| Сторінки:
1
2
3
4
..
19 |
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Якщо то про мене, то дякую Тобі!
Люби українське!
 |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Я також вражена, Назаре. То є просто чарівно.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Гаряча пристрасть замість крові
У жилах нині струменить...
То пута – вогняні й шовкові
Зв’язали нас на грішну мить.
Імення цьому... безрозсудство?
Жага? Чи прагнення тепла?
Слова сполохані несуться
Немов струнка сторожка лань...
Живе для мене лиш “сьогодні”
А “вчора”, “завтра” – то дарма...
І погляд твій – така безодня,
Мені аж віддих перейма...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Сьогодні у моєму місті холодно і волого. Дощ - такий остудний, як збайдужілий
коханець - періщить цілісінький день, на повну силу, і йому не видно кінця-краю.
Розгублені перехожі, зіщулившись, ховаються під парасольками, і все одно вмить
стають мокрими і злими. А в мене настрій якийсь дивний. Я теж застигла, але йду
містом під своєю парасолею, усміхаючись, і перехожі дивляться на мене, як на
дивачку. А, може, я дивачка і є? Бо інакше чому мені добре в цих денних сутінках?
Мабуть, тому, що я цілий день насолоджуюсь чарівним голосом однієї талановитої
львів’янки, все слухаю, і слухаю... Серце переповнюється дзвінкою чистотою
кришталевого голосу, і пісня "Знову ти", яка так дивно перегукується з тим, що
я відчуваю зараз, лунає в душі, навіть коли на компі директор включив... краще не
буду казати, що. Цей вірш, що народився під шелест дощу, клацання клавіш на
калькуляторі, і ту пісню, я хочу присвятити Соломії Чубай. Спасибі тобі і тим, хто
разом з тобою творить це велике диво - МУЗИКУ. 
Зненацька так дихнув на хмари холод
І хмари плачуть справжніми слізьми...
Співає дощ, а листя мокрим хором
За ним шепоче вкрадливо "Візьми".
Візьми той дощ - він проситься в долоні,
Цілують пальці крапельки хльосткі...
Хай він сумний, мов перша мить безсоння,
А ти - на тому березі ріки...
І тане міст, бо він чомусь цукровий,
А я - смішна. Я знаю, що смішна,
Скінчилась перемогою любові
Війна - моя із нею - затяжна.
Брехня, що є в любові полонені -
Немає їх! Вона їх не бере...
А дощ все йде. І струмені шалені
Лоскочуть ліс зіщулених дерев.
Наталка Очкур.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Щось мені знову трохи сумно. Сумно, бо згадую тебе - де ти зараз, далеко? Так далеко
від мене... І цей вірш, ще один, до тієї збірки, яка називається коротко "Тобі",
і яка навряд чи буде видана, хіба він досконалий? Оригінальний? Навряд чи... Просто
щирий. Моя любов не досконала, але - яка є...
Давно вже всі порушено питання,
А “так” чи “ні” замерзли серед зим,
І все, що є – то біль мого бажання...
Не будь чужим. Або лишись чужим.
Лишись чужим, щоб я тебе не чула,
Щоб не торкалась, плачучи, руки,
Щоб я в очах похмурих не тонула,
Щоб я – тебе – забула. На віки.
Щоб в снах тривожних не шукала тіла
Пустельна спека вуст прохальних тих,
Щоб я в твоїх обіймах не горіла,
Лишись чужим. Пусти мене, пусти!
Дозволь мені самій свій шлях обрати!
Та сніг шепоче звабно ув імлі:
“Ніхто не вміє міцно так тримати,
Як той, хто не тримає взагалі!”.
Наталка Очкур
|
|
|
Anatoly
Дописувач
Повідомлень: 52
Зареєстрований: 20-8-2003
Місто: Звичайно Львів
Нема на форумі
Настрій: Зактуалізований
|
|
Я польщон
Посміхніться це не боляче  ! |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Anatoly
Я польщон |
Так? Це сприймати, як "добре"?
|
|
|
Anatoly
Дописувач
Повідомлень: 52
Зареєстрований: 20-8-2003
Місто: Звичайно Львів
Нема на форумі
Настрій: Зактуалізований
|
|
Тут навіть "добре" не те слово. Для мене на першому місті завжди стоїть живе
слово, знаєте я не памятаю хто сказав але здається митрополит Сурожський Антоній
на рахунок проповіді що коли те про що ти говориш не пройняло тебе самого до мозгу
костей то і не надійся що воно навіть трохи зачепить людське серце. Тут власне
розмова про живе слово, слово з самої глибини душі чи це слово болю чи радості воно
здатне пройняти іншу людину.
Звичайно за Вашим віршом стоїть багато страждань і душевних мук, тому робити
оцінку його добрий він чи поганий навіть питання не стоїть. Тим більше що я в
теорії поезії такий самий як і в конній авіації. Я побачив десь частинку Вас в
ньому побачив живу людину ну от тому і написав итакий "компліма", всі люди
цінні і унікальні, і такої поезії не напише більше ніхто в світі
Та й - поезія нехтує конкурсом.
Посміхніться це не боляче ! |
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
2 Anatoly: Дякую дуже. В мене аж сльози на очі навернулися. Здається, не дарма я папір
переводжу. 
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Я ще жива. А біль стає нестерпним.
О, Господи, жорстокий Боже мій!
Зроби мені сталевими всі нерви,
Або позбав від нерозумних мрій!
Ці мрії - недолугі, безнадійні,
Барвисті, наче пір'я павича...
Коли в собі їх розчиняє дійсність,
О, як вони слізливо скавучать!
Та я за них не можу заступитись,
Бо хто віджив, той гине - це закон!
Я бачу вже, як проступає ситість
На ликах розцяцькованих ікон.
І я його кохаю - кожним нервом,
Так само, як мене не любить він...
Я ще жива, а біль стає нестерпним,
Та навіть біль у цьому світі - тлін...
Наталка Очкур.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
І ще один віршик. Навіяний похмурими осінніми снами.
І знов ці сни обманюють мене,
В їх глибині мені бракує ночі...
Пекельний жар, що сльози розжене,
Жахливих страт видіння напророчить.
Де спритний кат в багрянім ковпаку
Чомусь до блазня зовсім не подібний...
Його сокира перетне ріку,
І нас остудним вироком розділить.
А потім він майстерно розпече
Тавро “чужа”, і прикладе наосліп.
І в прорізях для звужених очей
Побачу я очниць порожніх осінь.
Наталка Очкур
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Супер. Справді дуже добре. Погода і справді просто таки вимагає чаю, меду і
викладених на аркуш паперу почуттів.
Олексій Мачехін 
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Перед власне віршиком - маленька передмова.
Я почула назву - тільки назву, не саму пісню - "Поворожи собі на каві". Цей
рядок трохи збурив мене, і... ось результат. Не знаю, чи можна се вважати плагіатом,
але... хіба що малесеньким?
Поворожи мені на каві –
Щоб ти торкнувся рук моїх,
Загусне темрява ласкава
У передбаченні доріг.
Поворожи мені на каві,
Та перше сам її звари –
Прибились зорі кучеряві
До наших теплих вечорів.
Гірчать між вуст розтерті трави,
В твоїх очах – осінній дощ...
Поворожи мені на каві,
І щось містичне напророч.
Стікає ароматна лава
По білих стінках – до небес...
Поворожи мені на каві,
Скажи, що я люблю тебе...
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Як завжди, неперевершено. Дякую за кавовий настрій цього вечора.
Тільки мені чомусь видається останній знак оклику зайвим. Мабуть, не для мого
настрою.
|
|
|
ЗОРЯНА
Дійсний член
Повідомлень: 185
Зареєстрований: 24-1-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Дуже гарно...
|
|
|
ЗОРЯНА
Дійсний член
Повідомлень: 185
Зареєстрований: 16-9-2003
Нема на форумі
Настрій: бухгалтерський
|
|
Дуже гарно...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Дякую за теплі слова!
Олесю, спеціально для тебе міняю останній знак оклику на три крапки Хочеться, щоб твій (та й мій) кавовий настрій
тривав якнайдовше!
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Ой, то так доречно до філіжанки кави, що в мене перед носом! Наталю, то добре!
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Ще раз спасибі вам, мої любі, за підтримку! Я її дуже відчуваю, чесно! Останнім часом я ніби збожеволіла - вірші з
мене сиплються, як мак з решета Щось мене
крутить - мабуть, десь в глибині душі страшенно противлюсь зимі Втім, головне, щоб у душі не було зими, чи не
так?
Подумалось щойно: цю тему я назвала "Віршик-2". Варто було б переіменувати
"Два віршика-2", "Три віршика-3", і так далі
Не втомлююсь дякувати за те, що ви є!
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Тобі...
Скажи мені, якщо ти чарівник,
Чому ти став моїм розчаруванням?
В твоїх очах ілюзія весни,
Палка вимога данини та дані.
Причарував – хоча не знав про це,
Мої бажання кригою взялися,
Сніг догорів, і звузилось кільце,
Я – бранка мрій, що так і не збулися.
Заручниця пустих стражденних снів,
Що ти мені навіяв того літа...
Та осінь йде, і холодно мені
Від марних спроб ізнов тебе зігріти.
Відлуння тиші п’ю з холодних вуст,
Сміюсь – а серце болем заливає,
Я не тебе – я вже себе боюсь,
І ще – того, що я тебе кохаю.
|
|
|
Nazar
Почесний Академік
Повідомлень: 2395
Зареєстрований: 2-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: бракує музики
|
|
Суперово!
З нетерпінням чекатиму коментаря Чарівника
Але то вже певно після зустрічі з Фіш.
Люби українське!
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
| Цитата: | Першим відправив користувач Nazar
Суперово!
З нетерпінням чекатиму коментаря Чарівника
Але то вже певно після зустрічі з Фіш. |
Найцікавіше, що я вже цей віршик написала, чоловікові показала, на Форумі
розмістила, і тільки після всього того згадала, що у нас є свій Чарівник!
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
з натяком... :)
Валентин Лученко
Справді, дуже талановиті тексти. Я дуже радий, що ресурс продовжує приваблювати
талановитих авторів.
З повагою,
Святослав Синявський
Просто, гарно, щиро...
Добре, що є такі тексти,
добре, що є такі Автори...
анонім
як шкода, що наш світ не схожий на світ ваших поезій...
хай з вашою допомогою він стане добрішим та щирішим..
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Чарівник з міста Гамельн
Академік
Повідомлень: 495
Зареєстрований: 14-12-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
> З нетерпінням чекатиму коментаря Чарівника
Якби я ще знав, що мені написати :-)
Everywhere and nowhere...
|
|
|
Наталка
Почесний Академік
Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: різнобарвний
|
|
Вітаю, мої хороші!
Даруйте, прошу дуже, але щось в мене настрій, як казали бабуся, ні к чорту не годний
 І вірші виходять теж... гм... сумні.
Філософські, мабуть...
А ти казав “любитиму завжди”,
І ще казав, що навіть зорі з неба...
Але не в храм ведуть твої сліди -
То, мабуть, піст. І загубився требник.
А ти казав “тебе я захищу” –
І я тобі повірила. Так просто...
А ти віддав солоному дощу
Все те, що я для нас горнула в осінь.
Все те, що гучно кликала гроза,
Про що співали нам струмки та ріки,
А ти казав... Навіщо ти казав
Мені про те навіяне “навіки”?
Його нема! “Навіки” – то мара!
Облуди чин, міраж, порожні мрії!
І мерзну я на всіх восьми вітрах,
Бо вже тебе впізнати не зумію.
Я розучилась вірити в дива...
Моя любов – хіба була не диво?
А ти казав... Та то лише слова,
Вони самі слова і породили!
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
І знову Наталка вражає.
Дякую за настрій і добраніч.
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
4
..
19 |
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
