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка Стосовно обсягу – тут я з Вами згодна, мені туманно розповіли, що у сучасному літературознавстві термін “повість” вважається застарілим, а замість нього вживається “маленький роман”, але я продовжую стояти на своєму. І зберігаю вірність жанру роману бодай за обсягом, за що регулярно отримую по голові.

Я приєднуюсь до тих, хто по голові (ну, я делікатно так). ЗАМАЛО ОБСЯГУ!!! ТРЕБА БІЛЬШЕ!!!

коронацiя слова

коронацiя слова

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Рост Я приєднуюсь до тих, хто по голові (ну, я делікатно так). ЗАМАЛО ОБСЯГУ!!! ТРЕБА БІЛЬШЕ!!!

РОСТЕ!!! Смерті моєї хочеш?!

коронацiя слова

А звідки це відомо? Бо на Норі не те що анотації, а і згадки я не знайшов. Взагалі, "останнє оновлення 23.11.2004" - яка там "Балада"

Мені здалось, що у "Баладі" не стільки, навіть, обсяг винен. За формою, структурою і змістом – це типовий один розділ типового західного роману (скорше, перший) – це то, що я читав, і займало воно сторінок 50-55. Відтак була підозра, жи то – сінгл якийсь і “далі буде”, але, якщо на 112 с. ще купа всілякого мотлоху – мабуть справді маємо 50-сторінковий однорозділовий роман (якою би не була фактична рубрікація).
(Певно, дитинка багато працює на основній роботі й не встигає вкладатися в термін )

Обіцянки-цяцянки й умови конкурсу

Згаданий пункт умов конкурсу, безперечно, дуже смішний, бо там не тільки не сказано, скільки, а також, приміром, коли. Років через 150 – чекайте
І як визначаються "кращі книги"? Чи може так статися, що "краща книга" займе 20 місце, а та, яка стала першою, виявиться гіршою? В умовах не записано.
Але нащо тоді взагалі конкурс проводити і на всеньку країну про то трубити? Сідає "жюрі", приймає рішення і видає когось зі своїх знайомих і родичів. Це – дешевше.

Хто з ким домовляється

Цитата:

Зате я достеменно знаю, що “Феміністка” Леоніда Кононовича, видана “Кальварією” у серії “Лауреати “Коронації слова”, насправді навіть до фіналу цього конкурсу не увійшла – після ознайомлення з цим… г-м… твором я навмисне піднімала списки переможців за 2001 рік.

Ага! А от щодо Леоніда Кононовича я дещо не згоден! По-перше, я не сказав би, що цей твір є "г-м…". Як на мене, у цьому жанрі так весело пише хіба Кожелянко. Порівняно з ними, від тих же Шкляра чи Кокотюхи спати хочеться, хоча і про них не можна сказати, що графомани. Вже не кажу про кволі спроби дзюрок "вишиванок і вишень (маминих)" перелаштуватись і підзаробити на детективах. Їхнє "бароко" геть не ліпилося до сюжету, а інтрига там і не ночувала. А Кононович вирішив багато не розмовляти про занепад, а зробити невеличкий внесок у вітчизняний бестселер (чи в блокбастер, чи в якесь інше місце – не принципово): наварганив десь так із 7 романів про Оскара і "Тартар" (“Феміністка” була останньою), і знову в кущі – до прози. Причина того, що він на цій справі не став якимсь мільйонером, скорше у клятій зросійщеності поспільства, а самі тексти не поступаються різноманітним Бешеним, Сліпим, Шизонутим та іншим Ідійотам. Стилем пан Леонід володіє (хто не вірить і вважає, що в такій "прозі" стиль – не проблема, раджу позайматись мазохізмом зі згаданими коріфеями, а потім почитати його ж "Повернення", яке Кононович писав ще замолоду, років за 10-15 до "Тартару" ), почуття гумору – досхочу, діалоги – без проблем, герой такий симпатичний, хоч і бугаїна (і песик у нього файний, не то слово).
Між іншим, діалог “про інтелект” я й досі час від часу використовую на практиці:
– Дівчино, вам казали коли-небудь, що у вас дуже глибокий інтелект?
Дівча зашарілося.
– Ну, казали! Я змалечку така розумниця!
– Так от, розумнице, було б дуже добре, якби ви цим інтелектом хоч інколи та користувалися! А то він у вас настільки глибокий, що його й геть не видно…

Гадаю, серіал про Оскара був би не гіршим за всіляки "Бандитськи Петербурги", "Агенти НБ", "Турецькі", "Васильєви" тощо. Знову та сама проблема – мова та гроши

А щодо наліпки про "Коронацію", я тутки роздивився – там не написано, жи він є лавреат. Просто "Коронація слова" і годі. Додаткове питання: хто кому цим написом рекляму робив "Коронація" Кононовичу чи Кононович "Коронації". Бо конкурс 2001-го ще не розкрутився як слід, а письменник Кононович, принаймні, у "втаємничених" колах відомий вже достоту.

(Все, сказане вище, геть не означає, жи "Феміністка" – то моє улюблене читво, хоча, схоже, після "визначень" п. Леоніда (с. 77-83) будь-яким гендерним штудіям ім. Соломії Павличко тут нема чого робити)

Між іншим, якщо Кононович 2001 року програв, то хто тоді виграв? Я щось не дуже впевнено пригадую тоті шедеври.

коронацiя слова

Я, з Вашого дозволу, пане Dmy, нічого цитувати та виділяти жирним шрифтом не буду, бо то довго, а я втомилася і хочу спати. До слова, сьогодні бачилася з пані Мариною Соколян, переказала їй слова деяких захоплених читачів. Вона тішилася. Якщо вдасться, прихоплю для Вас 31 березня, коли побачу її наново, примірник “Балади...” з автографом. Або без автографа. Або автограф без примірника – як замовите.
А тепер просто відповім на питання:
1) Про “Баладу для Кривої Варги” мені відомо з книжкової виставки, що відбулася на початку березня у Києві, і де ця книга презентувалася разом із “Аутсайдерами” Олександра Шевченка. Знаю, що у “Нори-друк” нині дуже багато роботи, я маю на увазі, творів у роботі, крім того, у Києві, на Пушкінській, 33-а, вони відкрили нещодавно невеличку “Книгарню видавців”, а ще - почали організовувати рекламні поїздки авторів у глибинку, можливо, тому сайт давно не оновлювався. Втім, усе це (що до причин не-оновлення сайту) – лише мої припущення.
2) Дитинка таки працює, і то дуже багато, а, крім того, ще й вчиться. І пише.
3) А там, тобто в умовах конкурсу, і не може бути сказано “коли”, бо це теж залежить від видавництва. Що до визначення кращих книжок – такими вважаються ті, що вийшли до фіналу, їх у різні роки було від дванадцяти до двадцяти, а чому деякі з них видавництва друкувати не хочуть, питайте у тих видавництв. Виграти тендер для видавництва – ще не означає автоматично друкувати усі книги, що вийшли до фіналу. Лауреатів “Коронації слова-2003” випускають ЛА “Піраміда” та видавництво “Нора-друк”. Стосовно Вольвача – так “Коронація” і домовилася з “Кальварією”. Якщо вийшов сигнальний примірник “Кляси”, значить, був договір між автором та видавцем. Що там трапилося далі – спитайте у Вольвача, Мацкевича чи пані Ніни Герасименко.
4) Стосовно Кононовича – ну не можу я написати все, що я думаю про нього – наголошую, як автора, не як про людину - взагалі і про “Феміністку” зокрема, бо, по-перше, на колір та смак товариш не всяк, а по-друге, забанять до бісової мами. Скажу лишень, що, незалежно від того, хто кого рекламував, так просто не робиться. Це все одно, що говорити усім, в тому числі й господарям, жи я живу в їхній квартирі, якщо я просто там в гостях. Є таке поняття – неетично, і цей мій закид найперше до видавця. Якщо Кононович таки ім’я, то чому Мацкевич не видав його поза усякими серіями? І Кононовичу добре, і “Коронація” без слів “бугаїна” та “х@йня-муйня” (вибачте, цитата) що дві сторінки якось обійшлася б. Мир, дружба, динаміт...

коронацiя слова

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка сьогодні бачилася з пані Мариною Соколян, переказала їй слова деяких захоплених читачів. Вона тішилася

Вйо!! І оченята блищали?!
Але гаразд, потішилась – тепер може і побавитись:
«Интернет-версия региональной газеты трудового колектива ОАО “Мариупольский металлургический комбинат имени Ильича”» (http://www.ilyichevets.com.ua/?p=news&news_id=5253)
«… “Кур’єр Кривбасу” (№ 2 за 2005 рік) пропонує … повість “БалаНда для Кривої Варги” Марини Соколян» (виділення моє)
Це – по-нашому, по-дорослому, про жисть!

Цитата:

Якщо вдасться, прихоплю для Вас 31 березня, коли побачу її наново, примірник “Балади...” з автографом. Або без автографа. Або автограф без примірника – як замовите.

Завсігда! Тобто, замовляю все, що не шкода! Я себе знаю – мені важко встояти проти проявів маґії красивих жінок! Чомусь завжди пристаю на будь-яку пропозицію
(Заодно і подивимось, чим ладні пожертвувати деякі втішені автори задля «деяких захоплених читачів» ;
заодно-2, «дурной прімєр заразітєлєн»: раптом хтось із «подєльніков» по Могилянській презентації «за кумпанію» також щось та й підпіше (я не надто нахабний?)
У принципі, можу поцупити геть усе, чим тільки віддавати буду?)

Між іншим, пані Наталю, чи не варто тоте 31 березня закинути тутки на Афішу? Раптом хтось із киян і опиниться у четвер увечері та на Подолі?

у «Глибинку» до «Аутсайдерів» [літпроцесу]? Просто шевченкіана якась!

Цитата:

Дитинка таки працює, і то дуже багато, а, крім того, ще й вчиться. І пише.

От як зобачитесь 31-го, так і передайте прямою мовою: «Цо замного, то нє здрово!» СКІЛЬКИ МОЖНА ВЧИТИСЯ!!! Коли заводилось про людей, які отримують другу вищу освіту (заводилось, зазвичай, із придиханням), у мене завжди поставало питання (голосно і єхідно): «Чи їм 5 років забракло, щоб вивчитися, що знову попхалися?» А в Марини це, здається, вже щось третє чи четверте. Так і до пенсії навчитися не встигне. То вже – не навчання, а колекційонування. Тепер зрозуміло, чому «Балада» така коротка!

Та видав. Щоправда не «поза усякими серіями». Як я згадував, «Феміністка» для Кононовича стала апофігеєм творчості у цьому жанрі. До того він також трохи поіспражнявся. Спочатку переплетенням Оскара опікувались грін-пси Капранови, а потім і Мацкевич долучився:
«Мертва грамота» (всередині також «Детектив для особливих доручень» ), Кальварія, 2001;
«Кайдани для олігарха», Кальварія, того самого 2001.
На тих титулах жадних згадок про Коронацію – є про Книжник Ревю, Еліт-профі та Фонд розвитку мистецтв, а такоже – «Серія “Тартар”». Мене трохо бере сумнів, що на «Фімі» блямба Коронації з’явилася без згоди і відома останньої, але я погоджуюсь: такі речі слід з’ясовувати у Мацкевича-Кононовича-Герасименки, все інше – справді домисли.

О, забув попередити: пані Наталю, не треба подвигів, хочется спати - спіть! Здоровля дорожче! Я потім собі не прощу

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

На Книжнику ще є, тим більше, якщо пан Дмитро рекомендує

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

Якось незручно в цьому зізнаватися, але туди знову я вляпався. З черговою жахалкою А ще Наталка Очкур з романом "Янголи, що повертаються". Без прес-релізу мені зараз важко точно прізвища назвати, але точно пам'ятаю, що серед лауреатів був Кожелянко, а також Андрій Кокотюха - на третьому місці. А серед дипломантів - Марина Соколян, на втіху декому

коронацiя слова

Сашуню, не "повертаються", а "підкрадаються". "Янголи, що підкрадаються". То "в пачпорте ошибка" (с).
Але - так, я знову вляпалася, як і Сашко. Прошу дуже - коротенький прес-реліз.

Дипломанти конкурсу “Коронації слова-2004” у жанрі роману:
1.ОЛЕКСАНДР ГУСЬ, роман “НЕПРОЩЕНИЙ”, Київська обл., м. Яготин.
2. МАРИНА СОКОЛЯН, роман “ВЕЖІ ТА ПІДЗЕМЕЛЛЯ”, м.Київ
3. МАРИНА ТА СЕРГІЙ ДЯЧЕНКИ, роман “ГАБРІЕЛЬ І СТАЛЕВИЙ ЛІСОРУБ”, м.Київ
4. ОЛЕКСАНДР ДЕРМАНСЬКИЙ, роман “КОРОЛЬ БУКІВ І СМАРАГДОВА КНИГА”, м. Київ.
5. ЛЕСЯ ВОРОНИНА, роман “ТАЄМНИЦЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ ПЛАНЕТИ”, м. Київ
6. НАТАЛЯ ЛАПІНА, Полтавська область, м. Кременчуг, та СВІТЛАНА ГОРБАНЬ, м. Черкаси, роман “МАЙСТРИ НЕМОЖЛИВОГО”.

Дипломанти конкурсу “Коронації слова-2004” у жанрі кіносценарію та п’єси:
1. ДМИТРО КУЗИК, п’єса “ЕМАНСИПАЦІЯ ЄРЕСІ”, м. Київ
2. ВАСИЛЬ ТРОХИМЕНКО, п’єса “ПАХАН”, м. Черкаси.
3. АННА РАЄВСЬКА, кіносценарій “ВІДБИТОК ВИПАДКУ”,
м. Київ
4. СВЯТОСЛАВ ФЕОФІЛАКТОВ, кіносценарій “ЩУРОЛОВ”,
м. Київ
5. ВАСИЛЬ ФОЛЬВАРОЧНИЙ, кіносценарій “ЧОРНИЙ БУМЕР”, м. Київ
6. ВОЛОДИМИР ПЕТРИЩЕ, кіносценарій “ОСТАННЄ ЛІТО” Закарпатська область, Мукачівський район, село Березинка
7. ВІКТОР ГРИЦЕНКО, п’єса “ДВАНАДЦЯТИЙ АПОСТОЛ”, м. Кривий Ріг.
8. МАРГАРИТА ПОМАЗКІНА, п’єса “ФЕДЮ МІЙ, ФЕДЮ.” Київська обл, Бориспільський р-н, с. Гнідин
9. ОЛЕКСАНДР ДАНИЛЕВИЧ, кіносценарій “ВЧОРАШНІЙ ДЕНЬ, ЯКИЙ БУВ ЗАВТРА”, м. Київ.
10. ЮРІЙ ГОЛІЧЕНКО та АНДРІЙ ПЕРЦЕН, кіносценарій “ДАЙОШ АГЕНТУРУ”, м. Київ.
11. НАДІЯ СИМЧИЧ, п’єса “КАЗКА ТРОПІЧНОГО ЛІСУ АБО МАЛЬВА”, м. Київ.
12. ІГОР ВОРОНІН, кіносценарій “БЕЗ ОСОБЛИВИХ ПРИКМЕТ”, м. Київ.
13. ІГОР УСТЯНЧУК, кіносценарій “П’ЯТНИЦЯ, СУБОТА, НЕДІЛЯ”, м. Мізоч Рівненської області.
14. ЄВГЕН ШИНКАРЕНКО, п’єса “ВІОЛОНЧЕЛЬ”, м. Харків.
15. НАДІЯ МАРЧУК, п’єса “МАВКА”, Чернігівська область, смт. Срібне.
16. ВОЛОДИМИР БЕДЗИР, п’єса “ЛАБІРИНТ”, м. Ужгород.
17. ЄВГЕН ЧВІРОВ, кіносценарій “ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ІСТОРІЇ”, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська.
18. В’ЯЧЕСЛАВ ПРИЙМАК, кіносценарій “СФЕРА”, Черкаська обл, Лисянський район, смт Лисянка.

Лауреати конкурсу “Коронація слова-2004” у жанрі роману:

І Премія:
ОЛЕКСІЙ ВОЛКОВ, роман “АМНІСТІЯ ДЛЯ ХАКЕРА”, Тернопільська обл, м. Козова.
І Премія:
ІРЕН РОЗДОБУДЬКО, роман “ГУДЗИК”, м. Київ.
ІІІ Премія:
АНДРІЙ КОКОТЮХА, роман “ШУКАЧІ СКАРБІВ”, м.Київ.

Заохочувальні премії у жанрі роману:

4. ВАСИЛЬ КОЖЕЛЯНКО, роман “ТРЕТЄ ПОЛЄ”, Чернівецька обл, Сторожинецький р-н, с. Кам’яна.
5. МАРИНА МЄДНІКОВА, роман “КРУТАЯ ПЛЮС”, м.Київ
6. ВІКТОР КОРЕНЧУК, роман “ЛИЦАР ТИХОГО ПОЛЮВАННЯ”, м.Київ
7. АНТОНІНА РИПУНОВА, роман “ПОСІБНИК ДЛЯ ПОВІЇ-ПОЧАТКІВКИ” м.Красноармійськ, Донецької обл.
8. ІРИНА ХОМИН, роман “САКРАЛ”, м.Львів
9. ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО за роман “ІЛЮЗОРІУМ”, м.Київ.
10. НАТАЛІЯ ОЧКУР за роман “ЯНГОЛИ, ЩО ПІДКРАДАЮТЬСЯ”, м.Київ.

Лауреати конкурсу “Коронація слова-2004” у жанрі кіносценарію та п’єси:

І Премія:
ВАЛЕНТИН ТАРАСОВ, п’єса “СКАЖЕНА СПІВАЧКА З НЕВІДОМИМ”, м. Київ.
ІІ Премія:
ВОЛОДИМИР СЕРДЮК, п’єса “ПЕНСІЙНІ СПРАВИ”, м. Київ.

ІІІ Премія:
ІГОР ЛИПОВСЬКИЙ, кіносценарій “П’ЯТЬ НЕЩАСНИХ ДНІВ”, Івано-Франківська обл, м. Калуш.

Заохочувальні премії у жанрі кіносценарію та п’єси:

4. ВАСИЛЬ МИЦЬКО, кіносценарій “ПОРТРЕТ”, м. Львів.
5. КИРИЛО ОСТЮЖАНІН, кіносценарій “ОБІДРАНЦІ”, м. Київ
6. ІГОР КОЗИР, кіносценарій “НАЙГІРШИЙ У СВІТІ ТАТКО” м. Запоріжжя.
7. ОЛЕГ ГОНЧАРОВ, п’єса “VITA VARIA EST” (Життя мінливе), м. Київ
8. ЛАРИСА ДЕНИСЕНКО, п’єса “ПОСІБНИК З ПОЛЮВАННЯ НА ДІДУСІВ”, м. Київ
9. ГАННА ПУСТОВОЙТ, кіносценарій “ПЕРЕЛЕСНИК”, м. Київ
10. ВЛАДИСЛАВ ЧАБАНЮК, кіносценарій “БАБА”, Черкаська обл, Тальнівський р-н, с. Легедзине.
11. ХРИСТИНА ЯРОШЕНКО, кіносценарій “НАРОДЖЕНА ВОГНЕМ”, м. Херсон.

коронацiя слова

коронацiя слова

Я дивлюсь, що Наталчин роман, який мала видати "Піраміда", зрештою вийшов у "Норі-друк". Ну, то і на краще - мені до "Книгарні видавців" три хвилини ходи

коронацiя слова

Ага, так і було. Саме "Нора-друк" і видала. Мені дуже сподобалося все - художнє оформлення, власне видання, і редактура. Заходьте до книгарні, пані Наталю.

коронацiя слова

Пані Наталю, книжку вже придбала, почала читати. Грубенька книжка - це добре
А ви не читали Кокотюхи нову книжку? Я ніяк не можу вирішити, чи варто купувати. Читала його "Нейтральну територію", "Шлюбні ігрища жаб" і "Мама, донька, бандюган". Сюжет цікавий, з мовою, з образністю - проблеми. Але ж письменник з часом росте, от я собі й міркую: якби хто порадив із компетентних...

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

На носі поїздка в Узбекістан (після Львову, звісно). Щойно з Петрівки, закупив собі Наталчин "Вчора і завжди", Кокотюхи "Повзе змія" щось купив, Соколян "Баладу для кривої Варги" і нарешті почну Андруховича.
Відгуків не обіцяю, можливо якісь враження в пару рядків.

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

А я ще додам, що обидві книги - і "Аутсайдери", і "Павук" я прочитала на одному диханні, дуже швидко і з величезною цікавістю - просто не могла відірватися. В цілому згодна із пані Тисовською щодо оцінки "Павука".
Приємного читання!

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

Що, не сподобався "Змій повзучий"? Чи чому - "може"?

коронацiя слова

коронацiя слова

коронацiя слова

>Що, не сподобався "Змій повзучий"?
Дефектив мабуть жанру не сприймаю.

VІ –й Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”

VІ –й Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”

коронацiя слова

VІ –й Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”

VІ –й Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”

Ніну жаліти нема чого:
по-перше, її ніхто ні до чого не примушує;
по-друге, у неї такий фах, цілком можливо, вона з того всього дисертації собі робить;
по-третє, вона все-їдно всього не читає - для "розгрібати" існує зграя хижих експертів

А оповідання надіслати можна. Тільки не забудьте на титулі обов'язково вказати, що це роман, бо що воно насправді "роман" вони самі, попри наукові ступені, не відають, навіть НІНА
(якщо у Вас там багато діялогів, оповідання цілком можна обізвати не романом, а п'єсою)

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmyпо-третє, вона все-їдно всього не читає - для "розгрібати" існує зграя хижих експертів

Цитата:

Оригінальне повідомлення від DmyА оповідання надіслати можна. Тільки не забудьте на титулі обов'язково вказати, що це роман, бо що воно насправді "роман" вони самі, попри наукові ступені, не відають, навіть НІНА (якщо у Вас там багато діялогів, оповідання цілком можна обізвати не романом, а п'єсою)

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy по-перше, її ніхто ні до чого не примушує; по-друге, у неї такий фах, цілком можливо, вона з того всього дисертації собі робить; по-третє, вона все-їдно всього не читає - для "розгрібати" існує зграя хижих експертів

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy Ніну жаліти нема чого: по-перше, її ніхто ні до чого не примушує; по-друге, у неї такий фах, цілком можливо, вона з того всього дисертації собі робить; по-третє, вона все-їдно всього не читає - для "розгрібати" існує зграя хижих експертів

Ага, вйо! Маємо реакцію! (а то якось все поснуло)

Не встиг вчасно зреагувати, поки було смажненьке - інет влягся і не брикав аж до сьогодні. Я йому, між іншим, побажав працювати, як Ніна Герасименко (він мені не ворог), але ... Ну, не цінує він чужий труд, гад

Чи можна мені трохо без патосу?
(до речі, любов до української літератури - не аргумент - ми тут її також всі (чи майже всі) любимо, і нас за це ніхто чомусь не жаліє)

Відразу перепрошую за обсяг. Назбиралось багацько пунктів, якими почали чистити писок, доводиться відповідати, і то грунтовно, щоб не виглядати голословним (намагався дещо об'єднати, аби карочє).

Спочатку, значітца, про драстичне
Пункт 1. Самоідентифікація

Щира правда. Звісно, насамперед - останнє. "Нам з-за китайськой стіни видніше", - як сказав років 35-40 тому тоді ще мешканець Ужгорода Фелікс Кривін. Тобто у нас, данєцкіх, власні понятія щодо романів, п'єс, кіносценаріїв, а такоже інших пісуарів.
Втім, впевнений вигляд іноді бува приваблює дівчат (див. вище п.1) , а щодо "надійного джерела інформації" і суті питання, то...

Пункт 3. Наявність і обсяг експертної "зграї"

Ясно, що серйозна, у мене взагалі з почуттям гумору напряги. Я, власне, і веселюся лише зранку, нагло подивившись у дзеркало.

Втім. Навіть моєї куцої обізнаності з літературознавством (ну, не кандидати ми з філологій, не поталанило з біографієй) вистачає, аби збагнути, що оповідання є коротшим (і то суттєво) за роман. А отже пані Ніні (чи її віртуальній зграї ) доведеться (хоча б у цьому окремо взятому випадкові) куди менше читати. Тобто своєю порадою я, навпаки, попри безпідставні звинувачення, закликаю Машу саме ПОЖАЛІТИ пані Ніну.

Нє, ну чєм ми нє коні?!

ЗІ. Клятвенно присягаюся додати свій посильний внесок у жаління пані Ніни і не надсилати наведений текст (хоча він, принаймні за достобіса офігенним обсягом, цілком відповідає умовам конкурсу) на Коронацію ані як роман, ні як навіть кіносценарій. А й справді, хай трохо того, відпочине!

Такої поради не було. Про "мало нє показалось" - просто пересмикування, але не було і просто поради "відправити оповідання". Сказано було "можна і відправити" (спробуйте відчути різницю), а порада стосувалась виключно написання на титулі слова "роман" (саме, аби твір мав вигляд, відповідний правилам конкурсу. Звідки взялися подальші звинувачення у "ми ніколи не будемо жити за законами" залишається лише здогадуватись)

Ну, хіба що ще про те, звідки взялася така смішна, але, як з'ясувалось, неймовірно контраверсійна порада. Логіка дуже проста.
0. Постає питання, чи можна на конкурс романів відправити оповідання.
1. Я згадую - що таке "роман" у нас достоту не розуміє ніхто. Попри різноманітні філологічні ступені.
Між іншим мене літературо- і мовознавці просто дивують: як вони взагалі роблять якусь науку не визначивши купу засадничих понять ("роман" - не виняток, прикладів достобіса; скажімо, я вже років зо 20 намагаюсь дізнатись у всіх, зокрема, і фахівців, як формально відрізнити верлібр від прози. Чіткого алгоритму досі ще не навів ніхто. Але це не закид - хто на що вчився)
2. Знову згадую - один веселий випадок, розказаний тою таки Ніною Герасименко в одному з тих таки згаданих мною інтерв'ю - про дівчинку (як вони визначили? мабуть, за почерком), що надіслала на конкурс кілька десятків сторінок рукописного тексту, а на першій сторінці зошиту акуратно вивела "Роман". "І що?" - питає ведуча. "Ми зареєстрували, - відповідає Ніна: Було ж написано ж "роман" "
(розмова давня, в деталях можу помилятись; у кого там із першоджерелом тісніши зв'язки, то спитайте - хай або підтвердить, або скаже, що я - брехло" )
3. Третя згадка, здається, ІБТ: "На Заході бестселер зробити дуже легко - головне не забути написати на титулі слово "Бестселер" "

Агрегація ось цих трьох згадок, спровокованих невинним запитанням і сформували вищенаведену веселу пораду. Власне, я гадав, що тут і по всьому. Наївний! Фактичний сюр перевищив мої найоптимістичніши сподівання.

ЗІ. Окрема подяка Олександрові Шевченку (хотів поділитись радістю з ним безпосередньо, але він сьогодні не прийшов). Варто було йому вчора послатися на КР, як мені вже сьогодні сунули чергове число в поштову скриньку. Здається, вже третій раз у поточному році (щоправда, на журналі написано №14-15, ну, не вір очам своїм). Якби не наша дискусія, скільки б мені ще чекати того щастя? І чим це не сюр?

Коронацiя слова

Коронацiя слова

Коронацiя слова

Коронацiя слова

Коронацiя слова

Ну я ж не написав (с) Гоголь

Я також вітаю пані Ніну на форумі! Ласкаво просимо!


А латинка - тому що дві теми з одинаковою назвою ІМНО створити не позволить софт форуму. Але якщо в одній темі одне, скажімо, і латинське, а в другій кириличне, то софт вважає, що це 2 різні теми.

У всякому випадку з ніками це якраз так.

Коронацiя слова

Дякую всім за добре слово!
Цілком погоджуюся, що конкурс буде продовжуватися і процвітатиме й надалі, тим більше, що його очолив фахівець і людина відома в українській культурі: Тарас Федюк, поет, екс-голова АУПу.
Спеціально для Dmy.
Надзвичайно приємно, (хоча й цілком неочікувано), що моя скромна персона свого часу викликала аж таку дискусію. Дещо нагадує літпроцес: не встигне письменник подати текст, як зграя критиків, демонструючи власну начитаність з філософії, теорії чи історії літератури, намагаються в ньому відшукати те, про що автор і не підозрював, коли писав. Бачте, в нього було таке собі натхнення для писання, про критику в такі години не думаєш.
1. Назва моєї кандидатської дисертації: "Жанрово-стильові модифікації української новели 80-90-х років ХХ століття". Робота захищена 7 грудня 1999 року в Інституті літератури ім.Тараса Шевченка НАНУ. Подивіться у бібліотеці Вашого університету -- за місяць до захисту були розіслані автореферати роботи з її основними положеннями.
2. З вашим зауваженням, "можливо, вона з того всього дисертації собі робить" цілком погоджуюся, бо зараз систематизую матеріал для докторської дисертації.
3. "... пані Ніна, якщо їй ніхто не допомагає, мусить читати (вчитуючись, аналізуючи, оцінюючи та порівнюючи!) по 500 сторінок щодня...
Шановний п.Dmy! Рахуєте кількість сторінок Ви теоретично правильно, приємно спілкуватися з математично обдарованою людиною, проте висновки робите довільні.
Читати мені доводилося справді дуже багато, причому читати планомірно, як Ви вирахували по 500 сторінок не виходило -- іноді переважали справи щоденні, які потребували термінового вирішення і відповідно, непрацьовані тексти накопичувалися. Але я не розумію, чому це Вас так зачепило? Я читаю надзвичайно швидко, так ніби бачу відразу всю сторінку тексту, причому можу її повторити майже напам'ять включно із розділовими знаками, а проаналізувати, порівняти і написати рецензію, чому ні? Моя техніка читання ще в молодшій школі викликала подив вчителів і мене змушували докладно переказувати текст. До речі, зараз ту ж саму халепу має моя небога: так само переказує зміст після перевірки.
3. а) "... вона, здається, ще десь працює... ".
Так, працюю в Інституті і на Українському радіо (веду прямі ефіри). Готую монографію про масову літературу в Україні.
3. б) "... проводить час із родиною...". Обов'язково. І навіть їсти готую. Тим більше, що в мене красень-чоловік.
3.в) " ... й іноді спить...". Це Ви влучно сказали. У період січень-квітень, справді, спала-- іноді. Зазвичай, я відсипалася після проведення фінального шоу у квітні.
3 г). "Звідси висновок. Або вона ніц не дочитує, а переможців визначає, як заманеться, наприклад, "по знайомству". Мабуть, з таким висновком ні вона, ні пп Ростислав & Олександр et cetera погодитися не захочуть."
З висновком справді не погоджуюся, тим більше, що він помилковий. Чи не спроектували Ви часом свою модель поведінки на мене? А може Ви надсилали рукопис на конкурс, і він не потрапив до фінальної боротьби? Таке складється враження.
Я жодного разу за п'ять років не визначала переможців, їх визначало і присуджувало грошові винагороди журі конкурсу ( причому, наголошую, визначало під псевдонімами). А журі у кожній номінації було величеньке -- по 15 осіб (Голова журі у жанрі роману Ю.Мушкетик, у жанрі кіносценарію -- О.Роднянський і В.Оселедчик). І голосування здійснювалося за бальною системою у присутності засновників і юристів телеканалу і "Корони". У 2002 році було переголосування, оскільки 2 романи набрали однакову кількість голосів.
4. "... не кандидати ми з філологій, не поталанило з біографієй". Вибачайте, але це вже, що кому Бог дає, але не переймайтесь глибоко, можливо, пощастить в коханні.
5. За пораду відпочити -- щиро дякую! Обов'язково нею скористаємося з чоловіком влітку.

6. "... у мене взагалі з почуттям гумору напряги. Я, власне, і веселюся лише зранку, нагло подивившись у дзеркало. ". Щиро співчуваю. Без гумору взагалі складно. Час для веселощів -- обирайте самі, сподіваюся, Вам видніше.
7. Дякую за увагу до моєї роботи і докладне вивчення моїх інтерв'ю.
Коли забракне про мене інформації -- я радістю підкину Вам свіженькі новини. Приємно, чорт забирай, бути популярною жінкою!

Коронацiя слова

Відразу відчувається, що пані Ніна нарешті надибала купу вільного часу (принаймні, в порівнянні з нещодавним важким існуванням). А й справді, ну їх на фіг - ті романи, якщо і на ФоРуМ дописати ніколи. Не варто відмовляти сі в маленьких задоволеннях.

Я приєднуюсь до загалу - також щиро зрадів: у цілому й окремо останньому посту. Це ж треба - такий довгий текст, майже роман (майже, як у мене ), та й писала Ніна, як завважив проникливий Троллін, не будучи у великому захваті від моїх тутешніх попередніх квазіліт~потуг, а диви - жодної згадки, навіть натяку на якісь загальні "данєцкіє панятія" й індивідуальну нетрадиційну орієнтацію - всьо якось по суті. Я щиро втішений і ще раз щиро дякую. Хіба 2 маленьки нюанси.
1.

Ага, таки дочекались натяку на евентуально ганебну поведінку. Не спроектував - ніколи не очолював конкурси, тож не мав теоретичної можливості приватно визначати переможців ні "в темну", ні явно. Хіба що ДЕК, але там оцінки гуртом виставляють, хоча і без псевдонімів.
Рукопис також не надсилав, виконуючи побажання Роста "пожаліти Ніну" (що цікаво, навіть задовго до артикуляції цього бажання - в окультизмі це називається передбачення майбутнього). Цей трюїзм можна перевірити, якщо кому заманеться підняти архіви "Коронації".
На користь анонімного визначення переможців (хоча, певною мірою, і про фах жюрі, перепрошую) також говорять результати минулорічного конкурсу, коли, приміром, Дяченки стали аж дипломантами, програвши взагалі невідомо кому. Що, писати розучились?

PS Ледь не забув. Я вже тут писав вище - йдеться про історію з дитиною та її рукописним романом у зошиті. Пані Ніно, дуже прошу: буде час і натхнення - зніміть з мене підозри у брехні, скажіть, що було. А то ж пісатєлі та їже з ними мені не вірять, доказів вимагають (чи, може, грошима, а я не второпав? )

Коронація слова 2006

Справді цікава інфа , що для прес-релізів характерно аж ніяк не завжди.
Що привертає увагу з побіжного перегляду?
1. Схоже, Коронація цього року посоліднішала. Мені так і не відомо, чому зробила ноги попередня "голівка", але наразі на чолі номінацій люди, принаймні, поважні. Цікаво, а хто тепер координатором?
2. Впадає в око лауреатство майже цілковито нових імен. Таке враження, що декілька останніх років тасовалась одна обойма, а тут хіба "непотопляємий" Кокотюха з купою додаткового бабла та ще Маринка Соколян абсолютно в іншій номінації.
3. Новий склад теж довів свою чесність, інакше 2 перших місця (навіть 3!) в однієї людини могло бути лише за умови, якщо її звали Леонід Брежнів, а номіновалися "Мала земля", "Відродження" та "Целіна". І головне - чверть століття тому. А Андрюха К. вже майже, як вічно живий Ілліч, ги-ги-и!

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy Справді цікава інфа , що для прес-релізів характерно аж ніяк не завжди. Що привертає увагу з побіжного перегляду? 1. Схоже, Коронація цього року посоліднішала. Мені так і не відомо, чому зробила ноги попередня "голівка", але наразі на чолі номінацій люди, принаймні, поважні. Цікаво, а хто тепер координатором? 2. Впадає в око лауреатство майже цілковито нових імен. Таке враження, що декілька останніх років тасовалась одна обойма, а тут хіба "непотопляємий" Кокотюха з купою додаткового бабла та ще Маринка Соколян абсолютно в іншій номінації. 3. Новий склад теж довів свою чесність, інакше 2 перших місця (навіть 3!) в однієї людини могло бути лише за умови, якщо її звали Леонід Брежнів, а номіновалися "Мала земля", "Відродження" та "Целіна". І головне - чверть століття тому. А Андрюха К. вже майже, як вічно живий Ілліч, ги-ги-и!

Доброго дня, п. Наталю!
Обіцяю бувати частіше.

Тут для мене є пара непоняток.
1) Як я розумію, твори та їхні автори реєструються на сампочатку, ще до читання. Отже, який саме Оргкомітет не мав права допускати твори Ігоря Козиря та Валентина Тарасова до участі в конкурсі? Той, що з'явився у лютому, чи той, що працював до того?
2) Я в жодному варіанті умов не знайшов правила щодо "Володаря Першої премії - члена журі - не конкурсанта". Воно десь зафіксовано?

Про єдиного спадкоємця, тобто АКМ - Андрія Кокотюху модного. Взагалі-то мене не здивувало, що він виграв. Та, мабуть, нікого не здивувало: 2002 - лавреат, 2003, 2004 - 3 премії, 2005 - 2 та 1 місце - росте писюк . Там справді щось було? А як? (якщо конкурс анонімний)
Два перших місця, звісно, перебір, але ж він у такий спосіб обрізав собі можливість майбутніх виграшів (див. відповідне "латентне" Правило)! Я б на його місці "замовив" би собі 2 та 3 премію, але щороку.

Розумію, що не можу нікого, навіть тих, хто мені відповідає, змусити читати уважно всі слова, які я пишу, а не лише ті, які хочеться. Просто наперед повідомляю, що буду дуже вдячний тим, хто спроможеться на такий подвиг.
Також не радив би марно витрачати сили і намагатись взяти мене за шиворот і застромити по якійсь бік барикад. З досвіду знаю – як вже ся поклав у горизонталь, відірвати мене від ліжка – дурна робота.

Тепер по суті: і чому ж я такий тіпа злий? Та тому, що в мене «велосипеда нема!» Як не прикро це констатувати, але, схоже, це чи не єдиний спосіб про щось дізнатися. Особи, які не здобули [не]щастя тусоватись посеред літбогеми, але цікавляться процесом, про поточні справи тотої богоугодної справи ніц не відають. Як воно насправді відбувається? Богема мається своїми проблемами, товарищує, лається, ображається, випиває і конкурує. Дехто в павзах щось пописує. В усього цього одна спільна риса: назовні – ні-ні! Не тваго ума дєло – ти ото книжок купуй і дифірамбів співай. Раптом: псш-ш-ш – з під кришки полилося і поповзло по стінці каструлі. Ти: «Ух ти!», – хап язиком: «Ум-м – чи то компот недосолили, чи у борщ цукру передали – цікаво!» А тобі: «А ну віддай ложку – не твого язика сп(т)рава – пшолл вонь із кухні, дуй давай у бібліотеку читати книжки переможців “Коронації слова”!» Що залишається? Тільки підкрутити газку під каструлею, авось ще вихлюпне. І воно такі да, і ще як. Тут головне встигнути відскочити, аби не дюже забризкало. І звідти вже принюхуватися. Бо при наближенні до плити можна отримати від декого половником у лоб.

Я не правий? Тоді скажіть: хтось на ФоРуМі (а люди тут літпроцесом цікавляться) знав, що в КС якісь негаразди? Навіть кияни. От, приміром, була в цій темі восени дискусія про Машу та її оповідання. Чому б не скористатися нагодою, не сказати: «Не посилай, Машо, там зараз таке болото, всі порядні люди тікають світ за очі, ми, от, навіть ні фіґа не посилаємо – хай утруться!» Так нє – поринули в літературознавчу дискусію, а також в те «скільки і як саме Ніна працює». Чому? Далі. В лютому йде Ніна і «до Ніни». Всі: «Ох! Ах! А що сталося?» У відповідь: «Ні гу-гу сталося». Ще 4 місяці чекаємо, живемо, готдоги жуємо, ділимося враженнями від книжок і виставок. Нарешті «Нова Коронація» коронує нових лавреатів. Про це нам тут повідомляє пані Тисовська (ну, я ще якимось суто випадковим дивом втрапив у розсилку «Нори Друк», зрідка щось від пані Елеонори & Co отримую – вдячний неймовірно – так дізнався звідтам). Отже «… пані Тисовська» – хай вона завжди виглядає так же гарно, як дописує. Інші, хто міг би щось сказати по суті – анічичирк. Я – за професіональною своєю звичкою – беруся аналізувати розклади (і – я не знаю, образить це когось чи навпаки заспокоїть – чхати мені, які саме там прізвища стоять, хоч би й моє власне. Це статистика – вона працює із сукупностями і нікого особисто не виділяє). Проаналізувавши, ділюся висновками, які випливають СУТО з наданої інформації (нехай хтось доведе, що з ЦІЄЇ інформації ЦІ висновки не випливають). За що отримую «ввічливу незгоду» від Ніни і, згодом, (після підкручування конфорочки ) конкрєтний половник із заплямованими ворогами, що не дають мені спокійно жити у власному (моєму чи їхньому?) обійсті. Але водночас трохи вихлюпнуло. Що приємно. В інакший спосіб-то – ніяк, чомусь. Що ж, понюхаємо.

Наостанок – про термінологію і кілька питань, на які я так досі і не знайшов відповіді.

Я з Вашого дозволу трохи займусь публічною арифметикою.
Кількість романів скоротимо від 1500 до 1000, бо бувало і по 800-900, а першого разу, здається, 500-600. Тим паче, від 1000 легше рахувати.
15% від 1000 - це 150. "За умовами конкурсу нагороджується трохи більше 10 рукописів" - візьмемо 15 (бувало і по 10, бувало і по 20), тобто 10% від виділених 150. Тоді "за чисто суб'єктивними критеріями" журі відсіяло навіть не 215, а всього 135 пристойних творів (зауважте, я всіляко пом'якшую умови, тобто йду назустріч конкурсу ).
Так от, якщо 15 - це чисто суб'єктивно відібрані рівні серед 150 рівних, то логічно припустити: наступного року "чисто суб'єктивний" погляд жюрі найскоріше вибере якісь інші 15 (якщо вони справді всі рівні). Що в цьому контексті означає "найскоріше"? В кількісному вираженні (зараз підрахую)

Отже, ймовірність попасти в 15 зі 150 рівних один раз із п'яти (конкурси 2000-2004 років) дорівнює приблизно 1/3 (32,8%) - цілком нормальний шанс;
імовірність попасти в 15 зі 150 рівних два рази з п'яти - це вже трохи понад 7% - в принципі, можливо, але, прямо скажемо, важкувато;
тричі з п'яти - 0,8% - практично неможливо!
А у нас по 2 рази попали 13 чоловік (саме їх я мав на увазі), а по три - семеро. Тут для одного ймовірність 0,008, а для сімох - 0,008 у ступені 7 - вважайте абсолютний нуль!

Залишається визнати невірність вихідних припущень: насправді жюрі оцінювало цих 13 вище за решту з тих чи інших причин: або вони справді краще, або експертам більше до вподоби саме їх почерк (літературний), або мене зараз знову почнуть закатювать ув ацвальт. Про всяк випадок повторюся: я ніде і ніколи не піддавав сумніву чесність, порядність, сумлінність (власне, те саме, але знову - про всяк випадок) і що там ще? ага - працьовитість Ніни Василівни Герасименко! А що рахувати вмію, так цей гріх ще з 1 класу. Люди, он, з 1 класу палять, і їм нічого.

А Андрюху-то так за що?! За що Андрюху?! Так. Під дих. Не по-жіночому? Він же маленький, худенький - шкода повинно бути. І де милосердя у цьому світі?

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy І де милосердя у цьому світі?

Знаєте, як американці кажуть? Don't expect life to be fair. (Не чекай справедливості від життя).

Шановні друзі! Я з цікавістю слідкую за перебігом думок щодо КС, але до дискусії долучуся не раніше вихідних- пізно повертаюся з робіт.
З повагою, Н.Г.

Пане Валентине, не переймайтеся, то лише суб’єктивна думка одного нашого дописувача, якому скрізь ввижається волохата "брудна" рука, підсуджування, незаконне проникнення до фіналу Коронації та інші малоприємні речі. Він навіть формули математичні наводить, і з цього приводу згадується бородатий анекдот: який шанс забачити на вулиці Мела Гібсона (Софі Лорен)? - Один із двох: або забачу, або ні. Що ж до допису Ніни... мені здається, вона просто оговорилася. Звісно, мова йшла про одну номінацію - якщо, скажімо, роман отримав першу премію, то наступного разу подавати саме роман не можна. А ось п’єсу чи сценарій - скільки завгодно.
А стосовно правила, за яким володар Гран-прі стає членом журі і не має права більше подаватися на конкурс... може, й справді варто було б нехай не зняти це обмеження, а ввести його на один рік (суддівства). Але то вже воля організаторів, а пані Ніна Герасименко була координатором і співкерівником конкурсу, себто нічого змінити тут не могла. Організатори - Корона (Юрій Логуш) та 1+1. Ось.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка Пане Валентине, не переймайтеся, то лише суб’єктивна думка одного нашого дописувача, якому скрізь ввижається волохата "брудна" рука, підсуджування, незаконне проникнення до фіналу Коронації та інші малоприємні речі.

Цитата:

Він навіть формули математичні наводить, і з цього приводу згадується бородатий анекдот: який шанс забачити на вулиці Мела Гібсона (Софі Лорен)? - Один із двох: або забачу, або ні.

Стосовно формул, мені теж згадався хай не анекдот, але Жванецький (щодо загальнонародної російської думки про Єгора Гайдара): "Ну как могут хорошо относиться к человеку, который произносит слово "отнюдь"?!"
Каюсь, час від часу я таки вживаю окремі формули. Проте на своє виправдання можу засвідчити, що вголос, у присутності жінок і на ФоРуМі, зокрема, жодних формул не наводив (хоч іноді й кортить) - самі результати їх застосування.

ЗІ. Ледь не відправив черговий "роман", але подумав, що треба підтримувати імідж "поганого хлопчика" перед усіма (сам же вище зауважував )

Пане Валентине, це трохи нагадує манію величі Переможці Коронації становлять заледве 0,5% від усіх учасників (о, знову ці кляті розрахунки ) Невже усунення 0,5% спроможне аж так знівелювати рівень усієї імпрези?!
А уявіть, раптом, що дехто правий, і в КС справді всі пов'язані. Що тоді? Щорічні 1, 2 та 3 премії Андрія Кокотюхи - вас це не жахає?!!

"Ну, давайте будемо чесними не тільки з тими, з ким хочеться". (с)

Ага, давайте. А ще давайте не робити далекосяжних висновків, не володіючи ситуацією, базуючись лише на власних уявленнях, як і що. Повторюся для особливо впертих володар першої премії у будь-якій номінації не має право подавати твір до участі в конкурсі саме за ЦІЄЮ НОМІНАЦІЄЮ. Так завжди було, і, як на мене, це справедливо. Лариса Денисенко після перемоги із романом "Забавки з плоті та крові" перемагала у номінації "П’єса". Але, звісно, моя суб’єктивна думка ніяким чином не мусить впливати на чиєсь бажання бачити плями на сонці - на те вона й суб’єктивна. А оскільки я не п. Тисовська, зі мною ніякого консенсусу у цьому питанні бути не може. Просто я періодично виходжу з дискусії, коли тут починають товкти воду в ступі, а потім повертаюся... для чого, не зрозуміло. Мабуть, вже треба йти "назовсім". Голова болить битися об чавунну стінку...

Та то просто п. Тарасов у побуті російськомовний Я, на жаль, не читала і не бачила його п’єсу - може, там редактор попрацював, не знаю... Що ж до його суддівства... я гадаю (вірніше, сподіваюся), що журі оцінювало твори з різних боків, і головним критерієм оцінки була не орфографія. Власне, це справа редакторів, бо неодноразово, всує і ні, згаданий тут Кокотюха теж деколи такі перли видає, що Боже борони. І русизми, і стилістичні неоковирності, і ще багато чого... Стиль Кокотюхи мені взагалі не подобається, на відміну від його сюжетів, але мені здається також, що багато письменників нині грішать русизмами та кальками з російської - не у Космосі ж живемо. Я сама грішна, щойно була за це дістала - щоправда, не знаю, чи може людина вважатися мовознавцем на підставі вживання нею слів "ріжниця" та "клясик" Та, як на мене, головне - це все-таки зміст твору, його худжнє наповнення, бо якщо цього немає, жоден редактор не зарадить, та й бездоганне знання мови у порожньому тексті мене особисто не вельми потішить. А щоби знати, чи заслужено п. Тарасову дали Гран-прі, мені треба ознайомитися і з його п’єсою, і з рештою переможців - аби було з чим порівняти.
А книги Вільчинського... так. Помилки ріжуть око і псують враження - поза всяким сумнівом. Редактора на мило!

Пане Тарасов, Тисовська - пані, а не пан Я розумію, що ви не на ту пімпочку натсинули, як завжди, але це вплинуло на резудьтат

Цитата:

Оригінальне повідомлення від spark Пане Тарасов, Тисовська - пані, а не пан Я розумію, що ви не на ту пімпочку натсинули, як завжди, але це вплинуло на резудьтат

Або на результат.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка Цитата: Оригінальне повідомлення від spark Пане Тарасов, Тисовська - пані, а не пан Я розумію, що ви не на ту пімпочку натсинули, як завжди, але це вплинуло на резудьтат Або на результат.

Це стилізація під журі КС Там ще натсинули було. Уважніше, Натлю, уважніше

Ласкаво просимо Щоб не сталося ще якихось прикрих непорозумінь, сповіщаю, що досвід журіння в журі у пані Тисовської теж є, то ж не треба їй про вулики й мед розповідати

Боже, бракує вже сили виказати, як замучила ця наша зверхність! Так, вибачте, будь ласка, що я насмілилася помріяти про те, як колись україномовною літературою - і не лише фентезі, а про напівграмотність, даруйте, взагалі не йшлося - будуть завалені українські книгарні. Не будуть. З таким підходом, таким літературним і не тільки снобізмом (а снобізм і вимогливість - це різні речі) - ніколи не будуть. Ну, туди нам і дорога - до біса, або на Петрівку, за продукцією "старшого брата". Читати люди все одно не перестануть - будуть читати, що є. Пропозиція породжуватиме попит.
Справді, немає про що говорити. Ще раз вибачте і на все добре.

Я щось не зауважив прагнення п. tysovsk-ої обмежити потрапляння українських книжок в книгарні. Натомість зауважив думку, що якість творів, які виходять у КС можна співставити з рівнем "напівграмотного російського фентезі". Я б сказав, навіть гірше і це об'єктивна реальність - автори або напівграмотні, або добре володіючи мовою не можуть писати хоч трохи цікаво, продукуючи або черговий дефектив або жіночоромансну жвачку. Така ситуація, на жаль, породжує дуже критичну оцінку Коронації. Хіба це добре? От і п. tysovska засмучена. А п. Наталка знову стали в позу.
Пречудово

Справді?! Чого, раптом? Я саме цього, власне, і не помітив.

Анекдот, сподіваюсь, не треба переповідати? Це про те, що тим, хто пише, ще і читати не обов'язково - інший фах.

"Прикол"-то, власне і був у тому, що нарід дивиться останнє на даний момент повідомлення і третину чи половину передостаннього - у кого який монітор (і які повідомлення). А хто там що раніше писав із цього приводу мало колишить. Далі. Або текст зовні подобається, чи автор, чи стиль, чи ще щось - тоді суцільний одобрямс і "підписуюсь під кожним словом", або не подобається з тих же "вагомих" причин - тоді вішаються всі собаки вперто і наполегливо, попри спроби щось логічно пояснити. Про те, аби трохи подумати, що ж воно направду хтіли сказати, взагалі не йдеться.
Я розумію, всі ми люди дуже зайняті - читати ніколи. Але, може, тоді й писати не варто? Назвав же Андрій один тред на ФоРуМі (щоправда, з іншого приводу) "Спочатку прочитай". Золоті слова - треба, щоби вони випадали на чолі кожної гілки. Чомусь я не взяв за важкий труд і перед тим, як писати тут на цьому тижні знову переглянув тред спочатку, бо звідки ж пам'ятати, хто що коли казав - це було 3, 7 і 10 місяців тому. По тому вже і міг впевнено висловлювати свою думку.

Вище наводив саме такі приклади: або із серії "ти - про Фому, тобі - про Ярему", або взагалі приклади елементарного читання по діагоналі - і відразу за улюблену справу - писати.

Можу ще раз прокоментувати діалоги за своєї участі, тобто 1 і 2.
При тому, що ніколи і ніде не звинувачував ні стару, ні нову "Коронацію" в нечесності й непорядності, а конкурсантів - у якихось куплених місцях (чи що там ще), мені постійно це інкременують, натякаючи на те що, напевно, це мене хтось там у жюрі образив, не оцінивши "народження нового літературного генія". Пояснення, що ніколи нікуди нічого не посилав, відтак мені ніхто ні в чому не відмовляв, то ж і заздрити нічому до уваги не беруться. А нащо? Так дискутувати легше. Причому, переважно, роблять це ті, хто про діяльність нової, "нерідної" їм "Коронації" натякає дуже прозоро.
Як приклад чергового "собаки", я ніколи і ніде (частина діалогу 2) не чіпав пана В. Тарасова, бо взагалі номінація кіносценарієв при аналізі пройшла повз мою увагу. Про неправомірність його нагородження писала Ніна Герасименко. Попри це, п. Тарасов отримує месідж, що подібні ганебні наїзди є суб'єктивною думкою одного-єдиного дописувача, який тут формулами відгавкується. Ну, ясно хто мається на оці - Ніна Василівна без формул обходилася - всі можуть пересвідчитись.

Ось так от "чукотка".

Тю. І всьо? І не жаль часу тобі було? До речі, формули були прикольні. На місці букмекерів я б вже почав приймати ставки на Кокотюху

Цитата:

Оригінальне повідомлення від spark Тю. І всьо? І не жаль часу тобі було? До речі, формули були прикольні. На місці букмекерів я б вже почав приймати ставки на Кокотюху

За часом, може, десь трохи і шкодував, але, як уже ввязався - доводилось якось відповідати за свої слова

А на Кокотюху ставити вже не можна, хіба що він переключиться на кіносценарії або зміняться правила конкурсу. Чи, може, родичів підключить.

Коронація 2007

Не миуло і 2 годин... Таки у нас навчилися швидко перекладати
Сподіваюся, докладна інформація ще надійде (навіть мені ), але й наразі вже маємо дещо поживне для хижацької слюнявої пащеки

З іншого нестримний вихлюп соплів спричинило радісне повідомлення панів-громадянів: "конкурс сприяє ... відкриттю нових імен в українській культурі, наповнюючи ... кіно ... сценаріями для українських фільмів". Ну, карочє, харош знущатися - покажить мені то кіно по телевізору.
І ще я не зрозумів, до чого Оборзєватель згадав про "минулорічного Кокотюху".

Ювілейна «Коронація слова-2010» нагородить переможців 10 червня

«Коронація слова» оголосить імена кращих з найкращих
10 червня о 16:00 у виставковому залі ACCO International (пр.Перемоги, 40-Б) відбудеться 10-та ювілейна Церемонія нагородження переможців Всеукраїнського літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання «Коронація слова».

Сьогодні, під час прес-конференції, було представлено нову статуетку для переможців традиційних конкурсних номінацій.

Власниця української студії ювелірного дизайну Людмила Гарарук презентувала корону для переможця конкурсу «Гранд Коронація», якого журі обере серед кращих лауреатів минулих років.

Цьогоріч на «Коронацію слова» надійшло близько 1000 творів на кожну номінацію. Найбільш популярною виявилась наймолодша номінація «Пісенна лірика про кохання», яка з’явилась лише рік тому. Її куратор Анатолій Матвійчук розповів, що надійшло близько 6000 творів. Пан Матвійчук зізнався, що одного дня він прочитав 1000 віршів і був «отруєний» щирістю емоцій. «Адже, поезія - це концентрована енергія думки і души», . На думку співака, поезія настільки сильна річ, що один вірш може перевернути світ.

Програма заходу:
16.00 - 20.00 - нагородження переможців конкурсу,
20.00 - 23.30 - Літературний Бал.
ДРЕС-КОД: вечірнє вбрання, етнічний стиль.

Доволі шикарний приз для переможця в номінації «Гранд Коронація».

Роман-переможець «Коронації слова» має двох авторів: Ярослава Бакалець та Ярослав Яріш.

Хтось таки бреше

Забавно: Богун - член товариства тверезості
Комедійно-історичний роман?

Скільки ще можна читати Кокотюху?!

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy Скільки ще можна читати Кокотюху?!

Та що ж робити, як він такий писючий?.. (багато пише, я маю на увазі)
Ще один шанс, раптом то справді хороший детектив? Такі я дуже полюбляю

Цитата: Початково розміщене учасником Катерина Слобода

Всеукраїнський конкурс «Коронація слова 2011» отримав нову номінацію – «Пісенна лірика про кохання», Отож відтепер «Коронація слова» приймає на конкурс не тільки написані українською мовою оригінальні романи, кіносценарії та п’єси а й пісенну лірика про кохання, які раніше не друкувалася й не виконувалися. У новій номінації «Пісенна лірика про кохання» конкурс приймає не більше 10 поетичних творів від одного автора. Твір не повинен бути більше, ніж 32 рядки (8 строф)

Цитата: Початково розміщене учасником Соломія Федушко

Найбільш популярною виявилась наймолодша номінація «Пісенна лірика про кохання», яка з’явилась лише рік тому. Її куратор Анатолій Матвійчук розповів, що надійшло близько 6000 творів

Переможці конкурсу “Коронація слова – 2011″

Щось світлини Тисовської нема
Прищемляють

Цитата: Початково розміщене учасником Dmy

Щось світлини Тисовської нема Прищемляють

Угу, несправедливо..
Але, це можна виправити

Усіх вітаю! Довго коливалася, але не витримала, і вирішила похвалитися. Ну хоча б трішки Цьогоріч на Коронації Слова я отримала спеціальну відзнаку від ГО "Книжковий простір" за роман "Подвійні міражі". З якогось дива мені дали аж два дипломи - один від власне "Книжкового простору", а другий - від "Коронації слова" про те, що "Книжковий простір" дав мені диплома. Більше нікому щастя у вигляді двох дипломів не привалило, але ж не дарма твір називається "Подвійні міражі". Два рази - завжди два рази
http://book-space.net/index.php?option=com_content&view=article...

Щиро дякую, Романе!
Дуже хвилююче було не так навіть на сцену виходити, як узагалі писати роман після більш ніж річної перерви Здається, впоралася
Приєднаний файл: KS2013 (93kB)
Цей файл був завантажений 827 разів

Вітаю, Наталко!
Радий знову бачити тебе "при ділі"

Росте, дякую!
Також дуже рада бути "при ділі" Доки не сіла писати роман, навіть не уявляла, як я за "цим ділом" скучила

Розумію, що це реклама, але сподіваюся, що по старій дружбі мене за це не дуже каратимуть
Це бук-трейлер мого нового роману "Подвійні міражі". Твір виходить у КСД, чекаємо до Форуму Видавців. Пам’ятаючи усі свої минулі біди, боюся вже загадувати, але дуже, дуже-дуже, дуже-дуже-дуже, просто шалено хочу до Львова.
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=7FDSxdYC...