ДЕ РОЗМОВЛЯЮТЬ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ???

бо як ніде не розмовляють, то виходимо на твердження що вона таки мертва.

Я - не село і не область, я - не половина і навіть не чверть України.

На подібні питання відповідати "тут 10-ро, там 100 і тутоньки 24" неможна. Носієм мови має бути регіон.

Це провокаційне питання є прямим наслідном розповсюдженого на півночі твердження про штучність української літературної мови як такої.

літературною мовою говорять відірвані від мовного середовища свідомі українці. В якихось оповіданнях можна зустріти, як львівянину ріже вухо "штучна" мова і вимова такого персонажа.
Я перше думала, що найближча до літературної є мова в Полтаві, місті, яке вважають батьківщиною літературної української (Котляревський). Але то не так, недавно була, знаю. Там говорять нормальним сільським суржиком - суміш російських слів перекручений на український лад і навпаки.

Три дні тому їхав потягом з Криму. Сусідами мав літню пару з БЦ.

Досить пристойно розмовляли, якщо не зважати на численні "да".

Але я був в БЦ та знаю що це місто порочійщене майже як Київ.

Той діалекти відрізняє, хоч і не дуже розуміє.

Якось у Києві, купував пиво на Хрещатику. Ось там мене спитали про те чи не з унівесритету (КНУ) я, бо мовляв тільки там той чоловік, котрий стояв за яткою чув справжню (наскільки там вона у мене) українську. Такий собі кластерик. Їх певно таки багато, тільки шукати треба.

До речі, а ви не припускаєте, що літературна мова - це певне усереднення мови, і конткретно ним може й ніхто не розмовляти? Але це не значить що мова мертва - просто є еталон, на який рівняється жива офіційна та розмовна мови.
От якби не було літературного зразка мови - тоді б дійсно можна було боятися, що українська мова мертва.

Крім того, припускаю, що якщо процес українізації буде активним та продуктивним, то "новонавернуті" говоритимуть саме літературною мовою.

Діалекти мову прикрашають, але вони дійсно відходять у минуле. Але з'являються нові. Наприклад "Інтернет-діалект української мови". Цікаво...

А мене особисто надмірне використання діалекту (особливо спеціальне - для колориту) деколи дратує. Теж саме і зі всілякими сленгами.
Ну а найгірше - це "базар". Він мене просто бісить!

згідна.
Але мені часом подобається використання діалекту в літературі. В школі всі мої однокласники ненавиділи чтиати Франка - незрозуміло. Мені сама втіха була. А зараз є такий письменник сучасний - Микола Закусило (у продажу його книжечка "Книга плачів" який пише також якимсь специфічним діалектом, що поширений на невеличкій території північної України (якщо не помиляюся), але то настільки всерйоз і настільки в тему... Мені Закусило дуже сподобався саме цим. Не рекомендувала нікому, бо то на поціновувача.

Коли літературна мова стає еталоном-усередненням, то це і називається вмирання мови. Так було, наприклад, з латинською. Так сталося в Британії з французькою. Всі вони поступово стали виключно літературними.

До того ж наявність "усереднення" свідчить про відсутність загальної спільної мови спілкування.

Не подумайте що я присікаюсь - я хочу таки знайти тверду позицію, натомість поки що маємо судження.

не згідна. Літературна мова якраз порівняно інтенсивно збагачується. Себто, якась частина слів, які вважалися діалектними, стають загальним еталоном грамотного мовлення тощо.
(користуюся поняттям: "Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності". "Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації." )
Як варіант - слово "наразі".

Я теж читав цей урок рідної мови.
Але тут не зовсім згоден.
Для прикладу прошу висловитися щодо подібності розмовної та літературної мови у інших націй.

Я знаю лише російські справи - там, звісно, дуже близько, майже нерозривно. Особливо в північноєвропейській частині. Якщо ж вважати що Масква та околиці розмовляють літературною, то тільки там 10% населення країни практикує літературну. Це ж відноситься й до північної азії, те відбулося підняття цілини, тощо.

Цікаво було б дізнатися як в інших сусідів та решти Європи.

Так само. Був у німців минулого року (у Саксонії) - говірка дуже сильно відрізняється від еталону. І взагалі сильна самоідентифікація

еге. були ще папуги з "хозарського словника".
та, люди, по-моєму ми кудись не туди зайшли, гадаю, геть нерозумно відокремлювати розмовну і літературну аж настільки, що одну з них вважати мертвою, як латину, а іншою спілкуватися щодня.

та чи ви сонні, панове? Літературною мовою не розмовляють, нею ПИШУТЬ. За визначенням.

Згоден. Кожна мова має, так би мовити, два тіла. Одне - літературна, мова якою пишуться книги, укладаються документи, мова для письма. Друге - розмовна мова. Десь читав про кумедію,Є що вийшла саме на мовному питанні. Коротко його опишу:
У французів є слово поцілунок, в мові є два різних еквівалентних слова. Нажаль я не вчив французької і її не знаю. Але суть така. Одним із цих слів користувалися російська козачня, коли "знімала" повій. Поступово в розмовній маові це слово отримало трохи інше значення (зайнятися сексом за гроші), а при написанні залишилось старе (поцілунок). Одного разу до бувших союзних приїхала французька делегація. перекладач звичайно ж наш, досконало знає мову по книжках. Ну на прощання господар видає "Ну а на прощання, за старим слов"янським звичаєм, я повинен вас розцілувати", уявіть яка була реакція французів на чистий писемний переклад.

Насправді питання ставилось дещо інакше. Дозвольте мені його модифікувати:
Визначити регіон де говорять "правильно". Тобто нехай там буде багато діалектизмів, проте на буде русизмів і кальок з російської мови, абож полонізмів і відповідно далі.

Літературною мовою і справді мусить розмовляти той, хто творить літературу - це зрозуміло, проте ми фактично не маємо регіону де б розмовляли українською без відчутних вкраплень сусідніх мов.

А чи є бодай одна мова, що не має жодних вкраплянь інших мов? У мові є таке поняття "слова іншомовного походження". Тай яка вона повинна бути ота чиста українська? Скажімо теж слово "кобіта", полонізм чи залишкове слово від давньої слов"янської? Або слово "прати" чисто українське чи залишкове (у росіян "стірать" але "прачєчная", "прачка")?

не в Полтаві, якщо й походить літературна з цього регіону, то все дуже змінилося. Класичний суржик по всьому місті.
Може, десь центральніше? У Вінниці там. А може в Чернівцях?
Хоча навіщо це визначати... оце не дуже розумію.

Мене більше цікавить за якими ознаками то мало б визначатися, а навіщо можна і в процесі вигадати...

Панове - я не в Ізраїльському зареєстрований форумі часом?
Я ж ставлю конкретне питання, навіщо ви питанням відповідаєте?
Нажаль жодної відповіді. Всюди, де я був - зустрічається або жорсткий росісько-український суржик, абож досить полонізована мова, або ж специфічні діалекти (гуцули, наприклад, хоча діалект більш прийнятний за суржик в цьому сенсі).

Всі балачки накшталт "літературна мова - полтавський діалект" я вважаю шкідливими. Так, базувалась вона саме на полтавщині, проте майже всі українські діалекти мали свій вплив на її формування через власних письменників. Якщо ж зараз "вбивати" літературну мову аргументами же вона представляє лише один діалект, то легко перейдемо на неіснування українців як нації - от побачите.

Тут є сенс... Вбивати мову зараз - дурість. Навіщо вигадувати велосипед. Так той на якому їздемо - недосконалий, але його можна трохи вмодернізувати. Створити лутературну таку, яка б ввібрала у себе всі українські діалекти - неможливо, та й недоцільно. Припустимо завтра літературне "хустка" замінять на закарпатське "шірінька", цікаво як би тоді то сприйняли не на закарпатті?

от у мене саме таке враження в цій темі, що ми зі впертістю слона вигадуємо велосипед...

Попереджаю - це невеличкий офтоп:
Щойно перечитав цей тред від початку до кінця... я загубився... одне і те саме, по-різному сформульоване від різних людей... але суперечка яка гаряча!

Я не сильний в латині - незнаю

Ну ця тема дійсно якась трохи єврейська. Я знову питанням на питання: а латиною хтось розмовляв у побуті? Є вульгарна латина і є класична латина. То була і залишається мова академічна і мертва. Древні римляни ж у побуті вживали древньогрецьку, а латина викороистовувалась для письма і вчаними мужами.

Повторюсь знову: навряд чи в Україні знайдеться місцевість (село, хутір, район, місто, область) де б розмовляли чистою українською мовою. Асиміляція - сильна штука.
Але це не означає, що мова вмерла чи ще щось подібне. Так само можна сказати про будь-яку з мов. Не знаю, яку насправді мету переслідував росіянин: якщо шовіністську - то прапор йому в плечі. Якщо ж наукову - то це не професійний підхід до справи. І, на мій погляд, росіяни, якби не були б покалічені імперською бацилою, мали б відчувати щонайменше сором за русифікацію України і знищення носіїв мови та й мови як такої. Хоча знову ж таки - мову не знищено, вона просто модифікується в часопросторі.

Хлопець просто ЦІКАВИВСЯ. Він приїхав до мене в гості і намагався хоч трошки вивчити мову (досі тільки кубанські пісні співав). Коли ж я йому казав що так неможна казати - це русизм, він відповідав же так харків*яни кажуть, тощо. З цього і виникло питання.

харків'яни майже ніколи не вирізнялися правильним мовленням, за вийнятком ЖАДАНА. Але й той задля красного слівця вживає русизми. Ти йому поясни, що є більш русифіковані регіони, є менш. А якщо він хоче вчити літературну мову - нехай не шукає її в народі - там такого нема.

Та це й коню зрозуміло. Найбільша халепа - батьківщина літературної мови розмовляє суржиком.

Може, це дурниця, але, здається, мова тому й літературна, що нею пишуть, а не розмовляють. Я чула, що в Лондоні, коли говорить кокні (місцева біднота), розібрати його дуже важко. А літературною англійською мовою розмовляє 3 - 5% населення Великобританії. Та казати на цій підставі, що англійська мова вимирає... Я згодна з Юрієм Карашівським - мова, як живий організм, модіфікується.
А найкраще про це Андрій Пелещишин написав. Перечитала - додати нема чого

не дурниця, а цілком справедливе твердження.

На доваження: до суперечки підключилась одна моя віртуальна знайома (спілкуємось лише в одній гостьовій), яка висловила, як на мене, слушне зауваження. Ось воно, без змін:

"В мовознавстві є таке поняття як мовні реєстри. Тобто ми вживаємо певний мовний код залежно від ситуації мовлення. Діалект має дуже широке трактування (він може бути не лише територіальним, а й соціальним, залежно від, так би мовити, соціальної касти, до якої належиш). Про ситуацію мовлення. Літературна мова може мати усну і писемну форму і це є high різновид національної мови взагалі. Усну, па нармальним панятіям, можна почути від дикторів ТВ і радіо, науковців й інших лідерів громадської думки (є таке висловлювання) в формальних ситуаціях мовлення. Письмова, як правило, в літературі й пресі. На побутовому рівні вживається low реєстр, це розмовна мова, яка вживається в більш реляксованих ситуаціях (сім*я, друзі, тп) і допускає вислови й звороти, які не характерні для літературного різновиду. Тому шукати літературну мову на вулиці чи в селі дарма, хіба якийсь сноб захоче похизуватися, що малоймовірно, бо великий ризик, що невірно зрозуміють. Запозичення з сусідських мов - це вже тема окремої розмови, яка виходить за рамки даного викладу. ПС. ще цікавий факт про мову. Дитина до 2,5 років і навіть раніше опановує мовну структуру (дорослу). тобто матрицю: як побудована мова. решту життя вона вчиться вживати мову у її відірванні від безпосереднього контексту..."

То я ж і каже: є мова для письма і є для балакання. Справжня українська і одна і друга. Але, нажаль, є і такі особини, що просто не володіють якоюсь із них. Частенько в "письмлвій" мові зустрічаються слівця притаманні виключно "розмовній", а у розмовній слівця, що взагалі до української не належать. Так є. З тим нічого не поробиш.

я гадаю. ще літературною мовою говорять ті, хто її тільки опановує. Гів мі йо епл, Джорж! Йо епл іц ред!

найцікавіше, що літературна мова - це більше навіть мова дикторів, ніж літератури

А мені подобається, коли молодь спілкується літературною!
Я й сам давно прагну знайти в собі сили вивчити її, щоби вимахуватись в розмові з навколишіми

Літературна мова у розмові звучить якось штучно, принаймні мені так здається, ріже трохи вухо якась, навіть не знаю як пояснити, мертвячина, чи що...