Форум Рідного Міста

мамо, а на якій мові ця книга?

dr.Trollin - 14-11-2004 у 21:34

джерело
nessa_flame @ 2004-11-14 16:47:00

За останній тиждень я жахливо втомилася від політики і постійних питань "за кого будеш голосувати?". Неначе нікому не ясно.

З певного моменту в моєму лексиконі не залишилося слова «за». Тому що сила «за» нічого не значить, в порівнянні з силою «проти».

Проти амністії, тому що я хочу спокійно повертатися додому після опівночі. Проти підвищення цін, тому що 75% їх підвищення дещо не відповідає 25% підвищенню зарплат. Проти биття за спробу використати конституційне право голосу. Проти російського мата з трибун. Проти гопників, яких останнім часом стало дуже багато на квадратний метр. Проти-проти-проти.

Мені потрібна Європа, а не Беслан і Ост в одному флаконі. Потрібна Рівьера, а не Чечня. Я не хочу бути складовою частиною стада козлів і жити по поняттях, тому що мої особисті поняття не мають нічого спільного з тими, що нав'язуються. Я не хочу боятися за своїх батьків, пенсія яких зовсім не така велика, як можна подумати з гучних виступів. Я не хочу писати довгі листи друзям, і не мати можливості приїхати до них через «залізну завісу». Я не хочу жити в країні дурнів, але в країні зеків і маразматиків я хочу жити ще менше.

Тому я ношу оранжеву стрічку, дивлюся п'ятий канал, і болісно сподіваюся, що слово «демократія» і «вибір» не стануть атавізмами. Що коли-небудь мої діти зможуть гордитися своєю країною, і, більш того зможуть в ній жити. Коли-небудь. Можливо.

Тому що, швидше усього, в цьому самому коли-небудь, я буду далеко звідси. Розмірено і спокійно переміщатися в межах «робота-будинок». Виїжджати на вихідних за місто і займатися власним садком, викресливши з пам'яті країну, що продала свій народ.

І одного разу моя дитина, перебираючи старі книги, наткнеться на маленький збірник віршів Ліни Костенко. Можливо, у мене просто не вистарчить духу його викинути, разом з іншими спогадами…

Він прибіжить до мене, щоб запитати, а на якій мові ця книга, а я посміхнуся, і скажу, що точно не знаю. Скажу, що, напевно, на якійсь з мертвих. Він посміхнеться, віддасть мені книжку, втече грати з приятелями і забуде про цей епізод. А я, швидше усього, нічого не відчую.

http://nessa.kiev.ua/lj/otmoem.jpg

Grabchuk - 15-11-2004 у 18:42

Цитата:
Першим відправив користувач dr.TrollinТому що, швидше усього, в цьому самому коли-небудь, я буду далеко звідси. Розмірено і спокійно переміщатися в межах «робота-будинок». Виїжджати на вихідних за місто і займатися власним садком, викресливши з пам'яті країну, що продала свій народ.
Дуууууже красиво написано. Але, швидше усього, усе йде до того, що викреслювати з пам'яті цю країну не прийдеться:) Посміхніться, світло перемагає темряву:)

Dmy - 15-11-2004 у 19:50

Цитата:
Першим відправив користувач Grabchuk
Цитата:
Першим відправив користувач dr.TrollinТому що, швидше усього, в цьому самому коли-небудь, я буду далеко звідси. Розмірено і спокійно переміщатися в межах «робота-будинок». Виїжджати на вихідних за місто і займатися власним садком, викресливши з пам'яті країну, що продала свій народ.
Дуууууже красиво написано. Але, швидше усього, усе йде до того, що викреслювати з пам'яті цю країну не прийдеться:)

Та ні, швидше з усього, звичайна реакція на, як кажуть наші друзі - футурологи, песимістичний сценарій. Гадаю, більшість інтелігентів (не за ОСВіТою, а за [О]СВіТовідчуттям) можуть видати щось подібне. Нажаль, більшість поспільства не відчуває цього рубежу, не відчуває, що наразі вирішується щось суттєве, й надалі займачучись власним проектом: "Як мені забезпечити собі найприємнішу сметрь"

dr.Trollin - 15-11-2004 у 20:19

шановна Несса (котра, власне, про-Ю. особа.)
дійсно як і більшість митців бачить дійснокритичність.
(тим паче, що вона якраз ФотоМитець)