еге, як щодо провести референдум на тему "чи хочете ви, щоб Україна почала бойові дії проти США?"

Цей жарт вперше був запропонований році в 93-му - оголосити війну і здатися на 3-й день. Таким чином ми станемо 51-м штатом або колонією.
Без жартів - велика ймовірність позитивного результату.

зараз?

Не треба принижувати референдум про незалежність і порівнювати з хитровимаханим горбачовським травневим. За нами тоді спостерігав цілий світ. І ніхто не закинув нам за якісь спеціально закручені питання, чи підтасування результатів. Не треба забувати, що саме український референдум спричинив остаточний розвал СССР.

А чому на більшості референдумів народ каже "так" -- та тому, що в більшості питання виносяться на референдум, коли є певність в позитивному результаті. Але це не завжди спрацьовує. Квебекські сепаратисти двічі виносили питання про незалежність Квебеку і двічі народ сказав "ні". Австралійський уряд недавно виносив пропозицію про проголошення Австралії незалежною республікою (до тепер це монархія, де "править" англійська королева). Ця пропозиція теж не пройшла.

А чом би й ні? Знаєш під яким гаслом пройде референдум?
АМЕРИКАНЦІ ЗАВЖДИ ЗНИЩУЮТЬ ПОЛІТИЧНУ ЕЛІТУ загарбаних країн. Тобто це буде акт загальнонаціональної недовіри правлячому режимові і намагання вирішити питання раз і на завжди - радянських політиків нам не треба.

Референдум не міг нічого спричинити. Референдуми взагалі не мають політикотворчої сили - це просто соціологічне дослідження, виявлене бажання народу зовсім не обов2язково вдовільняють. Це так, аби не казали, що нас не спитали.
Хоча це й не применшує Вчинку нашого народу.

І все ж ніколи б не повірила, що народна маса в цілому здатна на Вчинок...

Але насправді я пошукаю зараз, як були сформульовані питання, бо мене та думка таки зачепила.

А навіть і Дуже велика.
Тим паче що ризик стати колонією і так є -- так хоч з честю :-/
А то (гляди) і штатом би...

Хоча ні.
"Буш Кучмы не слаще" (с)
краще вже колонією

Памятаю ГКЧП досить добре. Я їхав на роботу на таксі – тоді так їздилося, таксі з Топольної до центру коштувало один окупаційний рубель, а на тролейбус було майже неможливо сісти. Тому зранку на Топoльній попри дорогу стояло повно людей, зупиняли авта. І по дорозі шофер запитав, чи я нічого не знаю, що ніби Горбачов вже не при владі. Я не знав нічого, на роботі колеги теж вже щось чули, але ніхто в деталях нічого сказати не міг.
Потім ввечір вже вдома оглядав новини – прес-конференція "ГКЧПістів", тремор рук Язова, кпини журналістів. Мені було смішно, як і їх мотивація – в країні безлад, пропаганда сексу і насильства, тому вони вирішили взяти владу в свої руки. Я сказав, що старим комуністам секс в голову вдарив. А от моя мама не поділяла веселого настрою, вона сказала, що ми ще всі можем піти до Сибіру – ніби влада замовила на якомусь заводі 250 тисяч пар наручників, тобто за чотири рази можна мільйон людей пов'язати.
Потім виступав наш Кравчук, який очевидно не знав, що робити, тому "ні нашим, ні вашим" – сказав, що головне зібрати урожай. Родичі в Америці нас за ті пару днів заочно поховали, бо намагалися подзвонити, але з СССР в ті дні не було телефонного зв'язку. Ну а за пару днів все вирішилося. Взагалі, якщо не брати до уваги телепередач, то в ті дні я особливо не відчув ніяких змін – ходив на роботу, там ми обговорювали ці події, але якось не сприймали їх серйозно, на відміну від людей старшого покоління.

Перепрошую.

Та тому, що ми нікому там не потрібні. І ніхто ніколи не цікавився нами як потенційним суперником. Те ж і з Прибалтикою і з Кавказом. Просто не потрібно вважати, що якщо Україна відділиться, то то вже цілковито незалежна держава. Ми залежимло (ще й як залежимо) передусім від нашого дещо туповатого підходу до тієї самої незалежності. А ті хто вважають, що Захід не допомагав розвалювати союз і це цілковита заслуга нас українців, просто сліпці. Якщо ми такі сильні, то давайте ще щось змінемо співаючи патріотичних пісеньок на клюмбі у Львові, а саме так ми того і добивалися. Заслуга українського народу у своїй незалежності полягає лише в тому, що він прийшов на референдум. А решту зробили за нас, трохи на Заході, трохи у тій самій Росії (як не парадоксально це звучить).

а навколо себе ви пам"ятаєте якісь настрої, бажання відокремитися?

Наколо себе я пам'ятаю лише розгубленість (мається на увазі період в рік чи два). Мати, що колись була комсомолкою, спортсменкою і все таке інше, дуже обережно розповідала мені що то за синьо-жовтий стяг, наприклад.
Реабілітація УПА відбулась навіть трошки згодом, але для мене це було перше знайомство і, відтоді, захоплення.

Незнаю як для кого, але саме відтоді для мене слово бендеровець стало компліментом.

у моєму оточенні хіба батьки були за відокремлення (що мене трохи шокувало). Решта гнівно засудзували ті "тенденції", в школі однокласники десь роздобули листівку, де пояснювалося, як голосувати і жирно закреслили варіант за незалежність

Добре пам"ятаю як батько розтлумачував своєму другові чим відрізняється "відокремлення від союзу" від "зміни уряду". Все таки мій батько був розумною людиною, саме за його словами все і сталося: союз розвалився, а нічого не змінилося.

А я таки дійсно багато чого не пам'ятаю. Вибачте - зараз виправлю повідомлення.

в Черкасах? А що там було?

Розповідаю зі слів, так що якщо хтось захоче виправити - прошу дуже.
Почалося все коли якийсь мент збив молодого хлопця в центрі міста. Машина навіть не зупинилась і чкурнула з місця. Багато людей те все бачило. Не пам'ятаю точно як там все зав'язалося після того, але зібрався чималий натовп, який місцева влада намагалася розігнати. Звісно, міліція хотіла зам'яти справу, але надор розходитися і не подумав.
З огляду на те, що завод в Черкасах будували зеки, населення міста було дещо розбавлене цим контингентом. Влада вчинила по дурному - аби не підставляти свого, вони не доповіли вище про інцидент і намагалися все владнати своїми силами.
Тим часом по місту пішов клич і натовп зібрався чималий. Тоді якийсь придурок напустив на людей курсантів, але зброї їм не дав - сказали бити бляхами. Пацани пішли. Їм на зістріч пішли колишні зеки. Уявіть картину - курсанта впізнати легко, а от звичайний чоловік з натовпу звичайний аж поки не дістане заточку. Кажуть багато підрізали.
Все це знімали ГБ-істи з балконів. "Активістів" потім майже всіх знайшли.

Я не пам'ятаю як то все вирішили - треба ще раз роспитатися в самовидця, але ніби те таки довелося засвітити.

В той час подібних випадків було чимало. Шкода, що до сьогодні той дух волелюбства не дожив.
Гляньте навколо! Що змінилось від 85 чи 88? Хіба що стало трохи більше імпортного товару. Ну і прапор, так прапор синьо-жовтий (чи то, радше, сінє-жолтий) майорить з тих місць де кудись червоного причіпляли. І тризуб, замість кульки в колоссі. А ще? Але тоді, чомусь, люди і заточки виймали коли припекли і в ланцюги живі ставали. А зараз? Що не кажіть, а ми українці, таки здебільшого затуркані. Зле нам, та то ніц, мо по тім буде ліпше. Отак і живемо, отак і ам владарювати над нами дозволяємо... А коли ж ми вже дослухаємось до славетного "... і заходіться вже будить..."?

І жити буде. У Шиїтів наприклад