Форум Рідного Міста

Якою мовою спілкуєтесь коли до Вас звернулась людина не Вашою рідно...

Дмитро Тарасов - 23-2-2005 у 11:16

Чи є у Вас правила вибору мови спілкування коли до Вас звернулась людина не Вашою рідною мовою?

Ярема П. - 23-2-2005 у 11:42

Потрібна ще одна опція - Запитаю якими мовами володіє і тоді вже перейду на ту, якою володію краще

Анастасія Кулакова - 23-2-2005 у 11:42

Трохи некоретно поставлені питання. Я, наприклад, відповідаю мовою співрозмовника, якщо володію нею (українська, російська, англійська), якщо ні - то залежить від обставин. Наприклад, коли була у Словаччині, то словацьку (як офіційну мову країни перебування) не розуміла і зверталась до старшого покоління російською (вони її ще в школі вивчали і досить добре пам'ятають), а у розважальних закладах чи крамницях - переважно англійською. Так само і в Румінії, Угорщіні. А в Єгипті, де офіційною мовою є англійська, користувалась переважно російською, бо завдяки туристам з СНД, її там добре знають. Я вважаю, що можна ще додати питання - "залежить від обставин".

Олексій Мачехін - 23-2-2005 у 12:55

То все дуже залежить від умов. Навіть з деякими російськомовними родичами я спілкуюсь російською а з деякими українською. В бізнесі - майже завжди мовою співрозмовника, якщо я її знаю, іноді на російську не переходжу, з нову ж таки, від умов залежить.
З мало знайомими людьми взагалі цікава ситуація :) - з російськомовними і україномовними - українською, з іншими - як вийде :)

Ігор Луцький - 23-2-2005 у 13:29

Я намагаюсь рідною (українською), іншою, якщо розумію, що співрозмовник мене не зрозуміє. Колись з поляком ми нормально говорили українською, вірніше, я українською, а він польською, але розуміли один одного.

Юрій Сєров - 23-2-2005 у 13:35

Спершу українською, якщо не розуміє української то переходжу на ту мову, якою краще володію, з тих які розуміє співрозмовник.

Галина Лев - 23-2-2005 у 14:01

Українською, коли не знає, нехай тягає перекладача. Це стосувалося людей, котрі спілкуються російською та польською. Тим, хто може лише англійською, допоможу нею, але не забуду нагадати, що слід вивчити нашу рідну. Дратує, що росіяни і поляки вважають себе вищими від нас і переконані, що ми мусимо їх розуміти, а коли на їх території звертаєшся українською, то тільки й чекаєш, коли під хвіст дадуть. Із партнерами по бізнесу теж спілкуюся виключно українською. Раз вони такі кмітливі, що англійською розмовляють, то невже не вистачить інтелекту українську підучити?
Мені здається, що схожа тема кілька місяців тому була порушена тут на форумі.

Користувач Олесь - 23-2-2005 у 14:19

До мене здебільшого звертаються нерідними мовами :), тому вибрав "мовою співрозмовника". Очевидно цю опцію треба трактувати як "мовою, зрозумілою для співрозмовника". Якщо ж наші зі співрозмовником мовні знання не перекриваються, тоді доводиться проявляти неабияку винахідливість, особливо при телефонній розмові :)

vovka - 23-2-2005 у 18:51

Мовою співрозмовника (російською, бо англійською вмію тільки технічні тексти читати :( ) коли він не знає моєї і живе наприклад в Росії.
У Львові я зовсім не збираюся з кимось говорити по російськи добровільно, хіба у крайньому випадку, коли інакше вже ніяк.

Наталка - 23-2-2005 у 19:48

Якщо я впевнена, що співрозмовник знає українську - а таких серед тих, хто звертається до мене російською, більшість - то відповідаю українською. Виняток вже перестала робити навіть для мами, не кажучи вже про інших родичів. Росіяни звертаються переважно з проханнями показати дорогу в місті, тому фразу "поверніть ліворуч, і там буде собор" теж розуміють без напруження. Оскільки партнери по бізнесу - мої видавці - теж володіють українською, у цьому все гаразд. :) А коли питають англійською, нею ж і відповідаю, хоч і не дуже добре володію - десь базово, скажімо так. :)

Ярема П. - 23-2-2005 у 21:23

2Галина Лев Чудова відповідь! Я теж такої ж думки.

Asmera - 24-2-2005 у 11:27

Мовою співрозмовника. Це - елементана ввічливість

Ярема П. - 24-2-2005 у 11:40

2 Asmera: А якщо цієї мови не знаєш? А якщо співрозмовник говорить на твоїй рідній мові? А якщо ти бачиш, що свідомо ігнорує цю мову?

Наталка - 24-2-2005 у 15:07

Думаю, ввічливість проявляється перш за все у тому, що ти, приїхавши до чужої країни, намагаєшся хоч кілька слів сказати тамтешньою мовою - аборигени, до речі, це дуже цінують. Пам’ятаю одне опитування, проведене на популярних курортах світу серед місцевих мешканців: "Що ви найбільше цінуєте у туристах?". На першому місці, після ввічливості - бодай спроба бодай одне слово вимовити на тій мові, якою говорять місцеві (а це далеко не завжди англійська).
Так, я знаю російську. Зараз насіла на англійську. Але з російською ситуація окрема - майже усі, кому я на неї відповідаю українською, такі самі українці, як і я. Тому про ввічливість, на мою думку, тут не йдеться.

Галина Лев - 24-2-2005 у 17:17

До Асмери: це не зовсім ввічливість, бо якщо ввічливістю вважати етикет, то згідно з ним вони-таки мають українською розмовляти.

сумна - 24-2-2005 у 20:01

От ситуація. Зайшов молодий чоловік; судячи з паперів, привіз вантаж з Кіровограда. Йому потрібен підпис головного бухгалтера. Запитує мене російською, де знайти потрібний кабінет. Я пояснюю: двері навпроти сходів. Він не розуміє, перепитує “куда сходіть?”. Відповідаю: “Та не “сходіть”, а сходи, с-х-о-д-и!!!” Ну заклинило мене: як перекласти “сходи”? Чомусь ліпилося “драбина” :-) От що значить брак мовної практики! Мусила вести і показувати, де тоті сходи і де той кабінет. По дорозі обоє сміялися.
Але ж смішного мало. Той чоловік не з Росії, і прізвище в нього українське. Чому ж він не має елементарних знань української мови? Просто йому в Кіровограді цього не треба...

Юрій Філатов - 25-2-2005 у 10:34

смішного дійсно мало, може йому і треба, а де ж дістати практики? донедавна україномовні школи у Кіровограді, Кривому Розі, Дніпропетровську, ... перелік грубенький буде, можна було лічити по пальцях, зараз більше, але працюють ті самі вчителі :( , ось вони і наслідки дуже загальної освіти... взагалі то окрема тема, але мова якою ми зараз спілкуємось суттєво відрізняється від зразків "сучасної української мови" якщо копнути всього на 50 років, а якщо на 100, то хочь би і перекладача шукати...

vps - 21-3-2005 у 11:28

За кордоном майже не буваю, тому відповідаю принципово україшською
(ми ж в Україні живемо, холєра). Вийняток - коли до мене приїзджають закордонні друзі, які по-нашому не розуміють.

Ярема П. - 7-7-2005 у 11:10

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Наталка
Так, я знаю російську. Зараз насіла на англійську. Але з російською ситуація окрема - майже усі, кому я на неї відповідаю українською, такі самі українці, як і я. Тому про ввічливість, на мою думку, тут не йдеться.


Звісно. Я в Києві помітив, що в Києві люди просто стидаються в окремих випадках говорити українською з тої простої причини, що вони її не знають добре і бояться виглядати смішно в очах співрозмовника, який жваво шпарить по українськи.

Так, українці, в паспорті і по території проживання. Тому і ситуація окрема.

Олександр Шевченко - 7-7-2005 у 11:31

Відповідаю мовою співрозмовника - і йому зручно, і від мене шматок не відвалиться :) Паспорт не перевіряю. Можете кинути в мене камінь...

Олексій Мачехін - 7-7-2005 у 11:50

Лови :cool:

Ярема П. - 7-7-2005 у 11:57

Хм, а про свою зручність ти не подумав?:mad: :sing:

Олександр Шевченко - 7-7-2005 у 12:01

Подумав. І російською, й українською мені однаково зручно :)
Треба ж комусь бути неправильним... :baddevil:

Ярема П. - 7-7-2005 у 12:04

А мені, наприклад, польською і англійською, яку вибереш? :cool:

Олександр Шевченко - 7-7-2005 у 12:07

Англійський суржик :D Принаймні з одним французом, котрий українською лише тости казав :) , нормально порозумілися :D

tysovska - 7-7-2005 у 12:40

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олександр Шевченко
Англійський суржик

Тоді вже Pidgin English - їхній варіант суржику :lol:

Наталка - 7-7-2005 у 12:45

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олександр Шевченко
Англійський суржик :D Принаймні з одним французом, котрий українською лише тости казав :) , нормально порозумілися :D


Ага, після перцівки він продовжував говорити англійською, а я думала хвилини зо три, що він на рідну французьку перейшов. :D Зате він навчив усіх присутніх французькому тосту, що відповідає нашому "Будьмо!". Звучить, як "чін-чін".:saint: