Люди ревниві. Чи то так мозок працює, чи жаба так квакає, але ревнощі в тій чи іншій формі трапляються.
Скажіть мені хто знає. Це від чого? Я питаюсь тому що сам патологічно неревнивий. Ні, жаба буває теж квакає, але я ніколи нікого не ревнував. Навіть
якщо дівчина мені дуже подобалась і навіть була спочатку моєю.
Я взагалі вважаю що ревнощі пропорційні комунікативним навичкам людини. Зворотньо пропорційні.
Я правий?
Загалом то- так.
Ревнощі - то взагалі Страшенне зло і (переважно ще й) іде від некомунікативності та невпевненності (що з не-к. тою стисло пов'язана). ІМХО.
Ревнощі для мене - це підсвідомий страх того, що кохана людина в один прекрасний для неї і непрекрасний для мене день зустріне когось кращого,
розумнішого, гарнішого, ніж я. Проте не можна ж марнувати життя на те, щоби себе з кимсь порівнювати - ніхто не ідеал, завжди знайдеться кращий 
Крім того, в такому разі треба змусити себе радіти (радіти, я сказала!!! 
) тому, що твоя любов щаслива.
Втім, мушу зізнатися, що я ревнива - швидше за темпераментом, якому стараюсь не давати волю. Ніколи не чіпляюсь до коханого, не смикаю його, коли він
затримується, коли десь у парку поглядає на зустрічних дівчат, бо знаю, що він все одно скаже "Ти найкраща". (Дуже сподіваюсь, що так він і
думає 
) Не стовбичу в кімнаті, коли він розмовляє з кимсь по телефону, не лізу в
його кореспонденцію і взагалі не терплю штучних обмежень свободи, бо саме вони приносять протилежний бажаному результат. Я свідома того, що коханий не
належить мені, бо людина взагалі нікому не може належати. Бо ревнощі - це ще й деякою мірою почуття власника, у якого хтось хоче (чи йому здається, що
хоче) відняти власність. Що до комунікаційності - думка цікава. Може, й так. Чоловік у мене, який теж патологічно не ревнивий, сказав на моє питання,
що ревнощі - принизливо, але зовсім (цікаво як, виявляється!) позбутися їх неможливо. Якщо жінка тобі не байдужа, рано чи пізно, сильно чи слабко щось
вколе тебе в серце - ревнощі? тривога? образа? Щось таке... Це його слова А
він у мене дуже комунікативний 
Знаєте, любов це ж відповідь на цінність іншої особи, це не приватизація майна.
Ревнощі це є брак довіри, а коли немає довіри то про яку любов може бути мова, звичайно ж вона мусить бути взаємною.
А коли хтось ревнує і партнер це бачить то це є велика неповага до особи, і вона може навіть виправдати сподівання ревнивця .
Це я думаю такий короткий філософський розбір, але попереджую в ідеалі (при ідеальній любові), не на конкретних прикладах.
Не все так просто розкладається по поличках - якщо ревную, значить не довіряю, а як не довіряю, то, значить, не люблю. Змія із зеленими очима при
близькому знайомстві виявляється такою багатогранною особою, хоч і не з приємних. 
А ідеальної любові не буває, бо вона можлива лише між двома ідеальними особами.
////Не все так просто розкладається по поличках - якщо ревную, значить не довіряю, а як не довіряю, то, значить, не люблю///////
Трохи не в тому порядку якщо любиш то довіряєш
Звичайно що не все так просто розкладається по поличках я ж тому і попереджав що це в ідеалі, філософія (а такі питання розглядає метафізика в якій є
цілий розділ - метафізика любові), оперує ідеальними поняттями.
І звичайно ж звести людську душу до кількох ідельних механізмів є дурною справою, і багато хто це хотів зробити наприклад той самий Фрейд. Кожна душа
є неповторна і крім своєї горизонталі має безмежну вертикальну глибину... Але всеж ми відчуваємо яка любов є в ідеалі, інша справа що часом важко її
втілювати власне через власну неідеальність.-
Ревнощі, як на мене, це просто прояв комплексу неповноцінності.
Ревнощі закладені в нас. Головне їх не показувати коханній людині. Якщо є справжнє кохання, то немає підстав ревнувати. Можна бути впевненим на всі
100%, що ваше кохання не розлучне. А якщо кохана людина вас всетаки зрадила, тоді нічим зарадити не можна і про кохання ідеальне можна забути в такій
парі.
А для того, щоб кохана людина вас не розлюбила, треба не ревнувати (як то кажуть до кожного стовпа), а показувати всіма своїми здібностями і
почуттями, що ваше кохання вічне.
Як на мене, всі ми а бо менш, або більш схильні ревнувати. Але я НЕ ВІРЮ в патологічно неревнивих.Бо ж маю реальні приклади!Людина , що не ревнувала,
ще по-справжньому не кохала ( ІМХО).За приклад наводжу деклька досить близьких знайомих і друзів - стверджували все життя про свою патологічну
неревнивість, а як закохалися ( хто майже під 30 років, хто навіть і після 30), то якпочали ревнувати....Спершу, навіть визначити почуття не
могли..що то таке? ТАке незвичне! А зараз....
Отже, патологічно неревниві, не зарікайтеся!
ІМХО.
Ревнощі - від егоїзму, самолюбства, відсутності справжньої любові.
В людини, що любить, від зради коханої(ого) буде боліти серце, але ревнощів не буде. Буде тільки благословення шляху цієї людини, побажання їй
добра...
Не звинувачуйте в ідеалізмі - я не про себе говорю, а відповідаю на запитання. Ну й ідеал - це те, що спочатку неможливе, потім важке, а, зрештою,
стає звичним...
Ревнощів немає лишень тоді, коли є довіра. довіра у всьому...якщо лишень десь тай закладеться підозра то ревнощі просто зжирають...навіть не ревнощі,
а біль..як кохана людина змогла таке вчинити? Людина. якій ти відкрила свою душу? У мене ревнощі не з'являютьчся ніколи безпідставно лишень тоді,
коли застукаю і то випадково на чомусь гарячому...
А це добре, коли чоловіке ревнивий. дівчатам це подобається)) Але якщо це
вміру))
| Першим
відправив користувач Рідна Використовуючи власний досвід - не ревную ніколи, незважаючи на кохання чи інші сильні почуття. Напевно тому що розумію - захоче лишити заради іншої, то лишить без погляду на мої ревнощі. Але я, напевно, зовсім безнадійний індивід
|
Колись читав що ревнощі є одним з декількох проявів... шизофренії
Але складно сказати, ЯКІ саме ревнощі вони мали на увазі. Не можу похвалитися абсолютною неревнивістю зі свого боку, але списую це на темперамент і
вважаю що тут треба слухати в першу чергу свій мозок, а не емоції. Бо інакше може бути дуже зле.
Час покаже |
....але то вже інша казка 
| Першим
відправив користувач Олекса Мандрівник Колись читав що ревнощі є одним з декількох проявів... шизофренії  Але складно сказати, ЯКІ саме ревнощі вони мали на увазі. Не можу похвалитися абсолютною неревнивістю зі свого боку, але списую це на темперамент і вважаю що тут треба слухати в першу чергу свій мозок, а не емоції. Бо інакше може бути дуже зле. |
| Першим
відправив користувач Рідна Та вже показав ....але то вже інша казка |
Через деякий час
Мій коханий ніколи не влаштовував мені сцен ревнощів. Я навіть думала. що йому все байдуже. Виявляється, він гриз себе зсередини.
Зате я можу покричати, покидати подушками чи ще що там попаде під руку. І на цьому закрити тему
В кожного свій темперамент
Asmera
Та може воно й так. Не дарма ж казали розумні люди - "never say never" - ніколи не кажи ніколи
| Першим
відправив користувач Відьмочка Мій коханий ніколи не влаштовував мені сцен ревнощів. Я навіть думала. що йому все байдуже. Виявляється, він гриз себе зсередини. Зате я можу покричати, покидати подушками чи ще що там попаде під руку. І на цьому закрити тему В кожного свій темперамент |
