А ще мені дуже подобається, що замість вражого слова "shortcut" українці в Україні поголовно вживають рідне - "ярлык".
Відразу ж набігають асоціації з такими ж рідними словами як орда, барыш, сарай, кафтан, калым та чулан.
Саме цікаво, що shortcut - буквально "найкоротший шлях". Я не знавець тюpксько-татарської мови, що так збагатила общепанятний язик, але сумніваюся, що б "ярлык" там хоч наближено відповідав англійському "shortcut".

До речі не "по українськи", а українською

Згоден, звучить краще, вже виправив.

тільки днями з Мартінкою згадували такі похідні з графічних редакторів слівця як блюрити й шарпати...

2 rost
Ти так і не переклав перший вираз:
Поклади морозиво в холодильник.
Кажуть ще "фрізер" - морозильник.

Я чув що бейсбордом називали дошку, яку прибивають внизу стіни. Щось типу плінтуса.

Я цю тему починав не для створення баняцько-українського словника. А бакса моє "любиме" слова, але в лапках.
Наша мова ІМХО застигла десь на рівні ранніх 60-их років. І навіть після 12 років незалежності вона, на жаль не розвивається. Шлях у нас простий. Хай росіяни розбудовуть свою мову, а ми в них потім або цілком візьмем або зкалькуємо. От, наприклад, вирішили росіяни казати DVD привод, то і ми кажемо DVD привід( ще добре, що не привид). З російським "приложение" не повезло, бо "застосування" якось не дуже, казати просто пріложеніє - звучить смішно. Зате "ярлык" -- просто супер, коротко, ємко, і дуже національно.
Що до capholder, то це не підставкa. Це скоріше тримач, бо ємкість з напоєм ставлять "у" capholder, а не "на" capholder. Та й з ємкістю не все добре. Чашка чи горнятко це відповідає англійському mug і передбачає ручку. Склянка -- glass. А от в cup - той самий індоєвропейський корінь, що і в нашому кубок. Ми це слово, як ємкість для напоїв втратили, то чому б не повернути. В поляків, до речі kubek так і використовується. Кубок, як спортивний трофей в поляків - puchar, хоча в англійській теж сup.
Але скоріше всього ми знову почекаємо, щоб росіяни переварили той capholder. Що нам виплюнуть, те і схопим. І дай їм боже зупинитися на англійській версії, а то ще знову покопаються в своїх татарських ресурсах і видадуть, щось типу яксак, бакшыш або кукиш.

Мені здаєть що не все так трагічно. В тій же українській мові повно напівзабутих назв та зворотів які просто варто згадати.
Та сама ємкість має безліч назв від філіджанки до михайлика через усілякі горнятка, склянки, кубки і додавати "какпку" це якраз і є підбирання плювків. Тільки америкоських.
Нові терміни розроблять спеціалісти у відповідних галузях і їм свої думки не нав'яжеш.

Зауваження прийнято.

Слово "кубок" в українській мові має дещо інше значення аніж паперовий стаканчик і тому я вважаю вживання тут саме цього слова невиправданим. Я думаю можна знайти інші аналоги.

Отже, "нові терміни розроблять спеціалісти у відповідних галузях і їм свої думки не нав'яжеш". А поки, що будем вважати, що Макдональдс наливає колу в "паперовий стаканчик". Хай живе вєлікій і магучій!

Ні, можемо казати склянка, адже англійці кажуть glass що фактично і є склом, склянкою.
Проте вже років зо 40 словники надають слово стакан в українській мові.

Можемо обирати.

Єдине прохання - давайте поменьше емоцій.

Ну як на те пішло, то в решті-решт або ж врешті того

Українська мова досі має надзвичайно багато полонізмів і через них - латинизмів (пропозиція, наприклад) а це є наслідком розвитку мови в польському руслі. Проте чомусь львівяни обзивають дівчат кобітами і ті не ображаються

Насправді проблема глибша. Україна майже ніколи не мала власної інтелігенції. За поляків українська шляхта полонізувалась, за росіян російщилась. З одного боку проводилась свідома політика а з іншого ніби ніхто і не впирався особливо. Знову ж таки тут повертаємось до питань націоналізму - ця течія в Україна з'явилася лише у 19 столітті і то у зародковій формі (згадаймо прозу Шевченка).
Як не дивно, за СРСР українська літературна мова якраз набула найінтенсивнішого розвитку. Проводилось дві хвилі українізації - довоєнна і повоєнна - і вони не минули дарма.
З іншого боку ніяк не змінилась політика викорінення самосвідомості українців і тому після хвиль українізації ніби хапались за голову і знов починали російщити.

Не можна також сказати що українська мова зараз не має розвитку. Я не філолог, проте мені відомі певні зміни за останні десятиліття. Так, наприклад, зі словника було вилучено слово "учбовий" і залишено лише "навчальний". Інша справа що ми тим не перецікавлюємося і тому не дуже освідчені в цій галузі.

Абсолютно згідий з Олексієм. Так,остання хвиля українізації(повоєнна) закінчилася в 60-их. Ще й української літератури при Союзі видавалося більше. Але...
Час не стоїть на місці. А третя хвиля українізації так і не прийшла...
Так, "не можна також сказати що українська мова зараз не має розвитку. Я не філолог, проте мені відомі певні зміни за останні десятиліття. Так, наприклад, зі словника було вилучено слово "учбовий" і залишено лише "навчальний"(Олексій)".
І не тільки це, а й Аргентина замість Аргентіни, Вімбілдон замість Уімбілдона та і ін. І це чудово. Форма теж важлива, але... коли ми культурні люди, не можемо прийти до згоди, як назвати те у що Макдональдс наливає колу, то наша мова все ж під загрозою.

Я не проти взаємозбагачення мов.У всі європейські мови прийшла маса латинізмів, германізмів та інших -ізмів. Хто був в чому добрий те в того того і брали. Так в англійську прийшов наш борщ (borsh) і вареники (правда в галицькій формі perogy), російські vodka i pogrom. Від татарів нам дісталися бунчук, сагайдак, жупан, хабар і кабала. Скільки нам влилося від росіян і згадувати не буду. Але...
Чи настільки росіяни кращі від нас в інофрмаційних технологіях, що мусять переварювати для нас анлійську? Не можу тут обминути і так коханий мною "ярлык". Чи татарське слово невідомого нам смислу справді миліше нашому вуху ніж ніж англійське shortcut?

Що до кобіти, так це львівський діалект. Зрештою, нинішня наша літературна мова є облагодожений полтавський діалект. В моєму розумінні, діалект це нормальне явище у живій мові. Культурна людина, розуміює і відчуває, області застосування діалекту і літературної мови. В тому і відмінність діалекту від суржика. Носій суржика просто не може і не вміє розмовляти літературною мовою. Наш гарант -- в тому яскравий приклад, як і "баняки", зрештою.

Правда не слід забувати, що типовий "баняк" це людина без освіти, в молодому віці, більш, як пів-століття тому, закинута долею за океан. Без всякого зв"язку з краєм, без літератури і шкіл "баняк" зберіг свою рідну мову і, як міг навчив цієї мови дітей і онуків. А що не знав, на батьківщині, ні морозива ні холодильника ні капголдера ні пневматичного інструменту, то не його вина. В ту ж баксу "баняки" продовжують в міру своїх сил напихати гуманітарку, заклеювати її тийпом(tape) і слати до далекого краю, не прислухаючися до розмов, про те, до кого і як та гуманітарка попадає. Як тут не згадати про слова Джона Кеннеді: "Не питай про те, що батьківщина може зробити для тебе, але про те, що ти можеш зробити для батьківщини". Отож, типовий "баняк" так і чинить, якщо ще живий.

нинішня мова - це давно вже не полтавський діалект, а полтавський діалект - це дуже давно вже не літературна мова, як його не "ошляхетнюй"..

Згідний тут - був би то полтавський діалект, не розмовляли б їм на вінничині

Щодо татарських запозичень: хабар має українські аналоги - базарничка, наприклад.

Shortcut мені так само не подобається як і ярлик. Вважаю тут можна знайти український аналог за семантикою.

І, говорячи лише за себе, не всі тут сильно культурні люди та не в одному ми регіоні живемо аби однозначно визначати назву тих чи інших предметів. Мене наприклад від кобіти тіпає, когось від стакану сіпає а вас від ярлику дрилить. Але єдине нам єднає - ми хочемо мати свою розвинену мову і ладні розмовляти нею.
А це значить що мова не під загрозою