Форум Рідного Міста

Новий погляд на старі твори

Андрій Пелещишин - 16-7-2011 у 22:12

У мене є слабкість.
Я люблю перечитувати книги. Раз у кілька років можу взяти до рук якусь книгу, яку полюбив ще в школі чи студентом, і перечитувати, вникаючи в деталі, смакуючи кожну фразу...

Цього разу до рук потрапило знамените "Золоте теля".
Щиро кажучи, раніше я впивався цим твором, легким, молодецьким, у міру авантюрним з тонким дорослим гумором.
Але зараз я змушений був просто припинити її читати, тому що відчув зовсім інший її ракурс - брехня і запудрювання мізків.
Події розгортаються десь в 1934 році, в якомусь умовно-пасторальному приморському краї, за яким вгадується Південна Україна та Одеса. У рік після найстрашнішого на цих землях голоду селяни напихають учасників автопробігу усілякими яствами, конторщики штурхаються в буфеті за канапки з ікрою, а випадкові попутчики змагаються за право кормити Бендера мясивами.... Якимось дивом по тому страшному вимореному краї гасають на автомобілі американці з перекладачем (адже все гаразд, усі процвітають!)...
Чомусь розізлив сарказм авторів, з яким вони регочуть з підприємця, якого добивають податками. Політичні дискусії старших людей які багато чого бачили і передчувають страшну війну, до якої залишилося лише 5 років також стають об'єктом насмішки. Перші "чистки" (які так і називаються чистками) подаються як щось цілком і цілком правильне... (щоправда, про людей з невиразними сірими очками, що "чистять" - дуже тонко написано).

Хтось запитає - ну чого я вчепився тієї книги? Та бо вона блискуча та талановита, люди нею і зараз захоплюються, дивляться старі екранізації тощо. А насправді - просто нагла брехлива пропаганда, яка написана на жаль дуже талановитими людьми.
Можливо і завдяки цій книзі окремим цілком нормальним людям важко усвідомити трагедію 30-х років, і вони чіпляються за надумані пасторальні картинки.
Пропаганда зазвичай є нецікавою, нудною і примітивною, тому вона приїдається, з нею можна змиритися.
Але страшно коли пропагандою займаються таланти і вкладають у неї душу.

А ще комусь знайоме таке відчуття - радикального переосмислення якогось відомого художнього твору?

Андрій Пелещишин - 17-7-2011 у 13:36

Трохи мушу виправити самого себе..
Події розгортаються не в 34 а в 30 році. Ну в такому разі це дещо міняє, але не принципово. Бо твір написано в 1931 році, значить до читачів реально він дійшов у 1932 році, коли вже починалася страшна трагедія.

Ігор Мацевич - 31-7-2011 у 14:02

Мабуть, щось подібне я відчув до своєї улюбленої "Граф Монте-Крісто", котра підтримувала в мені романтичні марення про справедливість, доки остаточно не зрозумів, вже в зрілому віці, що її не буває, що ми тут попри дану нам "вольную волю" виконуєм абсолютно незрозумілу нам місію в якій немає місця людській справедливості. Маю надію, що є Божа (рай і пекло).
Тому тепер незлюбив витвір Дюма, а зайнявся перечитуванням Біблії.
А це воістину унікально чудесна Книга: Кожен раз читаючи знаходиш інший підзміст, інакше світобачення, інше розуміння багатьох проблем.

Odarka - 1-8-2011 у 12:34

Я перебираю зараз величезну батькову бібілотеку і багато книжок змушена викидати, тому вони пропахли прорадянською пропагандою...навіть книжка "Стежками Довбуша" починається зі слів: "Багато гуцульских сімей дякуючи приходу радянській владі відгуляли новосілля..." Ну і купа різного вже мовчу, що Довбуш там, як якийсь комсомолець вимальований.

Oleksij Kulko - 1-8-2011 у 18:08

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин  
Трохи мушу виправити самого себе..
Події розгортаються не в 34 а в 30 році. Ну в такому разі це дещо міняє, але не принципово. Бо твір написано в 1931 році, значить до читачів реально він дійшов у 1932 році, коли вже починалася страшна трагедія.
Нещодавна перечитував "теля"... вся трется частина в нього просякнута все болем і трагізмом. Ільф і Петров як раз майстерно зобразили перехід від позитивної епохи до часу, коли сміятися стає якось не "по-пролетарські".

Андрій Пелещишин - 1-8-2011 у 18:23

Та нема тамс суспільного болю і трагізму, просто пропаганда. З захопленням розказується про трудовий ентузіазм, активну комсомольську молодь, успішне знищення приватного бізнесу... Там є елементи трагізму, але ніби персональна трагедія окремих, вкрай непривабливих людей або просто асоціальних особистостей на фоні ідеалізованої дійсності, індустріалізації і "опартіювання" усього.

Андрій Пелещишин - 1-8-2011 у 18:26

Цитата:
Я перебираю зараз величезну батькову бібілотеку і багато книжок змушена викидати, тому вони пропахли прорадянською пропагандою...

Це мені також дуже добре знайомо.
А ще як маскували... Береш якусь "Історію Львова" (або щось таке..), і думаєш "а хай ще полежить, може згодиться". А потім відкриваєш - а вся історія до 1939 на 20 сторінках, а потім... Тьху... На макулатуру

Oleksij Kulko - 2-8-2011 у 19:17

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин  
Там є елементи трагізму, але ніби персональна трагедія окремих, вкрай непривабливих людей або просто асоціальних особистостей на фоні ідеалізованої дійсності, індустріалізації і "опартіювання" усього.
Ну а мені, читаючи теля, хочеться співчувати країні, в якій після певного повороту, всі мають думати і діяти як одне "ідеологічно правльне" ціле, і в якій нема навіть найменшого місця для авантюризму.

Андрій Пелещишин - 2-8-2011 у 20:16

Мені так само хочеться співчувати країні, в якій релігійні свята, іменини і т.п. вважаються поганою традицією, але це ж не означає, що твір одеситів якось захищав їх...
Навпаки, він сприяв, і сприяв дуже "новому життю"

Oleksij Kulko - 3-8-2011 у 08:14

В цілому маєте рацію. В цьому плані значно приємніше читати "Одноповерхову Америку": там рівень ідеологічної пропаганди значно нижчий. Та й в цілому вкрай позитивний твір з величезно кількістю цікавих деталей.