А до якого регіону тоді належить Варварук?

У пана Мартиніва ПЕРСОНАЛЬНО ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ ЗА НЕПРАВИЛЬНЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЙОГО ЧУДОВОГО І НЕПОВТОРНОГО ГАЛИЦЬКОГО ПРІЗВИЩА.

І ще є, доречи, прізвища-похідні від іменників - Михайлик, Бублик, Гетьман, Кучма, Литвин, Кулик...
Є й такі як Добривечір.
Де вони поширювались? Мо козацькі?

Панове Ігоре та Олексію.
Я не для того цю тему відкривав, щоб через ваші сварки Андрій і її змушений був закрити.
То ж як автор теми прошу, припиніть, будь-ласка.
По-моєму, вже все і так зрозуміло.

Та я вибачався вже, та він знову почав. Вибачте, Руслане.

повна сатисфакція

Олексію, спробую відповісти на Ваші запитання.

1) Не буду стверджувати напевне, але мені здається, що прізвища на -ук (так як і на -юк) характерні для Гуцульщини. Тож Варварук мав би бути гуцулом, принаймні, з походження

2) Прізвища, про які Ви згадали далі є іменниками або зліпленими словосполученнями (Добрийвечір).
На мою думку, частина прізвищ-іменників характерні для всієї України. Напевне, Кравець він і в Галичині, і на Дніпрі - Кравець Інша справа, що вже син Кравця, як я вже зазначав вище, в різних регіонах буде звучати по-іншому. Наприклад, перший президент Кравчук - волинянин з Рівненщини.

Інша частина поширилась з тих місць чи регіонів, де було те "щось" чи "хтось", що називалось тим іменником. Я маю на увазі, що Кучми були там, де їх носили, а Литвини - там, де жили литовці.

Прізвища-словосполучення, такі як Добрийвечір, Заплюйсвічка, Непийвода, Непийпиво, Пришийкобиліхвіст і т.п. є козацькими, і поширювались із Запоріжжя та Півдня.
Було б цікаво, якщо б ми могли зібрати тут добрячий їх перелік (запорожці, відгукуйтесь).
Не знаю, як почуваються носії цих прізвищ, але, як на мене, козаки таки мали почуття гумору.

І ще. Якщо є бажання, ми могли б подосліджувати, які групи іменників використовуються для утворення прізвищ.
Першими кидаються у вічі імена людей (причому як чоловічі, так і жіночі) та назви професій (ремесел).
Наскільки мені відомо, на першому місці серед іменників, які породили прізвища, стоїть Коваль.
Причому, не тільки в українській мові.
Наприклад, у російській - Кузнєцов, в німецькій – Schmidt (близьке до Schmied), в англійській – Smith.

Моя кохана теща з черкащини (тієї, що ще 40 років тому була полтавщиною), її дівоче прізвище Михайлик.
Це 99% козацьке прізвище, бо михайлик на придніпров'ї - кухлик для спиртних напоїв з вигнутою ручкою, аби можна було на діжу вішати. Іншого значення цього слова я не зустрічав.
Тесть з-під Холодного Яру (того самого, де Коліївщина а тоді вже горілка). Його прізвище Горовий. Там в селі цілий куток на горі Горових - горовівщина називається
А ще десь на -ий українці були?

І ще згадав прізвище:
Поманісточка.

А значення мого прізвища - Очкур - напевно, всі знають. Мене на радіо питали, чи мені відомо, що це.

Доречи!!!!!
А Залізняк?

Хоча... може було таке ремесло??

Згадав ще прізвища такої форми - Наливайко, Бородайко, Безбородько, Головко.
Це козацькі прізвища.

І, звичайно, є ще прізвища на -ський, -цький.
Ось, наприклад, прізвища відомих людей - Острозький, Вишневецький, Кониський, Хмельницький, Войнаровський, Виговський, Калнишевський, Розумовський, Гулак-Артемовський, Левицький, Котляревський, Бортнянський, Боровиковський, Грушевський, Вербицький, Чубинський.

А хіба -цький -ський не запозичені в поляків? Принаймні як словотворча форма?

Ще прізвище від Руслана - Сосюра
від мене - Тичина

Знаю віддавна одну людину з прізвищем Фелиштин. Лише недавно надибав таку інфу - це арабською мовою так звучить назва Палестини. А ніби з арабами ніц спільного не має... Дивина, та й годі.

Доречи, не все так просто з відмінюванням українських прізвищ...
http://www.philolog.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/imen/ilona2.htm#P_SIX

Olexiy:
> Доречи, може хтось скаже що значить прізвище Богун?
Давня назва Південного Бугу – Бог. Відповідно,
козацьке прізвище Богун – людина з-над Богу.

Дякую

А може ви знаєте що означає Поманісточка?

Думаю, це як раз той випадок, коли істина дорожча

Дівоче прізвище моєї дружини - Бешлей. На мою думку звучить по-турецьки, але ніяких коренів з Туреччиною в неї нема. Чи може це чисто українське прізвище?

А от прізвище чула - Іванчо.
Чиє то таке?

Прізвище, як на мене, закарпатського походження. Колись доводилося працювати з чоловіком на таке прізвище, то він саме звідти родом.

щиро перепрошую, панове впомірнювачи, що це за боротьба з X0X/ами та K@Цапами? "Хулі неясно" можна писати хочь у девізах незважаючи на правила українськомовності форуму... про надзапозичення з інших джерел та лінки я вже не згадую...
то це така боротьба за культуру чи проти культури?

А що власне сталося?

ми обговорювали прізвища, я був відповів в міру розуміння, дописав свій запит...

дійсно ніхто не знає походження прізвища Чигиринський?

можливо ще ніхто не знає звідки пішов вираз Остапа Бендера "мой папа был турецкоподданый"?

...хтось колись шуткував, що на Львівщині всі *шини* (Михайлишин,
Курилишин, Іванишин ...) зі Стрийського району.... :-)))
Мої таки із Стрийського, і вірніше з-під Миколаєва, що трохи
подтверджує гіпотезу :-))

А звідкіля могло народитися прізвище "Король", "Цар", "Панич"?

Моє призвіще-таким як бачите-стало в Україні. Як довірювати традицїі колись один Maciej Finck, правнук Michala Fincka, який одружився з Анєлою Єлец і такім чином переселівся спід Сандомєжа в область Києвською, до якійсь Антонівкі (Якій точно- ніхто не знає) в Оруцкому раюні.
Цей Maciej Finck (прахнук) не хотів бути вважаним німцем. Зробив призвіще більшь польськім. До кіньца ХІХ століття мої антенати жили в Україні. мій прадід працював фармацеутом. Купив аптеку в Бухарі. Здаєся в тому часі (під московською владою) римскім католікам не було дозволено купити буть-якие майло в Україні. Так вони перенеслися в Ташкєнт. Звідти, вже після революції поїхали до Польщі, якій тоди ще не було, але один ксьюндж пообіцав їм, буде незабаром.

Так і моє призвіще з України (ну, хоча не зовсім українське

я свого часу почав збирати сучасні прізвища з БД по фізичним особам, ось декілька незрозумілих, як на мене:
Бамбуза
Бездуган
Бдуленко
Белюга
Белябля
Бляхерова
Бовдуй
Голянтус
Дирда
Дубан
Дунда
Зиза
Зюзя
Дзюнзя
Мацапура
Мандзюк
Мандибура
Модло
Пасюра
Підцюка
Рачкінда
Сосюка
Шлюхтич

чи може воно набуло такого вигляду останнім часом...

"Нє понял... Но пріду", - казав один знайомий чолов'яга.
Я перед тим, власне, зацікавився історією Фіновицьких, і як так сталося, що вони зі згаданими Фінками "злилися в екстазі".
І постать священника також цікава: ну хто б наважився заприсягтися в році так 1986-1987, що незабаром постане незалежна Україна чи, приміром, Киргизстан? Тут не лише дар передбачення неабиякий, а і громадянська мужність потрібна.

Мені все найбільше сподобалися призвіща такі як "Субтельний" (автор Історії України), "Неуважни" (перекладач українськой поезії польською мовою), або "Обецни" (один з міжнародних спострегачі виборів-призвіще побачила в спіску)

До пана Дми:
Друга частина мого прізвища, тобто перша -Фінк? Це німецькою означає птаха (даруйте, не знаю як українською) zie'ba (читайте зіемба)
Якщо пан мав на увазі "Фіновіцци" - це частіна яку додано щоби прізвище стало більше польськім. Така була звичка до призвіща не-польського давано частину польськозвцчну.

2) хто був той мудрий ксьонз, що знав історію наперед?
в Росії (даруйте, що так пишу про Києвщину, але в тому часі... в тому часі і у Варшаві була Росія) майжа до всюго треба було показатися шляхецтво (хоча б до того щоби дитині дозволено ходити в гімназіюм). Мій прадід отримав такі "родідноє дерево" зроблене нінішимі історикамі від гербів (як їх звати українською?). Такі деревка багатохто отримивав. Чим більше грошей дано історикові, тим давніше деревко можна було отримати. Якщо деревка до ХУ століття росли в ХІХ сулетю то не все треба серюзно трактувати. Мені здаєся цей Фінк Мацєй справді такий був, та насправді мій пра-пра-пра. Тилькі в дереві написано він в 1827 році був поручником польського войска... польського... в 1827 році? Я цюго не зрозуміла. Я цікава, чому така помилка.

Скажіть хтось будь ласка що означає моє прізвище і яке в нього походження. Зразу зазначу - до Сибіру не маю жодного відношення До речі, декілька схожих прізвищ з закінченням на -ра:

Петлюра
Сосюра
Бандера
Сікора
Магера
Мігура
Вегера
Мішура
Місюра
Кіцура
Кацура
Мацура
Вінчура
Дзера
Скіра

Якщо наприклад для Петлюри (Петля) чи Скіри можна придумати якесь логічне пояснення, то для Вінчури чи Дзери важче. Хтось мені казав що ці прізвища схожі за звучанням на іспанські чи баскські чи індійські, не знаю. Напишіть будь ласка якщо комусь щось відомо, або якщо знаєте схожі прізвища, яких нема в списку. Дякую!

Олеже! (перепрошую, якщо неправільно пишу - даруй мені - я ще вивчаю, а точніше саме недавно вивчання українськой перервала)
Мені здаєтся у Твоєму спіску могло би бути ще Сибіра

Я мав це на увазі як само собою зрозумілу річ.
А от ще одне прізвище до цього списку - Батура

Цікаво чи від нього пішла назва міста Батурин

Можу хіба що доповнити:
Барбара

В статті "Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в етнографічних записах Я.Новицького" (автор І.Ільченко), наприклад, пояснюється, що прізвище "Бабура" походить від імені батька/матері (щоправда, зараз я навіть не можу вгадати, чи чоловіче це було ім'я, чи жіноче ), а, скажімо, прізвище "Бандура", що й очевидно, від назви музичного інструменту. З чого я роблю висновок, що перелічені вами прізвища зовсім необов'язково мають якесь спільне походження. Швидше, тут розгадку треба шукати в етимології - що означає "-ра" і яке має походження. Агов, філологи, допоможіть!

Тисовко, слово бандура не українського походження
а "ра" в коренях слів має божественно/сонячне значення:
ра-дуга
завт-ра
ра-дость

А хіба я сказала, що воно українського походження? А щодо божественності "ра" - то тільки одна з версій. Як щодо слів "втрата", "сокира", "кобра"?

О, почав відповідати, а повідомлення змінилось
Я не мовник, тому буду тільки свою думку висловлювати без особливих претензій на справедливість.
Кобра - не українське слово, а запозичене. Ну принаймні я не знаю про існування кобр на території України під час формування мови.
Що до сокир, мигер і т.і., то тут -ра отримуємо винятково через жіночий рід. Тобто яккщоб сокира була не бабою а дідом, то звався б він сокир. Ну як пустир наприклад.
Що до втрати, не знаю, якщо це слово наше і таке ж старовинне як "завтра", то у цьому "вт" може бути що завгодно.

Тут ще спадають на думку слова на -ра: "рана", "рак", "джура" (чол. рід), "прапор", "шмірак" , "байрак"... (Тут бог Ра, вибачайте, як до дупи карі очі ) Словом, мені здається, нам з вами не варто дійсно сперечатися з цього приводу, бо ми не фахівці. І щось жоден фахівець не долучиться!

Сікора - це синиця.

А ви єгипетських богів не вплутуйте
версія про божественне походження кореня ра передбачає його, цього кореня, древність і зовсім не обов`язково, що кожне відповідне буквосполучення у січасній мові має за основу саме його

Шановна тисовська!
Ви (ти) слушно зауважили що ми не фахівці, і ваші приклади слів з -ра про це свідчать. Не треба ліпити на купу кобру, втрату і прапор, а ще рака і бандуру, це дійсно абсолютно різні слова з абсолютно різними коренями (і суфіксами) і походженнями, і між ними навряд чи є щось спільне, крім випадкового збігу звукуів. Я так само міг би навмання нашукати в словнику тисячі таких прикладів.
Натомість наведені мною прізвища мають багато спільного (взяти хоча б етимологію - більшість не можна пояснити), та й структура у них на диво схожа (практично всі трискладові) і в усіх -ра стоїть в кінці. Тут навряд чи міг бути просто збіг обставин. Крім того, я впевнений, що цей список прізвищ далеко не повний. От я й написав з надією, що якийсь фахівець зможе пролити світло на цю таємницю

Ну, вибачте, що влізла в вашу тему з недоречними жартами. Більше не буду.

Олексію, я вже чув версію про єгипетське походження, але правдоподібного філологічного обгрунтування при цьому не було. Якщо -ра має стосунок до сонця, то як ти поясниш решту прізвища? Вона також єгипетського походження?
А ще є версія, що ці прізвища дістались у спадок від доіндоєвропейських народів, тому що є багато аналогій з баскськими словами. Але і це пояснення видається мені надуманим.

Питання до Користувача Олеся
Сікора це синиця якою мовою? чи може це з якогось діалекту?

>Олексію, я вже чув версію про єгипетське походження
Версії про єгипетське походження не було. Було прохання не плутати "ра" в українських коренях з єгипетським богом Ра.
Що до "-ра" в наведених вами прізвищах, то тут, мені видається, треба шукати не значення кінцевого "-ра" а походження передостаннього "-р", яка потім перейшла на "-ра" черех "зміну статі" (о, намудрив).

Ще раз наголошую що я не мовник.

Ще кілька поповнень списку:

Вілігура
Кітура
Яцура
Дядюра
Піцура
Шушара
Гера
Нера
Піндра

Признаюсь чесно, мені жодне з них нічого не каже (в плані значення чи походження), але може комусь з наших філологів таки каже

Цікава версія, в українській мові суфікс -ра і спрвді має таку функцію, але як тоді пояснити/розшифрувати попередню частину всіх прізвищ? Бандеру чи Кітуру ше можна сяк-так пояснити, а як щодо інших?

А скажіть будь ласка чиє прізвище Грицина, Чуприна та інш. ? Мені здається, що це козацькі...

Хтось бачив моє повідомлення? Я питав чиє прізвища такі як Чуприна, Грицина та інші?

Прізвище походить з прізвиська. А козацького чи ні - то в реєстри треба дивитися. В селах теж іноді писарчуки за вуличними прізвиськами записували.

Так козаки були не тільки реєстрові? А де його подивитися?

В архівах. Або ще бувають публікації в наукових журналах, реєстри - то модна тема для статей не так давно була, може натрапите на пращура

Взагалі-то я не фахівець. Треба до філологів, які ономастикою (здається так це називається) звертатися.

Хочу запропонувати Вам нестандартне вирішення проблеми.
Ось тут http://www.ksu.kherson.ua/Default.aspx?tabindex=2&tabid=3&lng=1&I...

є доцент-філолог Грицина В.І., 74 номер в таблиці наукових керівників. Він, напевно, такі речі про ваше прізвище знає

Нещодавно з'ясувалося, що Тисовська - нібито чеське (!) прізвище. А як же ж наш власний "тис", а як же ж "Тиса"???

А ким таке зясувалося? Може не беріть собі собі так то близько до серця?

А я нічому не дивуюся відтоді, коли узнав, що Драгоманови (таким чином і Леся Українка) походять від роду володарів Герцеговини. Власне, на честь їх предка та Герцеговина після Боснії в назві виникла

Та й Косач - не дуже українське прізвище

Наталю, з Чехії то з Чехії. Чи ми не родичі з чехами?

Та, звісно, родичі

Найімовірніше, прізвище Богун походить Богун - зменшеної форми таких імен як Богдан чи Богуслав, що виникла за допомогою суфікса -ин, який, до речі, зустрічається також у таких патронімічних прізвищах як Федун (від Федір), Стехун (Степан), Горгун (Горгій, Горгоній), Фостун (від Фостирій) тощо.

Відповід до Романа Грицини: Як гадається, наявність таких прізвищ як Чупик, Чупренко, Чуприк, Чупрун наштовхує на думку про те, що прізвища Чуприна, Чупринка теж можуть мати відіменне походження і бути зменшеними формами імені Чупріян, народного варіанта імені Купріян( у перекладі з грецької - "кипрський", "з острова Кипр"). Суфікс -ина зустрічається, зокрема, ще в таких патронімічних прізвищах як Грицина (від Григорій), Іванина (від Іван), Петрина (від Петро) тощо.

До Олега Сибіри: Мабуть, Ваше прізвище походить від просторічної форми християнського чоловічого імені Севір (у перекладі з латини - "член колегії шести", організатор культу імператорів", яке, однак часто чомусь ще тлумачать як "північний, холодний"). Сивір, Сибір, Сивіра, Сибіра - просторічні форми. Появу ж літери Б у Вашому прізвища можна пояснити впливом західнословянських мов, де літера Б часто замінює літеру В у східнословянських іменах, наприклад: Василь - Базиль, Варвара - Барбара, Варфоломій - Бартоломій тощо. Кінцева ж літера А - ознака кличного відмінку. Часто (особливо у росіян) можна почути "Максима!" у значенні "Максиме!"

Володимир Вербець - красно дякую!
Напевно вперше почув логічне і ймовірне пояснення походження свого прізвища, бо всякі варанти з баскським//індійським/єгипетським походженням радше викликали усмішку. Думаю, що таке тлумачення є вірним, а не лише вірогідним, тим більше, що коріння сім'ї йде з Холмщини, так що логічно припустити, що був вплив польської мови (у випадку із заміною "в" на "б".

І все ж таки очевидним є існування цілого ряду українських (і не тільки) прізвищ із закінченням на "-ра". Може таки хтось може пояснити їх етимологію (якщо є якась спільна для них етимологія), чи може однакове закінчення - це лише збіг?

Шановні підкажіть будьте ласкаві походження прізвища Юськів.

Підтримую, в мене на селі я часто чув що то "Юськів Василь оно йде" - тато того Василя був Йосиф, кликали Йосиф або Юзько або Юсько або просто Юзек.

Скажіть, будь ласка, як хто знає: ім'я Орися від якого повного імені походить? Часом не Ірина?

Від Оре́ста .

Дуже дякую!

Добре, що цей тред підняли, бо ж наразі питаннячко виникло.
Є у мене одна приятелька із дуже цікавим прізвищем "Кірізій" - ніколи такого раніше не зустрічав, відповідно, стало цікаво. За конструкцією прізвище староукраїнське, але від чого воно походить - то є загадка, мороком вкрита, враховуючи можливі зміни усіляких там "ятів" та "єрів" на "і" свого часу. То може хтось із шановного панства щось тут може цікаве сказати з того приводу?

До речі, надибала в ЖЖ спільноту ua_etymology.

Цікава тема.
До речі, як мені здалося, прізвища в українській мові дають широкий простір для уяви та досліджень. Дуже багато прізвищ додалося саме в часи козацтва, а козаки як ми знаємо народ веселий, принаймні були...
Може в кого є інфо щодо походження прізвища Гамалій - звідки взялося і що значить?
Я крім козака Гамалію ранніх згадок не зустрічала.
І як воно змінилося з Гамалія на Гамалій?

Прізвище доволі цікаве. І поширене. При чому, мабуть це Гамалѣя, оскільки є поширені форми прізвищ Гамалія і Гамалея, Гамалієнко ще у 17 столітті.
В староукраїнській мові був різновид шаблі - гамалія.
Ймовірно, назва шаблі народилась від оздоблення руків'я емаллю (enamel-›емáлія-›гемáлія-›гемалíя-›гамалíя) і носії такої емальованої шаблі могли називатися гамаліями. (за Л. Білецьким у коментарях до Кобзаря Т.Г. Шевченка)

Також прізвище Гамалія може йти від відповідного запозичення (зі значенням «невільник, раб») з турецької (hammal - носій, носильник), де воно опинилось з арабської (ḥammᾱl, носильник).

Думаю, обидві версії мають право на життя, а найпевніше, обидва процеси впливали одне на одне.

Мені здається, Гамалій то таки ближче до турецької етимології.

Я знайшов Ваше прізвище у другій половині 17 ст, зокрема такий собі Григорій Гамалій згадується у ЧОЛОБИТНІЙ ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТАРШИНИ СУПРОТИ ГЕТЬМАНА ІВАНА САМОЙЛОВИЧА а також у ЛІТОПИСІ Самійла Величка.

ВІтаю!

Прошу Вас про допомогу....

Моє прізвище - Гимон

Я хочу дізнатись, звідки походить моє прізвище.
Мій дід казав мені, що є два варіанти його походження.

Обидва - помилки при реєстрі.

1) Simon - Гимон (коли реєстрували на латині)
2) Гомін - Гимон

Можливо ви можете щось порадити....

Заздалегіть вдячний.

Додам ще одну версію, як на мене, більш імовірну:

Ге́мон - -а, ч., фам. Те саме, що демон. // Уживається як лайливе слово.
(Тлумачний словник)

В живому мовленні наголос не завжди припадає на перший склад і це легко може вплинути на ненаголошену голосну.
Також це слово відоме у формі гема́н.

Значення теж у словнику подане доволі вузько. Етимологічний словник пропонує окрім «демона, злого духа» ще одне тлумачення: ге́монъ (ст.) — «воєначальник, князь» (XVII ст.); — результат спрощення форми ігемо́н, стсл. игемонъ «вождь», яке походить з грецької.