Форум Рідного Міста - Три історії Стіва Джобса

Три історії Стіва Джобса

Андрій Пелещишин - 14-7-2005 у 21:15

Виступ перед студентами Стіва Джобса (засновника компаній Apple, NeXT та Pixar), одного з творців концепції персонального комп'ютера та просто екстратраординарної людини:

Sell Me » Архив » Стив Джобс и три его истории

Раджу почитати. Отримаєте задоволення.

Наталка - 14-7-2005 у 22:38

Приєднуюся.
Особливо сподобалося оце:

"І єдиний спосіб робити великі справи – любити те, що ви робите. Якщо ви ще не знайшли свою справу, шукайте. Не зупиняйтеся. Як це буває з усіма сердечними справами, ви дізнаєтеся, коли знайдете. І, як будь-які гарні стосунки, вони стають краще і краще з роками. Тому шукайте, поки не знайдете. Не зупиняйтеся".

І оце - з третьої історії:

"Ваш час обмежено, тому не витрачайте його на те, щоби жити чиїмось чужим життям. Не потрапляйте до пастки догми, яка велить жити думками інших людей. Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість йти за своїм серцем та інтуїцією. Вони якимсь чином уже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне".

Мабуть, хтось скаже, що це - прописні істини, але, на мій погляд, ми часто про них забуваємо.

Стів Джобс і три його історії

dr.Trollin - 15-7-2005 у 18:59

http://news-service.stanford.edu/news/2005/june15/jobs-061505

Стів Джобс і три його історії
Промова Стіва Джобса перед випускниками Cтенфорда
(англ., via Inforedesign http://inforedesign.com/2005/06/16/tsitata/ & TUAW http://tuaw.com/)

Я її одночасно читав і перекладав, щоб наші англонечитальні читачі залишилися задоволені. (Так як я робив це швидко, відразу і начороно, обмовлюся, що переклад поганий. Але сподіваюся, він виявиться вам корисний).

Дивна, разюча промова! Просто рекомендую її прочитати.

Дмитро Чесних
http://www.sellme.ru/2005/06/16/stiv_djobs_i_tri_ego_istorii

“Для мене велика честь бути з вами сьогодні на врученні дипломів одного з найкращих університетів світу. Я не закінчував інститутів. Сьогодні я хочу розповісти вам три історії з мого життя. І усе. Нічого грандіозного. Просто три історії.

Перша історія – про з'єднання крапок.

Я покинув Reed College після перших 6 місяців навчання, але залишався там у якості “гостя” ще близько 18 місяців, поки нарешті не пішов. Чому ж я кинув навчання?

Усе почалося ще до мого народження. Моя біологічна мати була молодою, незаміжньою аспіранткою і вирішила віддати мене на усиновлення. Вона наполягала на тому, щоб мене усиновили люди з вищою освітою, тому мені було призначено бути усиновленим юристом і його дружиною. Правда, за хвилю до того, як я виліз на світло, вони вирішили, що хочуть дівчинку. Тому їм подзвонили вночі і запитали: “Зненацька народився хлопчик. Ви хочете його?”. Вони сказали: “Звичайно”. Потім моя біологічна мати довідалася, що моя прийомна мати – не випускниця коледжу, а мій батько ніколи не був випускником школи. Вона відмовилася підписати папери про усиновлення. І тільки кілька місяців потому все-ж уступила, коли мої батьки пообіцяли їй, що я обов'язково піду в коледж.

І 17 років потому я пішов. Але я наївно вибрав коледж, що був майже таким же дорогим, як і Стенфорд, і всі нагромадження моїх батьків були витрачені на підготовку до нього. Через шість місяців, я не бачив змісту мого навчання. Я не знав, що я хочу робити у своєму житті, і не розумів, як коледж допоможе мені це усвідомити. І от, я просто витрачав гроші батьків, що вони збирали все життя. Тому я вирішив кинути коледж і повірити, що усе буде добре. Я був спочатку наляканий, але, оглядаючись зараз назад, розумію, що це було моїм кращим рішенням за все життя. У ту хвилину, коли я кинув коледж, я міг перестати говорити про те, що необхідні уроки мені не цікаві і відвідувати ті, котрі здавалися цікавими.

Не усі було так романтично. У мене не було кімнати в общазі, тому я спав на підлозі в кімнатах друзів, я здавав пляшки Коли по 5 центів, щоб купити їжу і ходив за 7 миль через усе місто кожний недільний вечір, щоб раз у тиждень нормально поїсти в храмі кришнаитів. Мені він подобався. І багато з того, з чим я зіштовхувався, дотримуючись своєї цікавості й інтуїції, виявилося пізніше безцінним.

От вам приклад:

Reed College завжди пропонував кращі уроки по каліграфії. По всьому кампусу кожен постер, кожна мітка були написані каліграфічним почерком від руки. Тому що я відрахувався і не брав звичайних уроків, я записався на уроки по каліграфії. Я довідався про serif і sans serif, про різні відступи між комбінаціями букв, про те, що робить прекрасну типографіку прекрасною. Вона була красивою, історичною, майстерно витонченою до такого рівня, що наука цього не змогла б зрозуміти.

Ніщо з цього не здавалося корисним для мого життя. Але десять років по тому, коли ми розробляли перший Макінтош, усе це придалося. І Мак став першим комп'ютером із красивою типографікою. Якби я не записався на той курс у коледжі, у Маку ніколи б не було кілька гарнітур і пропорційних шрифтів. Ну а позаяк Windows просто здула це з Маку, швидше за все, у персональних комп'ютерів узагалі б їх не було. Якби я не відрахувався, я б ніколи не записався на той курс каліграфії і у комп'ютерів не було б такої чудовної типографіки, як зараз.

Звичайно, не можна було з'єднати всі крапки воєдино тоді, коли я був у коледжі. Але через десять років усі стало дуже, дуже ясно.

Ще раз: ви не можете з'єднати крапки, дивлячись уперед; ви можете з'єднати їх лиш оглядаючись у минуле. Тому вам доведеться довіритися тим крапкам, що ви як-небудь зв'яжете в майбутньому. Вам доведеться на щось покластися: на свій характер, долю, життя, карму – що завгодно. Такий підхід ніколи не підводив мене і він змінив моє життя.

Моя друга історія – про любов і втрати.

Мені повезло – я знайшов те, що я люблю по життю робити досить рано. Woz і я заснували Apple у гаражі моїх батьків, коли мені було 20. Ми посилено трудилися, і через десять років Apple виросла з двох чоловік у гаражі до $2–мільярдної компанії з 4000 працівників. Ми випустили наше найкраще створення – Макінтош – роком раніш і мені тільки виповнилося 30. І потім мене звільнили. Як вас можуть звільнити з компанії, що ви заснували? Ну, у міру росту Apple ми наймали талановитих людей, щоб допомагати мені керувати компанією й у перші п'ять років усі йшло добре. Але потім наше бачення майбутнього стало розходитися і ми в кінцевому рахунку посварилися. Рада директорів перейшов на його сторону. Тому в 30 років я був звільнений. Причому привселюдно. Те, що було змістом усього мого дорослого життя, пропало.

Я не знав, що робити декілька місяців. Я почував, що я підвів минуле поколение підприємців – що я упустив естафетну паличку, коли мені її передавали. Я зустрічався з David Packard і Bob Noyce і намагався вибачитися за те, що накоїв. Це було публічним провалом і я навіть думав про те, щоб утекти куди подалі. Але щось повільно стало прояснятися в мені – я усе ще любив те, що робив. Хід подій у Apple лише злегка усе змінив. Я був відкинутий, але я любив. І, зрештою, я вирішив почати все спочатку.

Тоді я цього не розумів, але виявилося, що звільнення з Apple було кращим, що могло було відбутися з мною. Тягар успішної людини перемінилося легкодумством починаючого, менш упевненого в чому-небудь. Я звільнився і ввійшов ув один із самих креативних періодів свого життя.

У плині наступних п'яти років я заснував компанію NeXT, іншу компанію, названу, Pixar і закохався в дивовижну жінку, що стала моєю дружиною. Pixar створив найперший комп'ютерний анімаційний фільм, Toy Story, і є тепер самою успішною анімаційною студією у світі. У ході разючих подій, Apple купила NeXT, я повернувся в Apple, і технологія, розроблена в NeXT стала серцем нинішнього відродження Apple. А Laurene і я стали чудовою родиною.

Я упевнений, що нічого з цього не трапилося б, якби мене не звільнили з Apple. Ліки були гіркими, але пацієнтові воно допомогло. Іноді життя б'є вас по голові цеглою. Не утрачайте віри. Я переконаний, що єдина річ, що допомогла мені продовжувати справу була те, що я любив свою справу. Вам треба знайти те, що ви любите. І це так само вірно для роботи, як і для відносин. Ваша робота заповнить велику частину життя і єдиний спосіб бути цілком задоволеним – робити те, що по-вашому є великою справою. І єдиний спосіб робити великі справи – любити те, що ви робите. Якщо ви ще не знайшли своєї справи, шукайте. Не зупиняйтеся. Як це буває з усіма серцевими справами, ви довідаєтеся, коли знайдете. І, як будь-які гарні відносини, вони кращають і краще з роками. Тому шукайте, поки не знайдете. Не зупиняйтеся.

Моя третя історія – про смерть.

Коли мені було 17, я прочитав цитату – щось начебто цього: “Якщо ви живете щодня так, начебто він останній, коли-небудь ви виявитеся праві.” Цитата зробила на мене враження і з тих пір, уже 33 роки, я дивлюся в дзеркало щодня і запитую себе: “Якби сьогоднішній день був останнім у моєму житті, чи захотів би я робити те, що збираюся зробити сьогодні?”. И як тільки відповіддю було “Ні” протягом декількох днів підряд, я розумів, що треба щось змінювати.

Пам'ять про те, що я незабаром умру – найважливіший інструмент, що допомагає мені приймати складні рішення в моєму житті. Тому що все інше – чужа думка, уся ця гордість, уввесь цей острах зніяковілості або провалу – усі ці речі падають перед обличчям смерті, залишаючи лише те, що дійсно важливо. Пам'ять про смерть – кращий спосіб уникнути думок про те, що у вам є що втрачати. Ви вже голий. У вас більше немає причин не йти на заклик свого серця.

Біля року тому мені поставили діагноз: рак. Я зробив скан у 7:30 ранку і він ясно показував пухлину в підшлунковій залозі. Я навіть не знав, що таке підшлункова заліза. Лікарі сказали мені, що цей тип раку наразі не виліковний і що мені залишилося жити не більше трьох-шести місяців. Мій доктор порадив піти додому і привести справи до ладу (що в лікарів означає приготуватися до смерті). Це значить спробувати сказати своїм дітям те, що б ти сказав за наступні 10 років. Це значить переконатися в тім, що все благополучно улаштовано, так, щоб твоїй родині було наскільки можна легко. Це значить попрощатися.

Я жив з цим діагнозом весь день. Пізніше ввечері мені зробили біопсію – засунули в горло ендоскоп, пролізли через шлунок і кишки, застромили голку в підшлункову залозу і взяли кілька кліток з пухлини. Я був у відключці, але моя дружина, що там була, сказала, що коли лікарі подивилися клітки під мікроскопом, вони стали кричати, тому що в мене виявилася дуже рідкісна форма раку підшлункової залози, яку можна вилікувати операцією. Мені зробили операцію і тепер із мною усе в порядку.

Смерть тоді підійшла до мене ближче усього, і сподіваюся, ближче усього за кілька наступних десятків років. Переживши це, я тепер можу сказати наступне з більшою впевненістю, чим тоді, коли смерть була корисною, але чисто вигаданою концепцією:

Ніхто не хоче вмирати. Навіть люди, що хочуть потрапити на небеса не хочуть умирати. І все рівно, смерть – пункт призначення для усіх нас. Ніхто ніколи не зміг уникнути її. Так і повинно бути, тому що Смерть, напевно, найчудовніший винахід Життя. Вона –причина змін. Вона очищає старе, щоб відкрити дорогу новому. Зараз нове – це ви, але колись (не дуже-то і довго залишилося) – ви станете старим і вас видалять. Простіть за такий драматизм, але це правда.

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чийсь чужим життям. Не попадайте в пастку догми, що говорить жити думками інших людей. Не дозволяйте шумові чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість додержуватися свого серця й інтуїції. Вони якимсь трибом уже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне.

Коли я був молодий, я прочитав дивну публікацію The Whole Earth Catalog (“Каталог усієї Землі”), що була однією з біблій мого покоління. Її написав хлопець по імені Stewart Brand, що живе отут недалеко в Menlo Park. Це було наприкінці шістдесятих, до персональних комп'ютерів і настільних видавництв, тому вона була зроблена за допомогою друкарських машинок, ножиців і полароїдів. Щось начебто Google у паперовій формі, 35 років до Google. Публікації була ідеалістичними і переповнені великими ідеями.

Steward і його команда зробили кілька випусків The Whole Earth Catalog і, зрештою, видали фінальний номер. Це було в середині 70–х і я був вашого віку. На останній сторінці обкладинки була фотографія дороги раннім ранком, типу тієї, на якій ви, можливо, ловили машини, якщо любили пригоди. Під нею були такі слова: “Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними”. Це було їхнє прощальне послання. Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними. І я завжди бажав собі цього. І тепер, коли ви закінчуєте інститут і починаєте заново, я бажаю цього вам.

Залишайтеся голодними. Залишайтеся безрозсудними

Усім велике спасибі.”

source,English Стів Джобс
=>> перевод,Русский Дмитрий Чесных
=> переклад,Українська Сергій (dr.Trollin)

dr.Trollin - 15-7-2005 у 19:01

таки і дійсно варт прочитання!
навіть не полінувався перетлумачити...

Андрій Пелещишин - 15-7-2005 у 19:15

З'єднав дві теми в одну

dr.Trollin - 15-7-2005 у 21:53

2бургомістр
о! правильно, що склеїв

Aleksandra Fink-Finowicka - 23-7-2005 у 12:38

Shchyro dziakuju panu dohtoru Trollinovi za pereklad ukrainskojo, takozh za vskazannja anglijskogo dzerela trjoh istorji:-)

Dmy - 23-7-2005 у 17:54

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка
Мабуть, хтось скаже, що це - прописні істини, але, на мій погляд, ми часто про них забуваємо

Ну, я скажу. І не просто прописні, а такі, що вже банальні до оскомини. Особливо, якщо врахувати, що за часів молодості Стіва Джобса подібні одкровення були страшенно модними. Мабуть, вічно зайнятій звізді запропонували виступити перед молодняком, і він, аби не гаяти часу, вирішів згадати босоногу юність.
Тобто думки багато в чому є слушними, але до чого тут Джобс? Наприклад, задля моралі третьої історії краще читати того таки Кастанеду - у нього чіткіше. 1-а і 2-а, фактично, зводяться до пропозиції нехтувати розрахунком і традиціями, а покладатися на інтуіцію і бажання. Власне, як варіант - чому б і ні, але де тут, так би сказати, наукова новизна?
Особисто я дуже поважаю пана Джобса, Епл, Макінтош і навіть Некст, проте так і не зрозумів, навколо чого весь сир-бор?

Наталка - 23-7-2005 у 18:27

А де сир-бор?

Dmy - 23-7-2005 у 19:01

Грубо кажучи, буквально тут, прямо.
Подається як щонайменш Нобелівська лекція ... "і просто непересічної людини", варта всебічного прочитання, тлумачення і задоволення (доречі, я не пам'ятаю, щоб тут хтось виклав (і переклав) хоч одну Нобелівську лекцію - певно, Джобс значно просунутіше).
Все ж таки, як на мене, краще читати першоджерела - якихось буддистів, даосів, Біблію, врешті. Можна навіть колишніх годівників пана Джобса - кришнаїтів.

Tempika - 23-7-2005 у 19:36

...кастанедаі інші, мені здається, не так вплинули на те, яким зараз виглядає
сучасний світ... джобс той, хто робив історію, хто для нас, *ґікнутих*, є
культова фігура... це анти-гейтц, я б навіть сказала... тому його
філософія і погляди на світ є тим, що цей світ формувало... а ми стали
надто ОБЕРЕЖНИМИ у цьому світі, заскніли, як болото, боїмося рушити туди,
де ще ніхто не ходив, знайомитися з незнайомими людьми і несемо на собі
(як равлики) тягар усіх своїх сміховинних проблемок... ми не вміємо більш
бути молодими, палаючими, боїмося показати ентузіазм та віру у певні
ідеали... джобс молодчина, ні, джобс — герой :-))) і варто слухати
історії героїв.

Наталка - 23-7-2005 у 19:38

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy
Все ж таки, як на мене, краще читати першоджерела - якихось буддистів, даосів, Біблію, врешті. Можна навіть колишніх годівників пана Джобса - кришнаїтів.

Ну так, а ще, мабуть, краще - взагалі нічого не читати, і не викладати, і не буде ані сир-бору, ані задоволення від прочитання, ніц.

Ніхто тут до суцільного "одобрямсу" ніби не закликав, але навіть існування такого чудового першоджерела, як Біблія, ще не виключає задоволення від знайомства з іншими книжками/думками/поглядами.
Злі ви... Піду я від вас...

Dmy - 25-7-2005 у 18:44

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...кастанедаі інші, мені здається, не так вплинули на те, яким зараз виглядає
сучасний світ... джобс той, хто робив історію, хто для нас, *ґікнутих*, є
культова фігура... це анти-гейтц, я б навіть сказала... джобс молодчина, ні, джобс — герой :-))) і варто слухати
історії героїв

Десь я згоден, що Кастанеду вже досить конкретно забули. Я ляпнув навмання, це не принципово - можливі й інші джерела. Проте, можна було би провести соціологічне опитування - чиє прізвище відоміше: Кастанеди чи Джобса. Вийти на вулицю і поспитати: що таке Епл, що таке Макінтош (про Некст вже промовчу)? Макінтош, скоріше, згадають немолоді люди - плащик, скажуть, такий був (тоді усе було, навіть ковбаса по 2,20). Просунуті в англійській (в межах шкільної програми) здогадаються, що "епл" - це "яблуко", рокінрольно освічені щось муркнуть про студію Бітлів. Цікаво, який відсоток суспільства поєднає це все з ім'ям "Стів Джобс"? Так що про культову фігуру, яку слід слухати, відкривши рота, я б трохи того, поостерігся.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Наталка
Ну так, а ще, мабуть, краще - взагалі нічого не читати

Це вже, за перепрошенням, поза. Особисто я відстоюю ту позицію, що читати треба якнайбільше, тоді ОСЬ ЦЕ читати і не обов'язково.
Власне, що мене подвигнуло. Я ці «3 історії» довго не читав, бо боявся: от Джобс – гарний хлопець, я його поважаю, врешті, та сама альтернатива із Грубим Білом, а раптом (і скоріше за все) – якесь чергове мило. Нажаль, трапився вільний час, і я прочитав. Отож і понесло.
На мою суб’єктивну думку будь-яка людина, що прочитала за життя хоча б півсотні книжок чи подивилась сотню фільмів (із цими складніше – книжки скоріше змушують замислитись), відразу розпізнає типовий сценарій голлівудської полови катеґорії B, що вкотре рекламує нам «амеріканську мрію», а отже у неї (не у мрії) починається зубний біль. Ну, справді:
1) Непересічний герой-молодчина, вбухавши всі накопичення своєї не надто заможної та ще й не рідної родини (прийомна мати – не випускниця коледжу, прийомний батько ніколи не був випускником школи – люди явно не грошовиті, це вам не Совок), вступає до коледжу.
2) На межі повноліття, як ведеться, у пацана починаються шукання і роздуми, що коштує коледжу в купі з потраченими (не своїми, але це дрібниця) грошима.
3) Йому вдалося! Відвідавши кришнаїтьський храм і нажершись там досхочу прасаду, він на пару заснував Еплу, настрогав Макінтошей і став заможним (сподіваюсь, і батькам, хоч і прийомним, віддячив). Тепер, з висоти своїх мільярдних оборотів (обертів) він в епілозі розповідає захопленій авдиторії, що все було правильно, розумно, доречно і найкраще за все життя. Хіпієнд!

А! Між іншим, є ще пункт нумер
0): Бідна мати хоче влаштувати свою ще ненароджену дитину. Намагається віддати її в хороші руки. Ну, там, як завжди, якісь проблеми, не дівчинка, а хлопчик, не юристи, а зваричи тощо тощо. Але в останній серії все обов’язково владнається, і всі підпишуть потрібні папери.
Це, даруйте, вже не північно-, а південноамериканське мило.

От, доречи, про «анти-гейтца»:
1) Непересічний (а що поробиш) анти-герой вступає до університету.
2) Десь на межі повноліття з тих чи інших причин, але звідти його женуть на фіґ.
3) Йому вдалося! Він заснував Майкрософт, настрогав Вінди і став не просто заможним, а найбагатшим хлопакою у світі.
Схемка нічого не нагадує? І хто з них анти-хто? (ну, просто протистояння Гарі Поттер – Волдермот, не менше)

Сакраментальне питання: а якби Йому (отому, першому) не вдалося? Яку б тоді суспільну (та і власну) оцінку мали подвиги п. Стіва? І скільки таких, кому не вдалося? Назва їм – леґіон, про них ніхто не знає, а хто знає, вважає невдахами та недоумками. І в чомусь суспільство має рацію. Бо, виявляється, підсумкова оцінка, тобто розставляння крапок на «Ї» залежить від остаточного результату: прорвався – значить усе робив правильно, не прорвався – куди пхався, роби як люди – матимеш свій невеличкий, але надійний зиск. Тобто це звичайна схема (знову схема – sic!) страхування (або лотереї - кому як подобається): є люди схильні до ризику, і є не схильні. Перші ставлять на карту останнє (і не обов’язково своє), другі намагаються щось залишити на «чорний день» (особливо, не своє). Якщо перші виграють, про це дізнається весь світ, якщо програють – також. Других більше, перших менше, але саме вони спричиняють екстаз, і вони ж спричиняють серцеві напади аж до летального підсумку (і знову таки, найчастіше – не у себе).
Хто з них гірше, і на кого не слід рівнятися? Та, мабуть, усі кращі.
Тому, як на мене, недоречною є підозра, що мовляв, ми тут у болоті все забули, а ці хлопці нам нагадують про Справжнє. Більшість людей які прочитали … (див. вище) давно нормально і позитивно сприймають висловлені п. Джобсом істини. Більше того, вони вважають їх хоч і позитивними, але вже банальними. А не роблять подібним чином виключно тому, що шкода «грошей батьків» (останнє – метафора, кому не ясно). Відтак зайве нагадування викликає не захват, а нудьгу, якщо не нудоту. Краще вже як в мульфільмі «Жил-был пёс»: («Шо! Опять!! – Не, ты есть хочешь?»)

Другу і третю історію по кістках можна і не разбирати, аби заощадити місце і час: друга – калька першої – та сама неоцінена попелюшка, хіба без «мексики»; третіх по життю (а надто – в кині) також було достобіса, навіть Е. Рязанов якийсь фільмець зняв із Басілашвілі та Соколовим ув одній ролі (жити тобі залишилося добу – як ти її проживеш?).
Мораль одна: всьому своє місце – милом треба руки мити, а не дивитись, читати і слухати.

Tempika - 25-7-2005 у 20:00

...я думаю, грає роль не те, наскільки відома та чи інша людина, а те,
наскільки РЕАЛЬНО вона вплинула на стан речей у сучасному світі...
мабуть, ніхто не пам*ятає, хто винайшов колготки, ліфчик або застібку
*блискавка*, але воно ж змінило світ, чи не так?... :-)))) а джобс
зробив набагато більше — стояв у витоків інформаційної культури
сучасності, так що марно говорити про якусь філософію і теде... він ж не
намагається повчати, як тре жити і що робити, просто викладає свої погляди
на речі... а це погляди людини, що здійснила у цьому світі справжню
експансію, тому варто прослідкувати його шляхи і прислухатися до
його порад.

Наталка - 26-7-2005 у 00:21

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Dmy
Це вже, за перепрошенням, поза. Особисто я відстоюю ту позицію, що читати треба якнайбільше, тоді ОСЬ ЦЕ читати і не обов'язково.
... Мораль одна: всьому своє місце – милом треба руки мити, а не дивитись, читати і слухати.

А чи варто вирішувати за інших, що обов’язково читати, а що - ні? Чи, може, най читач відкриє посилання, і сам зробить вибір? Я, власне, так і вчинила: прочитала гасло (заклик "раджу ознайомитися"), пробігла очима кілька рядків і - ознайомилася.
Не знаю, поза це чи позиція, і яке це "мило" - мені то не цікаво. Знаю одне: якщо це знайшло ( а знайшло-таки) відгук у моїй душі, то ставати у позу, і казати "фе", коли насправді це мені подобається, я не буду. Просто шкода витраченого на це часу. А ось тих десяти- п’ятнадцяти хвилин, витрачених на читання "Історій Стіва Джобса" - не шкода.

Так що піду читати "мило". :baddevil:

Роман Голощук - 2-8-2011 у 11:12

Прочитавши тему Юри "Плагіат Богатирьової для випускників Могилянки" згадав про Джобса

, який таки дійсно є "непересічною людиною" - вартість товарного бренду Apple більше 153 млрд $!
Що ж "Думай інакше" - стаття про Стіва Джобса та Apple тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/08/01/246892

Андрій Пелещишин - 2-8-2011 у 18:28

Перебіг очима стару тему, і натрапив на цей абзац:

Цитата:

Не надто прагнучи дискусії, але таки зазначу, не знаю, як 3 роки тому, а зараз якщо запитати що таке Айфон, Айпад і Айпод - думаю, кількість людей, що чули ці слова, на порядки перевищує тих, хто щось чув про Кастанеду

Хоча я сам, зазначу принагідно, нічого особливого в цих пристроях не бачу, захоплення не викликають, сам не користаюся (смартфон у мене на Вінді, планшетка на Андроїді а мп3плеєром не користаю), жодного принципово нового концепту у них не було, лише маркетинг і брендінг. Але то у принципі значення особистості Джобса не принижує.

Oleksij Kulko - 2-8-2011 у 19:23

Цитата:

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин

жодного принципово нового концепту у них не було, лише маркетинг і брендінг.

Дозволю собі не погодитися - це був не просто маркетинг і брендінг. Джобсу вдалося створити величезну спільноту, яка об'єднана навколо Епла як християні перших століть нашої ери навколо свої віри. Такий потужний "lifestyle" завдяки звичайному брендынгу не створити.

Юрій Сєров - 2-8-2011 у 19:56

Цитата:

Ми заробляємо мільярди на понтах молоді (Apple)

Dmy - 3-8-2011 у 01:35

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин

Перебіг очима стару тему, і натрапив на цей абзац:

Цитата:

Прочитав цитату, потім переглянув тему вгору. Зі здивуванням дізнався, що це писав я!

Якихось 6 років тому!

Гадаю, наразі слова епл і макінтош однозначно асоціюватимуться не з Бітлами і плащиками. Хоча, однозначно нокаутом програють у популярності всім тим модним, але реально мало кому потрібним айкам.
Як змінився світ, буквально, за кілька років!

І тим смішніше виглядають вправи богатирьовських спічрайтерів. Мало того, що злизали один в один. Мало того, що маячню про смерть втулили. Вони же елементарно за вікно не дивляться!
І найцікавіше, що такий компот намагалися впатити Могилянці.

Oleksij Kulko - 3-8-2011 у 08:09

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Сєров

Ми заробляємо мільярди на понтах молоді (Apple)

А п'ятидесятирічних дядечок з маками ніколи не бачили?

P.S. Наскільки я зрозумів, компот могилянці нормально сприйняли

Sashko Nedoviziy - 3-8-2011 у 08:51

Кому цікава особистість Стіва, радив би книжку "іКона". Сам прочитав з захопленням.

Назар Самойленко - 3-8-2011 у 17:14

Цитата: Початково розміщене учасником Sashko Nedoviziy

Кому цікава особистість Стіва, радив би книжку "іКона". Сам прочитав з захопленням.

Прочитав анотацію, там пишуть, що після виходу "Ікони" Apple заборонила продавати всі книги цього видавництва. Це обумовлено певними скандальними подробицями, провокативним поглядом на біографію Джобса чи ще чимось?

Sashko Nedoviziy - 3-8-2011 у 18:25

Особистість Стіва дуже неоднозначна і далеко не всюди в книзі він показаний з кращого боку. Цікавий його шлях від засновника Яблука до тамтешнього вигнанця, потім повернення, неоднозначні спроби з NeXT, Pixar, тертя з Disney... Певно, на його місці більшість виступили би проти розповсюдження цього видання.

В нетрях можна без особливих зусиль знайти цю книжку в .fb2-форматі, якщо не дуже хочеться купляти паперову.

Андрій Пелещишин - 6-10-2011 у 07:46

Стів Джобс помер

Роман Голощук - 6-10-2011 у 07:49

Корпорація Apple з сумом повідомила про смерть засновника і колишнього керівника компанії Стіва Джобса.

У короткому повідомленні зазначено, що Джобс помер у середу на 57-му році життя.

"Його блиск, енергія і пристрасть стали джерелом незліченних інновацій, які збагатили і поліпшили життя кожного з нас. Світ став незмірно кращим завдяки Стіву. Його найбільшою любов`ю була його дружина Лорен і його сім`я. Наші серця зараз з ними і з усіма, кого торкнулися його надзвичайні таланти ", - йдеться в заяві ради директорів Apple.

Тривалий час Стів Джобс лікувався від раку підшлункової залози.

Співзасновник і голова ради директорів Microsoft Білл Гейтс висловив щирі співчуття з приводу смерті Стіва Джобса - свого давнього друга, і вважає, що мало хто здатен дати світові те, що дав Джобс, повідомляє Reuters.

Засновник компанії Apple був не тільки одним з найбільших американських винахідників, він ще вмів дарувати людям радість, йдеться в заяві президента США Барака Обами. "Стів був достатньо хоробрим, щоб мислити інакше, ніж усі, достатньо сміливим, щоб вірити в те, що він може змінити світ, і достатньо талановитим, щоб здійснити це, - заявив Обама. - Зробивши комп`ютери персональними і вклавши інтернет в наші кишені, він забезпечив доступність інформації кожному з нас".

Засновники Facebook і Google Марк Цукерберг і Сергій Брін співчувають у зв`язку зі смертю Стіва Джобса. Цукерберг назвав Джобса своїм наставником і другом: "Дякую, що показав нам, що створене нами може змінити світ", - наводить CNN його слова. "Твою пристрасну тягу до досконалості відчуває кожен, хто торкався будь-якого продукту Apple. Усім нам в Google, і індустрії в цілому, тебе не вистачатиме", - заявив Брін.

Джерело: http://www.unian.net/ukr/news/news-460508.html

P.S. Вічна пам'ять...

Sashko Nedoviziy - 6-10-2011 у 08:00

Хай спочиває з миром - він багато чого зробив...