До уваги відвідувачів Форуму пропонується спроба описати партійне життя в
Україні. У всякому випадку, найбільших політичних гравців. Чекаю також на Вашу
реакцію та коментарі. Форум навряд чи переросте у “Главред”, але...
Побачимо....
Партія Регіонів в українській політиці.
Партія Регіонів є порівняно молодою політичною силою в Україні. Водночас, наявні
політичні та фінансові можливості напередодні президентських виборів
дозволяють зараховувати її до кола гравців за найвищу посаду в державі. Автор
публікації, не претендуючи на оригінальність, викладає своє бачення короткої
історії становлення та місця Партії Регіонів у політично-партійній, ідеологічних
нішах України. Також, з огляду на власну та Форуму прив’язаність до Львова,
намагатиметься окреслити її можливості та перспективи на Львівщині.
Історія. Шлях. Персоналії.
Серед сучасних політологів модно ділити українську еліту на середовища за
регіональною ознакою. На думку автора це є небезпечною ознакою (“в умах” повним
ходом йдуть процеси поділу України на Східну, Центральну, Закарпаття, славну
цісарську Буковину, що є надзвичайно тривожними симптомами для молодої держави,
яка щойно отримала незалежність), що однак не є темою цієї публікації (дивись тему
Bundesrepublik Ukraine – міф чи реальність).
Прізвища таких осіб як Л.Кучма, П.Лазаренко, В.Горбулін, В.Пінчук, В.Пустовойтенко
вже майже назавжди будуть асоціюватися з дніпропетровською елітою чи кланом.
В.Медведчука, Г.Суркіса, О.Волкова в літературі, що описує партійно-політичне
життя в Україні прийнято називати київською групою. На жаль, нема підстав
сьогодні говорити про львівську/галицьку політичну групу, з огляду на
розробленість зусиль, відсутність належних ресурсів та яскравих лідерів. Потрохи
“оформлюються” харківське, луганське регіональні політичні середовища з усіма
ознаками фінансово-політичних груп.
Протягом 1994-2001 рр. було прийнято вважати найбільш успішними і сильними саме
дніпропетровські середовища. Само вони мали прем’єрів (і досі мають найбільший
вплив на Президента) П.Лазаренка та В.Пустовойтенка, завжди були представлені у
Верховній Раді, зберігають найбільші позиції у великому бізнесі. З 1998 добру
конкуренцію їм складають “кияни” об’єднаної соціал-демократії. Але з 2000 року у
найвищих політичних кулуарах, де вирішується все або майже все у нашій державі,
стала добре відчутною присутність і іншої групи – донецької.
Донецька область, з молодшим братом у вигляді Луганської, опісля короткого
прем’єрства Є.Звягільського, вважалася на других ролях у політиці. Причин було
достатньо. На виборах 1998 р. чільні представники вугільного краю такі як В.Щербань,
В.Рибак, В.Ландик, Р.Ахметов окреслюють себе як блок “Партія праці та Ліберальна
партія – разом”. Однак це політичне утворення виявилося неспроможним подолати
чотирьох відсотковий бар’єр. І, відповідно, його батьки та члени не отримали
належної шани та місць на українському політичному небосхилі. Далі було ще гірше
– у 1999 році на виборах Президента за регіоном повторно закріплюється
характеристика – “червоний”, що не додає йому очок для подальшої гри у велику
політику. Однак саме тут на Донеччині виявилися особистості, котрі зуміли
довести, що вони знають, як робити великий бізнес. Великий бізнес у нас хоч-не-хоч,
а колегує і певною мірою розчиняється у великій політиці. Гроші, за умілого
використання, здатні торувати дороги до висот.
Напередодні парламентських виборів 2002 р. донецьке середовище починає активний
пошук союзників з метою утворити привабливий і прохідний проект на виборах до
Верховної Ради України. Витримуючи повністю лояльний курс до діючої (досі, між
іншим) влади, робиться спроба об’єднатися з частиною дніпропетровської групи,
оформленої у партію “Трудова Україна” (чи тоді ще навіть “Трудова партія
України”), та партії “Солідарність” Петра Порошенка. З’являється проект з важко
прочитуваною назвою – “Партія Регіонального Відродження Трудова Солідарність
України”.
Однак його існування суперечить політиці київської та інших груп, і що
найголовніше – Президента Л.Кучми. Останній, побоюючись різкого зростання за
рахунок цього проекту В. Ющенка, змінює конфігурацію ПРВТСУ. Ось з цього моменту і
йде відлік створення Партії Регіонів. На установчому з’їзді головою партії
обирають М. Сеиноженка, що на той момент обіймав посаду віце-прем’єра.
Напередодні виборів “донецькі” ставлять таки вже свою людину на голову партії –
голову Державної податкової адміністрації Миколу Азарова. Ресурс напрацьований
партією у “рідному” регіоні дозволяє говорити про самостійну гру на
парламентських виборах 2002 р. Однак, враховуючи програш НДП як “партії влади” у 1998
році, та ще цілого ряду причин Президентом приймається рішення об’єднати ряд
провладний партій у блок “За єдину Україну”. На цей раз представники донецьких
краще за всіх інших доводять можливості у “своєму” регіоні. 20% відсотків за блок
“За ЄдУ”та 2% за блоку В. Ющенка “Наша Україна” більш ніж прозоро свідчать про
потугу, важелі впливу і рішучість діяти. З цього моменту Партія Регіонів
висувається на передову позицію в українській політиці. Реалізовується
стратегія на власного прем’єра “сильної руки” яким врешті і стає В.Янукович. При
цьому, зберігаються кращі (за киян та дніпропетровців) стосунки з В. Ющенком, який
після парламентських виборів попадає під шалений тиск з боку влади. Час на новий
стратегічний крок – домовленості з рештою провладних сил про власного кандидата
в Президенти. Зрозуміло, від влади. Карти трохи плутає ріст інших середовищ,
фактично ворожа до останнього часу позиція соціал-демократів (об’єднаних),
конституційна реформа та продовольча криза. Однак останні події про консультації
між фракціями більшості дають підстави говорити, що у В.Ющенка таки може бути
сильний конкурент на виборах Президента. Незважаючи на кримінальне минуле у
далекому дитинстві.....
Далі буде....
Ідеологія. Зовнішні стосунки
Олександр Ганущин - 13-9-2003 у 14:02
Шкода, що ніхто невключається до дискусії... Тільки в u2u. Але пишемо далі...
До результатів парламентських виборів 1998 року в Україні можна було упевнено
говорити про те, що існують справжня, класична права і ліва партійні ідеології. До
першою відносили Народний Рух України, до другої - комуністів та соціалістів.
Породжена пропорційною системою виборів та амбіціями окремих політиків
мультипартійна система дещо нівелювала і розмила цей поділ, розширила нішу
центристського спрямування. Спровокований владою розкол Руху вніс плутанину у
симпатії широких мас патріотично налаштованого населення. Водночас, і на лівому
фланзі з’явилась сила гравців, в тому числі таких як соціал-демократи об’єднані,
серед яких важко відгадати захисників бідного і зубожілого робочого класу.
Дитина донецького середовища, блок “Партія праці та Ліберальна партія – разом”,
якій так і не судилося попасти до Верховної Ради, перебувала тоді в центрі
політичної шкали, що серед політологів іменується “болотом”.
Тоді ж, у 1998 році партії почали справедливо ділити на західного і проросійського
спрямування. Відношення до Росії і Заходу стало одним з визначальних факторів і
для внутрішньої політики будь-якої партії в Україні. Не заглиблюючись далеко у
аналіз програмних позиції вже згадуваного блоку “працьовитих і тих що разом”,
слід зауважити, що “ухил” у російську сторону був доволі помітний. У тому ж 1998 р.
провідні політики почали розуміти необхідність партії мати доступну, зрозумілу і
привабливу ідеологію.
Блок “За ЄдУ” фактично урівняв усі партії у ідейних позиціях і користувався
радше інструментом адмінресурсу аніж центристської ідеології. Однак з
наближенням виборів Президента, партія, що висуває свого кандидата в Президента
повинна формувати власне ідейне обличчя.
Щоб дати сьогодні характеристику ідеології та програми дій Партії Регіонів
найкраще послуговуватися матеріалами їх 5 з’їзду. На жаль ( у всякому випадку для
патріотичного населення західної України) портрет майбутнього Президента до
болю нагадує вже дев’ять років знайоме обличчя. Отже:
“... результати роботи партійно-звітно-виборних конференцій продемонстрували
актуальність проблеми статусу і розвитку російської мови в нашій державі...
Партія Регіонів вважає за необхідне всебічний розвиток російської та інших мов,
якими розмовляє Україна...
Далі є і цікавіше...
“...наша партія разом з іншими центристськими силами виступає за впровадження
інституту подвійного громадянства в Україні...”
Всім тверезомислячим людям зрозуміло, що це реверанс знову ж таки в російську
сторону. Ті мільйони українських заробітчан нікому не потрібні за кордоном у
якості громадян. А от перспектива стати на додачу ще й росіянином у Луганській,
Донецькій, Запорізькій та інших областях Сходу України виглядає не такою вже
далекою. А це неминуче посилить тенденції до регіоналізації та федералізації
України (читай поступового приєднання до Росії). Ну але чого не зробиш задля
виправдання власної назви, адже ж партія то регіонів.
Та навіть не це є “родзинкою” ідеологічних нарисів “донецької” політичної
сили. У кінці червня 2003 року ряд інформаційних агентств повідомило про те, що
підписана угода про співпраця між Донецькою обласною організацією Партією
Регіонів та донецькою філією “Русского двіженія Украіни”. Остання політична
сила складає основу та є засновником “Руського блоку”. Тут, як кажуть – без слів.Андрій Пелещишин - 13-9-2003 у 22:52
Та яка тут може бути дискусія...
Хіба Разумков якийсь міг би дискутувати.. Ми швидше вдячні читачі.
Але може якщо Ви готові сформувати цілий огляд, то для кожної партії зробити новий
тред стандартної структури, яку Ви зараз для ПРУ виписуєте?Олексій Мачехін - 13-9-2003 у 23:00
Цитата:
До результатів парламентських виборів 1998 року в Україні можна було упевнено
говорити про те, що існують справжня, класична права і ліва партійні ідеології. До
першою відносили Народний Рух України, до другої - комуністів та соціалістів.
Перепрошую, що означає "справжня ідеологія"?Андрій Пелещишин - 13-9-2003 у 23:03
Я думаю, Олексію, Ваше питання краще обговорювати в окремому треді.
Львівщина та Львів
Олександр Ганущин - 17-9-2003 у 09:32
Ну напевно, про Регіони все!!! Тільки корисні лінки лишилось навести....
А що є Партія регіонів на сьогодні на Львівщині і Львові зокрема? Ну насамперед,
слід згадати про її керівника – Олександра Радзієвського, колишнього мера
Дрогобича, що “погорів” на скандалі з фресками Бруно Шульца. Того самого, що
до-о-о-вший час очолював райком КПРС у Дрогобичі, а з 1998 р. “виринув” у великій
політиці як обласний керівник блоку “Партія праці та Ліберальна партія –
разом”. Дрогобиччани ще досі пам’ятають виборчу кампанію, коли агітки
зазначеного блоку скидали просто з військових вертольотів і все місто було
засипане ними. Ще не донедавна керівне ядро партії в регіоні складали
представники концерну “Норд”, котрі до цього часу у політиці себе особливо не
проявили. Здавалось би на Львівщині питання з Партією Регіонів не стоїть. Однак
події кінця 2002 року і сьогодення довели інше.
Відставку Мирона Янківа, голови Львівської ОДА напряму пов’язують з візитом до
Львівщини В.Януковича. Ні, не прогалини в роботі перед прем’єром стали причиною
цього, радше навпаки – за неофіційною інформацією (якій вірити можна не менш за
офіційну) “губернатор” погодився пристати на пропозицію стати членом Партії
Регіонів, а соціал-демократи об’єднані нанесли “удар на випередження”, щоб не
випустити область з під свого контролю. Так чи інакше, але спроби було поновлено, і
у газеті “Поступ” за 28 серпня –3 вересня наведено інформацію, що йде підпільне
будівництво фракції Партії Регонів у Львівській обласній раді. Незабаром, ми
можемо черговий раз стати свідками, коли великі галицькі державники, які під
знаменами Руху свого часу увійшли в керівні обласні органи виявляться на цей раз
затятими “регіоналами”.
Змінюється керівництво міської організації Партії Регіонів. Головою міських
регіоналів обирають І.Кельмана, того самого, майже “вічного” (за винятком
теперішньої каденції за останні чи не кілька десятків років) депутата обласної
ради. Кажуть, що з Януковичем останнього пов’язують дуже давні стосунки, коли
обоє займалися транспортною галуззю кожен у своїй області. До того ж пан Кельман
скаладає найближче оточення С.Сенчука, колишнього губернатора Львівщини.
Справжню боротьбу Партія Регіонів розгорнула за м. Винники, що територіально
входить у Личаківський район Львова, але разом з тим має місцеву міську раду.
Через постійні конфлікти з міськими депутатами Винник, мер міста Я.Хамуляк був
змушений подати у відставку 25 вересня 2002 р. На призначених на 22 грудня 2002 року
перевиборах міського голови, несподівано переміг Сергій Уваров, 28-літній капітан
міліції. До цього часу, він спромігся був лише на 4 місце на виборах депутата
Львівської міської ради та з великими труднощами зумів “прорватися” у
Винниківську міську раду. Але найцікавішим є не тільки сам “електоральний
прорив”, а те, що новообраний мер якраз і є представником Партії Регіонів. Таким
чином вийшло майже як у Турці, де на виборах міського голови переміг комуніст,
колишній перший секретар райкому КПРС П.Брич. Уваров насправді зажив собі славу
доброго господара і вирішив продовжити справу Партії Регіонів у Львові. Після
несподіваної смерті А.Можаровського, депутата Львівської міської ради по одному
з округів Винник, міська конференція Партії Регіонів висуває кандидатом у
депутати Львівської міської ради Григорія Козловського, людину з найближчого
оточення мера. Справжнім конкурентом на цих виборах з решти 10 кандидатів був лише
Святослав Шеремета, заступник голови Львівської міської організації Народного
Руху України, висунутий Народним Рухом України. Однак з ряду непорозумінь його
кандидатуру НРУ офіційно відкликав за тиждень до виборів. Таким чином, Партія
регіонів отримує свій перший мандат у Львівській міській раді.
А це доводить, що незважаючи на союзи з “Руськім Двіженієм України” партія
набирає сили, і як бачимо у випадку з Винниками, трохи дивну популярність на
Львівщині. Це майже як з десятками тисяч бойків на Турківщині, що у 1998 р. масово
підписувались на підтримку лівого спікераОлександр Ганущин - 17-9-2003 у 09:35
А про ідеологію - згіднийю З вихідних почнемо окрему тему....Олексій Мачехін - 17-9-2003 у 10:01
Щодо ПР: У Донецькій області нараховує понад 288 тисяч партійців. У Львові... біля 3000.
В жодній області кількість партійців не перевищує 50000.
То це партія регіонів чи регіону?Андрій Пелещишин - 17-9-2003 у 11:59
Це огляд політичних партій, Олександр почав з ПРУ. А а далі візьметься за інші.
Для довідки (щоб не думали що Олександр ПРУ рекламував) - Олексадр Ганущин - один з
керівників Молодого Руху, помічник народного депутата (якщо не помиляюся),
політолог, як науковець (аспірант) досліджує сучасну українську політику.Олександр Ганущин - 19-9-2003 у 12:22
Дякую, Андрію за таку "рекламу" О.Ганущина. Насправді, до ПРУ інтерес
академічний. А партія, хай би там що казали - перейшлі ан національний рівень.
Осередки є , поважні люди є, все як має бути....Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 12:32
І все ж я таки дуууже сподіваюсь що це не рекламний тред і ми дочекаємось
кваліфікованих і цікавих оглядів інших партій.
Щодо осередків і поважних людей:
В Києві осередки гуртуються навколо кількох профспілок, які (увага!) ввійшли в цю
партію через додаткове фінансування. За гроші вони виконують "свій" план
щодо партійців записуючи родичів, підлеглих і знайомих.
Не скажу що це погано - результатом є дуже слабка підтримка на фоні великої
чисельності партійців. Той самий жарт спідкав і СДПУ (о) на минулих виборах. Я не
думаю що у Львові ситуація з ПР інша. Просто Поважні люди пристали до тих, хто
платить.Василь Яворський - 19-9-2003 у 12:42
Панове, кожна партія (КОЖНА!) це гарно організована комерційна структура з
полятичними амбіціями. Це не тільки спосіб витрачати гроші, а й спосіб їх
заробляти.Олександр Ганущин - 22-9-2003 у 09:10
Подобається мені наша дискусія в цьому треді. По інших партіях - треди будуть. Щодо
реклами ПРУ... Ну сам я взагалі то член НРУ.
Частково погоджуюсь з викладеним поглядом. Але частково і ні. Що є основою для
партії - профспілки, с/г, чи щось інше. Ще не визначає характер партії. Майбутнє за
кадровими партіями типу республіканців чи демократів у США. Але за браком часу, цю
думку розвину пізніше...Василь Яворський - 22-9-2003 у 09:17
Майбутнє? Погляньте на США, на їхню політичну систему. Куди вони котяться?
Майбутнє за кадровими політиками, що не є придатками до партій.Олександр Ганущин - 22-9-2003 у 15:04
Cаме те мав на увазі - кадрові професійні полтіики у КАДРОВИХ партіях. Просто до
цього ще треба дійти...Василь - 22-9-2003 у 15:19
Маленька перемога "Нашої України". Плющ лишив фракцію Дем. ініціатив і
перейшов до блоку Ющенка. Чи будуть ще сміливці?Василь Яворський - 22-9-2003 у 15:20
Мабуть тут є сенс... Але партійна приналежність перш за все, то є
підпорядковуваність дій. В інтересах партії політик вимушений діяти деколи і
проти інтересів власного сумління. Тому я вважаю, що ідеальна політична система -
це система повністю звільнена від партій чи подібних організацій.Василь - 23-9-2003 у 15:48
За Плющем сьогодні з Дем. ініціатив вийшов Сергій Ратушняк.Олександр Ганущин - 23-9-2003 у 21:26
Е ні, тут про "Регіони" нічого немає. А от бачу актуально буде відкрити
дискусію навколо "Нашої України". Це і буде наступний огляд...Василь - 4-10-2003 у 09:18
Сергій Ратушняк вступив в Нашу Україну (джерело Укр. правда)
Для тих хто цікавиться Партією регіонів на Львівщині
Пане Олександре, якщо я правильно помиляюся ви хотіли зробити нариси про всі
великі політичні партії. Чому ж зупинилися лише на ПР?Олександр Ганущин - 20-11-2003 у 13:28
Час Олексію, час. Особливо потрібен для чого нового... Зараз надибую інформацію - і
підшиваю її на загальний розгляд. Та про "Нашу Україну", СДПУ(о), таки написати
прийдеться... Дайте трохи часу...
