Візит до Львова: післямова

Довго думала, як назвати цю тему. Першим поривом було "Львів’яни, ви – диво!", але потім я вирішила, що це буде дещо несправедливо. Адже багато з тих, хто опікувався мною та "десантом Коронації" у дні Форуму Видавців – не львів’яни. Географія дружби, як з’ясувалося, до повної моєї втіхи, дуже широка. Тому я назвала тему так, як ви це бачите.
Я створила цю тему для того, щоби висловити свою подяку. Слова вдячності тільки тоді чогось варті, коли вони щирі, але те, що я пишу, йде просто від серця.
Це було вперше – що я повернулася до Києва, зайшла у свою маленьку, затишну квартирку, і не відчула, що я вдома. Ще кілька днів я металася, ніби шукаючи чогось – можливо, серця, яке залишилося у Львові? Ще кілька днів мені здавалося, що я не всім подякувала, а якщо й подякувала, то не так, як слід, десь не дібрала потрібних слів, не виказала усього, що в мене на душі... І я подумала, що варто про це написати. Все-таки писати мені легше.

Із деяким запізненням, але краще пізно, ніж ніколи, я хочу подякувати NetGuy та dr.Trollin’у за те, що зустріли нас на вокзалі, за те, що возилися з нами, нашими метровими бейджиками та клунками, за те, що з першої ж хвилини у Львові, і до останньої ми відчували – ми тут бажані гості.

Дякую Одарці за те, що вона є, за те, що маю честь називати її своєю подругою, за мій день народження, за мій улюблений рис з овочами, за те, що серед неймовірної метушні, котра панувала на Форумі, не зважаючи на щільний графік презентацій на "Дзизі", вони з Ромком незмінно знаходили для мене час, а ще - за справжність її милої посмішки.

Дякую Назару і Зоряні, Fish і Мартінці, і Галі за їхню присутність, за подарунки, за те, що вони створили неймовірну атмосферу дружби, тепла і любові – кращого свята у мене не було за тридцять років мого життя.

Дякую всім, хто був на наших презентаціях, слухав мою (і не тільки мою) балаканину, усім, хто підходив до місця №140, усім, хто хвалив чи критикував нас, але не був байдужим – дякую, за те, що Ви Поруч!

Дякую Андрію Пелещишину та усім модераторам Форуму Рідного Міста – за те, що Вашими зусиллями віртуальне місто стає реальним, і дарує найсправжнісіньку дружбу. Просто неймовірно, як Вам це вдається!

Дякую моїм видавцям за чарівні троянди, за те, що вони мене видають, і за те, що борються за мене. (Сподіваюся, я того варта).

І окрема подяка Росту (він же NetGuy) та Лесі - за термос з окропом, у якому ми розчиняли ліки для Ніни Герасименко, за запах сосен і дзвіночок, за гостини і фотографії, а найбільше - за неймовірну красу і чистоту Ваших душ.