Форум Рідного Міста

Чи дозволяти ВІЛ інфікованим дітям вчитись разом зі здоровими?

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 09:37

Власне, питання. І воно, здається, доволі актуальне для України.
Чи згідні ми віддавати дітей у школи де вчаться ВІЛ-інфіковані? І якщо так, то на яких умовах.

Нормалайзер - 14-4-2004 у 09:40

може, до тюрем їх ліпше відразу?
чи - повбивати і всьо? Нема людішків - нема проблємів...

Сумно...

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 09:44

Щось не так в питанні?
Я особисто боюсь, але ще не визначився. Чекаю на нормальні зважені коментарі аби сформувати думку.

коментар "може, до тюрем їх ліпше відразу? чи - повбивати і всьо? Нема людішків - нема проблємів..." вважати за думку?

Нормалайзер - 14-4-2004 у 09:47

яке питання - така і реакція, які граблі - таке і наступання...

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 09:49

Тобто ваша думка - таке питання у нас не стоїть? Чи воно має однозначну відповідь?

Нормалайзер - 14-4-2004 у 10:09

Моя думка - така:

Стаття 24.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Конституція України.

Конституція - 1. правовий акт прямої дії, 2. має верховенство над іншими правовими актами.

Усі рішення, які йдуть врозріз з Конституцією - повинні оскаржуватись у суді.

Юридичних підстав обмежувати права інфікованих чи хворих на СНІД - немає (див. статтю 24 Конституції)

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 10:13

Тут десь запропоновано обмежувати права?
Які конкретно? Якщо пан має якісь упередження щодо мене, нехай ще раз перечитає уважно питання.

Чи, може, права тих вагітних, що народжують у окремих пологових будинках бо перехворіли на гепатит теж в чомусь обмежені?

Нормалайзер - 14-4-2004 у 10:25

В питаннях, які ставляться, пропоновано оголошувати про те, що дитина хвора. Це - порушення закону.

В питаннях, які ставляться, пропоновано створювати окремі заклади. Це - порушення закону.

Пан задуже думає, шо хтось за нього прецінь думає ;) Ніц-ані-ніц особистого ;) Але якшо пан допускає за прийнятне ставити під сумнів чи є чиєсь висловлювання думкою а чи - ні - може стикнутись з тим, що той хтось почне робити ружні дозволяння панові шось казачи ачи - нє. Я дозволяю панові думати, шо панові заманеться ;) Як то сподобається панові? ;)

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 10:30

Нормалайзере, ну ви ж зрозуміли питання (сподіваюсь, обидва).


А чому будування окремих шкіл то є порушення закону?
Та і оголошення про інфікованість? Коли дитина захворіває на кір, про це кажуть всій школі. Чим ВІЛ інакший?

Нормалайзер - 14-4-2004 у 10:47

;)

Звичайно ж, розумію. Сподіваюсь, і Ви розумієте, що я не є аж такою категоричною людиною ;)

Спочатку про кір. Інфекція, яка передається повітряно-крапельним шляхом. СНІД - ні. У випадку інфекції кору - карантин помічний. У випадку СНІДУ - безглуздий. З цього, очевидно, випливає й відповідь на питання, чому непотрібно будувати окремі школи.

На мій могляд, бачите, яка справа: введення всіляких окремішностей для СНІд-інфікованих чи СНІД -хворих де-факто перетворить наше суспільство на в"язницю: то там для них - окремі блоки, і то - тому, що контакти - не повітряно крапельні...

Колись, майже не в тому житті, я кожні пів-року проходив СНІД тест. І трохи знаю, як відчувається людина, про яку знають, що вона може бути СНІД-інфікованою. Повірте, це дуже й дуже важкий моральний тягар. А якщо б до цього додались узаконені державою обмеження...

Хворі - є хворі.
Тим паче, що про СНІД на сьогодні знається достатньо, щоб не робити глупства....

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 11:23

Я то все розумію.
Але ж діти не можуть повністю контролювати навіть себе. Та навіть якщо він/вона себе контролює, в звичайній школі ВІЛ інфіковану дитину можуть банально побити, розбити ніс, тощо. Чи буне вона кричати "не чипайте - я ВІЛ інфікований"?

І якщо закричить, то навіщо було приховувати? Якщо батькі нормальні, то вони після бійки МУСЯТЬ повідомити батьків іншої дитини що їх дитя інфіковане. Тобто розголос все одно неминучий.

То може краще сказати про це одразу, але подбати про соціальну реабілітацію?

Asmera - 14-4-2004 у 11:43

Що про наркоманів, що про цих діточок....
Олексію, то вже дуже і дуже схожу на шовінізм...тут вже (прости Господи!) і до фашизму недалеко!

Такі діти мають вчитися в звчичайних загальноосвітніх школах, разом з іншими.Створювати резервації - то ненормально.

П.С.І ще, для себе,все ж таки треба краще відчувати різницю між ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД. ТО не одне й те саме!

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 11:49

Я знаю що то не одне й те саме, я не пропоную робити резервації, я прошу обговорити проблемне питання.

Чи проблеми ВІЛ інфікованих дітей нема?
Не дорослих, які свідомі того (часто) що можуть нанести невиправну шкоду, а діти.

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 12:31

Асмера сказала що я неправильно завів дискусію. Треба було викласти свої аргументи. Гаразд.

Я вважаю:

1. Безумовно, неприпустимо відсторонювати хворих дітей від суспільства, бо вони є просто хворі і будь-яке відсторонення несправедливе і може призвести до психічних хвороб до купи.

2. Звісно, ні в якому разі не можна обмежувати прав цих дітей.

3. Необхідно прикласти всих зусиль для соціальної адаптації (як цих дітей в суспільстві, так і суспільства що до цих дітей). І, хоча я особисто, зараз не готовий сприйняти ВІЛ інфіковану людину як нормальну, думаю, це необхідно.

4. З огляду на те, що дитина не може відповідати за свої вчинки, таких дітей треба пильнувати. Тобто за ними потрібен догляд, бо через свою кров вони можуть заразити інших. Але в школі, нажаль, такий догляд неможливий і тому існує велика ймовірність буквально пролиття крові і потрапляння її на слизову інших дітей (здається, через слизову зараження можливе, принаймні через рот). Найпростіші приклади - кров з носа або пальця, бійка в кров, інше.

5. При контакті з кров`ю інфікованої дитини неохідно повідомляти батькам дитини (які в цьому випадку несуть доволі суттєві витрати на медикаменти і аналізи, не кажучи про моральний стан)

Здається все.
Ще одне зауваження: Питання стоїть так, аби нікого не образити (принаймні намагався). Для мене це питання доволі актуальне, проте не нагальне. Цілком можливо, що я чогось не знаю, маю якісь упередження, тощо. Ймовірно - не тільки я.

Тому прошу висловити думку. Якщо можна - аргументовану думку.

Asmera - 14-4-2004 у 13:04

Як перша, що зауважила за дискусію й почну висловлюватися і аргументувати.

Мені довелося досить довго і глибоко вивчати цю проблему ( у зв'язку зі сферою діяльності, з освітою...тощо), так само довелося досить близько спілкуватися з особами хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими.

Я вважаю, що такі діти мають навчатися у звичайних загальноосвітніх школах.

1.Зважаючи на багатрічний досвід інших країн.То є пртавильно -діти відчувають себе повноцінними.Бо ж інваліди можуть ходити в звичайні школи,а чому ці діти не можуть?

2.Щодо бійок.Ці діти добре знають за свою хворобу.ТОму вони є спокійнішими та бійок не починають, знають, що "їм не можна".А їнших дійте тре навчати толерантності та розумінню, нормальному ставленню до "інакших"

3.Віл не передається так легко. Якщо діти й побилися, й погризлися до крові - то ще треба щоб кров зараженого ОДРАЗУ потрапила на поріз іншого, доки ще кров не зупинилася. Таке малоймовірне.

4.Від ВІЛ_інфікованого батька (матері) можуть народитися абсолютно здорові діти.Здорова дитина може народитися навіть від хворогоо на СНІД бтька.Ц треба враховувати - бо ж діти - то майбутні батьки.

5.Не можна виховувати страхє, комплекси, "інакшість" - то ше нікого до добра не доводило.

6.Треба викорінювати злість і упередженість і страх у відношенні до цих людей. Вони ПОВНОЦІННІ члени суспільтва. Тож БІЛЬШІСТЬ заходів мають стосуватися незаражених СНІДОМ/ВІЛ.

П.Сто перше, що згадалося.Зара я працюю.Щосб ще згадаю - допишу

Остап_М. - 14-4-2004 у 13:16

Всі діти однакові!!! Чи Ви панове забули цю давню істину.

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 13:29

Виходячи з п.2 ти вважаєш що треба оголошувати що дитина хвора і її неможна чіпати?

На що наведено п. 4 ? Адже від того, що вони можуть мати здорових дітей ризик зараження не зменьшується, яким би він не був.

У твердженні що "Ці діти добре знають за свою хворобу.Тому вони є спокійнішими та бійок не починають, знають, що "їм не можна" " я не дуже впевнений, якщо чесно. Більше того, якщо сказати всім що "його чипати не можна", то дитині це розв`язує руки багато до чого.
Наприклад: у моїй школі був хлопець якого "неможна чипати бо в нього хворе серце". Більшого нахаби я в житті не бачив. Людина не звикла відповідати за власні дії та слова абсолютно.

Але це в разі, якщо сказати всім. А якщо не сказати? З ними поводитимуться як з усіма і знаючи, що битися йому не можна, він буде уникати конфліктів. Велика ймовірність того, що психічно дитина не буде нормальною.

Додам - я ні в чому не переконую а лише питаю.

Наріжна - 14-4-2004 у 14:16

Цілком згодна з Асмерою.

По-перше, всі дорослі схильні надзвичайно перебільшувати "несвідомість" дітей. Не варто забувати про те, що діти – це не тваринки, які готуються прийняти на себе горде ім’я "людина". Діти – повноцінні люди, і шляхом доступної для дитини аргументації їй легко можна прищепити потрібну модель поведінки. Головне, щоби ця модель не ображала дитячу гідність.

2Олексій:
Мені здається, ви трохи перебільшуєте роль бійки у становленні дитячої психіки :-) Для того, щоб не битися, не обов’язково уникати конфлікту, треба просто вміти розв’язувати його за допомогою інших методів. Тут все в руках батьків: як вони навчать свою хвору дитину ставитися до себе і до інших.

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 14:22

Мабуть вся різниця в тому, що
1. Я у школі був хлопчиком :)))
2. Дружина має медичну освіту.
3. Бачить батьків, що стикаються з цією проблемою у школі.

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 14:25

В будь-що розголос неминучий хоча б тому, що у дітей беруть аналізи, роблять щеплення, лікують зуби. А вчителі не вміють приховувати це вічно. Інформація проникне до дітей все одно.

Остап_М. - 14-4-2004 у 14:42

Ото натрапив на цікаве повідомлення:
"
РІВНІ ПРАВА ДЛЯ ВСІХ ДІТЕЙ
Статті / Охорона здоров`я та неповносправні
Виявляється, діти з особливими потребами можуть здобувати знання й у звичайній загальноосвітній школі, а не лише у спеціальних інтернатних закладах, як це здебільшого практикують.На цьому наголошують працівники Всеукраїнського фонду “Крок за кроком”, які минулого року взялися за реалізацію проекту із запровадження моделі інклюзивної освіти в Україні спільно з Міжнародною асоціацією “Крок за кроком” (Нідерланди) та Представництвом міжнародної благодійної організації “Кожній дитині”.
Докладніше: http://www.civicua.org/library/view.html?topic=35524".....
Почитайте... як маєте час!

Наталка - 14-4-2004 у 15:31

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
В будь-що розголос неминучий хоча б тому, що у дітей беруть аналізи, роблять щеплення, лікують зуби. А вчителі не вміють приховувати це вічно. Інформація проникне до дітей все одно.


Оце свята правда, на превеликий жаль. Пригадую, як у моєму дитинстві проводили огляд на педікулез. Нам обіцяли цілковиту анонімність, а після огляду лікар підходив до вчительки, довго шепотів їй щось на вухо, потім йшов собі, а вона оголошувала: "Іваненко, Петров та Сидорова - на перерві зайдіть в мед кабінет". Ось таке зберігання лікарської таємниці.

Що ж до власне питання, винесеного на обговорення... Я все ж таки голосувала за перший пункт. Бо... Оголосити, що дитина хвора? Боюся, що діти будуть бігати і тикати у таку пальцями з криком "спідозний", та ще й здалеку камінцями жбурляти, і ніякі батьки, вчителі, покарання та нотації їх не зупинять. Діти знущаються із собі подібних і за менше - я пригадую "чєтирєглазая" на мою адресу, ще щось таке на адресу інших... У нас в класі була дівчинка, яка погано ходила - мала проблеми із ногами. "Кульгава черепашка" - це було найніжніше прізвисько її, про решту і згадувати не хочу". Я гадаю, батьки мають пояснити дітям, що бійки - то не метод вирішення проблем ще й тому (на додачу до всього), що хворі на ВІЛ/СНІД діти можуть опинитися поруч з ними не лише за однією партою, а й у дворі, на вулиці, будь-де. У всьому світі, будь-якої миті. :(

Наріжна - 14-4-2004 у 15:35

2Олексій:
В тому то й прикрість, що наші любі вчителі не просто "не вміють приховувати це вічно", а взагалі в більшості своїй не вміють приховувати особисті подробиці учнів.

Якщо так подумати, то в нашій країні перебування інфікованих дітей у звичайних школах є і буде величезною проблемою. І справа зовсім не в дітях і не в тому, як часто вони б’ються. Асмера пропонувала зважати на "багаторічний досвід інших країн": я спочатку радо погодилася, а тепер бачу – ні, неправильно. Бо "інші країни" мають цивілізовану систему освіти й здебільшого цивілізованих батьків (винятки (чи то вилупки?) є всюди). У нас же першого немає взагалі, а друге – в ду-у-уже помірних кількостях. :-(((

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 15:49

Нажаль, ніякі розмови не зупинять дітей. Вони будуть жорстокі, бо по іншому дорослішати не можуть. Так само як ембріон проходить стадію хвоста і зябр, дитина проходить стадію тваринної жорстокості, переростає (хоча не завжди) відчуття зграї. Тому я думаю (допоки) що варто робити окремі повноцінні школи і одночасно створювати соціальну думку про повноцінність ВІЛ інфікованих. І не так, як зараз, а активно. Може робити виступи, може ще щось. Та просто якщо українську олімпіаду виграє ВІЛ інфікований, і всі будуть про це знати, то вже буде потужний крок.

Користувач Олесь - 14-4-2004 у 15:56

Так, в Україні спотворене ставлення до неповноцінних, як дітей, так і дорослих. На мою думку, одна з причин - якраз то, що такі люди з дитинства відізольовані від суспільства, тому саме суспільство не готове визнати, що такі люди існують, понад то, що їх є багато. Каліка скажімо, у візку, в колишньому СССР є практично безпорадним - вулиці, входи до магазинів, установ тощо не пристосовані для пересування на візку. Чи знаєте ви когось з таких інвалідів, який би ходив на роботу? А на заході це поширене явище.
Це все починається змалку - дитина в школі, яка бачить не тільки здорових, але і хворих дітей, буде усвідомлювати, що бувають і такі випадки, що від біди, зрештою, ніхто не забезпечений, тому потрібно створювати умови, зручні і для людей з гандікапом. Перебуваючи в товаристві і таких дітей, здорова дитина не сприйматиме їх як неповноцінних, що в майбутньому матиме вплив на ставлення цілого суспільства до неповносправних.
Після другої світової війни в Радянському Союзі були створені спеціальні табори, куди звезли калік. Їх було багато, тих людей з тяжкими і страшними каліцтвами. Для того, щоб вони не кидалися в очі по вулицях і двірцях. Для того, щоб суспільство ані не думало про їх існування - прецінь ні до чого це було, коли всі "будували світле майбутнє". Чи не звідси витоки ставлення до калік, хворих? Відізолювати, щоб не було видно, і не думати про їх існування. Біда тільки в тому, що заодно ніхто не думає і про те, що кожен може бути на місці отих забутих.

Олексій Мачехін - 14-4-2004 у 16:07

Пане Олесю, але ж я не кажу про те, щоб відсторонитися і забути!
Чи то не для мене писано?

Asmera - 14-4-2004 у 21:36

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
В будь-що розголос неминучий хоча б тому, що у дітей беруть аналізи, роблять щеплення, лікують зуби. А вчителі не вміють приховувати це вічно. Інформація проникне до дітей все одно.
Оце і є основна проблема.ОТОЧУЮЧІ, лякливі та істеричні, з довгими язиками, без почуття толерантності та розуму, панікери! А зовсім не дітки.От з цими оточуючими і тре працювати - про що я вже і говорила.
А щодо дітей, Олексію, то ти неправий.Діти взагалі-то свідомі, а часом навіть більше за власних батьків.

Влодко - 15-4-2004 у 04:01

Важко відповісти на це запитання. З однієї сторони ВІЛ не передається побутовим шляхом, але й існує гіпотетичний ризик передачі через кров (скажімо елементарна бійка), але й наврядчи є можливість що клас заляє кров"ю інфікованого. Зрештою доки сам не зіштовхнувся з цією проблемою (стук по дереву і 3 плювка через ліве плече) вважаю, що потрібно не дискримінувати цих дітей просто не потрібно афішувати хворобу серед учнів, принаймі менших класів коли ще не усвідомлюєш своїх дій, але й сподіватися на порядність інфікованого, який не буде навмисно наражати на небезпеку оточуючих. А як надалі зміниться моє ставлення до цієї проблеми побачимо. Можливо що це питання порівняно швидко дістане іншого забарвлення:"Чи навчатися здоровим в окремих школах????"

Олексій Мачехін - 15-4-2004 у 07:45

Цитата:
Першим відправив користувач Asmera
Оце і є основна проблема.ОТОЧУЮЧІ, лякливі та істеричні, з довгими язиками, без почуття толерантності та розуму, панікери! А зовсім не дітки.От з цими оточуючими і тре працювати - про що я вже і говорила.
А щодо дітей, Олексію, то ти неправий.Діти взагалі-то свідомі, а часом навіть більше за власних батьків.


Приховати ВІЛ інфекцію дитини не вдасться в будь-що і як ти і з ким не працюй. Зараз простіше сказати прямо що дитина хвора аніж потім про це ходитимуть чутки і тикатимуть пальцями.
Тим часом Україна є найбільш зараженою країної східної Європи і тому нам доведеться вирішувати цю проблему першими. Те, що зараз є, і в усіх "прогресивних" країнах - не вирішення проблеми, а її замовчування. Ми так само робимо вигляд що її не існує. А розповсюдження ВІЛу перейшло вже зі стадії наркоманії на побутовий рівень. Тобто через секс, контакти з інфікованими. Інфікованих стає все більше. Проблема є.
Казати що всі діти однакові, думаю, небезпечно, бо ризикуємо їх і направду зробити за кілька поколінь однаково хворими.

Тим часом з інфікованими дітьми треба окремо працювати бодай психологічно. Їм треба формувати думку, що, найпевніше, у них не буде сім`ї, бо здорова людина навряд погодиться братися з інфікованою а у інфікованої пари не може бути здорової дитини (виправте, якщо помилився). І це простіше робити в окремих закладах, аніж тишком-нишком у звичайних школах.

Можливо, варто організовувати уроки вдома за територіальною ознакою. Вчителі і так ходять до інвалідів. Чому б не піти до інфікованих? Тим більше, що вони можуть і збираються разом, бо у батьків однакові проблеми - разом купують ліки, ходять до лікарів, тощо.

І дуже прошу, не сприймайте це як агресію. Давайте рпосто поговоримо про це. Думаю, буде всім корисно.

rost - 15-4-2004 у 09:09

Хоч Олексій і записав мене у свої патентовані опоненти, але його позиція мені ближча. Можна багато розповідати про загально-людські цінності, але ... чи хотіли б ви, щоб ваші діти навчалися з ВІЛ інфікованими?

Я ні. І не тому, що вважаю ВІЛ інфікованих гіршими, але тому, що хвороба це інфекційна і невиліковна. Хворі на чуму і холеру теж не винні, хоч і не безнадійні. Тим не менше, їх ізолююють. А те, що агонія ВІЛ інфікованих є довшою, на жаль, не додає мені бажання піддавати ризикові своїх дітей, та й не тільки своїх. Щоб, заразитися, на жаль, битися не обов"язково, особливо дітям і підліткам.

Asmera - 15-4-2004 у 10:12

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Тим часом з інфікованими дітьми треба окремо працювати бодай психологічно. Їм треба формувати думку, що, найпевніше, у них не буде сім`ї, бо здорова людина навряд погодиться братися з інфікованою а у інфікованої пари не може бути здорової дитини (виправте, якщо помилився). І це простіше робити в окремих закладах, аніж тишком-нишком у звичайних школах.
Олексію, то просто страшне.Я НЕ сприймаю агресивно.Просто ти говориш страшені речі.То вже геноцид.
У інфікованої пари може бути здорова дитина! Тиж кажеш, що в тебе дружина медик! Невже вона цього не знає????:o
Так, з цими дітьми тре працювати психологічно - щоб не сприймали себе вигнанцями.Треба працювати з усіма іншими - щоб в них не було панічного страху і від того - люті до хворих.

Приховати хворобу -не можна, а от не розголошувати - можна і це є нормальним.

А щодо замовчування в західних країнах...Яке ж там замовчування???Це у нас замовчування - статистики, наприклад.Немає нормальної інформації, люди неосвічені в цьому напрямку...
А там люди працюють над проблемою - воно висвітлюється і ЗМІ, в школах на заняттях дуже глибоко обговорюється....тощо.

І немає цього панічного страху перед інфекцією! Діти навчаються в загальних школах:mad:

Asmera - 15-4-2004 у 10:15

Цитата:
Першим відправив користувач rost
... чи хотіли б ви, щоб ваші діти навчалися з ВІЛ інфікованими?
Я нормально сприймаю думку про те, що поряд з моєю дитиною за партою може буде сидіти ВІЛ-інфікована дитина. Нормально сприймаю й те, що вони можуть стати друзями.

Олексій Мачехін - 15-4-2004 у 10:29

Слова які - геноцид, страшні речі.
Ти сама собі перечиш. З одного боку - у нас всі про це мовчать, з іншого - як тільки тему піднято, зчиняеш ґвалт, що не всі на ній розуміються чи вважають не так, як ти. Подумай над цим.

Щодо здорової дитини у інфікованої пари - дякую за спростування, але я ще перевірю.

Ти впевнена що звичайна американка нейтрально ставиться до навчання своєї дитини поруч із ВІЛ-інфікованою?

Страх і лють - різні речі.

Не оголошення і потім дурнуваті чутки чи проведення роз`яснювальної роботи і оголошення? Що краще? Я думаю - друге.

кричу:
СКІЛЬКИ РАЗІВ КАЗАТИ????? Я НІ ДО ЧОГО НЕ ЗАКЛИКАЮ!!!!! Я ВИКЛАДАЮ РОЗДУМИ!!!!!!

Олексій Мачехін - 15-4-2004 у 10:31

Цитата:
Першим відправив користувач Asmera
Я нормально сприймаю думку про те, що поряд з моєю дитиною за партою може буде сидіти ВІЛ-інфікована дитина. Нормально сприймаю й те, що вони можуть стати друзями.


А ворогами?

А як ти ставишся до того, що твою дитину вчитиме ВІЛ-інфікований вчитель? (Це вже офтоп, але).

Asmera - 15-4-2004 у 11:00

2Олексій
Я теж не счиняю гвалт - просто викладаю роздуми.Точніше - свою позицію.
Страх - причина люті, дужче часто.
Про все, що я кажу -факти - я впевнена.

Щоб мою дитину вчив інфікований вчитель? НОРМАЛЬНО!Якщо це добрий вчитель!

Олексій Мачехін - 15-4-2004 у 11:21

>Щоб мою дитину вчив інфікований вчитель? НОРМАЛЬНО! Якщо це добрий вчитель!

Я ні, бо якщо моя дитина заб`ється, він не зможе надати допомогу, а це його обов`язок. Це моя думка, яка ні на що не впливає. Навіть в цій розмові.

Asmera - 15-4-2004 у 15:43

Чому це він не зможе надати допомогу????????
Вчителів вчать цього!

сумна - 15-4-2004 у 18:26

Ця тема дійсно дуже важка, тому і висловлювання досить різкі. Лиш подумати - маленький чоловічок у школі з таким тягарем відповідальності, спричиненим його успадкованою хворобою. Він не може і не повинен сам його нести, тут мають вирішувати і брати відповідальність батьки (щоправда, якщо вони на це здатні, що є окремим питанням). З іншого боку, ніяк не можна припустити, щоб був ризик для здорових дітей підхопити хворобу. Це ж трагедія (пробачте за банальність).
Треба ще врахувати, що для підлітків статеве життя розпочинається задовго до закінчення школи.
Тут, напевно, ще треба добре і добре думати.
Чомусь мені спало на думку, що американці, напевно, вже нафільмували купу слізних мелодрам на цю тему.

Dмитрик - 15-4-2004 у 23:44

Згоден! Тема направду важка! Спочатку хотів обрати перший варіант, але прочитавши думки інших - передумав...
На мою думку, в ідеалі, не потрібно робити ріжниці між інфікованими дітьми та не інфікованими, але це як ідеальний газ - всі знають, але його немає.
В дійсності, діти не лише свідомі, але й жорстокі - І ПРО ЦЕ НЕ ВАРТО ЗАБУВАТИ!!!, на інфіковану дитину переважно вішають ярлика, а батьки, що виховууались/виховують свої чада в стилі радянськогї обмеженості/сільського світогляду (береться приклад сихівських шкіл, де переважна більшість дітей - вихідці з навколишніх сіл) тільки підливають олії у вогнище в силу своєї обмеженості, перепрошую за тафтологію!
Ідея зі створенням окремих шкіл має свої плюси - там дитина не буде виділятися серед решти соціуму, але це тільки в стінах закладу, а що робити за їх межами...?

Олександра Бабяк - 15-4-2004 у 23:51

Щодо спецшкіл, то я "за", але цим ми проблему не вирішимо. Адже після школи дитина (підліток) потрапляє у суспільство, яке буде сторонитись його, і якому на цю дитину начхати (перепрошую, але так вже є). Що ж робити?
Відповідь раджу шукати у собі.

Dмитрик - 15-4-2004 у 23:58

Давайте візьмемо трішки менші проміжки часу - ЩО ТАКІЙ ДИТИНІ РОБИТИ ПІСЛЯ УРОКІВ? Вона знову ж таки потрапляє в суспільство - але суспільство однолітків...

Олексій Мачехін - 16-4-2004 у 11:02

Гуртки, панове, гуртки.

Наталка - 16-4-2004 у 17:25

В гуртках і в школі дитина не буде цілодобово. Цим проблеми не вирішиш. Та й що, як дитина не хоче перебувати в гуртках? Чи "хто її питатиме"? Я в дитинстві аж пищала, так відбивалася від гуртків в’язання та засідань ради дружини - досі трусить, як згадую. Не знаю взагалі, чи є в цієї проблеми якесь компромісне, дієве рішення... Але що мене тішить, так це те, що ми з емоцій перейшли на більш-менш обгрунтоване обговорення.

Користувач Олесь - 20-4-2004 у 16:24

Цитата:
Першим відправив користувач rost
Хоч Олексій і записав мене у свої патентовані опоненти, але його позиція мені ближча. Можна багато розповідати про загально-людські цінності, але ... чи хотіли б ви, щоб ваші діти навчалися з ВІЛ інфікованими?

Я ні. І не тому, що вважаю ВІЛ інфікованих гіршими, але тому, що хвороба це інфекційна і невиліковна. Хворі на чуму і холеру теж не винні, хоч і не безнадійні. Тим не менше, їх ізолююють. А те, що агонія ВІЛ інфікованих є довшою, на жаль, не додає мені бажання піддавати ризикові своїх дітей, та й не тільки своїх. Щоб, заразитися, на жаль, битися не обов"язково, особливо дітям і підліткам.


Погоджуюся з тобою, Росте. Але мова йшла про Україну. Саме тому і ліпше, щоб ці діти навчалися разом. В такому випадку здорові діти і їх батьки завжди будуть насторожі. Беремо гіпотетичну ситуацію, що носіїв відізолювали - створили для них окремі школи чи садки. Завжди знайдуться бажаючі влаштувати свою дитину-носія в звичайну школу, що в умовах України не так вже і складно (сам розумієш, я знаю, про що кажу). Такі випадки є на кожному кроці, зокрема з вже згадуваним тут гепатитом і пологовими будинками. Вірусний гепатит, до речі, в плані поширення набагато небезпечніший, ніж ВІЛ. І поширеніший.
У випадку якщо всі вчаться разом - все чітко і зрозуміло, дотримуємся певних застережних заходів, і відповідний контроль нікому також не видаватиметься зайвим.

fish - 20-4-2004 у 17:50

Останній коментар направду для мене послужив першим переконливим аргументом в бік "за".