| Біографія: |
І виріс я на чужині... Ні, не так усе починалося.
Народилася я у Львові на Мєчнікова, після пологів мало не пішла туди, звідки прибула, але, мабуть, там якесь непорозуміння з товарно-транспортними накладними виникло, бо за кілька хвилин уже посиніле моє тільце знов почало дихати. От і живу усім на радість, а може і не всім.
Росла я собі, от уже і виросла і доросла до того, що взяла собі в кредит комп\'ютер і натрапила в інтернеті на Форум Рідного Міста, ну а далі... А що далі? А далі самі знаєте: відлипнути не можу, а може й не тре? До інтернету були ще садочок і школа в одному із селищ Жовківського району, музична школа, ЛНУ ім.Франка, і три різних місця роботи не завжди потемі.
Про себе: молода, незаміжня( то, мабуть, головні принади), лінива, життєрадісна(дивно, але поєднується), інколи агресивна, але не показую.
Цікавлюся в життю, яко справжнісінькі терези, геть усім потрохи, здебільшого те усе має бути романтичним, приємним, смачним, гарним, ліричним, веселим і головне сільно-сільно естетичним. З того усього переважає гарна музика (інструментальна, романси, балади, потяжна народна і зачіпаюча за душу латино-американська), природа, киці, каліфорнійські морські видри, гарні портрети і пейзажі, вишукане вино, м\'який коньяк, молочний шоколад з лісовими горіхами, піцу, звучання французької мови, симпатичні хетч-беки, парфуми \"Палома Пікассо\" і ще багато земних радощів. Кайфую від усіх відтінків вишневого кольору. Почуваюся затишно, коли в домі багато темного дерева і трохи каменю. Не переварюю скла, металу, вареного сала в зупі і ревнивих, скупих мужланів.
Страшно сильно люблю вивчати людей, тільки для того, щоб я за це взялася вони мають бути шибко розумні, інтеліґентні, освічені, загадкові і трохи зовні симпатичні, що здебільшого стосується очей. Якщо в процесі такого дослідження щось в піддослідній особі пішло мені проти шерсті, я тихо-мирно виходжу з надмірно близького спілкування і, як засвідчує більшість випадків, залишаюсь доброю знайомою на усе життя. Але ж є і такі люди, котрі не роздратують навіть після пят\'надцяти років знайомства та ще й продовжують підкидати приємні сюрпризи для моїх досліджень. То коли такі справді трапляються, залишаюся вірним другом на всю оставшуюся жизнь. Може й несправедливо, але факт. Зрештою чому тільки я маю бути ідеальною. Де смайлики?
Переконана, що перше враження завжди правдиве.
Людина може мені страшенно подобатись роками, але я навіть не намагатимусь вийти на контакт. І це, певно, від того, що не хочу розчаруватись, а краще буду думати яка та людина, мабуть, хороша.
Це коротко, але майже чесно про себе Вам повіла я. Згадаю ще щось, доповім, але й того, певно, забагато. |
