Голос ненародженої дитини.
Голос ненародженої дитини такий тихенький, що, мабуть, лише рідні мати й батько
можуть його почути. Якщо, звичайно, захочуть… Можливо, хтось почує цей голос
вчасно і збереже своїй дитині життя, а до когось він прийде у вигляді нічних жахів,
але вже буде пізно.
«Мамо, дозволь мені жити… Ти - моя єдина мама. Я люблю Тебе з самого початку, тому
що живу в Тобі. У нас тече та сама кров. Я чую кожен удар Твого серця. Я радію, коли
Тобі весело, і сумую, коли Тобі сумно… Відчуваю кожен Твій біль, страх, і на мене
впливає Твій смуток. Ти думаєш, що я перешкоджатиму Тобі у Твоїй кар’єрі , заберу
свободу і чимдуж хочеш позбутися мене, ще ненародженого мене, за словами лікарів,
згустку крові. Але я кажу Тобі, що я живу. Попроси їх, щоб увімкнули апарат УЗД,-
тоді побачиш, хто каже правду. Не слухай нікого, крім мене. Лікарі не знають, чи не
хочуть знати, яким буде Твоє життя, як Ти позбудешся мене. Мені Тебе шкода, моя
Мамо. Ти сподіваєшся, що знайдеш щастя у своїй кар’єрі, але спокій, який Ти
втратиш, ніхто і ніщо Тобі вже ніколи не поверне. Ти кажеш, що немає умов для того,
щоб виховати мене. Я розумію це і прошу небагато. Є інші люди, які хочуть мати дітей
і вони приймуть мене. НЕ ВБИВАЙ МЕНЕ! Я повинен жити, нехай не з Тобою, але заради
Тебе. Коли Ти будеш самотня, всіма покинута і нещасна, я Тебе знайду, подбаю про
Тебе, пригорну до серця. Лише погодься послухати. Я знаю – Ти мене не планувала.
Але саме Ти була дана мені, я Тебе полюбив, тому що людина має лише одну-єдину МАМУ.
Дозволь мені жити…і Ти ніколи не будеш про це шкодувати!!! Материнство…Дар
Божий… Твоє дитя…Мріяти, готуючись до першої зустрічі зі своєю крихіткою,
хвилюватись, прислухаючись до кожного поруху…Дивитись у миле личко та відчувати
дотик маленьких рученят, що тягнуться тобі назустріч. Вслухатись у мелодійне:
«Мамо, матінко, матусю, рідненька…» Із мудрим та лагідним словом вести за собою
життєвими дорогами, оберігати, чекати і радіти… Щастя володіти цим усім – Твоє,
бо Ти виплекала нове життя, бо Ти – МАТИ. Спасибі Тобі, рідна! »
|