| Сторінки:
1
2
3
4
5
..
8 |
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1061
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
2Olexiy 21-8-2003 в 16:05
<збирали ідеї ЩО робити а не ЯК робити>
(шкробаючи мештом долівку) Ну, цей, Техніки ми
ну ж і захопився Технічними деталями 
З повагою, Сергій.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
люди, а ми не забуваємо, в якому саме ключі поданий грифон у пісні? То от про що я.
Може не треба так буквально? Може бути грифон як нагадування, акцент - зображення
на rудзику там - можна в кількох місцях, як не-випадкова-деталь.
Давайте може трошки розберемося з самою піснею, хто як її розуміє?
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Рибонько, це в кліпі така ідея - про конаючого грифона? Бо можна обіграти і
варіант:"Конаю в піску. Й грифон з герба...". Як ідею про звитяжця, що конає
разом зі своїм смертним тілом, а грифоном над ним літає його хворе сумління.
А взагалі ви молодці - ідеї ж цікаві насправді! Не обіцяю, але, як матиму час, з роботи напишу, як я розумію цю пісню.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
на початку ще смішніші варіанти були. У пісні "Не спиняйте її..." я думала, що
звучить: "вона засвіДчує місяць собою", себто, своїм існуванням засвідчує
існування місяця і т.д... і так воно мені сподобалося, аж трохи пошкодувала, як
зрозуміла помилку...
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
Можна взагалі, щоб цей старий чоловік і був грифоном...Птаха-лев - колись вільний,
який міг відрватися від землі й полетіти світ за очі, який міг без меча побороти
будь-яку перешкоду, бо він був вільний, але кохання змусило його перетворитися на
людину...а потім не воля у людському тілі, кілька хвилин щастя з нею, а потім влна
помирає, її вбивають....
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Odarka
Можна взагалі, щоб цей старий чоловік і був грифоном...Птаха-лев - колись вільний,
який міг відрватися від землі й полетіти світ за очі, який міг без меча побороти
будь-яку перешкоду, бо він був вільний, але кохання змусило його перетворитися на
людину...а потім не воля у людському тілі, кілька хвилин щастя з нею, а потім влна
помирає, її вбивають.... |
Оце є класно! Ще тоді треба обіграти саме цю сцену перетворення - але якось стисло,
і, бажано, переконливо, бо ідей стільки я бачу, і всі такі хороші, що буде скоро
повноцінний сценарій художнього фільму "Грифон". Ще дуже б хотілось побачити художнє втілення рядків "З очниці
в мене цвіте ромен. Я не мав меча - то був лютні гриф". Можливо, щось таке - зіниці
крупним планом, які у вихорі перетворюються в квіти...
Слухайте, це ж яку красу ми створюємо 
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач fish
на початку ще смішніші варіанти були. У пісні "Не спиняйте її..." я думала, що
звучить: "вона засвіДчує місяць собою", себто, своїм існуванням засвідчує
існування місяця і т.д... і так воно мені сподобалося, аж трохи пошкодувала, як
зрозуміла помилку... |
Ага. А в мене чоловік, слухаючи "Світло і Сповідь", III частина, ніяк не міг
розчути: "Що його назбирали вітер і дим" чи "вітер і Ти"? Так мучився,
бідний, як слоник зі скабкою у хоботі  Аж
доки не взяв до рук книжку Грицька Чубая - тіко тоді заспокоївся
А уявляєте собі на цю пісню кліп - виключно по тексту, зі шматочком місяця-окунем,
який дорогу воді освітлює, з листочками слідів... Якщо брати творчість "Плачу
Єремії", якою вона для мене є - найулюбленішою, і вибирати з неї
най-най-найулюбленішу пісню, то такою я назвала б саме "Світло і Сповідь, III
частина".
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
ну... може не варто впритул по тексту? Стереоефекту ніякого не буде
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
І я про то.
просто то потрібно зробити якось так ніжно, обережно, щоби не виглядалось як
старання перевершити образи Андруховича та поєднання звуку Плачу.
Саме ніжно.
Люби українське!
 |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Я мову вела про "Світло і Сповідь". Там, мені здається, саме "впритул" і
дало би бажаний стереоефект - вслухайтесь лиш в ті слова... А що до "Грифона" -
то, може, впритул і не варто. Просто деякі уривки фраз обігруються, образи, що
виникають від прослуховування... От Одарки ідея мені сподобалась - дуже
оригінальна.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Гаразд, наводжу текст:
Грифон
(Ю. Андрухович)
Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютні гриф.
А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук.
Текст також вимагає її. В когось є якісь ідеї про неї?
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
У мене про неї ніяких ідей немає - про зовнішній вигляд, але чомусь ввижається, як
вона, обгорнута великими чорними крильми, зникає в них, розчиняється, якщо так
можна сказати - але без схованок у землі та іншої погрібальної партизанщини Вона - просто образ, жінка, яка колись давно
багато значила для героя, але то було так давно, що донині багато означає лиш самий
спогад про неї, романтичний образ, та й той поволі тане в порожчені поразок...
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Гарно. А як то показати? І коли?
Так багато різних думок, давайте якось їх згрупуємо.
Головний герой, якщо так можна сказати, залишається Одарчин, проекція на
сучасність у вигляді заробітчанина залишається в паралелі. Грифон на гудзиках та
гербах залишається, граки на деревах також. Останній кадр, як кліпання очима
грифона, (що як виявиться в кінці за всім цим спостерігав і все це бачив та
відчував).
Я нічого не випустив?
Тепер потрібно це все обіграти та звязати.
Люби українське!
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Я б іще уточнив про зображення грифона - традиційне не дуже подобається. Нехай
грифон буде в якійсь живій позі.
Пр ЇЇ - не хотілося б взагалі показувати обличчя - хай кожен домалює своє. Вона
просто йде ВІД глядача - чимдалі віддаляється. Камера може зазирати трохи і збоку,
але нехай обличчя завадить побачити довге волосся.
І останній кадр - її приймають в себе чорні крила - огортають її і перетворюються в
ніч.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Добре.
Що скаже Фіш?
Люби українське!
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Доречі, якщо не вдаватися в важку реалізацію, то грифона можна було б зробити....
Колись бачили як поводить себе собака коли хазяї розсварені?
Вони стоять на віддалі, а пес підстрибує до одного, запрошує йти за ним, потім
підбігає до другого і так бігає між ними.
Цікаво б було так грифона зробити.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
З цим ми вже закінчили, чи як?
Якщо ідей більше нема - давайте зводити до купи.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
спробувала звести все, що було. Доповнюючи чи міняючи, копіюйте цей текст і
доповнюйте, міняйте, редагуйте його, доки не вийде те, що нам треба.
У кадрі пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік
дивиться на птаха, камера зо спини і трохи згори. (Швидка кадрова врізка: митниця,
люди з торбами, чоловік піднімає баул.) Птах на дереві крупним планом. Птах
відлітає. Старий. В руках у нього костур, на пальці печатка з зображенням грифона.
Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева
повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)
Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом
типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей,
деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх
розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього
уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. Камера, ковзнувши загальним
планом, зупиняється на сплячому чоловікові. Його будять теж, він трохи очманіло
роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий
чоловік, тільки молодший. Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі
повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний
графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.
Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику
обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь
Човник, позадкувавши, натикається і сахається.
Камера з середини буди Прикордонника.
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у
профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві
постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати
на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає
за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З
однієї половини світу на другу.
Старий.
Хода жінки у чорному. Лиця не видно, камера показує руки, вона кидає монетку до
турнікету, на монетці тьмяно зблискує грифон. Вона проходить, тільки майнувши
плащем, камера залишається – не рухається за нею. Зображення переходить у
графічне.
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на
задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія
загарбника" через поріг перепускного пункту.
Жінка в чорному заходить до поштамту. Камера знов губить її.
Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух.
Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з
хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть,
скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж
намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо
дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам.
Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Жінка в чорному з плеча, знов лиця не видно, вона сидить і заповнює бланк
телеграми. Просто сидить, ручка завмерла над папером. Перехід до графічного
малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка.
Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови
починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево,
але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на
чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий
дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим
круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з
висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Як на мене, можна знімати! Я серйозно.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
У кадрі пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік
дивиться на птаха, камера зі спини і трохи згори. (Швидка кадрова врізка: митниця,
люди з торбами, чоловік піднімає баул.) Птах на дереві крупним планом. Птах
відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка)
Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)
Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом
типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей,
деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх
розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на
мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку
якої є грифон. Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому
чоловікові. Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається
тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший. Затим
схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі
повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний
графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.
Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику
обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь
Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який
тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
Камера з середини буди Прикордонника.
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у
профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві
постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати
на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає
за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З
однієї половини світу на другу.
Старий.
Хода жінки у чорному (біля ніг іде чорний кіт, ніби намагається зазирнути їй у
вічі). Лиця не видно, камера показує руки, вона кидає монетку до турнікету, на
монетці тьмяно зблискує грифон. Вона проходить (кіт залишаться по цей
бік), тільки майнувши плащем, камера залишається – не рухається за нею.
Зображення переходить у графічне.
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на
задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія
загарбника" через поріг перепускного пункту.
Жінка в чорному заходить до поштамту. Камера знов губить її.
Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух.
Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з
хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть,
скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж
намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо
дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам
(поки він роздивляється паспорт персонаж(молодий) опускає погляд на руки,
переводить знову на очі, знову на хліб, відламує край, усміхається - це єдина
усмішка в кадрі). Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику –
грифон.
Жінка в чорному з плеча, знов лиця не видно, вона сидить і заповнює бланк
телеграми. Просто сидить, ручка завмерла на папері. Дівчина намагається
зрушити її (звичайне чорнильне перо), але їй не вдається. Вона повільно встає з-за
столу. Ручка залишається стояти під кутом на папері. Як тільки жінка зникає з
кадру, перо повільно падає на папір. БУЛО: над папером.
Перехід до графічного малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка.
Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови
починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево,
але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на
чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий
дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим
круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з
висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево, в кадрі - пустеля,
чорне дерево, недалеко від дерева старий його сліди ланцюжком з-за обрію (вже
вгадали?  ) сліди великої кішки.
Все дописане підлягає обговоренню.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
ох... а ми його не перенасичили?
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Видаляй, що вважаєш зайвим. А чим перенасичили?
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
ні, я не знаю, чи треба щось видаляти, от тепер мені думається, може жінка - зайве...
Ну, мені б хотілося, щоб проглядала якась одна основна думка, була якась
кульмінація, адже й сам текст досить насичений... Можливо якось розставити
акценти? Я й сама не знаю, що зайве, всього шкода...
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Давай тоді переробимо момент з телеграмою: Я пропоную аби її писав сам герой.
Тобто:
Герой сидить і заповнює бланк телеграми. Просто сидить, ручка завмерла на папері.
Бланк заповнений на половину - адреса, до кого, все є, тільки немає самого тексту.
Поруч з бланком лежить фото дівчини, яка ЙДЕ ВІД НЬОГО (себто фотографія оживає і
вона йде). Він намагається зрушити чорнильне перо аби написати хоч слово, але те не
рушиться. Чорнильна пляма повільно розповзається з вістря пера у кляксу, що має
вигляд грифона. Коли дівчини на фотографії вже не видно, він повільно встає з-за
столу. Ручка залишається стояти під кутом на папері. Як тільки герой зникає з
кадру, перо повільно падає на фотографію.
Решту дівчини, здається, можна тоді прийняти.
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
Можна я Тарасові покажу?
Фішко не ображайся, але здається печатка на руці у старого зайва, але це моя
суб'єктивна думка....
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
4
5
..
8 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
