Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Наруга над українською казкою
Диверсія!
У тижневому числі г.„Високий Замок” порушено тему зухвалого плюндрування
українськості її підступними ворогами: “дехто” вирішив бити „в корінь”, в душу
нації – взявся по-своєму переписувати народні казки, на яких – будь-де в світі –
виховується кожне покоління того чи іншого етносу! Спотворення українських
народних казок вражає: там вбивства, кров, ненависть. Одно слово, негативні емоції,
які так нищать ще несформовану свідомість дитини...
Ті „казки” я найшов на сайті якоїсь «Дем’янової» (так і хочеться сказати «Демьянова Слобода»...), а
точніше - тут. То – вона, якась Свєтлана Дєм’янова, яка зі своїм
чоловіком Владіміром Стєблянком (?) та їхнім сином (?) Сашунєй Стєблянко
називаються «АВС» (А-Ве-еС? А-Бе-Це? Ей-Бі-Сі? – кат його зна!..). „Вона” банківський
працівник, рядить ринком FOREX; „Вовка” (який підозріло схожий на нашого
брата-палестинця) – хірурґ, а обоє з дитиною живуть „в Кієвє” і „адамашнівают
укрАінскій язик”.
У Донецьку українські казки „переписали” на трилер
--------------------------------------------------------------------------------
Колежанка показала мені дитячу книжку “Мої улюблені
казки. Пан Коцький та його друзі”, видану у видавничо-книготорговельній фірмі
“Сталкер” у Донецьку. Цю книжку придбала в одній із львівських книгарень для
своєї доньки. Звісно, не перечитувала, що усередині.
Ориґінал у г.„Високий Замок”.
Через кілька днів дівчинка прийшла до мами зі словами: “Це не казки. Це якесь
знущання”. “Пана Коцького та його друзів” я перечитала за ніч. Через кровожерні
подробиці кілька разів хотілося назавжди закрити цю книжку, призначену, до речі,
для дошкільного та молодшого шкільного віку (так зазначено в анотаціях). Наші
добрі улюблені з дитинства українські народні казки перетворили на “трилер” –
приправивши каліцтвами, похованнями замордованих і ріками крові.
Розкриваю першу-ліпшу казку...
Казка “ Мавпина любов” навчає дітей, як не можна поводитися. Після
сварки з братами і сестрами найсильніше мавпенятко “побило інших четверо; котрим
ударило до землі, кожне викинуло надвір перед дуплом. Всі четверо були убиті, а
одно живе”. Прийшла мавпина мати і сказала: “Мені були всі однаково милі. Я була
би всіх вас рівно обділила!”. Далі вона “провчила” неслухняного сина. “Вхопила
мати й те п’яте, гепнула ним до землі… Так мати робить із недобрими дітьми”, -
резюмує казка.
Казка “Змудрована мавпа” (там же) розповідає про безглузду смерть мавпи, яку
обхитрив лакей. Цей лакей “…задер голову та й лезом шморгнув собі по шиї. …А
мавпа собі бере та й голиться. Підголилася, пошурувала вістрям по шиї, кров її
обілляла… Мавпа загинула”.
Казка “Насмішливе слово” – “притча” про оленя, для якого пережити
поранення легше, ніж образу. “Олень задрижав з досади і каже: “Зроби мені сокирою
рану між рогами”. Та й пригнув голову до чоловіка. Той довго вагався, але в кінці
тюкнув сокирою рогатого, і в ту ж хвилину полилася кров, аж до половини високих
дерев”. “Дякую тобі за послугу”, – каже поранений. З казки “Чоловік і гадюка” - “Дитина (воно дурне) лоп ложкою ту гадюку
по голові, а гадюка не стерпіла й вкусила дитину за руку.
Дитина смертельно зойкнула і впала. Господар вбіг і спересердя вдарив гадюку –
відбив їй хвоста. Дитину поховали, а гадюка полізла геть з хати”. З казки “Як старий пес вовка вдавав”: “Кінь… його тріснув в лоб – аж
перекинувся той псисько, кров його обілляла всюди”. З казки “Лисиця, що мала мішок хитрощів, і кіт”: “Лисичка-сестричка
попала псам у зуби. Кіт гукнув з дерева: “Пані лисице, розв’яжіть мішок із
хитрощами!” Лисичка не відгукнулася, бо вже не було як: язик задубів, очі в неї
посоловіли”. В казці “Провчений журавель” читаємо подробиці кровожерного обіду.
“Дикий кабан натрапив на здохлого зайця і почав його ковтати. Кабан зголоднів,
гаразд не пережовував, ковтав цілком. Одна кістка з заячого плічка, не перетерта
зубами, попала йому в глотку і стала впоперек”...
А ось улюблена “Коза-дереза”, яка закінчується перемогою добра, а коза
покарана. Дід, котрий, пам’ятаємо, завше просто виганяв свою родину з дому, тепер...
убиває її. Запідозривши, що старший син погано пас хитру козу, він “взяв того сина
і убив, та й зарив під корито”. Наступного дня після скарг кози-дерези дід
розправляється уже із другим сином – “взяв і того сина вбив і зарив під корито”.
Так само поплатилася життям через козу і дідова баба.
Убивство – скрізь, де лише можна його вплести. У казці “Як півник вигнав лиску з зайчикової хатки” головний герой –
півник – також проливає кров. “Лиска вибігла. Він (півник) її зарубав косою і став
з зайчиком жити і поживати і добра наживати”.
Ось починається ще одна відома українська народна казка “Дід, баба і курка ряба”
(там же). “Був собі дід і баба, була у них курка ряба. Знесла вона під жорнами яєчко.
Бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід з жалю
повісився, баба пліт підперла”. Далі – гірше. Довідавшись про історію з розбитим
яйцем, заєць обриває собі хвіст, вовк обриває собі вуха, дружина священика
намагається втопити в помиях власних дітей. “Шмик одну дитину в помиї, опісля
другу… Діти кричать. Прибігає піп, за ноги повитягав, сам насів на попадю: “Що ти,
одуріла, добродійко, діти ріднії топити?” – “Коли б ти, добродію, знав, що то
зробилось за горе, то ти би і церкву власноручно сам підпалив. Була у баби курка,
знесла під жорнами яєчко” і т.д. Піп і кінця не слухає. Закінчується тим, що
священик спалює церкву. А потім люди розносять головешки з попелища і спалюють
усе село”. “Бо то була перша курка і перше яєчко на світі,” – підсумовує автор.
Можна лише уявити, яку реакцію викличе у батьків, котрі мешкають на Донеччині,
така українська книжка з українськими казками?.. Та вони закажуть своїм дітям і
близько не підходити до неї, і куплять навзамін старі добрі російські казки.
“Пан Коцький та його друзі”, вочевидь, уже встигли наробити багато зла. Адже
мандрують Україною з 2000 року і надруковані, як зазначено, з готових діапозитивів у
друкарні видавництва “Таврида” у Сімферополі. До речі, на перший погляд видання
не має жодних ознак жорстокості – симпатична кольорова обкладинка, гарні дитячі
малюночки. “Міна сповільненої дії” ретельно і, схоже, цілком свідомо прихована.
Галина МИЦЬ
Коментар для „ВЗ”
Іван Малкович, директор видавництва
“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”
Робити коментар на дурість? Краще
поспівчувати тим, хто це придумав. У Павла Глазового є відома гумореска
“Подивилися виставу у театрі люди. Потім довго про виставу говорили всюди. То
велика трагедія, а не просто драма, що такого драматурга породила мама”. Не дивно,
що оте видання народилося в Донецьку. Воно породжене отими братками, сленгами,
безконечною “шуфутинщиною”. Це не ті основи, на яких повинні триматися мораль,
дух. Казки – це те, що нам передано від наших пращурів. У літературі відомі так
звані страшні казки, які мають своїх прихильників. І відомі перебріхування. Але,
окрім елементів чорного гумору, там має бути багато таланту, ніжності, любові,
іронії, сюжету... А те, що ви прочитали, - воно не талановите, а значить, просто дурне,
тупе, яке нічого, окрім шкоди, не несе. Шкоди українській мові, українській
культурі і українській ментальності. Тут нема нічого, окрім поганого смаку. Воно
породжене різношерстим племенем Герострата, яке хоче прославитися не чимось
добрим, а тим, аби щось пошкодити, спалити.
І що тут казати? Тільки й лишається надія, що батьки будуть добре дивитися, що
купляють (щоб потім очі не повилазили), та й щоб продавчині в книгарнях були
свідомі того, що за „продукт” у них є в продажу...
|
|
|
Ірина Роздольська
Дійсний член
Повідомлень: 245
Зареєстрований: 13-6-2005
Місто: Львів, Краків
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Оце так так.... Я вже купляла для племінників книжечки, теж нарвалася на щось
подібне.
|
|
|
Іван Лихобор
Заблокований
Повідомлень: 278
Зареєстрований: 9-8-2006
Місто: з-пiд Львова
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Змінив назву теми на дещо прийнятнішу. Стара була трохи заемоційною. (Той день
узагалі весь був таким емоційним...)
|
|
|
Andreas
Академік
Повідомлень: 813
Зареєстрований: 29-4-2004
Місто: Offenburg, Deutschland
Нема на форумі
Настрій: не дуже...
|
|
<<Вот это триллер! Прям до слёз! Такие страсти!
Мне самому понравилось, чего-то
Раз наша жизнь покруче, чем блокбастер,
Должны быть сказки посильней, чем "Фауст" Гёте>> (с)
Слухати до кінця!
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
