Форум Рідного Міста - Що є феноменом культури

Що є феноменом культури

Юрій Філатов - 24-12-2004 у 11:55

... не хотів започатковувати жодних тем, але прикро стало що у ланці "Культура" не знайшов відгуків дописаних принаймні тиждень-другий тому... Невже культура та зацікавленість нею приходить у занепад на тлі політичних сутичок?

Ось і перший крок до розмови із зацікавленними людьми:
1. Чи залежить розвиток культури від політичних обставин, якщо так - то як саме?
2. Яка частина суспільства (приблизно, у вигляді 1 на .... ) на вашу думку створює культуру, а яка "споживає" створене? Чи сталі ці частинки у правдоподібно осяжному часі, чи, можливо, мають тенденції до змін?

Анастасія Кулакова - 24-12-2004 у 12:31

Щодо культури взагалі - не берусь визначити, а от мистецтво, на мій погляд, залежне від політичних уподобань, течій, ситуації в країні, що ними викликана.
А про друге питання можу сказати, що створюють 1 зі ста, а 99 - споживають. Плюс-мінус 5.

Олексій Мачехін - 24-12-2004 у 12:40

"А про друге питання можу сказати, що створюють 1 зі ста, а 99 - споживають. Плюс-мінус 5."

ОГО!!! Оце так цифра! Як на мене 1 із 100 мистців дійсно створює щось "культурно важливе". Натомість споживають всі, і ті, хто створює також.

Nazar - 24-12-2004 у 12:43

Юріє!
Перш за все хочу привітати Вас на цьому форумі, та побажати багато насолоди від дискусій та повідомлень в подальшому.

По першому питанні, не берусь давати визначення, хоча хочу зазначити, що такі "політичні обставини" виникли вперше у мому житті, і вперше я маю непохитну віру у те, що можу своєю активністю досягти своїх мрій. Тому ці "обставини" дуже впливають НА ВСЕ цілком, і на культуру однозначно. Бо вперше люди дійсно переживають та відчувають свою присутність у політичному процесі. У цьому контексті розвиток також можливий, скажімо в музичному плані останнім часом з"явилось пісень з 20-30 (це рекорд для такого проміжку часу), котрі активно відображають теперішю суспільну ситуацію, і також спостерігається підвищена зацікавленність цими творами у суспільстві. Яскравий приклад гурту "Гринджоли", якого я пам"ятаю ще з свого перебування на Західному полюсі 97 року, тоді про них чув лише Станіслав, а тепер вони граютьу фактично всіх київських офісах, вже не говорячи взагалі про всю вкраїну. Цю пісню, згідно статистики скачали значно більше, ніж Дикі танці і т.д. Тому розвиток є.
Гадаю, тут треба розділити поняття старої та нової політики. Така, якою вона була раніше, вона не цікавила так переважну частину суспільства, як нова.

Друге питання є статистичним, тому обговорювати його не буду. Хіба прокоментую цифри, якщо хтось їх подасть.

Юрій Філатов - 24-12-2004 у 14:15

Дякую всім за небайдужість, та хочу зробити декілька суб'єктивних зауважень.

Цілком слушно, що політика вплива на людей, а отже і на культуру, бо саме люди є митцями, споживачами та взагалі носіями культури, хоча, звісно митцеві хотілося б думать що саме його "Джіоконда" має культурну цінність незалежно від людства, я б радше сказав йому що від конкретних особистостей - так, не залежить, але від людства - сумнівно, щоб клаптик тканини, чи то шматочек каміння мав власну культурну цінність. Попри все вищезазначене, особисто я схиляюсь до думки що політика в цілому хоч і є джерелом, або ж надихаючою силою культури, але впливати на неї суттєво не в змозі. Йдется про різні речи, чи є так звана "попса" культурою? безумовно бо і слово це походить від "поп-культура", а це, в свою чергу від "популярна, тобто народна культура", однак є і інший погляд Л.М. Товстий вважав що справжній витвір мистецтва не можна створити на замовлення, не можна тиражувати або піддавати серійності, наприклад "Венера Мілоська теж плаче, фіг. №123".
Також не можна створити політичні умови за яких би гарантовано з'явився новий Лі Бо, Моцарт, Рєпін або ж петриківський розпис. З іншого боку архітектура, як мистецтво, на думку Оруела, цілком залеже від того "сплачує за музику" (чи не залежить так само і творчисть самого Оруела).
Що стосується статистичних питань, згоден з тим що треба чітко визначити що є "значним внеском" і в якій саме галузі, бо ж мова - неабияка частинка загальної культури і тут споживачив 100% (та й митців вистача

) а от щодо симфонічної музики співвідношення трохи інше.

Nazar - 24-12-2004 у 14:49

У Вашому суб"єктивізмі є троха раціонального зерна, хоча питання "поп-культури" я б не став ототожнювати із витворами мистецтва.
Ще раз хочу повернутись до того, що теперішня політика зачеплена більше за моральну сторону, тому звичайно є поштовхом для культурного виплеску людських емоцій.

Юрій Філатов - 27-12-2004 у 11:22

Гаразд, звузимо питання, нехай буде так що є "справжній витвір мистецтва", (втішує себе, вдаваючи мистецтвознавця :lol:

) мені здаеться що на попсі я зовсім не розуміюсь...

dr.Trollin - 27-12-2004 у 15:01

справжнім витвором, імхо,- є такий,
що при його сприйнятті нами
(або, вірніше, ним сприйняття нас)
- ми починаємо бачити і-світ.
причім "і"- тут то не є "інакше" але ж "інший"

Юрій Філатов - 27-12-2004 у 16:04

Цитата:
Першим відправив користувач dr.Trollin
справжнім витвором, імхо,- є такий,
що при його сприйнятті нами
(або, вірніше, ним сприйняття нас)
- ми починаємо бачити і-світ.
причім "і"- тут то не є "інакше" але ж "інший"

не думаю що вірш Ду Фу "Вірш у п'ятсот слів про те, що було в мене на душі, коли я прямував зі столиці у Фэнсянь" може сприймати мене хочь би одним словом з 500 так чи по іншому...
якщо ж брати до уваги моє сприйняття, то насправді можна казати що я сприймаю інший світ читаючи, скажимо, "Мертві душі"...
але дехто зауваже шо сприймає ще більше інших світів при вживанні горілки, я вже не кажу за щось більш-менш психоделічне, то там вже витвірів буде...

tysovska - 29-12-2004 у 16:46

Цитата:
Першим відправив користувач Nazar
питання "поп-культури" я б не став ототожнювати із витворами мистецтва

Булгаков писав так: найкращим мірилом справжньої цінності п'єси є каса театру: зайдіть до каси за 15 хвилин до початку спектаклю і подивіться, скільки квитків продалося. І вам усе буде з цією п'єсою зрозуміло. Маю глибоке переконання: літературні шедеври виростають саме з поп-культури - просто усе невартісне (99,99%) відсіюється, одне зерно лишається. А те, що ми за життя автора гучно називаємо "класикою" (не відомо за якими параметрами), піде все одно туди ж - у ті 99,99%.

Nazar - 29-12-2004 у 17:49

Андрухович живий.
І ті всі вітри, котрі спрямовують флюгер на його минулість - це та ж попса.
Я, на превеликий жаль, не володію ні японським, ні китайським (останній є зараз аж занадто перспективним), і тому не володію променями мудрості сходу, бо, напевно, ще не все вивчив у "мудрості своїй".
Я готовий навести свої параметри.

Юрій Філатов - 4-1-2005 у 10:54

Вітаю усіх з Новим Роком!!!

про касу - цікава думка, адже це підтверджує що існують різні думки щодо "вічного" краще б мовити " такі думки взагалі існують "

але Ваша особиста думка про шедеври и попсу - має набагато більше спростовуючих прикладів ніж підтверджуючих,
візьмемо будь-який літературний шедевр, що його вже перевірено часом,
спробуємо уявити що автор цього шедевру починав з "попси",
пошукаємо цю "попсу" у його творах...
Я дістав кілька негативних спроб, немає там "попси", а Ви?

до речі, де можна передивитись інфу дописувача? бо ж ніяково спілкуватись коли ім'я не висвітлюється

Юрій Філатов - 4-1-2005 у 10:59

Цитата:
Першим відправив користувач Nazar
Андрухович живий.
....
Я, на превеликий жаль, не володію ні японським, ні китайським
....
ще не все вивчив у "мудрості своїй".
Я готовий навести свої параметри.

даруйте, а кто є Андрухович? останній автор якого я читав М.В. Гоголь...

мені теж хотілося б оволодіти такими мовами, але є переклади з коментарями про "гру слів" точніше "гру ієрогліфів"

а кто ж в змозі сказати про себе що "все вивчив"?

що є параметри дописувача?

tysovska - 4-1-2005 у 12:39

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
пошукаємо цю "попсу" у його творах...
Я дістав кілька негативних спроб, немає там "попси", а Ви?

Я сама нічого вигадувати не буду, наведу краще приклад із книжки Олександра Мітта http://yanko.lib.ru/books/cinema/mitta_all.htm:

В каждой драматической истории есть свой скелет. Подберемся к скелету какой-нибудь истории Толстого.

Самый реалистический и социально затребованный роман Толстого — "Воскресение''. Это кровоточащий срез российской жизни от дворцов аристократии до борделей и смрадных тюрем. Редко какой роман так сильно влиял на умы людей. А какая история лежит в основе? Что в скелете романа?

Молодой красавец граф соблазнил невинную девицу и бросил. Она покатилась в пропасть жизни. Ее несправедливо обвинили в убийстве. И тут граф, будучи присяжным в суде, узнает в убийце совращенную им девицу. Он потрясен, хочет ее спасти, жениться — словом, искупить вину. Граф бросает пустую светскую жизнь и следует за Катюшей Масловой, осужденной на каторгу, в Сибирь.

Что-то я не слышал жизненных историй про таких графов. Как будто граф Шереметев женился на крепостной актрисе. Но это совсем другая история долгой и преданной любви. А вот так - спасти девицу из борделя, перечеркнуть свою жизнь, сословие, карьеру... Есть одно место, где такие графы пасутся табунами. И вы его знаете. Это заповедный край бульварной литературы.

До речі, мене звати Наталя.

Круціфукс. - 4-1-2005 у 13:32

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
даруйте, а кто є Андрухович? останній автор якого я читав М.В. Гоголь...

Грандіозно! Цитата дня :-)

Nazar - 4-1-2005 у 14:18

Я інші параметри мав на увазі...
А точніше, параметри свого сприйняття даної теми + спроби ототожнити її з назвою теми, при цьому не перетворити дискусію у суперечку (останнє не обов"язкове ).

Дотепнику Круціфуксе, не полінуйтесь дати визначення грандіозності перед тим, як цитувати...

Круціфукс. - 4-1-2005 у 14:31

Назаре, жарт про визначення грандіозності я оцінив :-)))

Взагалі-то я чекаю, поки в цій темі йтиметься про щось конкретніше. Моя думка щодо давання визначень на голому місці найкраще виражається подальшою цитатою Януковича з теледебатів:
"...А что я сказав? Казли - єто барани, а овци, в бібліі так напісано, - то також барани. Я ещо раз повторю: барани - казли."

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 09:42

пані Наталя, дякую за приклад, я теж переглянув деякі з улюблених книжок (Л.М.Толстого там немає), Гомер, Есхіл, Софокл (чи Сотокл за новим правописом?), Евріпід, Аристофан - ба! А він після Гомера і Софокла так мені подобався - переглянув "Хмари" сама попса на попсі

а все ж смішно, і приємно те, що, можливо, ми сміємось так само як колись ті грекі...

А з Катюші так само ридали колись дівчата як зараз з серіалів, чи зараз вже не ридають? останній серіал який я дивився був про Штірліца, чи то Жеглова...

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 09:52

Цитата:
Першим відправив користувач Nazar
Я інші параметри мав на увазі...
А точніше, параметри свого сприйняття даної теми + спроби ототожнити її з назвою теми, при цьому не перетворити дискусію у суперечку (останнє не обов"язкове ).

Дотепнику Круціфуксе, не полінуйтесь дати визначення грандіозності перед тим, як цитувати...

Дякую, пане Назар, треба вже дійсно дістати згоди про тлумачення теми, може так: "що є феноменом справжнього літературного шедевру" причому обмежимось художньою літературою?

щодо дискусії й суперечки: якщо буде дискусія - дуже добре, але мене задовільнили б ОСОБИСТІ думки дописувачив цього форуму, а сперечатись - навіщо, кому воно до лиця?

дотеп Круціфукса я не зрозумів, але я багато чого не розумію, проте почуваюсь доброзичливо чого і всім бажаю

tysovska - 5-1-2005 у 10:13

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
переглянув "Хмари" сама попса на попсі

Мені здається, що через ті жахливі обмеження, які зазнавала література за радянської влади, у нас література розвивалася настільки однобоко, що тепер, коли друкувати можна ВСЕ, люди чомусь злякалися й самі почали вводити обмеження. Скажімо, на ту ж "попсу". За великим рахунком, будь-яка жанрова література - попса. Інша річ, що серед сотень авторів жанрової літератури завжди знайдеться один автор, який переросте рамки жанру і вийде в класики. У якого в книжках поєднаються і жанр, і стиль, і мова, і глибина почуттів, і смак таким чином, що читачеві уже просто неможливо буде дати вузьке визначення такої книжки. І саме такі зразки зрештою лишаються в історії. А що вони виростають зі звичайнісінької попси - то в тому я не бачу нічого страшного. Хтось, не пам'ятаю, сказав, що Андрухович - "попса для еліти". Може бути. Але на мене за останні два роки тільки дві сучасні книжки справили серйозне враження - "ТЮ!" Марини Меднікової і "Дванадцять обручів" Юрія Андруховича. І я вірю, що саме такі книжки лишаться в історії української літератури. Незважаючи на те, що вони дуже пасують під заяложене визначення "попса". Я не проти, щоб такою "попсою" були заставлені полиці наших книгарень.

Круціфукс. - 5-1-2005 у 12:11

"І саме такі зразки зрештою лишаються в історії."
З того часу, коли в золоті анали історії стали потрапляти явища типу "бітлз", процес "затвердження шедеврів історією" можна вважати практично дискредитованим. Я не здивуюсь, якщо проза Андруховича, яка представляє собою не що інше, як трошки облагороджений ("феллінізований") пост-пєрєстроєчний КВН, буде вважатись "класикою української прози" через 50 років. Дотеп був приблизно про це.

Луїс Бунюель, як відомо, висловлював перед смертю бажання, щоб весь його кінодоробок був спалений, і щоб ніякої пам'яті про нього не залишилось. Може я помиляюсь, але чи не є це одним з дуже небагатьох чесних і достойних кроків, які зараз може здійснити свідомий митець?

...Назаре, можеш готувати хрест і печатку, чи як там :-)

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 13:58

Поки не було виходу до мережі, "наваяв":

Здовжені яйця, природно, приємні на вигляд,
Звісно ж вони набагато смачніші, варені,
Рівно облуплені, вчинені шинкою з дикого вепра,
Влучно стрілою пропертого прямісінько у передсердя,
В жовтні, під дубом могутнім, що рясно розсіяв
Жолуді жирні, поживні, що свиням смакують ...
Яйця ж кулясті, такої ж породи і міри з вагою
Зовсім не раджу вживати у їжу - несмачно, вульгарно,
Навіть зробивши лезьйон з тих яєць - ризикуєш
Їжу шляхетну до смаження ще зіпсувати,
Візьмем, наприклад, звичайне куряче стегенце -
Смаж його в борошні, з яйцями, смальцем, цибулею, тощо...
Вийде МакЧікєн для плебсу не більше й не менше.
Іншая справа - лопатка вагітної кролиці,
Ліва, звичайно, що вправно її нам засмажить
Кухар з казкових ланів Єлисейських, з Галіції родом,
Галл його батько і дід і варили для галльських
З давніх давен королів і князів вони їжу...
Нумо же, підлий провайдер, мздоїмливий щур мережевий,
Швидше "врубай" мені "трафік", бо треба уже відсилати
Вірш цей спотворений в "тред" про феномен культури,
Поки ще гіршого тут не накоїв... Аж ось! Зеленіє
Квітка червона у правому нижньом куточку!!!
Так. Натискаю на кнопу. Valele et plaudite.

Calepinus recensui
(С) .... , спотворив Ю.Філатов

не потягне, часом, на невеличкий шедевр?

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 14:34

дуже вдячен за фаховий підхід, пані Наталя, мені справді приємно і дуже цікаво спілкуватись з досвідченою людиною (розшаркуєцця ;-)).
Але не можу не заперечити, бо людина "яка з нами погоджується, здається нам дуже розумною"

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
...що через ті жахливі обмеження, які зазнавала література за радянської влади, у нас література розвивалася настільки однобоко, що тепер, коли друкувати можна ВСЕ...

ну не такі вже і обмеження, тепер ви в змозі не те що придбати за з/п, а принаймні побачити серію "Музеї світу" чудова італійська поліграфія, 12-15 рад. крб. примірник, "Брера", "Стара Пінакотека", "Уфіці", "Прадо",.... ех пробачте за "позатему"

отже ("повертаючись до наших баранів", (С) Ф.Раблє)
видавалось набагато більше класичної літератури і набагато професійніше, перегляньте того ж Раблє з БВЛ і порівняйте лише ілюстрації та коментарі з будь яким, перепрошую, "нежахливим" виданням.

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
За великим рахунком, будь-яка жанрова література - попса. Інша річ, що серед сотень авторів жанрової літератури завжди знайдеться один автор, який переросте рамки жанру і вийде в класики.

Цілком згоден, за великим рахунком... мабуть треба ввести кількісну міру, щоб відокремити звичайну попсу.

отже гонорар (каса) - якщо й брати до уваги, то, на мою думку, десь наприкінці суттевих ознак.

кількість примірників - з одного боку цитатник Мао, з іншого книга псалмів...

кількість видань - вже тепліше

можливо середня у часі кількість (густина ;-)) читачив?

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
Андрухович - "попса для еліти". Може бути. Але на мене за останні два роки тільки дві сучасні книжки справили серйозне враження - "ТЮ!" Марини Меднікової і "Дванадцять обручів" Юрія Андруховича. І я вірю, що саме такі книжки лишаться в історії української літератури. Незважаючи на те, що вони дуже пасують під заяложене визначення "попса". Я не проти, щоб такою "попсою" були заставлені полиці наших книгарень.

починаю втямлювати кто такий Андрухович, не хочу нікого ображати, але після дуже гучних "елітних" розмов "Пєлєвін, Пєлєвін", наважився прочитати "Покоління Пі" - не вражає, як на мене попса не стане класикою через те що вона "елітна", до того ж доведеться шукати означення слову "еліта"
А от полиці наших книгарень справляють враження відділу йогуртів в універсамі.

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 14:51

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
З того часу, коли в золоті анали історії стали потрапляти явища типу "бітлз", процес "затвердження шедеврів історією" можна вважати практично дискредитованим.

Не поспішайте, "золоті анали" не підпорядковуються ані фанам, ані мистецтвознавцям, а от ще одну ознаку ми вже були надибали, а тепер знов до неї - 100 років не пройшло бо так недовго і посваритись, Ви будете за, припустимо "Deep Purple", а я скажімо, за "Led Zeppelin" - уявляєте? (до речи, я не можу писати пан(і) Кру... не вимовишь)

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Я не здивуюсь, якщо проза Андруховича, яка представляє собою не що інше, як трошки облагороджений ("феллінізований" пост-пєрєстроєчний КВН, буде вважатись "класикою української прози" через 50 років.

а я, навпаки, дуже здивуюсь, пригадайте Іванова, Жванецького, та цілу низку дотепних і, мріялось, гострих сатириків, здається і 100 років не треба чекати...

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Луїс Бунюель, як відомо, висловлював перед смертю бажання, щоб весь його кінодоробок був спалений, і щоб ніякої пам'яті про нього не залишилось. Може я помиляюсь, але чи не є це одним з дуже небагатьох чесних і достойних кроків, які зараз може здійснити свідомий митець?

так, але може він стібався, як свідомий митець

tysovska - 5-1-2005 у 15:11

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
З того часу, коли в золоті анали історії стали потрапляти явища типу "бітлз", процес "затвердження шедеврів історією" можна вважати практично дискредитованим.

Рано, рано ще говорити про "Бітлз" як про затверджену часом класику. Давайте повернемося до цього питання років через двісті. Може, кілька пісень і лишиться. А може так статися, що не лишиться жодної. А от що стосується Андруховича, то я захищатиму зараз тільки "Дванадцять обручів" - як найсвіжіше враження від прочитаного. Для мене всі книжки діляться на дві категорії: ті, які хочеться перечитати, і ті, що не хочеться. Якщо хочеться, то зазвичай я можу перечитував двадцять, тридцять разів, причому буквально так: закінчила останню сторінку, зразу ж переходжу до першої. Так от, Андруховича перечитувати хочеться. Щось там таке є в тексті загадкове, що кортить розшифрувати. Я вже не кажу про мову, про стиль, про поетику тексту!

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
видавалось набагато більше класичної літератури і набагато професійніше

Це правда. Але класикою довго ситий не будеш (принаймні, зі мною так). Я хочу багато різних книжок, щоб самій вибирати, що мені довподоби. Те, що якість видань зараз значно нижча, ніж була, наша спільна біда. І біда ця від безгрошів'я. Тоді, коли нам треба було не ейфорично радіти незалежності, а розбудовувати той самий книжковий ринок, ми цей ринок віддали Росії - і лишилися "при виновому інтересі". Тепер видавництва, у яких дуже низький оборот, елементарно не мають грошей, щоб платити нормальні гроші редактору. А грамотний редактор - це не просто освічена людина. Це має бути людина, яка має ТАКИЙ багаж "фонових знань" практично з усіх галузей життя, що з легкістю віднайде фальш у будь-якому реченні, у будь-якому факті книжки. Плюс - літературний талант. Плюс... багато чого ще. Словом, 100 доларами зарплати тут не обійтися.

сумна - 5-1-2005 у 15:47

Дозволю собі свої дилетантські 5 копійок. :-)
Окремі феномени літератури так і означені (не мною) феноменами: у них - латиноамериканський феномен, у нас - станіславівський. Згідна з п.tysovska, що такі твори постійно хочеться перечитувати (я це регулярно проробляю з Маркесом і Андруховичем). Розумні люди назвали це - "магічна реальність", тобто казки для дорослих.
А щодо того, що літ.шедеври за великим рахунком "попса", - так, але є винятки: Пруст, Кафка. Хоча перечитувати їх хочеться менше :-)

Щодо самої дискусії - трохи вона якась... пунктирна. Відчутно, що частина дописів робиться приватно, а відповіді на загал.

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 17:04

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
... що такі твори постійно хочеться перечитувати (я це регулярно проробляю з Маркесом і Андруховичем).

це не може бути ознакою шедевра, Вам хочеться перечитувати Андруховича? - будь ласка... при чому тут шедеври? тоді я на підставі рядків:

"Открою кодекс на любой странице
И не могу - читаю до конца" (С) В.С.Висоцький

проголошую карний кодекс СРСР - літературним шедевром

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
А щодо того, що літ.шедеври за великим рахунком "попса", - так, але є винятки: Пруст, Кафка.

от бачите, "елітна" література теж дає шедеври...
Як вам така думка:
особистість митця є першочерговою умовою появи шедеврів.

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Щодо самої дискусії - трохи вона якась... пунктирна. Відчутно, що частина дописів робиться приватно, а відповіді на загал.

я не помітив, можливо й досі чогось не не розумію, але мені комфортно на вашому форумі

сумна - 5-1-2005 у 17:29

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
[
це не може бути ознакою шедевра, Вам хочеться перечитувати Андруховича? - будь ласка... при чому тут шедеври?

А хіба я намагалася стверджувати, що має особисте бажання перечитувати твір є ознакою його "шедевральності"? Я вела мову про латиноамериканський та станіславівський феномен (ще раз підкреслюю, означення не моє).

Юрій Філатов - 6-1-2005 у 15:25

гаразд, "не лепо ли ны бяшеть" ще звузити питання, замість подібно Бояну "растекашется мыслию по древу" (продовжуючи між тим розтікатись) кляті дрібном'якушники - понапхали у ті юнікоди казна що, а між тим немає ані "ять", ані "юс"...

Отже 2 питання:

1. Які чинники, на вашу думку, скоріш за все, призведуть до появи литературного шедевру? (Лише не кажить що треба привезти арапчонка і реставрувати монархію )

2. Які ознаки, на вашу думку, скоріш за все, свідчать що перед нами літературний шедевр?

взагалі можна та й треба казати саме те що є, саме "на вашу думку", а жартувати потім будемо разом, сподіваюсь побачити низку цікавих дописів (мрійливо заплющує очи) можливо народ покине політичну гілку і ця тема стане найдописованішою

Анастасія Кулакова - 6-1-2005 у 16:17

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов

Отже 2 питання:

1. Які чинники, на вашу думку, скоріш за все, призведуть до появи литературного шедевру? (Лише не кажить що треба привезти арапчонка і реставрувати монархію )

2. Які ознаки, на вашу думку, скоріш за все, свідчать що перед нами літературний шедевр?

1. Потреба митця щось створити, підкріплена певним настроєм (варіанти настрою - мрійливість, закоханість, душевна драма, втрата)
2. Оригінальний сюжет (без плагіату), що захоплює читача і "вимагає" дочитати до кінця, а потім чекати на продовження (якщо мова йде про сучасників). В ідеалі - щось абсолютно нове. Правильна, літературна, багата, яскрава мова. Можливість переосмислення матеріалу. Не виникання питання у читача (не одної людини, а у загала) "Ну й що він хотів цим сказати (довести)?", або "Про що тут була мова?" Це не значить, що автор має орієнтуватися на рівень нижче середнього. Як сприйняти або зрозуміти матеріал - індивідуально для кожного. Просто кожний має знайти у ньому щось зрозуміле для себе, близьке.

Юрій Філатов - 7-1-2005 у 13:15

Цитата:
Першим відправив користувач Нанушка
1. Потреба митця щось створити, підкріплена певним настроєм (варіанти настрою - мрійливість, закоханість, душевна драма, втрата)

вельми вдячен, пані ... (цілує ручку) за відповідь...
"будемо полемізувати" (С) Лесь Подерв'янський

одразу відкидаємо спробу винаходу означення митця, ми з Вами навіть на "грі" непорозумілись з моєго невігластва, я вважав що мова йде про гру як математизовану стратегію, а Ви, здається, мали на увазі гру як феномен культурного спілкування у вільний час
отже настрій - гарно сказано, бо під це означення підходе будь що... Пушкин, грошей немає, робить обчислення на полях чернеток Онєгіна, скількі рядків написано, скількі грошей принесе, чим не настрій, чим не потреба ?

Цитата:
Першим відправив користувач Нанушка
2. Оригінальний сюжет (без плагіату)...

Ви справді вважаете що сюжет, скажимо, "Ромео і Джульєти" був відкриттям свого часу?

Анастасія Кулакова - 10-1-2005 у 09:01

Та ні, звичайно, що не був. І сюжет "Гамлета" також не є оригінальним. Я писала про ідеальну модель з моєї точки зору.

tysovska - 10-1-2005 у 13:31

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
Отже 2 питання:

1. Які чинники, на вашу думку, скоріш за все, призведуть до появи литературного шедевру? (Лише не кажить що треба привезти арапчонка і реставрувати монархію )

2. Які ознаки, на вашу думку, скоріш за все, свідчать що перед нами літературний шедевр?

1. Якщо вірити в те, що періоди історичних потрясінь завжди є предтечею культурних сплесків, то у нас уже є чинник - Помаранчева революція, який призведе до появи шедеврів. Однак гадаю, що це станеться не найближчим часом, а після деякого переосмислення і переоцінки листопадово-грудневих подій.

2. На мою думку, літературний шедевр має відповідати двом вимогам: він повинен бути бестселером, тобто сподобатися найширшому колу читачів, а також він повинен бути таким, щоб змусити високочолих критиків аналізувати його. При цьому бажано, щоб критики поламали-таки об нього зуби й списи.

Юрій Філатов - 10-1-2005 у 17:32

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
1. Якщо вірити в те, що періоди історичних потрясінь завжди є предтечею культурних сплесків...

вірю, абсурдум ест насправді, (суб'єктивно) під час "історичних потрясінь" міністерства правди та любові працюють за стаханівською методою, а це вже є чинником створення відповідного опору у вигляді літературних творів...

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
...то у нас уже є чинник - Помаранчева революція...

не вірю "як би ти мені сало чи ковбасу показав, тоді - да, а такого добра я багато бачив..." із х/ф "Служили два товарища" - я сім царів пережив, Хрущов, Брєжнєв, Андропов, Черненко, Горбачьов, Кравчук, Кучма... це не враховуючи "ГКЧП", "Україна без Кучми", Памаранчева і т.д., і т.і.

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
2. На мою думку, літературний шедевр має відповідати двом вимогам: він повинен бути бестселером...

категорично не згоден... те що найкраще продається зараз, в останню чергу має шанс стати шедевром в майбутньому...

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
...змусити високочолих критиків аналізувати його. При цьому бажано, щоб критики поламали-таки об нього зуби й списи.

які високочолі? у Гомера вони були? чи він тишком-нишком проскочив?

Круціфукс. - 10-1-2005 у 19:48

Слід мабуть визнати, що пан Юрій Філатов своїми влучними контр-запитаннями у цій темі ще раз ефектно проілюстрував недолугість і хиткість будь-якого комфортного визначення "шедевра" та будь-яких спроб установлення такої системи цінностей у культурі, яка була би тотально раціональною і не містила би у собі ніяких злобних протиріч... І взагалі... я вже й сам не розумію, що таке "шедевр" і навіщо це поняття нам зараз потрібне. Ну його в /dev/null.

Слухаючи Баха чи Веберна, я коли й думаю, то думаю зовсім не про шедевральність

Юрій Філатов - 11-1-2005 у 08:57

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
... я вже й сам не розумію, що таке "шедевр" і навіщо це поняття нам зараз потрібне. Ну його в /dev/null.

Слід зауважити, що ми з дівчатами дружнесенько-гарнесенько спілкувались поки не прийшов добрий пан Круціфукс і не дав остаточне визначення шедевру
... щоправда помилки негативних визначень припускався навіть Евклід, "точкою є те що не має розмірів", але формальна логіка є не лише злісною "позатемою" у цьому спілкуванні, а і (на мою особисту думку) абсолютним безглузддям у питаннях культури ...

піду відкрию нову тему (уходе, наспівуючи собі під ніс: "... а якщо донесу - дайте цілу ковбасу, а як буде мало - дайте ще і сала..." )

tysovska - 11-1-2005 у 09:33

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
категорично не згоден... те що найкраще продається зараз, в останню чергу має шанс стати шедевром в майбутньому...

А отут я не згодна. Пушкін прекрасно продавався, Коцюбинський незле друкувався в журналах, Франко теж нічогенько, Булгаковські "Дні Турбіних" скільки вистав витримали? Тому про "останню чергу" я би мову не вела. Я все одно наполягатиму на своєму визначенні - навіть якщо я буду одна, хто так вважає. Якщо книжка не продається, вельми мало шансів, що на неї хтось зверне увагу, що вона не буде спалена десь в лісі на розпал багаття, а лишиться в бібліотеках, щоб вдячні нащадки змогли її десь там відкопати й оголосити шедевром.

Круціфукс. - 11-1-2005 у 12:10

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
Слід зауважити, що ми з дівчатами дружнесенько-гарнесенько спілкувались поки не прийшов добрий пан Круціфукс і не дав остаточне визначення шедевру :P

Ай-яй-яй. :-) Але все-таки, шановний. Ми ще ж не почули Вашої "позитивної" версії. Отже, в сухому залишку: що для Вас - шедевр, з чим його їдять, і що нам за це буде. Яке місце шедеврів у культурному раціоні людини і чим воно обумовлене? Цікаво, чорт забирай!

сумна - 11-1-2005 у 13:18

Цікаво, чи міг би Нобелівський комітет дати перелік ознак, за якими можна розпізнати шедевр? :-)
Насмілююсь дати на розтерзання свої абсурдні тези:
1) Шедевр – їжа для гурманів. Якщо шедевр зітканий з алюзій, не кожен його перетравить. Хоча, звісно, є винятки.
2) Шедевр – це здебільшого драма, вона пишеться на межі можливостей і читається також на межі можливостей.
3) Вкладені в твір такі абстрактні компоненти (окрім таланту) як кров, жовч та інші субстанції з глибини єства автора надають йому (творові) ваги і температури. Попри все читач здатний відчувати вагу і температуру написаного та знаходити те, що людина шукає в мистецтві взагалі – можливість пережити катарсис.
4) Окремі шедеври з часом “старішають”: наприклад, людині 16-го століття потрібні були інші чинники для пережиття катарсису, аніж людині 21-го століття. Є й такі, що не старішають, за що їх називають безсмертними (пан Юрій Філатов, здається, дуже добре знається саме на таких шедеврах)

Круціфукс. - 11-1-2005 у 13:53

Дуже некомфортні тези. Може, саме тому й правдиві. З одного боку - межа можливостей, кров, жовч, талант, вага, температура. А з іншого - лише здатність відчувати, можливість пережити.

Мені найцікавішим є саме момент "можливості катарсису". От чому прочитав Богуміла Грабала - і катарсис, а наприклад прочитав Степана Процюка (а там не менше крові, жовчі, та напевно й межі можливостей) - ні, залишилось враження хіба що "талановитого діагнозу".

Юрій Філатов - 11-1-2005 у 14:39

дуже дякую, шановна пані Наталя (розшаркуєтся)...

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
...найкраще продається зараз...

... Пушкін прекрасно продавався, Коцюбинський незле друкувався в журналах, Франко теж нічогенько, Булгаковські "Дні Турбіних" скільки вистав витримали?

справа в тім, що я наполягаю на "зараз", під час розквіту технологій продажу (трейдинг, маркетинг, маклакування,впарювання, кидалово тощо) все що завоювало ринок - пройшло ці випробування, спробую пояснити такою тезою "совісна людина, котра щодня дістається роботи трамваєм може бути обраною, але ніколи не буде обраною президентом"

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
... навіть якщо я буду одна, хто так вважає.

моє шанування... (цьомка ручку)

Юрій Філатов - 11-1-2005 у 15:01

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Ай-яй-яй. :-)

дотеп зрозумів визнаю туше, 1:1 - згода?

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
... що для Вас - шедевр, з чим його їдять, і що нам за це буде.

кров-любов, ніч-піч и т.і. все це має право бути шедевром, але не є (особиста думка) істотним, головною ознакою шедевра вважаю здатність створювати певний настрій (можливо і як правило різний у різних людей) незалежно від "внутрішньої та зовнішньої політики держави" - ну ви зрозуміли про що я? якщо крім створюваного настрою читача певну частку зацікавленності для нього має сюжет, політичні уподобання, стан любові, знаходження у підземці, тощо - доля "шедевральності" відповідно зменшується...
Примітка: вкрадено у БГ і частково у Ізі Кацмана
Пояснення до примітки: у співбесіді музикантів на тему що важливіше слова чи музика БГ зауважив, що як на нього і те і інше - дурниці, головне - настрій який дістане слухач. Про Кацмана, сподіваюсь читали "Град..."

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Яке місце шедеврів у культурному раціоні людини і чим воно обумовлене?

місце обумовлене культурним шаром певної людини, знов таки за Кацманом - є храм культури, кожна людина або намагається вкласти цеглу у цей храм (і не факт що це їй вдастся, навіть за певних умов), або служити у цьому храмі, або його відвідувати з певною метою та регулярністтю...
я намагаюсь відвідувати, але не думаю що розумію будову навіть частини цього храму, тому далі не пояснюю загально, хоча дуже вдячен всім, хто має свое бачення "храму"

Юрій Філатов - 11-1-2005 у 15:24

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Цікаво, чи міг би Нобелівський комітет дати перелік ознак, за якими можна розпізнати шедевр? :-)

фірмовий запит: " хто є Нобелівський комітет? "
я сам, певною мірою, - комітет

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Насмілююсь дати на розтерзання свої абсурдні тези:
1) Шедевр – їжа для гурманів. Якщо шедевр зітканий з алюзій, не кожен його перетравить. Хоча, звісно, є винятки.
2) Шедевр – це здебільшого драма, вона пишеться на межі можливостей і читається також на межі можливостей.
3) Вкладені в твір такі абстрактні компоненти (окрім таланту) як кров, жовч та інші субстанції з глибини єства автора надають йому (творові) ваги і температури. Попри все читач здатний відчувати вагу і температуру написаного та знаходити те, що людина шукає в мистецтві взагалі – можливість пережити катарсис.
4) Окремі шедеври з часом “старішають”: наприклад, людині 16-го століття потрібні були інші чинники для пережиття катарсису, аніж людині 21-го століття. Є й такі, що не старішають, за що їх називають безсмертними (пан Юрій Філатов, здається, дуже добре знається саме на таких шедеврах)

дуже вдячен, пані (розшаркується і непомітно потира долоні) зараз, зараз...
1) є така думка, що Апокаліпсіс був політичною сатирою, якщо, навіть, із алюзіями - то дуже прозорими для сучасників , але зауваження про винятки відіб'є бажання полемізувати у будь-кого
2) а "Мертві душі" - взагалі поема і читається не на межі, а дуже комфортно, себто драмою я маю особисте право назвати будь-що, навіть книжку з "відділу йогуртів"
3) а тут не про це йдеться? "Гораздо легче изображать характеры большого размера: там просто бросай краски со всей руки на полотно, черные палящие глаза нависшие брови, перерезанный морщиною лоб, перекинутый через плечо черный или алый, как огонь, плащ - и портрет готов;" - тоді я не буду коментувати
4) погоджуюсь з тим що старішають, тобто "цегла" інколи не лише кришиться, а, навіть, випада геть... не погоджуюсь, що дехто знається на "безсмертних" шедеврах, навіть певного майстра, крім, можливо (не факт) самого майстра

Юрій Філатов - 11-1-2005 у 15:29

продовжує співати собі під ніс:
Паляниця не така - дайте краще п'ятака,
А п'ятак неважний - дайте руб бумажний...

шановні, ніхто не читав допис з гілки "Спорт", повторюю для аматорів "цієї справи":
"
маю намір відвідати місто Лева...
маю попередню домовленність з дописувачем цьго форума Василем Яворськім про обмін СіДі...
маю кілька пляшок "архієрейської" вишневки, слив'янки, абрикотину врожаю минулого століття...
для презентаціїї ....

"Может выпить нам, познакомиться - поглядим кто быстрей сломается" (С) В.С.Висоцький
"

сумна - 11-1-2005 у 17:16

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
... не погоджуюсь, що дехто знається на "безсмертних" шедеврах, навіть певного майстра, крім, можливо (не факт) самого майстра

Але ж якщо шановний автор теми береться імпровізувати в стилі цих безсмертних шедеврів (див. допис від 5 січня), чейже він на них знається (хоча б на окремих)? Чи не факт? :-))

Круціфукс. - 11-1-2005 у 18:16

(Я тут у попередньому пості вставив натяк на причинно-наслідковий зв'язок між некомфортністю і правдивістю (а не навпаки), і мене ніхто на тому не зловив. Мабуть дійсно - або "туше", або всі подумали - "що за повна ахінея!.." :-)

Цитата:
Першим відправив дописувач Юрій Філатов
...головною ознакою шедевра вважаю здатність створювати певний настрій...

Упс. До самого поняття "настрій" ставлюся з підозрою - за ним мають звичку комфортно ховатись від безпосереднього буття/існування... або принаймні від чесного розпізнавання власного внутрішнього стану. Але якщо вже говорити про вплив зовнішніх чинників на зміну направленостей (часто суперечливих) динамік емоцій та мислення людини - то п'ять хвилин чекання на тролейбус, пробіжка по центру міста, або десять секунд, які тривають перш, ніж "законектиться аська", можуть "настроїти" нічим не слабше, аніж навіть "Мертві душі".

Про фактор "особистості митця" було, мені здається, більше в тему. На першій сторінці.

Цитата:
...а "Мертві душі" - взагалі поема... і читається не на межі, а дуже комфортно...

Ну нічого собі комфорт! Це ледь не найстрашніший діагноз зі всіх у літературі, які мені зустрічались! Хоча книжки я читаю в перервах між слуханням музики, тому може маю викривлений погляд на цю сферу. Чи, може, Ви під "комфортом" мали на увазі плавність та композиційну вишуканість тексту?

Цитата:
Пояснення до примітки: у співбесіді музикантів на тему що важливіше слова чи музика БГ зауважив, що як на нього і те і інше - дурниці, головне - настрій який дістане слухач.

БГ - це Боріс Гробовщіков? Я таких музикантів дуже полюбляю ігнорувати.
Це, мабуть, від таких не(д)о-трубадурів, як ГБ, розумні люди і підхоплюють всякий соліпсистичий мотлох та банальну ерудицію типу "головне - мій настрій!"? Брррр.

Цитата:
...є храм культури, кожна людина або намагається вкласти цеглу у цей храм (і не факт що це їй вдастся, навіть за певних умов), або служити у цьому храмі, або його відвідувати з певною метою та регулярністтю...

Мені теж дуже хочеться вірити в "храм культури". Хоча видно в основному щось ближче до "вавилонської вежі".
Ознайомившись із шедеврами, із мудрістю культурного архіву - чи стає людина від того обов'язково кращою? Сумніваюсь.

сумна - 11-1-2005 у 20:17

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.

Мені найцікавішим є саме момент "можливості катарсису".

О так, це найцікавіший момент!
Думаю, катарсис читача можливий тоді, коли і автор, пишучи, переживав катарсис.

Реплікант10322195 - 12-1-2005 у 01:20

А мені чомусь здавалось, що визначення шедевру вже давно дали, літературний шедевр - це те, що читають на протязі найдовшого періоду часу найбільша кількість людей. В цьому визначенні звичайно можна знайти слова, на які потрібно дати визначення

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 08:46

Цитата:
Першим відправив користувач Реплікант10322195
А мені чомусь здавалось, що визначення шедевру вже давно дали, літературний шедевр - це те, що читають на протязі найдовшого періоду часу найбільша кількість людей. В цьому визначенні звичайно можна знайти слова, на які потрібно дати визначення

так-то воно так, але ж тоді літературний шедевр існує у однині, принаймні, з точки зору математики
тобто залишилось знайти цей статистично-художній витвір

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 08:53

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Але ж якщо шановний автор теми береться імпровізувати в стилі цих безсмертних шедеврів (див. допис від 5 січня), чейже він на них знається (хоча б на окремих)? Чи не факт? :-))

дякую, пані ... але таким мене не зловиш
по-перше: імпровізація на вірши Горація, які він писав Меценатові за класні обіди не є шедевром, так само (особиста думка) як і первісні рядки...
по-друге: будь-яка імпровізація - попса за означенням
по-третє: мені подобаються, я полюбляю, я у захваті, але я не кажу що знаюсь, це було б занадто для людини з технічною освітою, на окремих розділах математики - так непогано знаюсь, але мистецтво...

Круціфукс. - 12-1-2005 у 09:21

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
по-друге: будь-яка імпровізація - попса за означенням

Пардон!!!

Тоді індійська релігійна музика - попса? Як би не так!
Барокові органні імпровізації у церквах 18 століття - попса?
Ви знайомі з сучасною імпровізаційною музикою (т. зв. не-ідіоматична вільна імпровізація, електроакустична імпровізація, колектив АММ)?
Це речі, максимально віддалені від попси.

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 09:21

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
(Я тут у попередньому пості вставив натяк на причинно-наслідковий зв'язок між некомфортністю і правдивістю (а не навпаки), і мене ніхто на тому не зловив. Мабуть дійсно - або "туше", або всі подумали - "що за повна ахінея!.." :-)

так це був натяк? взагалі-то там не було такого зв'язку як Вам здається, між твердженнями "зранку йшов дощ" та "тому я влучив у калюжу" набагато більше такого "пр-насл" зв'язку хоч ми і розуміємо що "тому" не означа "необхідну і достатню" умову

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Упс. До самого поняття "настрій" ставлюся з підозрою - за ним мають звичку комфортно ховатись від безпосереднього буття/існування... або принаймні від чесного розпізнавання власного внутрішнього стану.

це Ви про мій настрій? чи про свій?

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Але якщо вже говорити про вплив зовнішніх чинників на зміну направленостей (часто суперечливих) динамік емоцій та мислення людини - то п'ять хвилин чекання на тролейбус, пробіжка по центру міста, або десять секунд, які тривають перш, ніж "законектиться аська", можуть "настроїти" нічим не слабше, аніж навіть "Мертві душі".

на мій погляд, психологія як бізнес, не має шансів у нашому суспільстві, наприклад більшисть моїх знайомих піде с пляшкою до кума, замість того щоб слухати професійні оповіді про "вплив зовнішніх чинників", можливо тому що я працюю у підприємстві міських тепломереж ?

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Це ледь не найстрашніший діагноз зі всіх у літературі, які мені зустрічались! Хоча книжки я читаю в перервах між слуханням музики, тому може маю викривлений погляд на цю сферу. Чи, може, Ви під "комфортом" мали на увазі плавність та композиційну вишуканість тексту?

Цитата:

я мав і маю на увазі лише власний комфорт, якщо даю визначення то, бачите, "поема" що не суперече авторові, але ж ставити діагнози - не вистача фаху

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
БГ - це Боріс Гробовщіков? Я таких музикантів дуже полюбляю ігнорувати.
Це, мабуть, від таких не(д)о-трубадурів, як ГБ, розумні люди і підхоплюють всякий соліпсистичий мотлох та банальну ерудицію типу "головне - мій настрій!"? Брррр.

Цитата:

БГ - це Боріс Грєбєнщиков , про діагнози я вище сказав...

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.
Мені теж дуже хочеться вірити в "храм культури". Хоча видно в основному щось ближче до "вавилонської вежі".
Ознайомившись із шедеврами, із мудрістю культурного архіву - чи стає людина від того обов'язково кращою? Сумніваюсь.

не дописав, сподівавсь що читали... Ізя мав на увазі, а я підтримую цю точку зору, що "храм" існує для нас, але незалежно від нас, "храмові" байдуже наше ставлення до нього, більше того, навіть митці не в змозі навмисно щось змінити у "храмі", а "що ми, рядові аспіранти..."
... так, пересічний відвідувач "храму" стає кращим, навіть якщо не помітив цього...

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 09:28

Цитата:
Першим відправив користувач Круціфукс.

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
по-друге: будь-яка імпровізація - попса за означенням

Пардон!!!

Перепрошую, я мав на увазі "імпровізацію" як термін чким визначили мої рядки, звичайно я не мав права визначати "будь-яку" імпрвізацію, ще раз перепрошую
можливо слово пародія краще підходе?

сумна - 12-1-2005 у 10:16

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
... імпровізація на вірши Горація, які він писав Меценатові за класні обіди не є шедевром, так само (особиста думка) як і первісні рядки...

Пробачте мою прискіпливість, але після імпровізації (чи пародії, як Ви назвали) читаємо (цитую): "Не потягне, часом, на невеличкий шедевр?"

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 11:28

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
(цитую): "Не потягне, часом, на невеличкий шедевр?"

дякую, пані... це Ви пририсували (ліньки гортати назад з таким обмеженням трафіку)? тоді ще раз дякую, бо я міг не здогадатись позначити свій жарт таким чином...

якщо здалося що я претендую на створення літературних, музикальних, художніх та інших, принаймні виробів, не кажучи вже за шедеври, запевняю - лише жартома, пародійно і аж ні в якому разі не напівсерьйозно, бо вважаю себе лише прочанином того "храму", та й то недбалим

сумна - 12-1-2005 у 12:52

Пане Юрію, смайлик належав до цитати, тобто він Ваш!
Обіцяю більше не засмічувати цікаву тему своїми прискіпуваннями.

Примушує замислитися Ваша цитата про Храм. Велич цього Храму вражаюча, і стільки в ньому закапелків і мало освітлених куточків, недосяжних для людини з пересічними можливостями. Ех...
Я вже колись пробувала (невдало) зачепити тему якогось рейтингу, чи що, - 100 творів, які ТРЕБА знати. Хотілося мати якийсь орієнтир, щоб розумні люди порадили - оце читай, а тамте - не варто. Але це погана ідея, бо в кожного своє мірило.

tysovska - 12-1-2005 у 13:11

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Я вже колись пробувала (невдало) зачепити тему якогось рейтингу, чи що, - 100 творів, які ТРЕБА знати. Хотілося мати якийсь орієнтир, щоб розумні люди порадили - оце читай, а тамте - не варто. Але це погана ідея, бо в кожного своє мірило.

Це правда - в кожного своє мірило. І для кожної людини є свій твір, який може викликати катарсис і якесь душевне оновлення. Наприклад, для мене не треба ні крові, ні жовчі (в найширшому розумінні символізму понять), а досить "Конотопської відьми", щоб, по-перше, після прочитання відчути щось таке в душі, що я насмілююся називати катарсисом, а по-друге, щоб викликати ТАКИЙ напад заздрощів, що це відчуття я вже взагалі не насмілююся називати...

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 13:27

милі паняночкі, цілую ручки, а навішо когось агітувати за "свої" 100 творів? пропоную лише обмінятись думками - ідея ваша мені дуже сподобалась, але може обмежимось 20-кою? шоб впомірнювач не закрив тему через надмірний "флуд"...

"
...
1869 г. - Лев Толстой:
"Выложил на сайте "Войну и Мир"."
Системный администратор:
"Еще раз столько выложишь - отключу интернет навечно"
...
"

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 14:00

мої улюблені твори, або "скажи Фрейду - НІ, ми ще Гоголя не дочитали"

1. Гомер "Іліада" перекл. рос. Гнєдіч, можливо "Одісея" ще краще, але я не вчив грецьку у школі, а на переклад Жуковського болісно дивитись... Гнєдіч: "муж многомудрый", Жуковський: "многохитростный муж" - одразу уявляю пана Одісея з пейсами

2. книга Екклесіаста, автор ймовірно Соломон Давідович, рос. сінод. перекл.

далі за абеткою, так швидше ... та й не треба вистроювати для себе рейтинг 20 із 100

3. Бабєль Ісак "Оповідання"

4. Бредбері Рей "Марсіанські хронікі"

5. Булгаков М.А. "Майстер і Маргарита"

6. Бунін І.А. "Темні алеї"

7. Войнович В. "Москва 2042"

8. Вонегут К. "Сніданок для чемпіонов"

9. Висоцький В.С. "Вибрані твори"

10. Галич А. вірши, зокрема цикл "Повернення на Ітаку"

... далі буде. а це з кінця абетки

90. У Чень Ень "Мандрівка на захід"

tysovska - 12-1-2005 у 17:29

Мій перелік:
David Lodge (майже все, крім його літературознавчих творів)
King Thomas, "Green Grass, Running Water"
Андрухович, "Дванадцять обручів"
Бруштейн А., "Дорога уходит в даль..."
Булгаков "Театральный роман", "Собачье сердце"
Гоголь, "Вечера..."
Домонтович
Екзюпері, "Маленький принц"
Ілля Валерій
Квітка-Основ'яненко, "Конотопська відьма"
Керол Льюіс, "Аліса..."
Кожелянко
Леся, драматичні твори
Ліна, "Берестечко"
Меднікова М., "ТЮ!"
Мілн А.А., "Вінні-Пух" (в укр. перекладі - супер)
Нестайко В., "Тореадори з Васюківки"
Стус
Франко "Лис Микита", "Мойсей"
Хмелевская И., "Что сказал покойник"
Цветаева Марина

(Тут, правду кажучи, тільки те, що отак до голови прийшло. Прочитала - і сама дивуюся, яке то все різне!)

Юрій Філатов - 12-1-2005 у 17:58

пані Наталя, дайте лінк на Вінні в укр. перекладі. Я був порівнював переклад Заходера з оригіналом - мені Заходер більш сподобався, уявляєте різницю між діснеївським серіалом про Вінні і мультами Федіра Хитрука?

tysovska - 13-1-2005 у 10:53

Лінку нема - у мене вдома є дитяча книжка (приблизно мого віку - така ж древня) - червона палітурка, чудові малюночки. Кажуть, нещодавно знову укр. Вінні випустили - але не знаю, чи це перевидання, чи новий переклад.

сумна - 13-1-2005 у 11:06

Тепер я нарешті зрозуміла, чому тема спочатку видалась мені пунктирною. Я думала, що згадувана п.Філатовим Наталя = Наталя Очкур, а виявляється, що Наталя = tysovska! А з’ясувати все допоміг Вінні Пух в українському перекладі!

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 11:30

я не плекаю сподівань що всі дівчата одразу звертатимуться до мене "Юрчик-Мурчик", але "п.Філатов" теж якось... не дуже... я, був, конюхом працював а Ви, шановна, "п.Філатов" можливо хоча б "пан Юрій"? лише не ображатись, себто краще "чорт з рогами" ніж "глечики об стіну"

tysovska - 13-1-2005 у 11:52

Ох, Наталь в Україні розвелося... Де б я не вчилася, три-чотири обов'язково траплялося...

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 12:12

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
Ох, Наталь в Україні розвелося... Де б я не вчилася, три-чотири обов'язково траплялося...

Є ще Наталія і Наталья, принаймні, згідно з довідником мін. освіти

сумна - 13-1-2005 у 12:36

Пане Юрію, формула “п.Філатов” вжита мною виключно для того, щоб не заплутати фразу і не громадити імена на імена. :-) Визнаю цілковиту слушність Вашого зауваження! А особливо після того, як вивчила Ваше досьє і побачила, що нас із Вами не розділяє віковий ... рівчак (це щоб не сказати прірва), як із рештою молодих дописувачів. Отож надалі звертатимусь до Вас без офіціозу, як до людини свого покоління. :-)) Це зовсім не натяк на вік; підозрюю, що Ви, як і я, почуваєтеся цілком молодим. :-)
А щодо Наталь - чудове тепле ім'я, не підвладне моді.

Получився повний офтоп. Поволеньки готую до оприлюднення свою "двадцятку".

tysovska - 13-1-2005 у 12:39

Наталья - це вже чистої води русизм. А за паспортом я Наталія, але це хіба вимовиш?
(Вибачайте за відхилення від теми).
Щось ніхто більше не хоче долучитися до теми і дати свою 20-ку улюблених творів і авторів.

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 13:00

я готую, але не дописую продовження 20-ки, бо сьогодні дістав "люлів" від трьох керівників по черзі, побоююсь що вийде не зовсім адекватний лист

сумна - 13-1-2005 у 16:38

Оце прочитала ваші “двадцятки” і бачу, скільки мені ще треба над собою працювати... :-)

Моя “двадцятка” (не скажу, що все улюблене, скоріш найбільше враження справило):
Андрухович Юрій, “Перверзія”, “Екзотичні птахи і рослини”
Астаф’єв Віктор, “Цар-риба” та ін.
Гашек Ярослав “Пригоди бравого вояка Швейка”
Діброва Володимир, “Вибгане”, “Збіговиська”
Домонтович В., “Доктор Серафікус” та ін.
Еко Умберто “Маятник Фуко”
Кастанеда Карлос (не смійтеся!)
Кафка Франц, Щоденники 1910-1923
Керницький Іван, оповідання
Кобилянська Ольга, “Земля”
Маркес Габріель Гарсіа, “Сто років самотності”, “Кохання в час холери”
Москалець Костянтин, “Келія чайної троянди”, “Людина на крижині” та ін.
Набоков Володимир, “Лоліта”
Пруст Марсель, “У пошуках втраченого часу”
Роллан Ромен, “Жан Крістоф”
Самчук Улас, “Волинь”
Сартр Жан Поль, “Нудота”
Хемінгуей Ернест, “Острови в океані”, “Фієста”
Хоткевич Гнат, “Камінний хрест”, “Довбуш”
Шульц Бруно, “Цинамонові крамниці” та ін.

Круціфукс. - 13-1-2005 у 16:47

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
...
Домонтович Володимир, “Доктор Серафікус” та ін.

Я весь час чую хороші слова про цього автора, але ще не читав. Що він собою являє?

tysovska - 13-1-2005 у 17:56

Домонтович - це супер! Причому не відомо, що краще: його оповідання чи довші твори. Я не можу означити жанр (хто вчився на укр. філології, нехай мені допоможе), але стиль письма надзвичайно витончений, сюжет небанальний, є багато ідей, з якими я погодитися не можу, але викладені вони дуже переконливо і якось м'яко.

У нас уже три автори, які збігаються двічі:
Андрухович, Домонтович, Булгаков (я нікого не забула?). Отак і до загальної двадцятки недалеко

Наталка - 13-1-2005 у 19:46

А моя двадцятка – це все улюблене. Причому тільки на перше місце я поставила автора, який для мене дійсно перший – так сильно я його люблю. Решта ж книг розташовано по мірі згадування.
1. О’Генрі, оповідання.
2. Ольга Кобилянська “Природа”
3. Оскар Уайльд “Портрет Доріана Грея”, казки
4. Сомерсет Моем “Театр”, “Місяць та гріш”
5. Леся Українка “Бояриня”
6. Михайло Булгаков “Майстер і Маргарита”
7. Габріель Гарсіа Маркес “Сто років самотності”
8. Всеволод Нестайко – люблю всі його повісті для дітей
9. Вільям Голдвін “Володар мух”
10. Олександр Олесь – обожнюю його, як поета.
11. Грицько Чубай – те ж саме.
12. Маргарет Мітчелл – “Віднесені вітром”.
13. Харпер Лі “Вбити пересмішника”
14. Колін Маккалоу “Ті, що співають у терені”
15. Українські народні казки – втім, не тільки українські
16. Нора Робертс, серія про Єву Даллас. (Це такий собій поліцейський бойовичок + лав-сторі, мені страшенно стиль подобається, і гумор. )
17. Джон Стейнбек “Грона гніву”
18. Марко Черемшина, оповідання.
19. Павло Глазовий, гуморески.
20. Леонід Соловйов “Повість про Ходжу Насредина”

Ну, і ще десятків зо три різних авторів та книг – важко обмежувати себе у чомусь хорошому.

сумна - 14-1-2005 у 08:40

Хотіла би ще додати про Домонтовича: непересічна особистість, справжнє ім'я Віктор Петров, співробітник НКВС, можливо подвійний агент.

tysovska - 14-1-2005 у 09:48

Зараз, коли пані Наталя дала свій перелік, я одразу ж згадала, що я теж безмірно люблю О.Генрі. (Кхе-кхе, двадцятка ніяк не виходить - розбухає...)

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 14:48

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
Зараз, коли пані Наталя дала свій перелік, я одразу ж згадала, що я теж безмірно люблю О.Генрі. (Кхе-кхе, двадцятка ніяк не виходить - розбухає...)

а я ж втім то і казав шо спочатку 20, до того ж без рейтингування, перших 20 за абеткою, або зліва на верхній полиці

до речи я дома переглянув шафи та стелажі, в стінку навіть не лазив, бо там БВЛ, тобто сортовано вже за часом, та художні альбоми, тобто "позатема", виявилось що сортований за абеткою перелік з 9116 книжок (з тієї електронної книгарні, що я почав складати свою 20-ку) не містить частини моїх улюбленних книжок, що їх, до речи видано у тоталітарні часи, цікаво зараз можна придбати "Путешествие на запад" або "Мандрівку на захід"?

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 16:24

маємо право переробляти свої 20-ки, чи не так? адже ми спілкуємось, помиляємось, виправляємось, дістаємо згоди і взагалі - файно вбиваємо час

1. !Гомер "Илиада"! перекл. рос. Гнєдіч, можливо "Одісея" ще краще, але я не вчив грецьку у школі, а на переклад Жуковського болісно дивитись... Гнєдіч: "муж многомудрый", Жуковський: "многохитростный муж" - одразу уявляю пана Одісея з пейсами

2. !книга Экклезиаста!, автор ймовірно цар Соломон син Давіда (бо Давідовіч невірно стосовно жидів тим більш царів), рос. сінод. перекл.

далі за абеткою, так швидше ... та й не треба вистроювати для себе рейтинг 20 із 100

3. !Бабель Исаак "Рассказы"!

4. !Бредбери Рей "Марсианские хроники"! - зрозуміло чому виправляю на російську і ставлю відокремлюючи знаки оклику? переглянув полиці, "Повернення с зірок" - в укр. перекладі, "Солярис" - рос.

5. !Булгаков М.А. "Мастер и Маргарита" "Собачье сердце"! додаю як і ви, шановні, по кілька книжок на одну позицію, дякую за ноу-хау

6. !Бирс А. "Рассказы", "Случай на мосту через совинный ручей"! - дуже сильно, Едгар По напевно його читав !

7. !Бунин И "Рассказы", "Темные аллеи" - особо!

8. !Войнович В. "Москва 2042" !

9. !Воннегут К. "Завтрак для чемпионов", "Сирены Титана", "Утопия 14", "Колыбель для кошки"!

10. !Высоцкий В. "Избранное"! - певно, кожен сам обирає

11. !Галич А. стихи, особенно "Я выбираю свободу", "Возвращение на Итаку"! - те що він пише про "закатованих" письменників та поетів - не схоже ані на радянські часи, бо занадто чесне, ані на наші, бо дуже просто, немає сучасної запеклості вільних обвинувачивачив...

12. !Гауф В. "Сказки"!

13. !Гашек Я. "Похождения бравого солдата Швейка"!

14. !Гёте И. "Фауст"!

15. !Гоголь Н. "Мертвые души", "Ревизор", "Игроки", "Повести и рассказы"! - а про християнські речи я не второпав - молодий ще мабуть

16. !Горин Г. "Тот самый Мюнхаузен", "Формула любви"!

17. !Дефо Д. "Робинзон Крузо"!

18. !Джером Д. "Трое в лодке, не считая собаки"!

19. !Домострой!

20. !Достоевский Ф. "Бесы"!

......

зараз ще додам те що у вас поцупив

Керол Льюіс, "Аліса..." - дасте вірш, пані Наталя? той що ніяк не перекладається, в рос. перекладі я бачив "все тенали бороговы" та ще "хливкие шорьки" що вони "пырялись по наве", перший більш сподобався... до речи оригінал я мабуть не второпаю, бо вже і професійні перекладачи зламали зуби

Набоков Володимир, “Лоліта” - сумна пані, Вам більше Гумберт до вподоби? мені теж, жалко пана... !"Приглашение на казнь"! та деякі оповідання Набокова теж дуже сподобались...

1. О’Генрі, оповідання. - пані Наталка, без коментарів!!! !"Короли и капуста"! - теж непогано, але оповідання...
3. Оскар Уайльд “Портрет Доріана Грея”, казки - непогано, але у Лєскова тема портрета більш життєва, як на мій погляд
15. Українські народні казки – втім, не тільки українські - згоден, народні вони і є народними (зокрема улюблені - 1001 ніч), в мене ціла полиця саме народних казок, добірок за 20, навіть циганські є - дуже оригінальні сюжети, переважно про те як "хитрый, противный и ленивый русский мужик обманул простодушного работящего цыгана и потом получил по заслугам" - я котавсь коли читав, дуже дотепні...
20. Леонід Соловйов “Повість про Ходжу Насредина” - тут трошки не так, академічний збірник де є байки не лише про всіх мусульманських Насрєддінов, а навіть про грецького Анастратина - ставлю вище на 10 щаблів, природно, як будь-яке першоджерело...

далі буде...

90. !У Чэнь Энь "Путешествие на запад"! - всі фентазі відпочивають після майстра У, понад тисячу років тисячи людей за тисячи кілометрів від китаю захоплюються пригодами Сунь У Куна - супермавпа це вам не рідесенькі супермени з інших світів навіть у Толкієна немає таких бійців і водночас гульвіс та жартівників...

jaguara - 14-1-2005 у 17:18

ладно, вставлю свої 20 чи скільки вийде копійок...

1. "Перверзія" -- автор нікому нізащо невідомий. На сьогоднійшній день в комплект додаються "Пісні для МП"
2. (напружено готуюся прийняти копання) Гаррі Поттер і всі-всі-всі
3. Селінджер -- практично все
4 Кафка "Замок"
5. (червоніючи) Камасутра - але не порнографічний варіант у вільному переказі зі схематичними ілюстраціями, а таке собі перекладене максимально наближено до оригінального тексту
6. Булгаков "Майстер і Маргарита"
7. Лагерквіст "Злі казки"
8. Воннегут "Slaughterhose Five" "Cat's Craddle"
9. Керол -- обидві "Аліси"
10. Гофман -- казки і "записки кота Мурра"
11. Єдгар По -- більшість оповідань
12. Террі Претчет
13. Річард Бах серія "Хроники хорьков"
14. Міфи Давньої Греції
15. Вінграновський
16. Б.- І. Антонич
....
а далі вже менш улюблене, але дуже близько того. Єдине, що у мене в кімнаті досі висить полиця, заставлена улюбленими дитячими книжками (склад незмінний), серед яких і Вінні-Пух (теж такий весь обшарпаний, помальований, а малюнки переважно на широких полях), і Карлсон з Пеппі, і Джеймс Крюс там же -- все час від часу із задоволенням перечитую

Наталка - 14-1-2005 у 19:18

Ой, а чого копання? Я теж Гарі Поттера люблю! І ще багато книг, які, можливо, не увійдуть у цей перелік, але є не менш цінними особисто для мене, для душі. Що ж стосується “трохи не так” – то це моя особиста думка, я охоче погоджуюся, що академічний збірник краще, ніж художній твір, бо першоджерело, а Лєсков впорався з темою портрета краще, ніж Уайльд. Але по цілому ряду причин більше я люблю саме Уайльда. Він, на мій погляд, тонкіше відчував красу, до того ж, був неперевершеним майстром парадоксу, а я це ціную. Але це все – мої смаки, і потому, дуже класно, що вони не у всіх однакові, бо тоді було б кепсько.

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 19:56

Цитата:
Першим відправив користувач Наталка
Ой, а чого копання? Я теж Гарі Поттера люблю!
...Але це все – мої смаки, і потому, дуже класно, що вони не у всіх однакові, бо тоді було б кепсько.

саме за це я ціную дівчат понад усіх товарищив, вони не підпорядковують свої смаки під тимчасове - і це вірно

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 20:01

в мене "жона" взагалі чита якісь "дютюктіви", але учора ми хвилин з півгодини обговорювали саме !"Случай на мосту через совиный ручей"! - у який саме момент читач має второпити, що це відбувається в помираючому мозку, а не насправді

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 20:04

я навіть відкоркував пляшку абрикотину минулого століття

jaguara - 14-1-2005 у 23:21

Цитата:
Першим відправив користувач Наталка
Але по цілому ряду причин більше я люблю саме Уайльда. Він, на мій погляд, тонкіше відчував красу, до того ж, був неперевершеним майстром парадоксу, а я це ціную.

Згадується, як я свого часу на олімпіаді твір по Доріану Грею писала... рідко я такий кайф ловила від шкільних творів. Це я до того, що теж обожнюю його

Юрій Філатов - 15-1-2005 у 17:55

21. !Дойль А. "Открытие Рафлза Хоу", "Затеряный мир", "Маракотова бездна"!, всі оповідання про капітана Шаркі

22. (дивиться на полиці) йоли-пали, як же я забув !"Облака" Аристофана!

23. !Драгунский В. "Денискины рассказы"!

24. !Ду Фу "Стихи"!

25. !Замятин Е. "Мы", "Сказки"!

26. !Зощенко М. "Рассказы"!

27. !Ильф И., Петров Е. "12С","ЗТ"!

28. !Ирвинг В. "Рип Ван Винкль"! - суперно... взагалі сьогодня не маю сил після всіх посівань коментувати...

29. !Искандер Ф. "Кролики и удавы", "Сандро из Чегема"!

30. !Казанцев Александр "Фаэты", "Сильнее времени"! - доволі нелогічно, Єфремова не сприймаю, Бєляєва теж, а Казанцев якось тишком-нишком

сумна - 19-1-2005 у 10:30

Я б додала до свого списку Франсуазу Саган, "Трохи сонця в холодній воді", "Чи любите ви Брамса?"

Юрій Філатов - 19-1-2005 у 11:10

здається тема померла... дівчатка охололи, та й взагалі форум після виборів мабуть відпочива

tysovska - 19-1-2005 у 13:58

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
я навіть відкоркував пляшку абрикотину минулого століття

Це 1999 року?

А от щодо теми... Що більше читаю чужі списки, то більше розумію, що половину всього, що я люблю, пропустила. От, наприклад, Селінджер - просто найвищий пілотаж. Але щось до нас мало форумчан приєднується?

Юрій Філатов - 19-1-2005 у 14:25

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
Це 1999 року?

а ось і не вгадали врожаю 2000 року, адже літо 2000 року, та й осінь з груднем були саме у минулому столітті...
але сказати точно коли утворився абрикотин, не можу, бо витримую біля двох років на абрикосах (обов'язково з кістками, перестиглих та немитих), а потім вже додаю цукор і через певний час відстоювання коркую прозору компоненту... так само роблю вишневку та слив'янку

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
А от щодо теми... Що більше читаю чужі списки, то більше розумію, що половину всього, що я люблю, пропустила. От, наприклад, Селінджер - просто найвищий пілотаж. Але щось до нас мало форумчан приєднується?

бачте, є позитивний вплив, а щодо мало приєднуються... вже мабуть вичерпано ресурс аматорів, це ж не футбол і не політика...

Анастасія Кулакова - 19-1-2005 у 15:04

Реагую на Ваш закид - приєднуюся, але все, що я люблю - тут вже назване. Мій перелік майже повністю збігається з Наталчиним, за виключенням: не люблю Маргарет Мітчелл – “Віднесені вітром” та Колін Маккалоу “Ті, що співають у терені”. А додала б до цього переліку (замість вилучених) вірші Р. Кіплінга, особливо "Жил-был Дурак..." та Р.Бредбері "451 градус за Фаренгейтом".
Пробачте, Наталко, що скористувалася готовим переліком, замість того, щоб набрати свій власноруч.

Юрій Філатов - 19-1-2005 у 15:55

майже всі переліки складено українською, це віднести до першого пункту умови реєстрації чи насправді така кількість цікавих книжок перекладена/видана рідною мовою? і хто нарешті має Jabberwocks українською?

tysovska - 19-1-2005 у 17:42

Я вказувала так, як читала: що читала російською, те російською тут і зазначала. Що стосується всього решта - так, ці всі книжки перекладені українською (але в моєму списку їх не надто багато - я все більше по укр.літ. виступаю).

Юрій Філатов - 19-1-2005 у 18:30

пані Наталя, я вже не питаю за минуле століття, але це ж з Вашого допису "Керол Льюіс, "Аліса..." ? якщо Вам не важко, дайте JABBERWOCKY українською - там де "Bandersnatch" - російською "Бармаглот", мені насправді цікаво

Виявлено саркофаг зі сценами з поем Гомера
tysovska - 30-3-2006 у 14:37

Цитата:
На заході острова Кіпр виявлено 2500-річний кам'яний саркофаг, на стінках якого добре збереглися нанесені кольорові ілюстрації сцен з "Іліади" та "Одіссеї" Гомера. Унікальна знахідка була зроблена неподалік від селища Кукліа в прибережному районі Пафос.

Як повідомив директор відділу стародавностей острова Павлос Флуренцос, це дуже важлива знахідка. Малюнки зроблені чорною, червоною та синьою фарбою. Одна зі сцен зображує втечу Одіссея з печери Поліфема, на іншій показана битва греків з троянцями. Як відзначив Флуренцос, стиль художнього оформлення малюнків, як і вибір художником фарб, унікальні.

Дотепер на Кіпрі були знайдені лише два подібних саркофаги. Один з них в цей час перебуває в музеї "Метрополітен" у Нью-Йорку (США), інший в Британському музеї в Лондоні (Велика Британія).

"Освітній портал"