Форум Рідного Міста - Українські прізвища

Українські прізвища

Руслан Кравець - 19-1-2004 у 18:44

Як і багато інших народів, українці створили купу прізвищ за принципом "син такого-то", які походять від імен, назв ремесел тощо з додаванням закінчень.

Напевне, найвідомішим та найпоширенішим закінченням є "енко", оскільки вживається на більшій частині України (тій частині, яку на Галичині прийнято називати Великою Україною).
Але є й інші закінчення, які характерні для різних регіонів, зокрема, заходу України.

Візьмемо для прикладу ім'я Антон і подивимося, яких форм набуває похідне від нього в залежності від регіону.

Антон(енко) - Наддніпрянщина, Полтавщина, Слобожанщина, Запоріжжя
Антон(ів), Антон(ишин) - Галичина
Антон(чук) - Волинь
Антон(юк) - Гуцульшина
Антон(ич) - Лемківщина
Антон(ович) - Закарпаття

Це за моїми власними спостереженнями.
Можливо є якісь доповнення чи уточнення, то ж прошу.

Ще хочу додати невеликий перелік прізвищ з їх наддніпрянськими та галицькими варіантами.

Антон - Антоненко - Антонів, Антонишин
Бойко - Бойченко - Бойків, Бойчишин
Гаврило - Гавриленко - Гаврилів, Гаврилишин
Демко - Демченко - Демків, Демчишин
Івашко - Іващенко - Івашків, Іващишин
Клим - Клименко - Климів
Кость - Костенко - Костів
Кравець - Кравченко - Кравців, Кравчишин
Луць - Луценко - Луців, Луцишин
Мартин - Мартиненко - Мартинів
Михайло - Михайленко - Михайлів, Михайлишин
Панько - Панченко - Паньків, Панчишин
Петро - Петренко - Петрів, Петришин
Проць - Проценко - Проців
Роман - Романенко - Романів, Романишин
Стах - Сташенко - Стахів
Федір - Федоренко - Федорів, Федоришин
Хома - Хоменко - Хомин, Хомишин
Швець - Шевченко - Шевців
Яким - Якименко - Якимів

Олексій Мачехін - 19-1-2004 у 20:14

Дуже і дуже дякую за цікаве повідомлення.

Ігор Мартинів - 19-1-2004 у 23:09

Цитата:

Першим відправив користувач Руслан Кравець
Як і багато інших народів, українці створили купу прізвищ за принципом "син такого-то"........

......... Але є й інші закінчення, які характерні для різних регіонів, зокрема, заходу України.

Візьмемо для прикладу ім'я Антон і подивимося, яких форм набуває похідне від нього в залежності від регіону.

.......Антон(ів), Антон(ишин) - Галичина.......

Ще хочу додати невеликий перелік прізвищ з їх наддніпрянськими та галицькими варіантами.

.......Кость - Костенко - Костів
Кравець - Кравченко - Кравців, Кравчишин
Луць - Луценко - Луців, Луцишин
Мартин - Мартиненко - Мартинів :sing:

Михайло - Михайленко - Михайлів, Михайлишин
Панько - Панченко - Паньків, Панчишин

Шо мовчите, скуштували ....? Хулі не ясно?
(Лесь Подерв'янський, "Казка про рєпку, або Хулі не ясно?") :lol:

Андрій Пелещишин - 20-1-2004 у 00:18

Цитата:

Яким - Якименко - Якимів

Є ще варіант Якимечко - щось середнє між центральним і західним.

Руслане, а ти не хочеш ще про галицькі прізвища на "а" написати?
Про них же стільки анекдотів (реальних причому - військових, митних) ходить!
Нагадаю приклади:
Вовчина
Федина

Дуже класно виходить у російській інтерпретації.

Оклик "Гаспажа Федіна!" - а тут підходить такий собі вусатий дядько - "Чого треба?"

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 00:32

А до якого регіону тоді належить Варварук?

У пана Мартиніва ПЕРСОНАЛЬНО ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ ЗА НЕПРАВИЛЬНЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЙОГО ЧУДОВОГО І НЕПОВТОРНОГО ГАЛИЦЬКОГО ПРІЗВИЩА.

Руслан Кравець - 20-1-2004 у 00:32

Цитата:

Першим відправив користувач Андрій Пелещишин
Руслане, а ти не хочеш ще про галицькі прізвища на "а" написати?

Та, власне, ти вже написав. Шо ше тут додаш

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 00:38

І ще є, доречи, прізвища-похідні від іменників - Михайлик, Бублик, Гетьман, Кучма, Литвин, Кулик...
Є й такі як Добривечір.
Де вони поширювались? Мо козацькі?

Руслан Кравець - 20-1-2004 у 00:40

Панове Ігоре та Олексію.
Я не для того цю тему відкривав, щоб через ваші сварки Андрій і її змушений був закрити.
То ж як автор теми прошу, припиніть, будь-ласка.
По-моєму, вже все і так зрозуміло.

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 00:42

Та я вибачався вже, та він знову почав. Вибачте, Руслане.

Ігор Мартинів - 20-1-2004 у 00:46

:lol:

повна сатисфакція

Руслан Кравець - 20-1-2004 у 01:58

Олексію, спробую відповісти на Ваші запитання.

1) Не буду стверджувати напевне, але мені здається, що прізвища на -ук (так як і на -юк) характерні для Гуцульщини. Тож Варварук мав би бути гуцулом, принаймні, з походження

2) Прізвища, про які Ви згадали далі є іменниками або зліпленими словосполученнями (Добрийвечір).
На мою думку, частина прізвищ-іменників характерні для всієї України. Напевне, Кравець він і в Галичині, і на Дніпрі - Кравець

Інша справа, що вже син Кравця, як я вже зазначав вище, в різних регіонах буде звучати по-іншому. Наприклад, перший президент Кравчук - волинянин з Рівненщини.

Інша частина поширилась з тих місць чи регіонів, де було те "щось" чи "хтось", що називалось тим іменником. Я маю на увазі, що Кучми були там, де їх носили, а Литвини - там, де жили литовці.

Прізвища-словосполучення, такі як Добрийвечір, Заплюйсвічка, Непийвода, Непийпиво, Пришийкобиліхвіст і т.п. є козацькими, і поширювались із Запоріжжя та Півдня.
Було б цікаво, якщо б ми могли зібрати тут добрячий їх перелік (запорожці, відгукуйтесь).
Не знаю, як почуваються носії цих прізвищ, але, як на мене, козаки таки мали почуття гумору.

І ще. Якщо є бажання, ми могли б подосліджувати, які групи іменників використовуються для утворення прізвищ.
Першими кидаються у вічі імена людей (причому як чоловічі, так і жіночі) та назви професій (ремесел).
Наскільки мені відомо, на першому місці серед іменників, які породили прізвища, стоїть Коваль.
Причому, не тільки в українській мові.
Наприклад, у російській - Кузнєцов, в німецькій – Schmidt (близьке до Schmied), в англійській – Smith.

Ігор Мартинів - 20-1-2004 у 03:39

Цитата:

Першим відправив користувач Руслан Кравець
мені здається, що прізвища на -ук (так як і на -юк) характерні для Гуцульщини. Тож Варварук мав би бути гуцулом, принаймні, з походження

І Чингачгук теж його побратим. :baddevil:

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 10:08

Моя кохана теща з черкащини (тієї, що ще 40 років тому була полтавщиною), її дівоче прізвище Михайлик.
Це 99% козацьке прізвище, бо михайлик на придніпров'ї - кухлик для спиртних напоїв з вигнутою ручкою, аби можна було на діжу вішати. Іншого значення цього слова я не зустрічав.

Тесть з-під Холодного Яру (того самого, де Коліївщина а тоді вже горілка). Його прізвище Горовий. Там в селі цілий куток на горі Горових - горовівщина називається

А ще десь на -ий українці були?

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 13:18

І ще згадав прізвище:
Поманісточка.

Наталка - 20-1-2004 у 15:11

А значення мого прізвища - Очкур - напевно, всі знають.

Мене на радіо питали, чи мені відомо, що це. :rolleyes:

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 15:32

Доречи!!!!!
А Залізняк?

Хоча... може було таке ремесло??

Руслан Кравець - 20-1-2004 у 15:40

Згадав ще прізвища такої форми - Наливайко, Бородайко, Безбородько, Головко.
Це козацькі прізвища.

І, звичайно, є ще прізвища на -ський, -цький.
Ось, наприклад, прізвища відомих людей - Острозький, Вишневецький, Кониський, Хмельницький, Войнаровський, Виговський, Калнишевський, Розумовський, Гулак-Артемовський, Левицький, Котляревський, Бортнянський, Боровиковський, Грушевський, Вербицький, Чубинський.

Олексій Мачехін - 20-1-2004 у 15:47

А хіба -цький -ський не запозичені в поляків? Принаймні як словотворча форма?

Ще прізвище від Руслана - Сосюра
від мене - Тичина

Юрій Марків - 20-1-2004 у 19:29

Знаю віддавна одну людину з прізвищем Фелиштин. Лише недавно надибав таку інфу - це арабською мовою так звучить назва Палестини. А ніби з арабами ніц спільного не має... Дивина, та й годі.

Руслан Кравець - 20-1-2004 у 21:03

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy
А хіба -цький -ський не запозичені в поляків? Принаймні як словотворча форма?

Не буду стверджувати напевне, але мені більше подобається гіпотеза про те, що в часи Речі Посполитої такі прізвища давали собі і українські, і польські шляхтичі. Тому закінчення -ський, -цький ми спокійно можемо вважати спільним для українців та поляків.

Олексій Мачехін - 21-1-2004 у 08:11

Цитата:

Першим відправив користувач Руслан Кравець
Не буду стверджувати напевне, але мені більше подобається гіпотеза про те, що в часи Речі Посполитої такі прізвища давали собі і українські, і польські шляхтичі. Тому закінчення -ський, -цький ми спокійно можемо вважати спільним для українців та поляків.

Я теж напевне не буду, але тоді українці мають свої прізвища на -ов з тієї самої причини. Хрущов наприклад.

Ще згадам прізвище: з Самбора - Скрип.
І згадав що у Назара українське прізвище на -ий.

Доречи, може хтось скаже що значить прізвище Богун?

Руслан Кравець - 21-1-2004 у 16:49

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy
Я теж напевне не буду, але тоді українці мають свої прізвища на -ов з тієї самої причини. Хрущов наприклад.

А також Кравцов, Ковальов, Шевцов, Шульгін, Литвинов, Горбачов і т.п., утворених з українських слів на російський манер. З цим все зрозуміло.

Щодо прізвищ на -ський, -цький, я так розумію, є дві версії:
1) Закінчення -ський, -цький є польськими, а українці брали їх собі в часи ополячення української шляхти.
2) Закінчення -ський, -цький є спільним для поляків та українців, оскільки деякий час обидва народи жили в одній державі.

Не беруся віддавати перевагу жодній з них, бо мені бракує відповідних знань з історії

Користувач Олесь - 21-1-2004 у 16:58

Цитата:

Першим відправив користувач Руслан Кравець

Щодо прізвищ на -ський, -цький, я так розумію, є дві версії:
1) Закінчення -ський, -цький є польськими, а українці брали їх собі в часи ополячення української шляхти.
2) Закінчення -ський, -цький є спільним для поляків та українців, оскільки деякий час обидва народи жили в одній державі.

Закінчення -цький, -ський є характерні для присвійних прикметників в слов'янських мовах. Не тільки в польській чи українській.

Питання можна би було поставити інакше - в якого народу найбільше розповсюджені прізвища присвійного характеру?

Олексій Мачехін - 21-1-2004 у 17:41

Доречи, не все так просто з відмінюванням українських прізвищ...
http://www.philolog.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/imen/ilona2.htm#P_SI...

Тарас Сокальський - 22-1-2004 у 18:03

Olexiy:
> Доречи, може хтось скаже що значить прізвище Богун?
Давня назва Південного Бугу – Бог. Відповідно,
козацьке прізвище Богун – людина з-над Богу.

Олексій Мачехін - 22-1-2004 у 18:08

Дякую

А може ви знаєте що означає Поманісточка?

Dmy - 22-1-2004 у 18:46

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy
Доречи, не все так просто з відмінюванням українських прізвищ...
http://www.philolog.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/imen/ilona2.htm#P_SI...

Маєш на увазі 3-й пункт?

Я ще в тотому треді хтів навести приклад:
ПономарІв - ПономарЕва (сам неодноразово чув),
але Пелещишин зі своїми червоними рисками мене випередив

Ой, блін, знову забанять :baddevil:

(щось почастішало останнім часом :rolleyes:

Певно, якийсь деструктив вносимо

)

Олексій Мачехін - 22-1-2004 у 20:22

Думаю, це як раз той випадок, коли істина дорожча

Nick - 22-1-2004 у 21:52

Дівоче прізвище моєї дружини - Бешлей. На мою думку звучить по-турецьки, але ніяких коренів з Туреччиною в неї нема. Чи може це чисто українське прізвище?

MartinkaDP - 9-2-2005 у 23:02

А от прізвище чула - Іванчо.
Чиє то таке?

сумна - 10-2-2005 у 09:09

Прізвище, як на мене, закарпатського походження. Колись доводилося працювати з чоловіком на таке прізвище, то він саме звідти родом.

Юрій Філатов - 10-2-2005 у 09:52

Цитата:

Першим відправив користувач MartinkaDP
А от прізвище чула - Іванчо.
Чиє то таке?

цілком можливо що болгарське, вони звертаються лагідно на "чо" наприклад Іван-Іванчо, Вълк-Вълчо, і взагали мом-момче

типу нашего звернення на "ко" Іван-Іванко, Вовків в нас начебто немає, хіба що Вовани останнім часом порозводились :lol:

... хлопець-хлопчисько

Загадка:
чи можна вважати Чигиринський украінським прізвищем? якщо ви звісно не запеклий антисеміт...

Юрій Філатов - 10-2-2005 у 10:49

щиро перепрошую, панове впомірнювачи, що це за боротьба з X0X/\ами та K@Цапами? "Хулі неясно" можна писати хочь у девізах незважаючи на правила українськомовності форуму... про надзапозичення з інших джерел та лінки я вже не згадую...
то це така боротьба за культуру чи проти культури?

сумна - 10-2-2005 у 18:10

А що власне сталося?

Юрій Філатов - 10-2-2005 у 18:53

Цитата:

Першим відправив користувач сумна
А що власне сталося?

якщо це питання до мене, відповідаю:
на мій погляд аж нічого не сталося...

дякую впомірнювачам

Юрій Філатов - 10-2-2005 у 18:59

ми обговорювали прізвища, я був відповів в міру розуміння, дописав свій запит...

Юрій Філатов - 11-2-2005 у 11:39

дійсно ніхто не знає походження прізвища Чигиринський?

можливо ще ніхто не знає звідки пішов вираз Остапа Бендера "мой папа был турецкоподданый"?

Павло Жежнич - 11-2-2005 у 13:13

Цитата:

Першим відправив користувач Користувач Олесь
Закінчення -цький, -ський є характерні для присвійних прикметників в слов'янських мовах. Не тільки в польській чи українській.

Я думаю, що ти забув ще про балтійські мови. Не випадково багато литовських чи латвійських прізвищ закінчується -іс.
Наприклад, Сабоніс, Марчульоніс, Верпаковскіс і т.д. Навіть Суркіс :baddevil:

побудоване за тим самим принципом.
Я впевнений, що це закінчення того ж походження, що й присвійне -ський.
А в українській і польській мовах ці закінчення співпадають лише через нашу близькість. Зауважте, що для росіян це закінчення не характерне.

Павло Жежнич - 11-2-2005 у 13:15

Цитата:

Першим відправив користувач Nick
Дівоче прізвище моєї дружини - Бешлей. На мою думку звучить по-турецьки, але ніяких коренів з Туреччиною в неї нема. Чи може це чисто українське прізвище?

Я б не ставив на турецьке походження цього прізвища. Хоча звідки воно взялося, важко сказати. Я знаю аналогічне за формою прізвище - Гелей.

До речі, в мене теж цікаве прізвище

Tempika - 11-2-2005 у 15:30

...хтось колись шуткував, що на Львівщині всі *шини* (Михайлишин,
Курилишин, Іванишин ...) зі Стрийського району.... :-)))
Мої таки із Стрийського, і вірніше з-під Миколаєва, що трохи
подтверджує гіпотезу :-))

Dmy - 11-2-2005 у 19:18

Цитата:

Першим відправив користувач Павло Жежнич

Цитата:

Щодо Марчульоніс-Сабонісів - то це помилкове судження.
Нещодавно десь Андрій Пелещищин питав про тоте литовсько-латвійське закінчення (не пам'ятаю в якому треді, відтак не можу точно пригадати суть питання, здається, щось про правила відмінювання).
Так от. Багато литовських та латвійських прізвищ (і не тільки прізвищ, а іменників взагалі) закінчується -іс справді невипадково. Але це зовсі не присвійні прикметники - закінчення іменників у називному відмінку тих, що у нас не мають закінчення взагалі (2 відміна). Якщо вже зайшло про людей, причетних до спорту, то ось пригадалось вільюське табло (відтворюю кириліцею): "Жальгіріс (Вільнюс) - Дінамас (Кієвас)". Звідси походить до зубного болю поширена помилка - при відмінюванні тамтих імен і прізвищ додавати наше закінчення до того "-іс, -ас".
Що стосується аналогів -ський, -цький, то це - -скас, -скіс: Верпаковскіс, Казлаускас.
Тож і відмінювати українською мовою можна цілком по нашому: Сабона, Марчульонові (дико, правда?), але от Верпаковському - цілком природно.

Що стосується прізвищ на кшталт Суркіс, Двойріс і Шейніс, то це взагалі з іншої опери, тож зазначені правила їх не стосуються (тобто, Сурка, Сурку, Сурком - це не граматкоректно, хоча, може, і вірно по суті).

Vlotsk - 14-2-2005 у 13:43

А звідкіля могло народитися прізвище "Король", "Цар", "Панич"?

Юрій Філатов - 14-2-2005 у 13:52

Цитата:

Першим відправив користувач Vlotsk
А звідкіля могло народитися прізвище "Король", "Цар", "Панич"?

можливо жартома дали - тоді з реєстрових козаків, я особисто знав одного пана з Дніпропетровська він захистив дисертацію про походження прізвищ з реєстрових записів, там дуже багато жартівливих, навіть Страхобздищенко є...

spark - 14-2-2005 у 17:35

Цитата:

Першим відправив користувач Tempika
...хтось колись шуткував, що на Львівщині всі *шини* (Михайлишин,
Курилишин, Іванишин ...)

Прізвища на -шин походять від жіночих імен. Син Михайлихи тощо.

Матріархат у вас на львівщині довше затримався

Aleksandra Fink-Finowicka - 14-2-2005 у 20:18

Моє призвіще-таким як бачите-стало в Україні. Як довірювати традицїі колись один Maciej Finck, правнук Michala Fincka, який одружився з Анєлою Єлец і такім чином переселівся спід Сандомєжа в область Києвською, до якійсь Антонівкі (Якій точно- ніхто не знає) в Оруцкому раюні.
Цей Maciej Finck (прахнук) не хотів бути вважаним німцем. Зробив призвіще більшь польськім. До кіньца ХІХ століття мої антенати жили в Україні. мій прадід працював фармацеутом. Купив аптеку в Бухарі. Здаєся в тому часі (під московською владою) римскім католікам не було дозволено купити буть-якие майло в Україні. Так вони перенеслися в Ташкєнт. Звідти, вже після революції поїхали до Польщі, якій тоди ще не було, але один ксьюндж пообіцав їм, буде незабаром.

Так і моє призвіще з України (ну, хоча не зовсім українське

Юрій Філатов - 15-2-2005 у 13:01

я свого часу почав збирати сучасні прізвища з БД по фізичним особам, ось декілька незрозумілих, як на мене:
Бамбуза
Бездуган
Бдуленко
Белюга
Белябля
Бляхерова
Бовдуй
Голянтус
Дирда
Дубан
Дунда
Зиза
Зюзя
Дзюнзя
Мацапура
Мандзюк
Мандибура
Модло
Пасюра
Підцюка
Рачкінда
Сосюка
Шлюхтич

чи може воно набуло такого вигляду останнім часом...

Dmy - 15-2-2005 у 17:40

Цитата:

Першим відправив користувач Aleksandra Fink-Finowicka
Моє призвіще-таким як бачите-стало в Україні. Як довірювати традицїі колись один Maciej Finck, правнук Michala Fincka, який одружився з Анєлою Єлец і такім чином переселівся спід Сандомєжа в область Києвською, до якійсь Антонівкі (Якій точно- ніхто не знає) в Оруцкому раюні.
Цей Maciej Finck (прахнук) не хотів бути вважаним німцем. Зробив призвіще більшь польськім. До кіньца ХІХ століття мої антенати жили в Україні. мій прадід працював фармацеутом. Купив аптеку в Бухарі. Здаєся в тому часі (під московською владою) римскім католікам не було дозволено купити буть-якие майло в Україні. Так вони перенеслися в Ташкєнт. Звідти, вже після революції поїхали до Польщі, якій тоди ще не було, але один ксьюндж пообіцав їм, буде незабаром.

Так і моє призвіще з України (ну, хоча не зовсім українське

Це вжеціла генеалогічна біографія. Але цікаві 2 речі:
1) а з яких країв у пані Олі друга частина прізвища?
2) хто був той мудрий ксьонз, що знав історію наперед?

Юрій Філатов - 15-2-2005 у 18:09

Цитата:

Першим відправив користувач Dmy
Це вжеціла генеалогічна біографія. Але цікаві 2 речі:
1) а з яких країв у пані Олі друга частина прізвища?
2) хто був той мудрий ксьонз, що знав історію наперед?

1.) Філатов Осип, Мальцев Іван, Нєстеров Савелій, Анікушкин Онісім - це прадіди мого батька
Лімонов Сергій та Бєлоусов Потап два з чотирьох прадідів моєї мами...
достеменно відомо лише що Лімонов - циган, Бєлоусов - белорус...
бачите, знаття генеалогії є добре, але не завжди можна знати "звідки", принаймні на таку відстань у часі...

2.) він був мудрий і цього досить

а історія як відомо пишеться "назад"

Dmy - 15-2-2005 у 18:58

"Нє понял... Но пріду", - казав один знайомий чолов'яга.

Я перед тим, власне, зацікавився історією Фіновицьких, і як так сталося, що вони зі згаданими Фінками "злилися в екстазі".
І постать священника також цікава: ну хто б наважився заприсягтися в році так 1986-1987, що незабаром постане незалежна Україна чи, приміром, Киргизстан? Тут не лише дар передбачення неабиякий, а і громадянська мужність потрібна.

MartinkaDP - 15-2-2005 у 23:09

Цитата:

Першим відправив користувач Юрій Філатов
можливо жартома дали - тоді з реєстрових козаків, я особисто знав одного пана з Дніпропетровська він захистив дисертацію про походження прізвищ з реєстрових записів, там дуже багато жартівливих, навіть Страхобздищенко є...

Прізвище, списане з таблички на крамниці:
Безклепченко
:saint:

Aleksandra Fink-Finowicka - 16-2-2005 у 01:23

Мені все найбільше сподобалися призвіща такі як "Субтельний" (автор Історії України), "Неуважни" (перекладач українськой поезії польською мовою), або "Обецни" (один з міжнародних спострегачі виборів-призвіще побачила в спіску)

До пана Дми:
Друга частина мого прізвища, тобто перша -Фінк? Це німецькою означає птаха (даруйте, не знаю як українською) zie'ba (читайте зіемба)
Якщо пан мав на увазі "Фіновіцци" - це частіна яку додано щоби прізвище стало більше польськім. Така була звичка до призвіща не-польського давано частину польськозвцчну.

2) хто був той мудрий ксьонз, що знав історію наперед?
в Росії (даруйте, що так пишу про Києвщину, але в тому часі... в тому часі і у Варшаві була Росія) майжа до всюго треба було показатися шляхецтво (хоча б до того щоби дитині дозволено ходити в гімназіюм). Мій прадід отримав такі "родідноє дерево" зроблене нінішимі історикамі від гербів (як їх звати українською?). Такі деревка багатохто отримивав. Чим більше грошей дано історикові, тим давніше деревко можна було отримати. Якщо деревка до ХУ століття росли в ХІХ сулетю то не все треба серюзно трактувати. Мені здаєся цей Фінк Мацєй справді такий був, та насправді мій пра-пра-пра. Тилькі в дереві написано він в 1827 році був поручником польського войска... польського... в 1827 році? Я цюго не зрозуміла. Я цікава, чому така помилка.

Олег Сибіра - 29-4-2005 у 17:00

Скажіть хтось будь ласка що означає моє прізвище і яке в нього походження. Зразу зазначу - до Сибіру не маю жодного відношення

До речі, декілька схожих прізвищ з закінченням на -ра:

Петлюра
Сосюра
Бандера
Сікора
Магера
Мігура
Вегера
Мішура
Місюра
Кіцура
Кацура
Мацура
Вінчура
Дзера
Скіра

Якщо наприклад для Петлюри (Петля) чи Скіри можна придумати якесь логічне пояснення, то для Вінчури чи Дзери важче. Хтось мені казав що ці прізвища схожі за звучанням на іспанські чи баскські чи індійські, не знаю. Напишіть будь ласка якщо комусь щось відомо, або якщо знаєте схожі прізвища, яких нема в списку. Дякую!

Aleksandra Fink-Finowicka - 29-4-2005 у 22:59

Олеже! (перепрошую, якщо неправільно пишу - даруй мені - я ще вивчаю, а точніше саме недавно вивчання українськой перервала)
Мені здаєтся у Твоєму спіску могло би бути ще Сибіра

Олег Сибіра - 9-6-2005 у 16:47

Я мав це на увазі як само собою зрозумілу річ.
А от ще одне прізвище до цього списку - Батура

Олег Сибіра - 9-6-2005 у 16:55

Цікаво чи від нього пішла назва міста Батурин

Юрій Сєров - 9-6-2005 у 17:03

Можу хіба що доповнити:
Барбара

tysovska - 10-6-2005 у 09:26

В статті "Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в етнографічних записах Я.Новицького" (автор І.Ільченко), наприклад, пояснюється, що прізвище "Бабура" походить від імені батька/матері (щоправда, зараз я навіть не можу вгадати, чи чоловіче це було ім'я, чи жіноче

), а, скажімо, прізвище "Бандура", що й очевидно, від назви музичного інструменту. З чого я роблю висновок, що перелічені вами прізвища зовсім необов'язково мають якесь спільне походження. Швидше, тут розгадку треба шукати в етимології - що означає "-ра" і яке має походження. Агов, філологи, допоможіть!

Олексій Мачехін - 10-6-2005 у 10:06

Тисовко, слово бандура не українського походження

а "ра" в коренях слів має божественно/сонячне значення:
ра-дуга
завт-ра
ра-дость

tysovska - 10-6-2005 у 12:44

А хіба я сказала, що воно українського походження? А щодо божественності "ра" - то тільки одна з версій. Як щодо слів "втрата", "сокира", "кобра"?

Олексій Мачехін - 10-6-2005 у 13:00

О, почав відповідати, а повідомлення змінилось

Я не мовник, тому буду тільки свою думку висловлювати без особливих претензій на справедливість.
Кобра - не українське слово, а запозичене. Ну принаймні я не знаю про існування кобр на території України під час формування мови.
Що до сокир, мигер і т.і., то тут -ра отримуємо винятково через жіночий рід. Тобто яккщоб сокира була не бабою а дідом, то звався б він сокир. Ну як пустир наприклад.
Що до втрати, не знаю, якщо це слово наше і таке ж старовинне як "завтра", то у цьому "вт" може бути що завгодно.

tysovska - 10-6-2005 у 14:27

Тут ще спадають на думку слова на -ра: "рана", "рак", "джура" (чол. рід), "прапор", "шмірак"

, "байрак"... (Тут бог Ра, вибачайте, як до дупи карі очі

) Словом, мені здається, нам з вами не варто дійсно сперечатися з цього приводу, бо ми не фахівці. І щось жоден фахівець не долучиться!

Користувач Олесь - 10-6-2005 у 15:11

Сікора - це синиця.

Олексій Мачехін - 10-6-2005 у 15:14

А ви єгипетських богів не вплутуйте

версія про божественне походження кореня ра передбачає його, цього кореня, древність і зовсім не обов`язково, що кожне відповідне буквосполучення у січасній мові має за основу саме його

Олег Сибіра - 13-6-2005 у 12:18

Шановна тисовська!
Ви (ти) слушно зауважили що ми не фахівці, і ваші приклади слів з -ра про це свідчать. Не треба ліпити на купу кобру, втрату і прапор, а ще рака і бандуру, це дійсно абсолютно різні слова з абсолютно різними коренями (і суфіксами) і походженнями, і між ними навряд чи є щось спільне, крім випадкового збігу звукуів. Я так само міг би навмання нашукати в словнику тисячі таких прикладів.
Натомість наведені мною прізвища мають багато спільного (взяти хоча б етимологію - більшість не можна пояснити), та й структура у них на диво схожа (практично всі трискладові) і в усіх -ра стоїть в кінці. Тут навряд чи міг бути просто збіг обставин. Крім того, я впевнений, що цей список прізвищ далеко не повний. От я й написав з надією, що якийсь фахівець зможе пролити світло на цю таємницю

tysovska - 13-6-2005 у 12:23

Ну, вибачте, що влізла в вашу тему з недоречними жартами. Більше не буду.

Олег Сибіра - 13-6-2005 у 12:27

Олексію, я вже чув версію про єгипетське походження, але правдоподібного філологічного обгрунтування при цьому не було. Якщо -ра має стосунок до сонця, то як ти поясниш решту прізвища? Вона також єгипетського походження?
А ще є версія, що ці прізвища дістались у спадок від доіндоєвропейських народів, тому що є багато аналогій з баскськими словами. Але і це пояснення видається мені надуманим.

Олег Сибіра - 13-6-2005 у 12:31

Питання до Користувача Олеся
Сікора це синиця якою мовою? чи може це з якогось діалекту?

Користувач Олесь - 13-6-2005 у 12:49

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олег Сибіра
Питання до Користувача Олеся
Сікора це синиця якою мовою? чи може це з якогось діалекту?

польською: sikora, sikorka
чеською, словацькою: sykorka

Олексій Мачехін - 13-6-2005 у 14:17

>Олексію, я вже чув версію про єгипетське походження
Версії про єгипетське походження не було. Було прохання не плутати "ра" в українських коренях з єгипетським богом Ра.
Що до "-ра" в наведених вами прізвищах, то тут, мені видається, треба шукати не значення кінцевого "-ра" а походження передостаннього "-р", яка потім перейшла на "-ра" черех "зміну статі" (о, намудрив).

Ще раз наголошую що я не мовник.

Ігор+ - 13-6-2005 у 18:06

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Aleksandra ... або "Обецни" (один з міжнародних спострегачі виборів-призвіще побачила в спіску)

Обецни (чеською) - звичайний

Олег Сибіра - 15-6-2005 у 16:04

Ще кілька поповнень списку:

Вілігура
Кітура
Яцура
Дядюра
Піцура
Шушара
Гера
Нера
Піндра

Олег Сибіра - 15-6-2005 у 16:12

Признаюсь чесно, мені жодне з них нічого не каже (в плані значення чи походження), але може комусь з наших філологів таки каже

Ігор+ - 15-6-2005 у 18:10

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олег Сибіра
Признаюсь чесно, мені жодне з них нічого не каже (в плані значення чи походження), але може комусь з наших філологів таки каже

Мені чомусь здається, що прізвища з "-ра" мають збільшити або зтвердити значення всього що перед ним. Щось типу "котяра"

Олег Сибіра - 17-6-2005 у 18:31

Цікава версія, в українській мові суфікс -ра і спрвді має таку функцію, але як тоді пояснити/розшифрувати попередню частину всіх прізвищ? Бандеру чи Кітуру ше можна сяк-так пояснити, а як щодо інших?

Роман Грицина - 12-6-2006 у 18:56

А скажіть будь ласка чиє прізвище Грицина, Чуприна та інш. ? Мені здається, що це козацькі...

tysovska - 13-6-2006 у 12:28

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олег Сибіра
Бандеру чи Кітуру ше можна сяк-так пояснити, а як щодо інших?

Наскільки я знаю, "бандера" з іспанської - "прапор". Тому тут -ра зовсім іншого походження.

Роман Грицина - 15-6-2006 у 07:10

Хтось бачив моє повідомлення? Я питав чиє прізвища такі як Чуприна, Грицина та інші?

spark - 15-6-2006 у 10:16

Прізвище походить з прізвиська. А козацького чи ні - то в реєстри треба дивитися. В селах теж іноді писарчуки за вуличними прізвиськами записували.

Роман Грицина - 15-6-2006 у 17:26

Так козаки були не тільки реєстрові? А де його подивитися?

spark - 16-6-2006 у 10:44

В архівах. Або ще бувають публікації в наукових журналах, реєстри - то модна тема для статей не так давно була, може натрапите на пращура

Взагалі-то я не фахівець. Треба до філологів, які ономастикою (здається так це називається) звертатися.

spark - 16-6-2006 у 10:58

Хочу запропонувати Вам нестандартне вирішення проблеми.
Ось тут http://www.ksu.kherson.ua/Default.aspx?tabindex=2&tabid=3&l...

є доцент-філолог Грицина В.І., 74 номер в таблиці наукових керівників. Він, напевно, такі речі про ваше прізвище знає

tysovska - 23-6-2006 у 12:19

Нещодавно з'ясувалося, що Тисовська - нібито чеське (!) прізвище. А як же ж наш власний "тис", а як же ж "Тиса"???

Андрій Пелещишин - 23-6-2006 у 13:10

А ким таке зясувалося? Може не беріть собі собі так то близько до серця?

Користувач Олесь - 23-6-2006 у 14:42

Цитата:

Оригінальне повідомлення від tysovska
Нещодавно з'ясувалося, що Тисовська - нібито чеське (!) прізвище. А як же ж наш власний "тис", а як же ж "Тиса"???

Скажімо так, назва рослини ТИС, цебто TAXUS BACCATA L., не є монополією української мови. Наскільки я знаю, дане дерево чи кущ так називається всіми навколишніми мовами з відповідною деривацією топонімів і прізвищ - Тисовець, Тисовський тощо зустрічається всюди в Центральній Европі.

Наприклад:
Угорською мовою: Tiszafa
Польською мовою: Cis
Словацькою мовою: Tis
Чеською мовою: Tis

spark - 23-6-2006 у 16:13

А я нічому не дивуюся відтоді, коли узнав, що Драгоманови (таким чином і Леся Українка) походять від роду володарів Герцеговини. Власне, на честь їх предка та Герцеговина після Боснії в назві виникла

Та й Косач - не дуже українське прізвище

Наталю, з Чехії то з Чехії. Чи ми не родичі з чехами?

tysovska - 26-6-2006 у 08:16

Та, звісно, родичі

Вербець Володимир - 20-10-2006 у 22:21

Найімовірніше, прізвище Богун походить Богун - зменшеної форми таких імен як Богдан чи Богуслав, що виникла за допомогою суфікса -ин, який, до речі, зустрічається також у таких патронімічних прізвищах як Федун (від Федір), Стехун (Степан), Горгун (Горгій, Горгоній), Фостун (від Фостирій) тощо.

Вербець Володимир - 20-10-2006 у 22:35

Відповід до Романа Грицини: Як гадається, наявність таких прізвищ як Чупик, Чупренко, Чуприк, Чупрун наштовхує на думку про те, що прізвища Чуприна, Чупринка теж можуть мати відіменне походження і бути зменшеними формами імені Чупріян, народного варіанта імені Купріян( у перекладі з грецької - "кипрський", "з острова Кипр"). Суфікс -ина зустрічається, зокрема, ще в таких патронімічних прізвищах як Грицина (від Григорій), Іванина (від Іван), Петрина (від Петро) тощо.

Вербець Володимир - 20-10-2006 у 22:46

До Олега Сибіри: Мабуть, Ваше прізвище походить від просторічної форми християнського чоловічого імені Севір (у перекладі з латини - "член колегії шести", організатор культу імператорів", яке, однак часто чомусь ще тлумачать як "північний, холодний"). Сивір, Сибір, Сивіра, Сибіра - просторічні форми. Появу ж літери Б у Вашому прізвища можна пояснити впливом західнословянських мов, де літера Б часто замінює літеру В у східнословянських іменах, наприклад: Василь - Базиль, Варвара - Барбара, Варфоломій - Бартоломій тощо. Кінцева ж літера А - ознака кличного відмінку. Часто (особливо у росіян) можна почути "Максима!" у значенні "Максиме!"

Тарас Задорожний - 23-10-2006 у 08:57

Цитата:

Оригінальне повідомлення від spark
Треба до філологів, які ономастикою (здається так це називається) звертатися.

Маєте рацію. А саме розділ ономастики - антропоніміка.

Олег Сибіра - 25-12-2006 у 20:43

Володимир Вербець - красно дякую!
Напевно вперше почув логічне і ймовірне пояснення походження свого прізвища, бо всякі варанти з баскським//індійським/єгипетським походженням радше викликали усмішку. Думаю, що таке тлумачення є вірним, а не лише вірогідним, тим більше, що коріння сім'ї йде з Холмщини, так що логічно припустити, що був вплив польської мови (у випадку із заміною "в" на "б".

Олег Сибіра - 25-12-2006 у 20:47

І все ж таки очевидним є існування цілого ряду українських (і не тільки) прізвищ із закінченням на "-ра". Може таки хтось може пояснити їх етимологію (якщо є якась спільна для них етимологія), чи може однакове закінчення - це лише збіг?

Bogdan Yuskiv - 16-3-2007 у 23:18

Шановні підкажіть будьте ласкаві походження прізвища Юськів.

Павло Жежнич - 17-3-2007 у 14:29

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Bogdan Yuskiv
Шановні підкажіть будьте ласкаві походження прізвища Юськів.

По-перше, суфікс -ів означає, що прізвище побудоване за прізвищем (іменем, прізвиськом) старшого родича або іншо людини. Тобто основою для прізвища є "Юсько".
А далі треба придумувати варіанти. Наприклад:
1) Юрко-Юрась-Юраськів-Ю(ра)ськів-Юськів
2) Іван-Івась-Івасюсик-Івасюськів-(Івас)юськів-Юськів
Крім того в поляків збереглося подібне ім'я - Юзек, а в білорусів - Ясь. Не знаю, чи в нас було ім'я Юсь, але наприклад є Івась, Юрась, Михась, Петрусь - усі зі суфіксом -сь.

Павло Жежнич - 17-3-2007 у 14:43

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олег Сибіра
І все ж таки очевидним є існування цілого ряду українських (і не тільки) прізвищ із закінченням на "-ра". Може таки хтось може пояснити їх етимологію (якщо є якась спільна для них етимологія), чи може однакове закінчення - це лише збіг?

Скоріше закінчення -а, а не -ра. Бо також є прізвища Федина, Яковина, Вовчина, Дубина.
Щодо закінчення -а, то трохи вище вже було можливе пояснення - перекручена клична форма.

Andreas - 17-3-2007 у 18:33

Цитата:

Павло Жежнич
По-перше, суфікс -ів означає, що прізвище побудоване за прізвищем (іменем, прізвиськом) старшого родича або іншо людини. .

Як правило, хазяїна кріпака.

Цитата:

Павло Жежнич
Тобто основою для прізвища є "Юсько".
А далі треба придумувати варіанти. Наприклад:
1) Юрко-Юрась-Юраськів-Ю(ра)ськів-Юськів
2) Іван-Івась-Івасюсик-Івасюськів-(Івас)юськів-Юськів
Крім того в поляків збереглося подібне ім'я - Юзек, а в білорусів - Ясь. Не знаю, чи в нас було ім'я Юсь, але наприклад є Івась, Юрась, Михась, Петрусь - усі зі суфіксом -сь.

Юзек - то найближче до істини, а українською то - Йосип, російською - Иосиф, єврейською - Ізя. Ніяких Юрків та Іванів.

Ярема П. - 17-3-2007 у 21:26

Підтримую, в мене на селі я часто чув що то "Юськів Василь оно йде" - тато того Василя був Йосиф, кликали Йосиф або Юзько або Юсько або просто Юзек.

Павло Жежнич - 24-3-2007 у 11:29

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Andreas
Юзек - то найближче до істини, а українською то - Йосип, російською - Иосиф, єврейською - Ізя. Ніяких Юрків та Іванів.

Та я не заперечую, що Йосип і Юсь - це одне і те ж. Я ж надавав варіанти. Мабуть перекручене Йосип=>Юсь тут найбільше ймовірне, але це не єдине можливе перекручення.

tysovska - 14-5-2007 у 11:28

Скажіть, будь ласка, як хто знає: ім'я Орися від якого повного імені походить? Часом не Ірина?

Павло Жежнич - 15-5-2007 у 16:15

Від Оре́ста .

tysovska - 16-5-2007 у 08:34

Дуже дякую!

Святослав - 17-5-2007 у 19:05

Добре, що цей тред підняли, бо ж наразі питаннячко виникло.
Є у мене одна приятелька із дуже цікавим прізвищем "Кірізій" - ніколи такого раніше не зустрічав, відповідно, стало цікаво. За конструкцією прізвище староукраїнське, але від чого воно походить - то є загадка, мороком вкрита, враховуючи можливі зміни усіляких там "ятів" та "єрів" на "і" свого часу. То може хтось із шановного панства щось тут може цікаве сказати з того приводу?

tysovska - 18-5-2007 у 09:02

До речі, надибала в ЖЖ спільноту ua_etymology.

tetyana hamaliy - 31-7-2007 у 17:16

Цікава тема.
До речі, як мені здалося, прізвища в українській мові дають широкий простір для уяви та досліджень. Дуже багато прізвищ додалося саме в часи козацтва, а козаки як ми знаємо народ веселий, принаймні були...
Може в кого є інфо щодо походження прізвища Гамалій - звідки взялося і що значить?
Я крім козака Гамалію ранніх згадок не зустрічала.
І як воно змінилося з Гамалія на Гамалій?

Олексій Мачехін - 31-7-2007 у 20:00

Прізвище доволі цікаве. І поширене. При чому, мабуть це Гамалѣя, оскільки є поширені форми прізвищ Гамалія і Гамалея, Гамалієнко ще у 17 столітті.
В староукраїнській мові був різновид шаблі - гамалія.
Ймовірно, назва шаблі народилась від оздоблення руків'я емаллю (enamel-›емáлія-›гемáлія-›гемалíя-›гамалíя) і носії такої емальованої шаблі могли називатися гамаліями. (за Л. Білецьким у коментарях до Кобзаря Т.Г. Шевченка)

Також прізвище Гамалія може йти від відповідного запозичення (зі значенням «невільник, раб») з турецької (hammal - носій, носильник), де воно опинилось з арабської (ḥammᾱl, носильник).

Думаю, обидві версії мають право на життя, а найпевніше, обидва процеси впливали одне на одне.

Мені здається, Гамалій то таки ближче до турецької етимології.

Я знайшов Ваше прізвище у другій половині 17 ст, зокрема такий собі Григорій Гамалій згадується у ЧОЛОБИТНІЙ ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТАРШИНИ СУПРОТИ ГЕТЬМАНА ІВАНА САМОЙЛОВИЧА а також у ЛІТОПИСІ Самійла Величка.

Олександр Гимон - 17-12-2007 у 14:41

ВІтаю!

Прошу Вас про допомогу....

Моє прізвище - Гимон

Я хочу дізнатись, звідки походить моє прізвище.
Мій дід казав мені, що є два варіанти його походження.

Обидва - помилки при реєстрі.

1) Simon - Гимон (коли реєстрували на латині)
2) Гомін - Гимон

Можливо ви можете щось порадити....

Заздалегіть вдячний.

Олексій Мачехін - 17-12-2007 у 23:37

Додам ще одну версію, як на мене, більш імовірну:

Ге́мон - -а, ч., фам. Те саме, що демон. // Уживається як лайливе слово.
(Тлумачний словник)

В живому мовленні наголос не завжди припадає на перший склад і це легко може вплинути на ненаголошену голосну.
Також це слово відоме у формі гема́н.

Значення теж у словнику подане доволі вузько. Етимологічний словник пропонує окрім «демона, злого духа» ще одне тлумачення: ге́монъ (ст.) — «воєначальник, князь» (XVII ст.); — результат спрощення форми ігемо́н, стсл. игемонъ «вождь», яке походить з грецької.