Приємні прості речі

Аж як читаєш, почуваєш спокій, світло і мир на серці.
Ще дивовижно у полі, як порпався з городиною, лягти горілиць на травичку і бачити небо від краю до краю. Особливо хвилююче прекрасне це відчуття, коли чуєш, як насувається хмара, але дощу ще нема, тільки бачиш і відчуваєш високе емоційне напруження неба.
Колись я ішла увечері натомлена додому і сонце було вже біля землі, я йшла насипом, залізничною колією і слухала радіо. І раптом дуже яскраво відчула, що ногами тільки торкаюся землі, а саме моє тіло - в небі. То було якесь дико, нестримно радісне відчуття...
Я люблю ходити босоніж бруківкою. У моєму місті того щастя нема, і я й не зразу збагнула, що тим, хто щодня ходить бруківкою - особливо взимку - ой як несолодко. Але тоді я про то не думала, зняла взуття і ногам то було так приємно...
А ще я люблю чути або згадувати мелодію з трьох нот, що передує оголошенням на усіх вокзалах України.
А ще - коли моє Сонечко мені в мороз долоньки гріє... але то вже окрема історія.

Хм. Ото як прочитаєш тоті приємнопрості речі, що люду до душі є, то вже аж незпідручно щось ото своє (таке неліричнотехнологічне) вставлювати.
Бо от для мене приємною річчю з простих є конструювання установок фізичного експерименту. Люблю я то діло. :-/ :-) :-\
Особливо якщо є потреба у установці, а грошей же ж мало (і то у кращому випадку) - то й мудруєш щодо використання неконвенційного іншого обладнання (від військового до побутового).
(в сторону) - святим патроном усіх фізиків-експериментаторів є Йозеф захермазохович
Зате ж як ота купа залізяччя таки (гримотЯчи та іскросиплючи) видасть результат - о! то чудово таки!

(самоосуджуюче) ыч! техноромантик 60-тих виплодився... бий го, зарразу!!!

чом нє? коли купа залізяччя (або символів і латинських буковок - у моєму варіанті) видає бажаний результат - то таки кайф. Але чи то ПРОСТІ радості, то ще й яке питання!

З точки зору устрою всесвіту..... надзвичайно прості
Дуже приємно читати такі речі.

Прості приємні речі... Чудова тема! Читаєш дописи, і стає тепло на серці. Прості... Я люблю молоти каву. Зранку, доки я ще сонна – остаточно мене будить саме аромат – я босоніж вирушаю на кухню, дістаю кавомолку – механчну, з ручкою, відполірованою до блиску теплими долонями, і засипаю туди ароматні зерна. Дивно, але коли я чую запах свіжезмеленої кави, до мене чомусь завжди приходить впевненість, що все буде добре.

Коли я поверталась з концерту “Світло і Сповідь”, було вже трохи зимно, і я, в легенькій сукенці та плащі, змерзла. У підземному переході на площі Льва Толстого ми з чоловіком та подружкою купили гарячий молочний шоколад – в автоматі “Якобз”. І тепер в моїй колекції простих приємних речей з’явилася неквапна прогулянка зі смачнющим какао в руках і пальці, що так швидко відігрілися, зімкнувшись на стаканчику...

Я люблю готувати під музику, водночас танцюючи (якщо це можна так назвати ). На моїй кухні, коли я там нарешті із’являюся, завжди лунає музика, а я, пританцьовуючи і підспівуючи (добре, що цього ніхто не бачить і не чує ) створюю свої кулінарні шедеври (Останнє визначення належить не мені, а моєму чоловікові – він називає мою маму і мене “кулінарними терористами” – в хорошому значенні цих слів )

Я люблю загорнутись в теплий бабусин платок, і слухати, як за вікном лютує завірюха. Люблю засинати під вкрадливе шепотіння дощу, а прокидатися під пташиний спів. Люблю зустрічати схід сонця на березі Десни. Люблю бувати в Ботанічному Саду, коли там цвіте бузок. Люблю ходити в неділю до церкви. Люблю лагодити стару одежу, зашиваючи її при цьому які-під-руку-підвернуться нитками, а потім носити її вдома. Люблю ворожити на картах, хоча і знаю, що це гріх, але не можу втриматись, і, дочекавшись, коли чоловік піде на роботу, беру в руки стару, ще бабусину колоду... Люблю купувати сама собі останні осінні квіти – гайстри, хризантеми чи жоржини, і, несучи їх додому, вдихати гіркуватий, звабливий дух пізньої осені... Люблю, коли у мене розквітає мій кактус. Люблю спостерігати за рибками в акваріумі, і за своїми хом’ячками. Люблю писати вірші. В будь-яку пору року можу з’їсти щонайменше дві порції полунично-ванильного морозива з романтичною назвою “Ромео і Джульєтта”. Люблю вибирати срібні прикраси – кульчики, каблучки, кулони. Люблю добре виглядати, особливо, коли мені погано на душі – а щоб ніхто не здогадався! Люблю дивитися в осінні безхмарні небеса – вони здаються такими високими. Люблю читати і бачити кольорові сни. Люблю плавати – з води мене просто не виженеш. Люблю кататися на човні, пароплаві, катамарані – на усьому, що йде по воді. І – остання, найпростіша, і найприємніша річ. Я люблю жити.

Люблю сидіти в приміщенні і дивитись, як краплини дощу, спочатку липнучи до скла, поступово зливаються між собою і скочуються донизу. А коли веду машину - люблю вибрати і тримати таку швидкість, щоб вони якнайдовше не скочувались