Коли почати садити дитину на горщик?

Для мене, як для молодого (і недосвідченого) батька важливе питання
Десь читав що західні психіатри, фізіологи та вчені компанії “Procter & Gemble” вважають, що оптимальним віком для навчання “туалетним” звичкам є 12-18 місяців.
Чи погоджуються форумці з такою думкою, чи потрібно вчити малечу швидше?

Романе, я вже радив вам Комаровського?
Пораджу ще раз.
Тут і тут є докладна відповідь на це питання.

Єдине що скажу від себе - у хлопчиків і дівчаток цей шлях трошки різний і за методою і за часом.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін Романе, я вже радив вам Комаровського? Пораджу ще раз.

Та я читаю Комаровського, але також хочу почути думку форумців.
Між іншим, моя дружина вважає Комаровського надто "радикальним"

Трохи узагальню:
Готовність дитини до навчання користуванням горщиком можна визначити за такими прикметами:
- дитина залишається сухою не менше двох годин або просинається сухою після денного сну;
- дитина має регулярний «графік» відправлення фізіологічних функцій (випорожнення);
- дитина словами, мімікою, жестами дає зрозуміти, що настав час сечовипускання або дефекації;
- дитина вміє виконувати прості словесні вказівки;
- дитина зазнає дискомфорту від забруднення підгузників і виявляє бажання їх замінити.

Не треба давати дитині на час садіння на горщик книжки з малюнками, іграшки тощо, бо це відвертає увагу від основного «завдання», подовжує час перебування на горщику і не сприяє розвитку навичок охайності.

P.S. Моя Яринка (10 місяців) поки сприймає горщих за іграшку. Так що я вирішив пізніше розпочати процес "відвикання" від памперсів

Перепитав жінку, вона розповіла докладніше:

З 6-7 місяців почали ненав'язливо пропонувати пісяти на ганчірку, яку згодом замінили горщиком.

Після 10 місяців хлопець почав час від часу проситись, а після року він уже частіше просився ніж дзюрив у штанці.

У рік і 6 міс ми стали гуляти без памперсів. Перші два тижні, бувало, не встигали добігти до кущика, але потім стало вистачати і на це часу Через місяць ми відмовились від разових підгузників під час денного сну.

У рік і 10 міс. стали вкладатися в трусиках і на ніч, про всяк випадок пісяючи серед ночі.

Але прикрі аварії трапляються і досі раз-два на місяць, особливо коли дитина нап'ється ввечері.
Та і взагалі у дівчат зазвичай трохи довше від хлопців - десь на 2-3 місяці.

А у мене малий сприймав горщик як забавку до 1 року і 5 місяців, а за тиждень до півтора року, сьогодні, (какаючи в памперс!) почав пристроюватись сідати на горщик, в памперсі. Надіюсь це не буде разова акція

Малу почали привчати до горщика після 1 року. Зараз (їй 1 рік 8 міс.) вона проситься на горшок, деколи навіть забагато. По "великому" ефективність 100%, а по "малому" - все одно деколи "протікає". Тому переважно витрачаємо 1 підгузник (або трусики) в день, рідко - 2.

знатоки кажуть дівчатка в цьому відношенні швидше розвиваються за хлопчиків...

Ще помічено (от не пам’ятаю, де читала) , що чим більше часу дитина проводить у памперсі чи аналогах, тим пізніше почина проситися. Мабуть тому, що сам процес меньш "наочний"
Тому в країнах, де підгузниками користуються повально (та ж Америка), вважають, що не варто дитину змушувати, до 3 років вона сама по собі все зрозуміє і проситиметься. У нас практикувалося раннє привчання до горщика (бо ніц памперсів не було). І нічого, всі вижили. Власне, привчати справляти потреби "впорядковано" дитину після десь 6-7 місяців почала моя мама. Дуже спокійно і поступово, Олексій вже писав про це. Побачивши, що це справді дає результати, я просто продовжувала її дії (мама з нами не живе, інколи приїзджа). В результаті до горщика ми добралися якісно і досить рано, з1 року просилися вже однозначно і впевнено (пропускаючи тільки інколи), з 1р 5 міс памперси потрібні були тільки вночі, з 1р 7 міс відмовилися від памперсів взагалі. Але памперсами я користувалася досить обмежено, там, де можна було без них - обходилася. Тобто, у нас всюди підлога така, що легко витерти, і досить тепло, то й лазили в штанцях... А коли не встигала - памперс, тобто без фанатизму в той чи інший бік. Думаю, тут значення має не тільки готовність дитини, а й бажання і готовність батьків.